Постанова № 21787208, 30.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/9394/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12год 20хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Малушко Г.Ю.,

від відповідача: Кутько О.М., Курган О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкові повідомлення-рішення від 29.03.2011 року №6554/10/23-213-0001002340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2265678,75грн., з якої основний платіж 1812543,00грн. та штрафна санкція у сумі 453135,75грн., №6553/10/23-213-0001012340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 10082786,25грн., з якої основний платіж 8065957,00грн. та штрафна санкція 2016829,25грн., №6500/10/17-313-0014831740 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі штрафної санкції 75053,41грн., №6555/10/25-0000632343 яким застосовано суму штрафної санкції 38472,83грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог пунктів 4, 5, 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, в акті перевірки не проаналізовано факт сплати за договорами.

Фактично безоплатність отриманих за господарськими операціями в акті не обґрунтована належними доказами. Висновки щодо спливу строку позовної давності за кредиторською заборгованістю зроблено лише на підставі даних рахунку 631. В той самий час, як рахунок 631 не надає можливості визначити початок перебігу строку позовної давності, можливість його зупинення або переривання. Цей факт можна встановити лише проаналізувавши умови договору та додаткових угод до нього, а також вжиті заходи із стягнення відповідної заборгованості.

Оскільки податковою інспекцією висновок про порушення зроблено без урахування вимог Цивільного кодексу України та договірних відносин позивача, не проаналізовано підстави виникнення кредиторської заборгованості, у підприємства не було підстав включати відповідні суми до складу валового доходу, і відповідно, коригувати валові витрати.

У поданій декларації з ПДВ за лютий 2010 року податкове зобовязання з ПДВ в сумі 267000,00грн. міститься у рядку, що відображає помилку, а потім коригування. Оскільки оформлені за операцією документи були повернуті без виконання, зауваження щодо коригування податкових зобовязань безпідставне.

В порушення вимог пунктів 4, 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, в акті перевірки не наведено доказів не використання у господарській діяльності позивача ТМЦ, отриманих від ТОВ «Інтерпрогрес компані» у грудні 2010р. на суму ПДВ 433333 грн.

В той самий час, будь-яких застережень щодо обмеження права на податковий кредит у зв'язку з фактичним невикористанням придбаних активів станом на момент проведення перевірки та/або визначення часу протягом якого такі активі мають бути використані вказана норма не містить.

Позивач ніколи не мав господарських взаємовідносин із ТОВ «Полисфен» (ЄДРПОУ 36512638) та ТОВ «Агропостач - ШАГ» (ЄДРПОУ 35448106), тому викладення на сторінках 28 та 29 акту перевірки фактів із виключення вказаних підприємств із ЄДРПОУ, є безпідставним.

Поняття «реального настання правових наслідків» та його правова природа законодавством не встановлена. Позивач не намагався при здійсненні фінансово-господарської діяльності пошкодити майно держави або незаконно заволодіти ним.

Недостатність документів під назвою «товарна накладна» може свідчити про нікчемність правочину з підстав, викладених у ст. 228 ЦК, лише у сукупності з іншими ознаками, які б свідчили про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) на укладення та виконання спірного правочину. Такі ознаки відсутні.

Cкладені підприємством документи (для підтвердження проведених операцій), які надані для перевірки відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ознаки «сумнівності» контрагентів позивача, завдяки яким ТОВ «Донугепоставка» штучно формувало податковий кредит є лише припущенням податківців і також належним чином не обґрунтовується.

Всі придбані ТМЦ були використані для здійснення позивачем підприємницької діяльності, це є основною метою діяльності позивача.

Належним чином оформлені податкові накладні, які надані позивачем до перевірки, є підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

В порушення вимог пунктів 4, 5, 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, в акті перевірки не зазначено, з яких підстав та документів податкова зробила висновок про порушення вимог законодавства з регулювання обігу готівки та несплату підприємством податку на доходи фізичних осіб.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (т.3 а.с.4), у яких зазначив, що була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не включено до складу валового доходу у 4-му кварталі 2009 року доходи від продажу ТМЦ, ремонту комбайна, підрядних робіт на загальну суму 2483504,00грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що на порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.1.6, 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Донуглепоставка» занижено валові доходи у 4-му кварталі 2010 року на суму 2600000,00грн. Згідно оборотної відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2007 року, 31.12.2008 року, 31.12.2009 року, 31.12.2010 року в бухгалтерському обліку позивача рахується кредиторська заборгованість, термін давнини якої минув по підприємству ТОВ «Інтерпрогрес компані» на суму 2600000,00грн. Підприємством не включено дану суму до складу валового доходу, так при складанні декларації з прибутку підприємств за 2010 рік занизило валовій доход на суму 2600000,00грн. на вартість безоплатно отриманих ТМЦ. Це порушення, привело до порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України згідно якого підприємством не відкориговані валові витрати на суму 2166667,00грн. по кредиторській заборгованості, термін давнини якої минув по ТОВ «Інтерпрогрес компані» у 4 кварталі 2010 року у сумі 2166667,00грн.

В порушення п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством неправомірно проведено коригування податкових зобовязань на загальну суму ПДВ 267000,00грн., у т.ч. у лютому 2010 року на суму ПДВ 267000,00грн. Позивачем укладено договір з ДП ВК «Красноліманська» договір №15/10-9 від 15.10.2008 року про ремонт комбайну УКД 200, виконання якого підтверджено актом виконаних робіт. В декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року зазначену суму відкориговано у бік зменшення в повному обсязі та відображено у рядку 8.3, а саме ТОВ «Донуглепоставка» направлено лист ДП ВК «Красноліманська» від 04.01.2010 року №1 у якому просить повернути податкову накладну №97 від 30.12.2009 року та рахунок №95 від 30.12.2009 року на суму 1602000,00грн., у тому числі ПДВ 267000,00грн. на ремонт комбайна УКД 200 без виконання, для перегляду документів та правильності їх оформлення.

Таким чином у звязку з тим, що ремонт комбайну був виконаний у повному обсязі, що підтверджено первинними документами, підприємством не правомірно проведено коригування суми податкових зобовязань з податку на додану вартість в лютому 2010 року на суму ПДВ 267000,00грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення у сумі 7798956,00грн.

Підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту отримання ТМЦ, які не використовувались у господарській діяльності позивача від діяльності з ТОВ «Інтерпрогрес компані» у грудні 2010 року на суму ПДВ 433333,00грн.

Також перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до здійснених нікчемних з ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Виват-пром». Господарські взаємовідносини, тобто здійснені правочини позивача не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Також перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Донуглепоставка» доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Авістапромторг», ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Гранд капітал груп», ТОВ «Корвент», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 5515056,00грн. Отже, передача товару продавцем є основним його обовязком, що випливає з сутності договору купівлі-продажу (поставки) (стаття 655 Цивільного кодексу України). Автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

За результатами перевірки ТОВ «Донуглепоставка» не встановлено факту приймання товарів від ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Авістапромторг», ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Гранд капітал груп», ТОВ «Корвент» у звязку з неповним наданням товарних накладних, з відсутністю документів, що засвідчують транспортування.

При відсутності таких документів неможливо ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у відповідних підприємств відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Перевіркою дотримання «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» встановлено, згідно видаткового касового ордеру №80 від 06.12.2010 року ОСОБА_4 отримав 26077,50грн. Підстава для виплати вказаної суми відшкодування витраченої суми.

Таким чином, ОСОБА_4 28.04.2009 року витратив власні кошти, які йому було повернуто 06.12.2010 року на потреби підприємства для розрахунку з іншою юридичною особою. Сума розрахунку протягом 06.12.2010 року одного підприємства з іншим підприємством перевищила граничну суму готівкового розрахунку на 16077,50грн., чим порушено вимоги п.2.3 Положення №637. Сума перевищення ліміту залишку готівки в касі 06.12.2010 року склала 16077,50грн.

При проведенні перевірки встановлено перевищення строків використання виданої під звіт готівки за видатковими ордерами №37 та 38 від 14.07.2010року, а повернення 20.07.2010 року, чим порушено двудневній термін використання виданої під звіт готівки.

За порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у сумі 300213,59грн.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.06.2006 року, ідентифікацій код 34500531, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.211), згідно з довідкою Головного управління статистики Донецької області про державну реєстрацію юридичної особи №318231 від 09.09.2010 року (т.1 а.с.212), перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька з 03.07.2006року за №5942, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 09.09.2010 року №1086/10/29-014-20 (т.1 а.с.213). Відповідно до свідоцтва №07788357 зареєстровано платником податку на додану вартість 05.07.2006 року (т.1 а.с.212).

Державною податковою інспекцією у м. Київському районі м. Донецька було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 15.03.2011 року №772/23-2/34500531 (т.1 а.с.146).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено, що в порушення п.1.23, 1.6 ст.1, п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 1812543,00грн., у т.ч. по періодах: у 4 кварталі 2009 року на суму 620876,00грн., у 4 кварталі 2010 року 1191667,00грн. та в порушення п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 8065957,00грн., у тому числі по періодах: у жовтні 2009 року на суму 1850567,00грн., у лютому 2010 року на суму 253650,00грн., у березні 2010 року на суму 1409683,00грн., у квітні 2010 року на суму 498445,00грн., у травні 2010 року на суму 1303044,00грн., у червні 2010 року на суму 736534,00грн., у липні 2010 року на суму 1389913,00грн., у вересні 2010 року на суму 190788,00грн, у грудні 2010 року на суму 433333,00грн., п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.4.1.4 «а», 4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасного надання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, вересень 2010 року, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», щодо неперерахування до бюджету в період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року податку на доходи фізичних осіб в розмірі 300213,59грн. під час виплати заробітної плати, п.2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в розмірі 25271,32грн., п.2.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі 06.12.2010 року на 16077,50грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 29.03.2011 року №6554/10/23-213-0001002340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2265678,75грн., з якої основний платіж 1812543,00грн. та штрафна санкція у сумі 453135,75грн., №6553/10/23-213-0001012340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 10082786,25грн., з якої основний платіж 8065957,00грн. та штрафна санкція 2016829,25грн., №6500/10/17-313-0014831740 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі штрафної санкції 75053,41грн., №6555/10/25-0000632343 яким застосовано суму штрафної санкції 38472,83грн. (т.1 а.с.134,136,138,140).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2008-2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Судом встановлено, що між позивачем (Продавець) та ПП «Донтехкомплект» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу стойки руднічної та шахтної стойки №02/12 від 02.12.2009 року (т.1 а.с.239). Предметом договору є зобовязання Продавця передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити належним чином товар. Виконання договору підтверджено рахунками №94 та 96 від 29.12.2009 року, податковими накладними від 29.12.2009 року №107 на суму 1006021,62грн. в т.ч. ПДВ 167670,27грн. та 106 на суму 248138,00грн. в т.ч. ПДВ 41356,33грн.

Відвантаження стойки руднічної та шахтної стойки здійснювалося на підставі рахунків від 29.12.2009 року №94 та №96 та податкових накладних від 29.12.2009 року №106 №107.

У рахунок оплати за відвантажений товар згідно за згодою про залік взаємних однорідних вимог зараховано кредиторську заборгованість за товарно-матеріальні цінності, отримані по договору №22-01/08-06 від 22.06.2008 року на суму без ПДВ 1045133,02грн., у тому числі акт взаємозаліку б/н від 01.02.2010 року на суму без ПДВ 1045133,02грн. (т.2 а.с.98).

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що суми від продажу товару по вищевказаному договору не були включені до складу валових доходів.

Відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) …» та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону «…датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку…».

Таким чином, позивачем занижені валові доходи за 4 квартал 2009 року у розмірі 1045132,00грн. і як слідство занижено податок на прибуток у сумі 261283,00грн.

Також у порушення вищевказаних вимог Закону позивачем не віднесено до складу валового доходу суму 103372,00грн., а саме: між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Красноліманське» (Замовник) укладено договір підряду №85/П від 25.03.2008 року (т.1 а.с.232). Предметом договору є Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання, у межах договірної ціни, робіт по проходженню вентиляційного штрека 3 північної лави уклона №1 пласта т4,2 у відповідності з графіком будівельного обєкту і проектно-сметної документації. Виконання договору підтверджено податковою накладною від 30.11.2009 року №89 на суму 260863,00грн. без ПДВ та ПДВ 52172,60грн., актом прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року за формою №КБ-2а на загальну сум без ПДВ 260863,00грн..

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено у судовому засіданні представником позивача, що суми від надання послуг по вищевказаному договору були включені до складу валових доходів у 4 кварталі 2009 року частково у сумі 157491,00грн.

Таким чином, на порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством частково не включено до складу валових доходів суму 103372,00грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у розмірі 25843,00грн.

З аналізу вищевикладених обставин та дослідивши первині документи, суд прийшов до висновку, що підприємством в 4-му кварталі 2009 року занижено податок на прибуток у сумі 620876,00грн.

У звязку з чим, податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011року №6554/10/23-213-0001002340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2265678,75грн., з якої основний платіж 1812543,00грн. та штрафна санкція у сумі 453135,75грн., в частині податкового зобовязання 287126,00грн. та штрафної санкції 71781,50 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що між позивачем та ДП ВК «Красноліманська» укладено договір №15/10-9 від 15.10.2008 року про ремонт комбайну УКД 200. Предметом договору є Замовник ГПВК «Красноліманська» доручає, а Виконавець ТОВ «Донуглепоставка» зобовязується виконати ремонт комбайну УКД 200. (т.1 а.с.225). Актом виконаних робіт від 30.12.2009 року на суму без ПДВ 1335000,00грн. підтверджується ремонт комбайну (т.1 а.с.228).

Сума у розмірі 1335000,00грн. не включена до складу валових доходів за 4 квартал 2009 року.

Суд бере до уваги, що вищевказані документи за операцією між позивачем та ДП ВК «Красноліманська» надані до матеріалів справи тільки в копіях, оригінали до суду не надані у звязку з їх відсутністю. Також представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, що ці документи відсутні так як цей договір фактично не був виконаний, і первинні документи за цим договором були відізвані листом №1 від 04.01.2010 року (т.2 а.с.99).

В декларації з податку на додану вартість вказана операція була позивачем відображена у лютому 2010 року на суму податку на додану вартість 267000,00грн. у рядку 8.1 «самостійне виправлення помилки, що містяться в раніше поданій Декларації» на підставі податкової накладної №97 від 30.12.2009 року. (т.2 а.с.131).

Таким чином неправомірно було нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2010 року у сумі 253650,00грн., з урахуванням відємного значення з ПДВ в звітному періоді у сумі 13350,00грн., про що вказано в акті перевірки п.3.2.3 (т.1 а.с.195) та згідно з даними податкової декларації за лютий 2010року від 22.03.2010року р.21 р.3 декларації (т.2 а.с.132).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Суд звертає увагу, що за цією операцією відсутні оригінали первинних документів які б підтверджували виконання господарської операції.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновок податкового органу про порушення щодо не включення до складу валових доходів суми 1335000,00грн. в 4 кварталі 2009 року є безпідставним, а нарахування податку на прибуток у розмірі 333750,00грн. є неправомірним. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно оборотної відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2007 року, 31.12.2008 року, 31.12.2009 року, 31.12.2010 року в бухгалтерському обліку ТОВ «Донуглепоставка» рахується кредиторська заборгованість, термін давнини якої минув, по підприємству ТОВ «Інтерпрогрес компані» на суму 2600000,00грн. На підставі цього податковим органом зроблено висновок, що підприємством не включено суму по якої минув термін позовної давнини до складу валового доходу.

Суд дослідивши матеріли справи, визначив наступне. Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інтерпрогрес компані» (Постачальник) укладено договір №17-07 від 17.07.2007 року, за яким Постачальник зобовязаний поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення. (т.1 а.с.215). Підтверджено специфікацією №1 від 17.07.2007 року на поставку комбайну прохіднеського КСП-32 кількістю 1 шт. на суму 2600000,00грн. в т.ч. ПДВ 433333,33грн. В підтвердження виконання договору позивачем надана інвентарна картка обліку основних засобів №106 від 17.07.2007 року. (т.3 а.с.62).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2008 року між позивачем та ТОВ «Інтерпрогрес компані» рахується у позивача кредиторська заборгованість 2600000,00грн. та у контрагента дебіторська заборгованість 2600000,00грн. (т.4 а.с.61). Акт звірки підписаний обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до договору уступки права вимоги №03/11 від 03.11.2008 року ТОВ «Інтерпрогрес компані» (Кредитор) передає ТОВ «Алькес» (Новому кредитору) право вимагати за договором №17-07 від 17.07.2007 року, укладеного між ТОВ «Донуглепоставка» (Боржник) та Кредитором. Кредитор зобовязаний передати Новому кредитору документи, які свідчать про наявність заборгованості Боржника. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обовязків. (т.4 а.с.60).

П.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платку податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , безоплатно надані товари (роботи, послуги) це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті». Пунктом 1.6 ст.1 Закону передбачено, що товари матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення».

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку ( п.1 ст.264 ЦК України). Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, термін позовної давнини був перерваний 01.11.2008 року.

Також за цією господарською операцією перевіряючими зменшені валові витрати на суму 2166667,00грн. по кредиторській заборгованості, термін давнини якої минув по ТОВ «Інтерпрогрес компані» у 4-му кварталі 2010року. На думку податківців це порушення привело до порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не може погодитися з висновками фахівців ДПІ у Київському районі м. Донецька з приводу на наступне.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, позивач коли набув права власності на комбайн за вищевказаним договором суму 2166667,00грн. включив до складу валових витрат. По кредиторській заборгованості, як вже було вище визначено, не минув термін давнини, тому підстави для коригування валових витрат, відсутні.

Суд зазначає, що в акті перевірки податківці два рази за однією операцією нараховує податкове зобовязання з податку на прибуток, а саме коли збільшує валові доходи на суму 2600000,00грн. у рахуванням ПДВ 433333,00грн. та коли зменшує валові витрати на суму 2166667,00грн. без врахування ПДВ.

На підставі вищевикладеного, висновки податківців не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, та нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 650000,00грн. та 541666,74грн. є неправомірним.

Також неправомірним було зменшення податкового кредиту за грудень 2010 року та нарахування податку на додану вартість у сумі 433333,00грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011року №6554/10/23-213-0001002340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2265678,75грн., з якої основний платіж 1812543,00грн. та штрафна санкція у сумі 453135,75грн., в частині податкового зобовязання 1525417,00грн. та штрафної санкції 381354,25 є недійсним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемних правочинів та наявності наданих послуг за договорами поставки товару з ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Виват-Пром», ТОВ «Гранд Капітал Груп», ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Авістапромторг», ТОВ «Корвент». Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 7378974,00грн. в жовтні 2009 року та березні-вересні 2010 року.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів про поставку товару, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «Донтехкомплект»» (Постачальник) укладено договір про поставку продукції виробничо-технічного призначення №22-01/08-6 від 22.01.2008р. (т.1 а.с.84).

Предметом договору є поставка Постачальником продукції виробничо-технічного призначення в номенклатурі, по кількості, у терміни та по цінам, які вказані в специфікаціях, а Покупець прийняти та сплатити на умовах викладених в Договорі вказану продукцію. Відповідно до п.3.2 договору продукція вважається поставленою за умови надання Покупцю товарної накладної або акту прийомки - передачи продукції, рахунків на відвантажену продукцію, податкової накладної.

Згідно з п.4.2 ціна договору складає 50000000,00грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20 днів з дати відвантаження. Термін дії договору до 31.12.2008 року (п.8.1 договору). Додатковою угодою від 03.11.2008 року термін дії договору визначений 31.12.2009 року, а угодою від 29.12.2009 року термін дії продовжений до 31.12.2010 року (т.2 а.с.229-230).

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації: від 08.12.2009 року на суму 126256,78грн., на суму 7552,03грн., від 09.12.2009 року на суму 208134,56грн., 34764,80грн., від 10.12.2009 року на суму 29159,14грн., 177290,68грн., від 11.12.2009 року на суму 17537,95грн., від 14.12.2009 року на суму 30542,02грн., від 15.12.2009 року на суму 369298,06грн., на суму 65980,98грн., від 16.12.2009 року на суму 630627,00грн., 12828,60грн., від 24.12.2009 року на суму 116652,91грн., від 25.12.2009 року на суму 536656,68грн., 582524,09грн., від 28.12.2009 року на суму 3278,99грн., від 29.12.2009 року на суму 386316,43грн. (т.2 а.с.231-247). На загальну суму 3335401,70грн.

відповідні рахунки, видаткові накладні: №495 від 09.07.2010 року, №653 від 12.07.2010року, №1061 від 20.07.2010 року, №1192 від 23.07.2010 року, №349 від 06.04.2010 року, №1277 від 29.03.2010 року, №1137 від 26.03.2010 року, №1083 від 25.03.2010 року, №1047 від 24.03.2010 року, №1014 від 23.03.2010 року, №818 від 19.03.2010 року, №759 від 18.03.2010 року, №716 від 17.03.2010 року, №533 від 13.03.2010 року, №478 від 12.03.2010 року, №664 від 16.03.2010 року, №631 від 15.03.2010 року, №114 від 02.03.2010 року, №1059 від 24.02.2010 року, №972 від 22.02.2010 року, №1015 від 23.02.2010 року, №1058 від 24.02.2010 року, №820 від 19.02.2010 року, №1156 від 26.01.2010 року, №1106 від 25.01.2010 року, №865 від 20.01.2010 року, №504, 503 від 13.01.2010 року, №168 від 04.01.2010 року, №309, №310, №311, №312 від 08.12.2009 року, №343, №344, №345 від 09.12.2009 року, №405, №406 від 10.12.2009 року, №447 від 11.12.2009 року, №561 від 14.12.2009 року, №615, №616 від 15.12.2009 року, №675, 674 від 16.12.2009 року, №1066 від 24.12.2009 року, №1087 від 25.12.2009 року, №1230 від 28.12.2009 року, №1086 від 25.12.2009 року, №1274 від 29.12.2009 року, №34, №35, №36, №37 від 02.11.2009 року, №120, №121, №123, №122 від 03.11.2009 року, №199 від 05.11.2009 року, №159 від 04.11.2009 року, №366 від 09.11.2009 року, №248 від 06.11.2009 року, №484 від 12.11.2009 року, №679 від 16.11.2009 року, №708 від 17.11.2009 року, №757 від 18.11.2009 року, №808 від 19.11.2009 року, №909 від 21.11.2009 року, №910 від 21.11.2009 року, №499 від 12.10.2009 року, №514 від 13.10.2009 року, №263 від 07.10.2009 року, №338 від 09.10.2009 року, №203, №204 від 05.10.2009 року, №61, №62 від 02.10.2009 року, №6 від 01.10.2009 року, №7 від 01.10.2009 року, №657, №656, №658 від 16.10.2009 року, №909 від 21.10.2009 року, №1021, №1022, №1023 від 23.10.2009 року, №1133 від 26.10.2009 року, №1181, 1182 від 27.10.2009 року, №1244, 1243 від 29.10.2009 року (т.3 а.с.38-149).

Податкові накладні №1243 від 29.10.2009 року на суму 856344,00грн., №1244 на суму 2025260,00грн., №1181 від 27.10.2009 року на суму 979680,00грн., №1182 на суму 587520,00грн., №1022 від 23.10.2009 року на суму 886680,00грн., №657 від 16.10.2009 року на суму 820320,00грн., №658 на суму 888647,66грн., №1021 від 23.10.2009 року на суму 704640,00грн., №1023 на суму 53460,00грн., №1133 від 26.10.2009 року на суму 137348,64грн., №909 від 21.10.2009 року на суму 910254,37грн., №514 від 13.10.2009 року на суму 433905,26грн., №499 від 12.10.2009року на суму 405578,17грн., №338 від 09.10.2009 року на суму 122307,26грн., №263 від 07.10.2009 року на суму 304049,57грн., №204 від 05.10.2009 року на суму 115399,60грн., №62 від 02.10.2009 року на суму 28599,38грн., №7 від 01.10.2009 року на суму 18000,00грн., №203 від 05.10.2009 року на суму 26908,32грн., №1192 від 23.07.2010 року на суму 69981,14грн., №1061 від 20.07.2010 року на суму 22366,92грн., №653 від 12.07.2010 року на суму 696593,82грн., №495 від 09.07.2010 року на суму 127597,22грн., №349 від 06.04.2010 року на суму 416000,00грн., №1014 від 23.03.2010 року на суму 1793371,00грн., №478 від 12.03.2010 року на суму 49332,78грн., №1277 від 29.03.2010 року на суму 1359679,78грн., №1137 від 26.03.2010 року на суму 242657,11грн., №1083 від 25.03.2011 року на суму 2133887,46грн., №1047 від 24.03.2011 року на суму 669326,17грн., №818 від 19.03.2011 року на суму 45063,19грн., №759 від 18.03.2010 року на суму 1206739,86грн., №716 від 17.03.2010 року на суму 19470,00грн., №664 від 16.03.2010 року на суму 91317,77грн., №631 від 15.03.2010 року на суму 488493,74грн., №533 від 13.03.2010 року на суму 248915,14грн., №114 від 02.03.2010 року на суму 29746,01грн. (т.1 а.с.86-123).

Суд бере до уваги, що також усі поставки та розрахунки підтверджені актами звірок взаємних розрахунків за періоди станом на 31.08.2010 року, на 31.07.2010 року, на 30.06.2010 року, на 30.04.2010 року, на 26.02.2010 року, на 31.01.2010 року, на 31.12.2009 року, на 30.11.2009 року, на 31.10.2009 року (т.1 а.с.74-83).

Цими документами підтверджується, що в листопаді-грудні 2009 року та січні-березні 2010 року ПП «Донтехкомплект» було поставлено позивачу продукції виробничо-технічного призначення на загальну суму 20224379,96грн., у т.р. ПДВ 3370730,00грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Донтехкомплект» згідно наступних платіжних доручень: №421 від 13.07.2010 року у сумі 114000,00грн., №456 від 26.07.2010 року у сумі 105000,00грн., №212 від 24.03.2010 року у сумі 7679,00грн., №127 від 23.02.2010 року у сумі 18175,00грн., №220 від 01.10.2009 року у сумі 200000,00грн., №284 від 20.10.2009 року у сумі 1400000,00грн., №631 від 23.09.2010 року у сумі 1000000,00грн., №389 від 27.11.2009 року у сумі 659000,00грн., №388 від 27.11.2009 року у сумі 3810440,00грн., №377 від 23.11.2009 року у сумі 184000,00грн., №505 від 05.08.2010 року у сумі 1580614,00грн., №506 від 05.08.2010 року у сумі 436315,00грн., №643 від 04.10.2010 року у сумі 860000,00грн., №646 від 12.10.2010 року у сумі 545000,00грн., №119 від 17.02.2010 року у сумі 1000000,00грн., №84 від 02.02.2010 року у сумі 500000,00грн., №224 від 30.03.2010 року у сумі 200000,00грн., №222 від 30.03.2010 року у сумі 200000,00грн., №199 від 15.03.2010 року у сумі 1200000,00грн., №184 від 05.03.2010 року у сумі 1144000,00грн., №168 від 03.03.2010 року у сумі 535000,00грн., №141 від 01.03.2010 року у сумі 2000000,00грн., №301 від 29.04.2010року у сумі 255000,00грн., №373 від 02.06.2010 року у сумі 1074000,00грн., №375 від 03.06.2010 року у сумі 500000,00грн., №384 від 16.06.2010року у сумі 696000,00грн. (т.2 а.с.66-91).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 22818118,55грн.

Суд враховує, що ПП «Донтехкомплект» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 28.04.2004 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою №14/4-23/1307 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.4 а.с.45,46), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100091072 від 22.01.2008 року (т.4 а.с.47).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром» (Продавець) укладено договір про поставку товару №01/10 від 01.10.2009року (т.1 а.с.132).

Предметом договору є передача Продавцем у власність Покупця товару згідно специфікацій, а Покупець прийняти та сплатити товар. Відповідно до п.2.2 договору строк оплати 30 банківських днів з моменту поставки товару, форма оплати безготівковий розрахунок.

Згідно з п.2.8 загальна сума по договору складає 5000000,00грн.

Термін дії договору до 31.12.2010 року (п.5.5 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації: №1 від 01.10.2009 року на суму 589560,00грн., від 15.02.2010 року на суму 8400000,00грн., від 15.03.2010 року на суму 94004,00грн., на суму 77960,57грн., від 16.03.2010 року на суму 232622,26грн., від 17.03.2010 року на суму 98315,53грн., від 19.03.2010 року на суму 1246839,74грн., від 22.03.2010 року на суму 1078892,90грн. (т.2 а.с.199-206). На загальну суму 11818195,00грн.

відповідні рахунки, накладні: №660, №661 від 15.03.2010 року, №699 від 16.03.2010 року, №739 від 17.03.2010 року, №831 від 19.03.2010 року, №976 від 22.03.2010 року, №651 від 15.02.2010 року (т.4 а.с.9-21).

Податкові накладні №56 від 02.10.2009 року на суму 589560,00грн. (т.1 а.с.133).

Суд бере до уваги, що також усі поставки та розрахунки підтверджені актами звірок взаємних розрахунків за періоди станом на 31.10.2009 року, на 28.02.2010 року (т.1 а.с.130-131).

Цими документами підтверджується, що в жовтні 2009 року та лютому - березні 2010 року ТОВ «Виват-Пром» було поставлено позивачу товару на загальну суму 3418194,90грн., у т.р. ПДВ 569699,15грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Виват-Пром» згідно наступних платіжних доручень: №387 від 27.11.2009 року у сумі 589560,00грн., №89 від 04.02.2010 року у сумі 1500000,00грн., №85 від 03.02.2010 року у сумі 1000000,00грн., №87 від 04.02.2010 року у сумі 1200000,00грн., №88 від 04.02.2010 року у сумі 1000000,00грн., №98 від 05.02.2010 року у сумі 1000000,00грн., №105 від 10.02.2010 року у сумі 166327,00грн., №27 від 21.01.2010 року у сумі 900000,00грн., №10 від 15.01.2010 року у сумі 245000,00грн., №2 від 05.01.2010 року у сумі 630000,00грн., №1 від 05.01.2010 року у сумі 467705,00грн., №3 від 05.01.2010 року у сумі 370000,00грн., №6 від 05.01.2010 року у сумі 40410,00грн., №454 від 25.12.2009 року у сумі 673470,00грн., №457 від 25.12.2009 року у сумі 306123,00грн., №455 від 25.12.2009 року у сумі 29600,00грн., №428 від 11.12.2009 року у сумі 930000,00грн. (т.2 а.с.43-59).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 11048195,00грн.

Суд враховує, що ТОВ «Виват-Пром» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.12.2005 року №12661020000014317, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.4 а.с.69), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №07785290 від 14.12.2005 року (т.4 а.с.70).

Податковий орган в акті перевірки зробив висновок, що придбання ТМЦ здійснювалось за нікчемними правочинами за наступною схемою: ПП «Донтехкомплект» та ТОВ «Виват-Пром» отримало товар у ТОВ «Полисфен», по якому 27.01.2010 року з Управління державної реєстрацій Донецької міської ради надійшли відомості про внесення 26.01.2010 року до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом. Знято з обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька 14.01.2010 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 14.01.2010 року.

За результатами аналізу розшифровок податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податковим органом встановлено, що ТОВ «Полисфен» сформувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Агропостач ШАІ», яке не відобразило в податкових деклараціях з податку на додану вартість вищезазначені операції, в результаті чого у нього виникло заниження податкових зобовязань, тобто «податкова яма».

ТОВ «Полисфен» формувало податковий кредит згідно податкових накладних, отриманих від декількох постачальників, основним з яких являється ТОВ «Агропостач ШАІ».

ТОВ «Агропостач ШАІ» перебувало на податковому обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, має стан 16 припинено (ліквідовано, закрито) та звітувало протягом 2009 року про відсутність господарських операцій. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Агропостач ШАІ» анульовано лише 16.10.2009 року, а державну реєстрацію скасовано 21.10.2009 року.

Податківцями зроблено висновок, таким чином, основний постачальник позивача, а саме ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Виват- пром» здійснювали фінансово-господарські відносини з контрагентом з ознаками «сумнівності» - ТОВ «Полисфен», штучно формувало податковий кредит, яким в подальшому скористувалось ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Виват-пром», та як вигодо набувач ПП «Донуглепоставка» з метою мінімізації сплати податків до бюджету. Господарські взаємовідносини, тобто здійснений правочин між ТОВ «Донуглепоставка» та ПП «Донтехкомплект» та ТОВ «Виват-Пром», не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Саме коли були здійснені господарські операції між постачальниками позивача та їх контрагентами, з акту перевірки встановити не можливо та перевіряючими не досліджено.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Капитал Груп» (Продавець) укладено договір про поставку товару №0502 від 05.02.2010року (т.1 а.с.53).

Предметом договору є передача Продавцем у власність Покупця товару згідно специфікацій, а Покупець прийняти та сплатити товар. Відповідно до п.2.2 договору строк оплати 120 банківських днів з моменту поставки товару, форма оплати безготівковий розрахунок.

Згідно з п.2.8 загальна сума по договору складає 50000000,00грн.

Термін дії договору до 31.12.2011 року (п.5.5 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації від 05.02.2010 року на суму 3500000,00грн., від 29.04.2010 року на суму 865223,35грн., від 26.04.2010 року на суму 104800,00грн., від 23.04.2010 року на суму 115374,94грн., від 22.04.2010 року на суму 19195,67грн., від 21.04.2010 року на суму 86193,74грн., від 20.04.2010 року на суму 625342,81грн., від 19.04.2010 року на суму 34125,67грн., від 16.04.2010 року на суму 23872,02грн., від 15.04.2010 року на суму 728063,04грн., від 14.04.2010 року на суму 115045,34грн., від 12.04.2010 року на суму 211464,00грн., від 09.04.2010 року на суму 245585,96грн., від 08.04.2010 року на суму 33990,00грн., від 07.04.2010 року на суму 20082,67грн., від 06.04.2010 року на суму 12691,25грн., на суму 15000,00грн., на суму 4099,97грн., від 02.04.2010 року на суму 245213,42грн., від 29.09.2010 року на суму 467977,58грн., на суму 509221,31грн., на суму 211942,09грн. (т.2 а.с.207-227). На загальну суму 4694504,83грн.

відповідні рахунки, накладні: №290901, №290903, №290902 від 29.09.2010 року, №020402 від 02.04.2010 року, №0604-01, 0604-02, 0604-03 від 06.04.2010 року, №0704-06 від 07.04.2010 року, №0804-05 від 08.04.2010 року, №0904-07 від 09.04.2010 року, №2104-01 від 21.04.2010 року, №1404-04 від 14.04.2010 року, №1504-01 від 15.04.2010 року, №1604-04 від 16.04.2010 року, №1904-02 від 19.04.2010 року, №2004-03 від 20.04.2010 року, №2204-03 від 22.04.2010 року, №2304-03 від 23.04.2010 року, №2604-01 від 26.04.2010 року, №2904-01 від 29.04.2010 року (т.3 а.с.150-188).

Податкові накладні №280402 від 28.04.2010 року на суму 686133,36грн., №2604-03 від 26.04.2010 року на суму 104800,00грн., №2904-02 від 29.04.2010 року на суму 865223,35грн., №2204-05 від 22.04.2010 року на суму 19195,67грн., №2104-02 від 21.04.2010 року на суму 86193,74грн., №2004-04 від 20.04.2010 року на суму 625342,81грн., №1904-03 від 19.04.2010 року на суму 34125,67грн., №1604-06 від 16.04.2010 року на суму 23872,02грн., №1504-05 від 15.04.2010 року на суму 728063,04грн., №1404-06 від 14.04.2010 року на суму 115045,34грн., №1204-04 від 12.04.2010 року на суму 211464,00грн., №0904-10 від 09.04.2010 року на суму 245585,96грн., №0804-06 від 08.04.2010 року на суму 33990,00грн., №0704-07 від 07.04.2010 року на суму 20082,67грн., №0604-03 від 06.04.2010 року на суму 12691,25грн., №0604-02 від 06.04.2010 року на суму 15000,00грн., №0604-04 від 06.04.5010 року на суму 4099,97грн., №2304-04 від 23.04.2010 року на суму 115374,94грн., №0204-05 від 02.04.2010 року на суму 245213,42грн. (т.1 а.с.55-73).

Суд бере до уваги, що також усі поставки та розрахунки підтверджені актами звірок взаємних розрахунків за періоди станом на 30.09.2010 року, на 14.09.2010 року, 31.08.2010 року, на 30.06.2010 року, на 30.04.2010 року, на 28.02.2010 року (т.1 а.с.46-52).

Цими документами підтверджується, що в квітні 2010 року ТОВ «Гранд Капитал Груп» було поставлено позивачу товару на загальну суму 4191497,21грн., у т.р. ПДВ 698582,86грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Гранд Капитал Груп» згідно наступних платіжних доручень: №286 від 26.04.2010 року у сумі 1700000,00грн., №287 від 26.04.2010 року у сумі 1393000,00грн., №290 від 28.04.2010 року у сумі 1098497,21грн., №114 від 16.02.2010 року у сумі 2500000,00грн., №115 від 16.02.2010 року у сумі 514290,00грн., №117 від 16.02.2010 року у сумі 390000,00грн. (т.2 а.с.60-65).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 7595787,21грн.

Суд враховує, що ТОВ «Гранд Капитал Груп» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.12.2006 року №12661020000022752, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.4 а.с.63), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100253272 від 06.11.2009 року (т.4 а.с.64).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторстандарт» (Продавець) укладено договір про поставку товару №3004-10 від 30.04.2010року (т.1 а.с.23).

Предметом договору є поставка та передача Продавцем у власність Покупця товару в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікацій, а Покупець прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.4.3 договору строк оплати протягом 30 банківських днів, форма оплати безготівковий розрахунок. Продавець зобовязаний при прийомки - передачи товару надати наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна і податкова накладна.

Згідно з п.4.1 загальна сума договору складає суму, на підставі даних специфікацій к договору.

Термін дії договору до 31.12.2010 року (п.7.4 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації: від 15.06.2010року на суму 119217,61грн., від 14.06.2010 року на суму 304008,28грн., від 11.06.2010 року на суму 2442840,00грн., від 10.06.2010 року на суму 3132120,00грн., від 10.06.2010 року на суму 1573680,00грн., від 09.06.2010 року на суму 1558320,00грн., від 08.06.2010 року на суму 741509,35грн., від 07.06.2010 року на суму 556432,31грн., від 04.06.2010 року на суму 318070,32грн., від 03.06.2010 року на суму 274297,90грн., від 02.06.2010 року на суму 119213,29грн., від 01.06.2010 року на суму 3042,50грн.,від 17.05.2010 року на суму 938604,00грн., від 14.05.2010 року на суму 147859,31грн., від 12.05.2010 року на суму 3386616,00грн., від 11.05.2010 року на суму 28896,08грн., від 10.05.2010 року на суму 410331,83грн., від 07.05.2010 року на суму 5845,70грн.,від 07.05.2010 року на суму 68549,82грн., від 06.05.2010 року на суму 289057,46грн., від 06.05.2010 року на суму 46788,24грн., від 05.05.2010 року на суму 93799,45грн., (т.2 а.с.177-198). На загальну суму 16559099,45грн.

відповідні рахунки, накладні: №30106 від 01.06.2010 року, №30206 від 02.06.2010 року, №10306 від 03.06.2010 року, №10406 від 04.06.2010 року, №10706 від 07.06.2010 року, №10806 від 08.06.2010 року, №21506 від 15.06.2010 року, №10906 від 09.06.2010 року, №51006 від 10.06.2010 року, №41006 від 10.06.2010 року, №41106 від 11.06.2010 року, №51106 від 14.06.2010 року, №60505 від 05.05.2010 року, №20605 від 06.05.2010 року, №30605 від 06.05.2010 року, №30705 від 07.05.2010 року, №40705 від 07.05.2010 року, №21005 від 10.05.2010 року, №41105 від 11.05.2010 року, №11705 від 17.05.2010 року, №41405 від 14.05.2010 року, №31205 від 12.05.2010 року (т.3 а.с.205-249).

Податкові накладні №41105 від 11.05.2010 року на суму 28896,08грн., №40705 від 07.05.2010 року на суму 68549,82грн., №30705 від 07.05.2010 року на суму 5845,70грн., №60505 від 05.05.2010 року на суму 93799,45грн., №31205 від 12.05.2010 року на суму 3386616,00грн., №41405 від 14.05.2010 року на суму 147859,31грн., №21005 від 10.05.2010 року на суму 410331,83грн., №20605 від 06.05.2010 року на суму 289057,46грн., №21506 від 15.06.2010 року на суму 119217,61грн., №51106 від 14.06.2010 року на суму 304008,28грн., №10906 від 09.06.2010 року на суму 1558320,00грн., №10806 від 08.06.2010 року на суму 741509,35грн., №10706 від 07.06.2010 року на суму 556432,31грн., №10406 від 04.06.2010 року на суму 318070,32грн., №30206 від 02.06.2010 року на суму 119213,29грн., №30106 від 01.06.2010 року на суму 3042,50грн., №41106 від 11.06.2010 року на суму 2442840,00грн., №41006 від 10.06.2010 року на суму 3132120,00грн., №51006 від 10.06.2010 року на суму 1573680,00грн., №10306 від 03.06.2010 року на суму 274297,90грн., №30605 від 06.05.2010 року на суму 46788,24грн., №11705 від 17.05.2010 року на суму 938604,00грн. (т.1 а.с.24-45).

Суд бере до уваги, що також усі поставки та розрахунки підтверджені актами звірок взаємних розрахунків за періоди станом на 31.08.2010року, на 30.06.2010року (т.1 а.с.21-22).

Цими документами підтверджується, що в травні - липні 2010 року ТОВ «Вторстандарт» було поставлено позивачу товару на загальну суму 16559099,00грн., у т.р. ПДВ 2759849,33грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Вторстандарт» згідно платіжного доручення №498 від 02.08.2010 року у сумі 769600,00грн. (т.2 а.с.42).

Суд враховує, що ТОВ «Вторстандарт» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.01.2010 року №12661020000035162, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.4 а.с.65), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100266630 від 01.02.2010 року (т.4 а.с.66).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авистапромторг» (Продавець) укладено договір про поставку товару №12/04-10 від 12.04.2010року (т.1 а.с.16).

Предметом договору є передача Продавцем у власність Покупця товару згідно специфікацій, а Покупець прийняти та сплатити товар. Відповідно до п.2.2 договору строк оплати 120 банківських днів з моменту поставки товару, форма оплати безготівковий розрахунок.

Згідно з п.2.8 загальна сума по договору складає 50000000,00грн.

Термін дії договору до 31.12.2011 року (п.5.5 договору).

На виконання умов договору між сторонами була складена специфікація від 09.07.2010 року на суму 2469871,00грн. (т.2 а.с.176); відповідний рахунок-фактура, видаткова накладна №704 від 09.07.2010 року на суму 2469871,00грн. (т.3 а.с.189,190).

Податкові накладні №537 від 12.04.2010 року на суму 1529300,00грн., №538 від 12.04.2010 року на суму 462000,00грн., №621 від 14.04.2010 року на суму 50000,00грн., №1036 від 23.04.2010 року на суму 428571,00грн. (т.1 а.с.17-20).

Суд бере до уваги, що також усі поставки та розрахунки підтверджені актами звірок взаємних розрахунків за періоди станом на 31.07.2010 року, на 30.06.2010 року, на 30.04.2010 року (т.1 а.с.130-131).

Цими документами підтверджується, що в липні 2010 року ТОВ «Авистапромторг» було поставлено позивачу товару на загальну суму 2469871,00грн., у т.р. ПДВ 411645,17грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Авистапромторг» згідно наступних платіжних доручень: №271 від 12.04.2010 року у сумі 1529300,00грн., №272 від 12.04.2010 року у сумі 462000,00грн., №273 від 14.04.2010 року у сумі 50000,00грн., №285 від 23.04.2010 року у сумі 428571,00грн. (т.2 а.с.38-41).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 2469871,00грн.

Суд враховує, що ТОВ «Авистапромторг» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.11.2006 року №12661070003022413, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.4 а.с.71), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100043143 від 12.12.2006 року (т.4 а.с.72).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корвент» (Продавець) укладено договір про поставку товару №0408 від 04.08.2010року (т.1 а.с.125).

Предметом договору є поставка та передача Продавцем у власність Покупця товару в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікацій, а Покупець прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.4.3 договору строк оплати протягом 30 банківських днів, форма оплати безготівковий розрахунок. Продавець зобовязаний при прийомки - передачи товару надати наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна і податкова накладна.

Згідно з п.4.1 загальна сума договору складає суму, на підставі даних специфікацій к договору.

Термін дії договору до 31.12.2010 року (п.7.4 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації на суму 88362,80грн., на суму 10534,20грн., на суму 2488,80грн., на суму 57947,16грн. (т.2 а.с.172-175); відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні №47 від 04.08.2010 року на суму 57947,16грн., №279 від 05.08.2010 року на суму 2488,80грн., №348 від 06.08.2010року на суму 10534,20грн., №663 від 09.09.2010 року на суму 88362,80грн. (т.3 а.с.249,250, т.4 а.с.1-6).

Податкові накладні №663 від 09.08.2010 року на суму 88362,80грн., №348 від 06.08.2010 року на суму 10534,20грн., №279 від 05.08.2010 року на суму 2488,80грн., №47 від 04.08.2010 року на суму 57947,16грн. (т.1 а.с.126-129).

Суд бере до уваги, що також усі поставки та розрахунки підтверджені актом звірок взаємних розрахунків за періоди станом на 31.08.2010 року (т.1 а.с.124).

Цими документами підтверджується, що в серпні-вересні 2010 року ТОВ «Корвент» було поставлено позивачу товару на загальну суму 159332,96грн., у т.р. ПДВ 26555,49грн.

Оплата за отриману продукцію позивачем не здійснювалась.

Суд враховує, що ТОВ «Корвент» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.01.2007 року №12661020000023628, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.4 а.с.67), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100019044 від 05.02.2007 року (т.4 а.с.68).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Також суд бере до уваги, відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, та порушення справи про банкрутство у відношенні контрагента у другому ланцюгу після виконання ним умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Позивач у підтвердження отримання та оприходування ТМЦ надав до матеріалів справи журнал-ордер і відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали за квітень - вересень 2010 року, в яких визначені дати, приходні накладні, найменування товару, поставщик, за яким договором здійснювалася поставка, на яку суму отриманий товар, кількість та на якому рахунку рахується. (т.4 а.с.22).

Також суд бере до уваги, що у позивача є нежитлові приміщення для ведення господарської діяльності, що підтверджено договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2010 року, договором №5 від 01.12.2009 року (т.2 а.с.92-97).

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ (товарно-транспортні накладні, довіреності, технічний паспорт та інше) суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що вказані документи не включені до переліку документів суворої звітності. Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Також суд бере до уваги надані позивачем талони замовника до подорожнього листа, в яких відображається дата перевезення вантажу, автопідприємство, на якому транспорті здійснювалося перевезення, замовник, час прибуття та вибуття, за якою накладною поставлявся товар. Вони підписані замовником та скріплені печаткою (т.4 а.с.119-151).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що кількість працюючих у підприємств контрагентів не могла здійснити такий обсяг роботи. В акті ДПІ у Київському районі м. Донецька зазначено, що кількість працюючих на підприємствах ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Корвент», ТОВ «Гранд Капитал Груп» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особа, ТОВ «Авістапромторг» і ТОВ «Виват-пром», ТОВ «Вторстандарт» - 2особи. Крім того, навіть така чисельність не може обумовити неможливість надання таких видів послуг як реалізація товарів. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, яку саме кількість працюючих осіб необхідно мати, яка б могла здійснити обсяг роботи, передбачений в договорах поставки товарів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача, що під час здійснення взаємовідносин ТОВ «Донуглепоставка» із ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Авистапромторг», ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Гранд Капитал Груп», ТОВ «Корвент» не встановлено та підприємством не підтверджено факт отримання та факт транспортування ТМЦ саме від зазначених підприємств не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Встановлене відповідачем порушення не вплинуло на формування валових витрат, у звязку з тим, що позивачем зазначені витрати не включені до складу валових витрат.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та не упередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки-фактури, видаткові накладні, специфікації мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості, кількості, найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «Донуглепоставка», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини поставки товарів, видаткові накладні та рахунки-фактури, які спростовують доводи відповідача про те, що товар фактично не отримувався.

Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Тобто наведені поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань з поставки товару у комерційному відношенні.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» послуг з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 8065957,00грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді (т.2 а.с.106-171).

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 8065957,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 2016489,25грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення №6553/10/23-213-0001012340 від 29.03.2011 року, яким позивачу за порушення п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 10082786,25грн., у тому числі за основним платежем 8065957,00грн., за фінансовими санкціями 2016829,25грн., підлягає визнанню недійсним частково, а саме в сумі 10082446,25грн. з якої основний платіж 8065957,00грн. та штрафна санкція у розмірі 2016489,25грн., а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також податковим органом встановлено порушення п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.4.1.4 «а», 4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині не своєчасного надання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень і вересень 2010 року., а саме за липень 2010 року граничний термін надання звітності до 20.08.2010 року фактично надана до ДПІ у Київському районі м. Донецька 28.12.2010 року, за вересень 2010 року граничний термін надання звітності до 20.10.2010 року фактично надана до ДПІ 20.12.2010 року (т.2 а.с.152-155, 158-161).

На підставі вищевикладеного, податкове повідомлення - рішення №6553/10/23-213-0001012340 від 29.03.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.4.1.4 «а», 4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 10082786,25грн., у тому числі за основним платежем 8065957,00грн., за фінансовими санкціями 2016829,25грн., підлягає визнанню правомірним частково, а саме в сумі визначення штрафної санкції у розмірі 340,00грн., а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно встановленого податковим органом порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині не перерахування ТОВ «Донуглепоставка» до бюджету в період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року податку з доходів фізичних осіб в розмірі 300213,59грн., то суд зазначає, що представник позивача в судовому засіданні зазначене порушення визнав та обґрунтування ні в позові ні в судовому засідання не надав.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112, 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приймає відмову від адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Донуглепоставка» щодо визнання недійсним податкове повідомлення - рішення №6500/10/17-313-0014831740 від 29.03.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі штрафної санкції 75053,41грн. не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки суд встановив наступне.

Відповідачем встановлено порушення п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме перевищення ліміту залишку готівки в касі 06.12.2010 року на суму 16077,50грн. Обґрунтовує тим, що згідно видаткового касового ордеру №80 від 06.12.2010 року ОСОБА_4 отримав суму 26077,50грн. П.2.3 Положення передбачено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється постановою Правління національного банку України від 09.02.2005 року №32 та складає 10000,00грн. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключено в безготівковій формі.

Суд враховує терміни, які застосовуються в Постанові Національного банку від 15.12.2004року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі Положення) ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Підприємства - юридичні особи (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (їх відокремлені підрозділи), що є учасниками відносин у сфері господарювання, зокрема суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також інші суб'єкти господарювання, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 2.3 Положення встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами.

В даному випадку в акті перевірки мова йде про виплату готівкових коштів фізичній особі ОСОБА_4, підстава для виплати суми відшкодування витраченої суми по сплаті держмита, інформаційно-технічного забезпечення за позовом до Державного бюджету та розрахунково-касове обслуговування (т.1 а.с.223,224).

Позивачем ліміт каси не встановлений. Як визначено в термінах Положення ліміт, це кошти які залишаються в позаробочій час. Як зазначено в акті перевірки готівка в сумі 16077,50грн. в позаробочій час не залишалася, виплати були проведені в межах одного робочого дня, а саме 06.12.2010 року (т.1 а.с.222).

На підставі вищевикладеного, висновки акту перевірки, щодо порушення перевищення ліміту каси, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Також, суд бере до уваги, що відповідно до п.2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Судом встановлено, що відповідно до видаткового касового ордера від 14.07.2010 року ОСОБА_7 отримала суму 10000,00грн. для розрахунків с постачальниками (т.1 а.с.218), а повернула 20.07.2010 року (як зазначено в акті перевірки т.1 а.с.207). також згідно видаткового касового ордера від 14.07.2010 року ОСОБА_8 отримав суму 15271,32грн. для розрахунків с постачальниками, та відповідно до прибуткового касового ордеру №19 від 20.07.2010 року повернув вказану суму як невитрачену (т.1 а.с.220,221). Чим порушено позивачем п.2.11 Положення.

Указом Президента України від 12.06.1995року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (абз.2);

за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум (абз.5).

Відповідачем застосована штрафна санкція у наступних розмірах:

16077,50грн. х 2 = 32155,00грн. і 25271,32грн. х 25% - 6317,83грн. Всього 38472,83грн

Таким чином податкове повідомлення-рішення №6555/10/23-000632343 від 29.03.2011 року яким позивачу за порушення п.2.8, п.2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління НБУ України визначено штрафну санкцію на підставі абз.2, 5 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» у розмірі 38472,83грн., підлягає визнанню недійсним частково у сумі 32155,00грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсними наступних податкових зобовязань та за наступними періодами:

- з податку на прибуток:

за 4 квартал 2009 року у сумі податку 333750,00грн. та штрафна санкція 83437,50грн., всього 417187,50грн.

за 4 квартал 2010 року у сумі податку 1191667,00грн. та штрафна санкція 297916,75грн., всього 1489583,75грн.

Всього по податку на прибуток 1906771,25грн., з якої основний платіж 1525417,00грн. та штрафна санкція 381354,25грн.

- з податку на додану вартість:

за жовтень 2009 року у сумі 1850567,00грн. та штрафна санкція 462641,75грн., всього 2313208,75грн.

за лютий 2010 року у сумі 253650,00грн. та штрафна санкція 63412,50грн., всього 317062,50грн.

за березень 2010 року у сумі 1409683,00грн. та штрафна санкція 352420,75грн., всього 1762103,75грн.

за квітень 2010 року у сумі 498445,00грн. та штрафна санкція 124611,25грн., всього 623056,25грн.

за травень 2010 року у сумі 1303044,00грн. та штрафна санкція 325761,00грн., всього 1628805,00грн.

за червень 2010 року у сумі 736534,00грн. та штрафна санкція 184133,50грн., всього 920667,50грн.

за липень 2010 року у сумі 1389913,00грн. та штрафна санкція 347478,25грн., всього 1737391,25грн.

за вересень 2010 року у сумі 190788,00грн. та штрафна санкція 47697,00грн., всього 238485,00грн.

за грудень 2010 року у сумі 433333,00грн. та штрафна санкція 108333,25грн., всього 541666,25грн.

Всього по податку на додану вартість 10082446,25грн., з яких основний платіж 8065957,00грн. та штрафна санкція у розмірі 2016489,25грн.

- з штрафної санкції за порушення обігу готівки у розмірі 32155,00грн.

Підлягають відмовленню в задоволенні позовні вимоги в частині наступних податкових зобовязань та за наступними періодами:

- з податку на прибуток:

за 4 квартал 2009 року у сумі 287126,00грн. та штрафна санкція у розмірі 71781,50грн., всього 358907,50грн.

- з податку на додану вартість:

штрафна санкція за несвоєчасне подання податкової декларації за липень та вересень 2010 року у сумі 340,00грн.

- по податку з доходів фізичних осіб:

штрафна санкція у розмірі 75053,41грн.

- з штрафної санкції за порушення обігу готівки у розмірі 6317,83грн.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а податкові повідомлення рішення від 29.03.2011 року визнанню недійсними, а саме №6554/10/23-213-0001002340 в частині визначення податку на прибуток у розмірі 1906771,25грн., з якої основний платіж 1525417,00грн. та штрафна санкція 381354,25грн.,

№6553/10/23-213-0001012340 в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 10082446,25грн., з яких основний платіж 8065957,00грн. та штрафна санкція у розмірі 2016489,25грн.

№6555/10/23-0000632343 в частині визначення штрафної санкції у розмірі 32155,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкові повідомлення-рішення від 29.03.2011 року №6554/10/23-213-0001002340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2265678,75грн., з якої основний платіж 1812543,00грн. та штрафна санкція у сумі 453135,75грн., №6553/10/23-213-0001012340 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 10082786,25грн., з якої основний платіж 8065957,00грн. та штрафна санкція 2016829,25грн., №6500/10/17-313-0014831740 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі штрафної санкції 75053,41грн., №6555/10/25-0000632343 яким застосовано суму штрафної санкції 38472,83грн., задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 29.03.2011 року №6554/10/23-213-0001002340 в частині визначення податку на прибуток у розмірі 1906771,25грн., з якої основний платіж 1525417,00грн. та штрафна санкція 381354,25грн., №6553/10/23-213-0001012340 в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 10082446,25грн., з яких основний платіж 8065957,00грн. та штрафна санкція у розмірі 2016489,25грн., №6555/10/23-0000632343 в частині визначення штрафної санкції у розмірі 32155,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 30 серпня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 05 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.