Постанова № 21787261, 23.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/11916/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:ОСОБА_1 (дов.)

відповідача:ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технол»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецьку

про визнання протиправним (нечинним) та скасування та податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011р. №0000602341

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технол» (надалі позивач, ТОВ «ТД «Технол») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецьку (надалі відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Донецьку) про визнання протиправним (нечинним) та скасування рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області за №11876/10/25-113-1 та податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011р. №0000602341.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів нікчемності правочинів по господарським операціям позивача з ПП «Стандарт Пром Ойл», вважаючи, що відповідач при винесені оскаржуваного рішення діяв неправомірно, не здійснив усіх дій щодо перевірці здійснених позивачем господарських операцій.

У ході розгляду справи, позивачем надана заява про відмову від адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправним (нечинним) та скасування рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області за №11876/10/25-113-1.

В судовому засіданні від 23.09.2011р. представник позивача позов, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що висновки акту перевірки від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, щодо заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок здійснення діяльності без реального характеру обґрунтованими та правомірними.

У судовому засіданні від 23.09.2011р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

З 03.03.2011р. по 18.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Донецьку проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ПП «Стандарт Пром Ойл» (ЄДРПОУ 35598295) за період: січень грудень 2010р., за наслідками якої складений відповідний акт від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878.

Згідно висновку вказаного акту перевіркою встановлено порушення ст.7, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2512931,00 грн., у тому числі по періодах: - за лютий 2010р. 539918,00 грн.; - за березень 2010р. 1504131,00 грн.; - за квітень 2010р. 396379,00 грн.; - за травень 2010р. 72503,00 грн.

На підставі акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011р. №0000602341, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3141164,00 грн., у тому числі 2512931,00 грн. за основним платежем та 628233,00 грн. штрафних (фінансових) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження висновків вказаного акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення відповідні скарги позивача залишені без задоволення.

Як вбачається із акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878, висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість податковий орган дійшов на підставі наступного.

ТОВ «ТД «Технол» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість.

У період,що перевірявся позивач фактично займався наступними видами діяльності: оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі.

Перевіркою встановлено, що позивач використовував у своїй діяльності офісні та виробничі потужності згідно: договору оренди нежитлового приміщення від 14.12.2009р., договору збереження продуктів нафтохімії від 23.01.2007р. №02/07, договору транспортного експедирування від 03.01.2006р. № 01/06.

Відповідачем від Ізюмської ОДПІ отримано матеріали перевірки (акт від 09.09.2010р. №1118/1800/35598295) ПП «Стандарт Пром Ойл» (код за ЄДРПОУ 35598295) з питань правомірності формування податкового кредиту у березні 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Техніком Групп» (код за ЄДРПОУ 36694838) та правильності обчислення ПДВ за березень 2010р., згідно яких встановлено, що: у ПП «Стандарт Пром Ойл» обліковується розбіжність у податковому кредиту по контрагенту-постачальнику ТОВ «Техніком Групп» в сумі 2806482,95 грн.; основним постачальником ПП «Стандарт Пром Ойл» є ТОВ «Техніком Групп»( 93% у загальній сумі податкового кредиту за березень 2010р.); декларація по податку на додану вартість ТОВ «Техніком Групп» за березень 2010р. не визнана як податкова звітність.

Слід зазначити, що згідно акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878, на день складання цього акту не отримано відповіді від Державної податкової інспекції у Калінінському районі щодо зясування питання про підстави невизнання декларації по податку на додану вартість ТОВ «Техніком Групп» за березень 2010р. у якості податкової звітності.

Також зазначено, що ТОВ «Техніком Групп» орендує приміщення площею 1 кв.м., наявність складських приміщень не встановлено.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Техніком Групп» не задекларувало податкові зобов'язання від здійснення фінансово-господарських операцій (правочинів) з ПП «Стандарт Пром Ойл» за період, що перевірявся, тим самим ухилившись від обовязків по їх сплаті, чим порушило інтереси держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість, а ПП «Стандарт Пром Ойл» та його покупці по ланцюгу постачання отримали податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту.

На підставі наведеного зроблено висновок щодо видачі ТОВ «Техніком Групп» на адресу ПП «Стандарт Пром Ойл» податкових накладних без декларування відповідних сум податкових зобовязань, які виникли за рахунок відвантаження товарів (паливно-мастильних матеріалів) в березні 2010р. на адресу ПП «Стандарт Пром Ойл», у звязку із чим вчинені правочини у перевіряємому періоді ПП «Стандарт Пром Ойл» з ТОВ «Техніком Групп» та надалі по ланцюгу постачання з покупцями є нікчемними.

Суд зазначає, що в акті від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878 перевіряючими зазначається назва підприємства ТОВ «Техніком Групп» (код за ЄДРПОУ 36694838) разом із назвою ТОВ «Техноком Груп» (код за ЄДРПОУ 36694838).

Перевіряючими встановлено, що між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» укладений договір постачання від 03.02.2010р. №Ст-02/10 щодо постачання мастил технічних, змазки та іншої продукції.

Позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарно-матеріальних цінностей в асортименті (технічні оливи та мастила), що отримані від ПП «Стандарт Пром Ойл» згідно податкових накладних на загальну суму 2512931,79 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2010р.

Станом на 01.05.2010р. сальдо розрахунків з ПП «Стандарт Пром Ойл» становить 0,00 грн.

Згідно акту перевірки, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, та не надано документів, що підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Стандарт Пром Ойл».

Перевіряючими зазначено, що позивачем включено до податкового кредиту ПДВ з вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Стандарт Пром Ойл» на суму 2512931,79 грн. за нікчемними правочинами, без необхідних товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, погодження або сертифікатів виробника.

На підставі наведеного перевіряючи дійшли до висновку щодо отримання позивачем документів по придбанню товарно-матеріальних цінностей і сплати коштів без мети реального настання правових наслідків, у звязку з чим, в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Із акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878 вбачається, що, фактично, висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» ґрунтується на викладених в акті Ізюмської ОДПІ від 09.09.2010р. №1118/1800/35598295 обставинах та твердженні щодо ненадання документів про перевезення та передачу товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем надана копія договору поставки від 03.02.2010р. №Ст-02/10, укладеного між позивачем, у якості покупця, та Приватним підприємством «Стандарт Пром Ойл», у якості продавця, згідно якого покупець придбає технічні масла, змащення та інше. Загальна сума договору складає 70000000,00 грн.

На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надані:

- Податкові накладні, що виписані ПП «Стандарт Пром Ойл» та зазначені на сторінках 11,12 акту від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128.

- Видаткові накладні на технічні масла, змащення та інше.

- Акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей.

- Платіжні доручення щодо сплати позивачем грошових коштів на користь ПП «Стандарт Пром Ойл» за масла та змащення із ПДВ.

- Договір транспортного експедирування від 03.01.2006р. № 01/06 (з додатком №4 від 04.01.2010р.), укладений між Колективним малим підприємством «Фірма Базальт», у якості експедитора, та позивачем, у якості клієнта, щодо виконання або організації виконання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, у тому числі транспортування через Донецьку залізничну дорогу та зберігання вантажів.

- Акти звірки між позивачем та Колективним малим підприємством «Фірма Базальт» щодо залишків товару на складі експедитора.

- Накладні на зберігання від позивача до Колективного малого підприємства «Фірма Базальт».

- Договір зберігання від 23.01.2007р. №02/07 (з додатковою угодою №3 від 04.01.2010р.), укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, у якості зберігача, та позивачем, у якості поклажодавця, щодо відповідального зберігання продуктів нафтохімії на складі за адресою м. Макіївка, вул. Тичини, 1.

- Акт від 28.02.2010р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 щодо залишків фасованих масел та змащень в асортименті на складі зберігача.

- Сертифікати якості та паспорти продукції виробників паливо-мастильних матеріалів.

Крім того, позивачем надані штатні розклади ТОВ «ТД «Технол» станом на 01.01.2010р., станом на 01.04.2010р., із яких вбачається, що загальна чисельність працівників на ТОВ «ТД «Технол» складає 20 осіб.

У матеріалах справи наявний лист Колективного малого підприємства «Фірма Базальт», яким останній підтверджує наявність у власності складських приміщень загальною площею більш ніж 2500 кв.м. та ємкостей для зберігання нафтопродуктів більш ніж на 3000 куб. м.

Позивачем надані копії довіреностей, видаткових накладних, актів прийому-передачі та відповідних рахунків-фактур на отримання паливо-мастильних матеріалів від ПП «Стандарт Пром Ойл».

Позивачем надані копії накладних залізничного транспорту, листи позивача до Колективного малого підприємства «Фірма Базальт» та відповідні накладні, із яких вбачається, що паливо-мастильні матеріали, відправником та первинним продавцем яких на митній території України є ПІІ «Лукоїл-Україна», Корпорація «Оскар» були відвантажені зберігачу позивача - Колективному малому підприємству «Фірма Базальт» на адресу складських приміщень: Макіївка, вул. Тичини, 1

Також, у матеріалах справи наявна надана позивачем копія договору постачання нафтопродуктів від 04.02.2010р. №10/475, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», у якості постачальника, та ПП «Стандарт Пром Ойл», у якості покупця.

Згідно пп. 1.7.1 п. 1.7 вказаного договору, поставка товару може здійснюватись залізничним транспортом до вантажоотримувача Колективного малого підприємства «Фірма Базальт» на адресу:м. Макіївка, вул. Тичини, 1.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» є висновок такого про заниження позивачем обєкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобовязань у повному обємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Дійсно факт ухилення субєктом господарювання від сплати власних податкових зобовязань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у звязку з несплатою ними сум податкових зобовязань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобовязань.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у субєкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, та їх недоліків при перевірці не виявлено.

Суд зазначає, що в акті Ізюмської ОДПІ від 09.09.2010р. №1118/1800/35598295 безпосередньо господарські операції між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» не досліджувались.

У вказаному акті та в акті від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878 не встановлена неможливість здійснення позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» господарської діяльності згідно укладеного договору поставки від 03.02.2010р. №Ст-02/10.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковою накладною, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.

Таким чином, оскільки такі висновки Акту перевірки від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878 є спростованими у ході розгляду справи, то суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, Суд вбачає наявність підстав для визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, як такого, що прийнято необґрунтовано та без достатніх правових підстав.

Пунктом 2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним (нечинним) та скасування рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області за №11876/10/25-113-1 підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технол» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецьку задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року. №0000602341.

В решті позовних вимог провадження у справі закрити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технол» 1 (одну) гривню 70 (сімдесят) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 23 вересня 2011 року, повний текст виготовлено 28 вересня 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.