Постанова № 21787215, 29.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/12838/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Андрєєва Г.Л., Чупріна В.П.,

від відповідача: Ніколюкіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррембуд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маррембуд», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 року №0000312310 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 64435,00грн. з якої основний платіж 51548,00грн. і штрафна санкція у розмірі 12887,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем зроблено висновок про відсутність наявності підтвердження формування податкових зобовязань і податкового кредиту у позивача.

У відповідності до ст.1 Цивільного кодексу України, цей кодекс до податкових і бюджетних відносинам не застосовується. Ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні», ні Податковий кодекс України, який діє на момент перевірки, не дають право відповідачу самостійно без судового рішення визнавати право чини або договори нікчемними або недійсними. При таких обставинах відповідач вийшов за межі компетенції наданої йому статтею 19 Конституції України і законодавством України.

Усі документи, передбачені Цивільним, Господарським, Податковим законодавством сторонами були оформлені без порушень. Оплата здійснена платіжними документами, податкові, видаткові накладні були надані при перевірці. При таких обставинах зменшення податкового кредиту і санкцій здійснено без законних підстав.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.146), у яких зазначив, що була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Маррембуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ПП «Маріс» за період з 01.04.2009 року по 31.10.2009 року. При проведенні перевірки підприємств контрагентів, ними не надано розрахункові документи які б підтверджували взаємовідносини, а саме банківські виписки, прибуткові касові ордери, прибуткові та видаткові накладні. Також не надані регістри бухгалтерського обліку підприємства, які відображають вказані взаєморозрахунки та стан розрахунків. Не надані товарно-транспортні накладні підтверджуючі факт перевезення товару. Не надані документи які вказують на реалізацію товарів.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Маріс» здійснюється поза межами правового поля.

Враховуючи те, що у ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У ході проведення перевірки зясовано, що будівельні послуги не мали реального характеру, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання будівельних послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів підприємницької діяльності.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маррембуд» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 03.10.2005 року за №12741050001003061, ідентифікаційний код 33760478, згідно з свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи та довідкою АБ №375606 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.133-134). ТОВ «Маррембуд» зареєстровано платником податку на додану вартість 24.11.2005 року згідно свідоцтва №100095130 (а.с.135). Також позивач має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України для здійснення будівельної діяльності, терміном дії до 17.02.2011 року (а.с.136).

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ПП «Маріс» за період з 01.04.2009 року по 31.10.2009 року. За наслідками перевірки було складено акт від 12.07.2011 року №1675/23-2/33760478 (а.с.9).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Маррембуд» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних право чинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період: квітень, травень, липень, серпень, вересень 2009 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), про обсяги придбання є недійсними. П.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 51548,00грн. у т.ч. за квітень 2009 року в сумі 16044,00грн., за травень 2009 року в сумі 9359,00грн., за липень 2009 року в сумі 7795,00грн., за серпень 2009 року в сумі 9933,00грн., за вересень 2009 року в сумі 8417,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемних правочинів з ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» та ПП «Марис», які не спричинили реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 18.07.2011 року №0000312310 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 64435,00,00грн., з якої основний платіж 51548,00грн. та штрафна санкція у розмірі 12887,00грн. (а.с.7).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемних правочинів та наявності наданих послуг за договорами підряду та поставки товару. Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 51548,00грн. у т.ч. за квітень 2009 року в сумі 16044,00грн., за травень 2009 року в сумі 9359,00грн., за липень 2009 року в сумі 7795,00грн., за серпень 2009 року в сумі 9933,00грн., за вересень 2009 року в сумі 8417,00грн.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів підряду та про поставку товару, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Марис» (Підрядник) укладено договір підряду №18 від 08.04.2009р. (а.с.24).

Предметом договору є виконання Підрядником за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а позивач зобовязується прийняти та оплатити: капітальний ремонт пансіонату «Наука» в селі Мелекіно. Ціна договору складає 100000,00грн. у т.ч. ПДВ. Договірна ціна на виконання робіт є твердою і включає в себе вартість всіх робіт згідно договору та кошторисною документацією.

Згідно п.3.1 договору розрахунок по договору здійснюється Замовником щомісячно на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання форми №КБ-2в та предявлення документів на оплату.

Відповідно до п.8.2 договір діє до повного рахунку за виконані роботи. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунок-фактура №436 від 28.04.2009 року на суму 35628,00грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року №16 на суму 9896,40грн., №15 на суму 20760,00грн., №14 на суму 4971,60грн., акти приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом №ІІ-1-1 на капітальний ремонт пансіонат за квітень місяць №16 на суму 9896,40грн., №15 на суму 20760,00грн., №14 на суму 4971,60грн., податкова накладна №436 від 28.04.2009 року на суму 35628,00грн. у т.ч. ПДВ 5938,00грн. (а.с.27-34).

Оплата здійснена позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Марис» в безготівковій формі у сумі 20628,00грн. платіжним дорученням №183 від 20.05.2009 року та 15000,00грн. платіжним дорученням №57 від 30.04.2009 року (а.с.35,36).

Між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Марис» (Підрядник) укладено договір підряду №24 від 01.07.2009р. (а.с.37).

Предметом договору є виконання Підрядником за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а позивач зобовязується прийняти та оплатити: капітальний ремонт пансіонату «Наука» в селі Мелекіно. Ціна договору складає 46767,60грн. у т.ч. ПДВ. Договірна ціна на виконання робіт є твердою і включає в себе вартість всіх робіт згідно договору та кошторисною документацією.

Згідно п.3.1 договору розрахунок по договору здійснюється Замовником щомісячно на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання форми №КБ-2в та предявлення документів на оплату.

Відповідно до п.8.2 договір діє до повного рахунку за виконані роботи. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунок-фактура №779 від 24.07.2009 року на суму 46767,60грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009 року на суму 46767,60грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на капітальний ремонт пансіонату «Наука» корпус 3 за липень місяць на суму 46767,60грн., відомість ресурсів до акту №ІІ-3-1, податкова накладна №779 від 24.07.2009 року на суму 46767,60грн. у т.ч. ПДВ 7794,60грн. (а.с.40-45).

Оплата здійснена позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Марис» в безготівковій формі у сумі 26767,60грн. платіжним дорученням №31 від 05.08.2009 року та 20000,00грн. платіжним дорученням №9 від 24.07.2009 року (а.с.46,47).

Між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Марис» (Підрядник) укладено договір підряду №27 від 27.07.2009р. (а.с.48).

Предметом договору є виконання Підрядником за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а позивач зобовязується прийняти та оплатити: капітальний ремонт пансіонату «Наука» в селі Мелекіно. Ціна договору складає 37188,00грн. у т.ч. ПДВ. Договірна ціна на виконання робіт є твердою і включає в себе вартість всіх робіт згідно договору та кошторисною документацією.

Згідно п.3.1 договору розрахунок по договору здійснюється Замовником щомісячно на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання форми №КБ-2в та предявлення документів на оплату.

Відповідно до п.8.2 договір діє до повного рахунку за виконані роботи. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунок-фактура №1010 від 07.08.2009 року на суму 37188,00грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року на суму 37188,00грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на капітальний ремонт пансіонату «Наука» корпус 1, танцмайданчик за серпень місяць на суму 37188,00грн., відомість ресурсів до акту виконаних робіт, податкова накладна №1010 від 07.08.2009 року на суму 37188,00грн. у т.ч. ПДВ 6198,00грн. (а.с.51-56).

Оплата здійснена позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Марис» в безготівковій формі у сумі 32188,00грн. платіжним дорученням №38 від 17.08.2009 року та 5000,00грн. платіжним дорученням №34 від 07.08.2009 року (а.с.57-58).

Крім того, судом встановлено, що ПП «Марис» було поставлено товар позивачу згідно наступних документів: рахунок-фактура №1050 від 17.08.2009 року на товар папір шліфувальний, затірка для швів, клей для шпалер, шпалери 100кв.м, паперова стрічка, плитка керамічна, мастика для ліноліума, стрічка для плитки, угол для плитки, вапно на загальну суму 7289,50грн., податкова накладна №1050 від 17.08.2009 року на суму 7289,50грн. Оплата була здійснена позивачем в безготівковій формі на рахунок ПП «Марис» суму 7289,50грн. платіжним дорученням №39 від 17.08.2011року (а.с.59-62).

Між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Марис» (Підрядник) укладено договір підряду №30 від 08.09.2009р. (а.с.63).

Предметом договору є виконання Підрядником за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а позивач зобовязується прийняти та оплатити: капітальний ремонт зовнішніх мереж теплопостачання ЖКВ Маріупольського порту в районі домів 4,8 по пр. Луніна. Ціна договору складає 38834,40грн. у т.ч. ПДВ. Договірна ціна на виконання робіт є твердою і включає в себе вартість всіх робіт згідно договору та кошторисною документацією.

Згідно п.3.1 договору розрахунок по договору здійснюється Замовником щомісячно на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання форми №КБ-2в та предявлення документів на оплату.

Відповідно до п.8.2 договір діє до повного рахунку за виконані роботи. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунок-фактура №1184 від 18.09.2009 року на суму 38834,40грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року на суму 38834,40грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на капітальний ремонт зовнішніх мереж теплопостачання за вересень місяць на суму 38834,40грн., податкова накладна №1184 від 18.09.2009 року на суму 38834,40грн. у т.ч. ПДВ 6472,40грн. (а.с.66-70).

Оплата здійснена позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Марис» в безготівковій формі у сумі 38834,40грн. платіжним дорученням №64 від 25.09.2009 року (а..с.71).

Між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Марис» (Підрядник) укладено договір підряду №32 від 09.09.2009р. (а.с.72).

Предметом договору є виконання Підрядником за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а позивач зобовязується прийняти та оплатити: капітальний ремонт обєктів ДП «Маріупольський морський торговий порт» ДК №4. Група №5. Ціна договору складає 8059,20грн. у т.ч. ПДВ. Договірна ціна на виконання робіт є твердою і включає в себе вартість всіх робіт згідно договору та кошторисною документацією.

Згідно п.3.1 договору розрахунок по договору здійснюється Замовником щомісячно на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання форми №КБ-2в та предявлення документів на оплату.

Відповідно до п.8.2 договір діє до повного рахунку за виконані роботи. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунок-фактура №1217 від 24.09.2009 року на суму 8059,20грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року на суму 8059,20грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на капітальний ремонт дитячого комбінату №4.Група №5.Загальнобудівельні роботи за вересень місяць на суму 8059,20грн., податкова накладна №1217 від 24.09.2009 року на суму 8059,20грн. у т.ч. ПДВ 1343,20грн. (а.с.75-79).

Оплата здійснена позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Марис» в безготівковій формі частково у сумі 644,74грн. платіжним дорученням №82 від 06.10.2009 року (а..с.80).

Цими документами підтверджується, що в квітні, липні, серпні та вересні 2009 року Приватним підприємством «Марис» були надані позивачу послуги підряду на загальну суму 166477,20грн., у т.р. ПДВ 27746,20грн.

Також судом встановлено, що ПП «Азов-Бизнес-Трейдинг» було поставлено товар позивачу згідно наступних документів: рахунок-фактура №521 від 07.04.2009 року на будівельні матеріали на загальну суму 34240,69грн., №579 від 15.04.2009 року на суму 2040,00грн., №595 від 17.04.2009 року на суму 12855,60грн., №611 від 22.04.2009 року на суму 11500,44грн., №724 від 20.05 2009 року на суму 12315,60грн., №749 від 25.05.2009 року на суму 43836,30грн., №1504 від 26.08.2009 року на суму 13112,10грн., №1515 від 28.08.2009 року на суму 6085,45грн., №1692 від 22.09.2009 року на суму 2993,28грн., №1693 від 25.09.2009 року на суму 613,24грн.

видаткова накладна №521 від 07.04.2009 року на суму 34240,69грн., №579 від 15.04.2009 року на суму 2040,00грн., №595 від 17.04.2009 року на суму 12855,60грн., №611 від 22.04.2009 року на суму 11500,44грн., №724 від 20.05 2009 року на суму 12315,60грн., №749 від 25.05.2009 року на суму 43836,30грн., №1504 від 26.08.2009 року на суму 13112,10грн., №1515 від 28.08.2009 року на суму 6085,45грн., №1693 від 25.09.2009 року на суму 613,24грн.

податкова накладна №521 від 07.04.2009 року на суму 34240,69грн. у т.ч. ПДВ 5706,78грн., №579 від 15.04.2009 року на суму 2040,00грн. у т.ч. ПДВ 340,00грн., №595 від 17.04.2009 року на суму 12855,60грн. у т.ч. ПДВ 2142,60грн., №611 від 22.04.2009 року на суму 11500,44грн. у т.ч. ПДВ 1916,74грн., №724 від 20.05 2009 року на суму 12315,60грн. у т.ч. ПДВ 2052,60грн., №749 від 25.05.2009 року на суму 43836,30грн. у т.ч. ПДВ 7307,05грн., №1504 від 26.08.2009 року на суму 13112,10грн. у т.ч. ПДВ 2185,35грн., №1515 від 28.08.2009 року на суму 6085,45грн. у т.ч. ПДВ 1014,23грн., №1692 від 22.09.2009 року на суму 2993,28грн. у т.ч. ПДВ 498,88грн., №1693 від 25.09.2009 року на суму 613,24грн.

Оплата була здійснена позивачем в безготівковій формі на рахунок ПП «Азов-Бизнес-Трейдинг» суму 34240,69грн. платіжним дорученням №169 від 23.04.2011року, суму 2040,00грн. п/д №23 від 27.05.2009року, суму 12855,60грн. п/д №182 від 20.05.2009 року, суму 11500,44грн. п/д №170 від 23.04.2009 року, суму 4930,60грн. п/д №29 від 04.06.2009 року і суму 7385,00грн. п/д №194 від 11.06.2009 року, суму 43836,30грн. п/д № 195 від 11.06.2009 року, суму 11112,10грн. п/д №59 від 17.09.2009 року і 2000,00грн. п/д №54 від 08.09.2009 року, суму 6085,45грн. п/д №60 від 17.09.2009 року, суму 239,46грн. п/д №80 від 06.10.2009 року і 3318,00грн. п/д №228 від 17.06.2009 року. Призначення платежу оплата за будівельні матеріали і авто послуги згідно рахунків та ПДВ (а.с.81-120).

Відповідно до вказаних первинних документів ТОВ «Азов-Бизнес-Трейдинг» в квітні-вересні було поставлено на адресу позивача будівельних матеріалів на загальну суму 139592,70грн. у т.ч. ПДВ 23265,45грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на акт ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.06.2010 року №286/23-1/33504100 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, в якому повідомляється, що перевірка проводилася в приміщенні податкового органу, у звязку з тим, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів та у звязку з тим, що на запити ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємством ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» надана відповідь, що первинні документи були вилучені ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі (протокол виїмки від 28.11.2009 року). Суд бере до уваги, що в зазначеному акті перевірки податковий орган зазначає, що платником податків декларувались податкові зобовязання та податковий кредит по податку на додану вартість за спірні періоди (а.с.156) та на акт ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.06.2010 року №287/23-1/33755625 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Марис» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, в якому повідомляється, що перевірка проводилася в приміщенні податкового органу, у звязку з тим, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів та у звязку з тим, що на запити ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємством ПП «Марис» надана відповідь, що первинні документи були вилучені ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі (протокол виїмки від 02.12.2009 року). Суд бере до уваги, що в зазначеному акті перевірки податковий орган зазначає, що платником податків декларувались податкові зобовязання та податковий кредит по податку на додану вартість за спірні періоди (а.с.166).

Крім того, суд звертає увагу, що згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по платнику податків ТОВ «Маррембуд» податкові зобовязання і податковий кредит в розрізі контрагентів ПП «Марис» і ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» дорівнюються (а.с.151-155).

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ (товарно-транспортні накладні, довіреності, технічний паспорт та інше) суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що вказані документи не включені до переліку документів суворої звітності. Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Також позивачем надані документи, які підтверджують використання ТМЦ в господарській діяльності ТОВ «Маррембуд», а саме акти списання ТМЦ на різні обєкти, які підписані відповідальними особами та скріплені печаткою (а.с.181-196) та реєстри виконаних робіт по генпідряду за квітень-вересень 2009 року та травень-вересень 2010 року (а.с.201-213).

Посилання в акті перевірки фахівцями податкової інспекції стосовно того, що підприємство не надало документи для підтвердження взаємовідносин з підприємствами контрагентами суд не бере до уваги, тому що, позивачем надано до матеріалів справи лист на імя Жовтневої ДПІ м. Маріуполя про перелік документів які були надані для перевірки, в тому числі рахунки, видаткові накладні, банківські виписки та інше. (а.с.197).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Але навпаки, доводи відповідача спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів договорів підряду з ПП «Марис» та про поставку товару від ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «Маррембуд», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, накладні та рахунки-фактури, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ПП «Марис» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Тобто наведені поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ПП «Марис» послуг підряду та ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Обставина фактичного надання послуг підряду та поставки товарів підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг підряду та з поставки товарів позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 51548,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 12887,00грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000312310 від 18.07.2011 року, яким позивачу за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 64435,00грн., у тому числі за основним платежем 51548,00грн. і за фінансовими санкціями 12887,00грн., підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррембуд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 року №0000312310 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 64435,00грн. з якої основний платіж 51548,00грн. і штрафна санкція у розмірі 12887,00грн., задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 18.07.2011 року №0000312310 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 64435,00грн. з якої основний платіж 51548,00грн. і штрафна санкція у розмірі 12887,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррембуд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 29 серпня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 02 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.