Постанова № 21786884, 17.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 р. Справа № 2а-2257/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Іванова І.О.

за участю: представника позивача Сидорчук П.П.

представника відповідача Циби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Меликон-Дніпро»Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Меликон-Дніпро»Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000222305/0/32469 від 24.09.2009 року, №0000222305/1/35040 від 15.10.2009 року, №0000222305/2/39525 від 26.11.2009 року, №0000222305/3/3838 від 08.02.2010 року про стягнення з позивача на користь держави податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 745365грн. 00коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, а також на підстави, викладені у запереченнях на адміністративний позов, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Письмові заперечення додані до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Меликон-Дніпро»Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 17.04.2008 року (а.с.7).

Крім того, позивач зареєстрований як платник податків в ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.

Також, позивач згідно свідоцтва №100117205 від 21.05.2008р. зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с.9).

Отже, відповідач належним чином зареєстрований, як фізична особа-підприємець, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

На підставі направлень від 20.08.2009р. №000409р. та 04.09.2009 року №000445, виданого державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська (а.с.184, 186), згідно із п.9 ст.11-1, ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Меликон-Дніпро»Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М».

За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.09.2009р. №5693/23-305/31549679, з питань правомірності задекларованого рядка 26 податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року, яка виникла у період з 01.09.2006р. по 30.06.2009р.(а.с.16-53) та прийняте податкове повідомлення-рішення №0000222305/0/32469 від 24.09.2009 року, згідно якого до позивача застосовано податкове зобовязання у сумі 745365,00грн., в тому числі 496910,00грн. за основним платежем, 248455,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12).

Зі зазначеним рішенням позивач не погодився, у зв'язку з чим звернувся спочатку із запереченнями до акту перевірки від 17.09.2009р. №5693/23-305/31549679, викладені в листі від 21.09.2009року №21/09-01, а потім зі скаргами до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та до Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду зазначених скарг податковими органами прийняті рішення про залишення їх без задоволення (а.с.121-137). На підставі викладено державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська прийняті податкові повідомлення-рішення №0000222305/1/35040 від 15.10.2009 року, №0000222305/2/39525 від 26.11.2009 року, №0000222305/3/3838 від 08.02.2010 року про податкове зобовязання у сумі 745365,00грн., в тому числі 496910,00грн. за основним платежем, 248455,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13,14,15).

Підставою для видання вказаних повідомлень-рішень слугували наступні обставини.

Згідно з поданою ДП "Меликон-Дніпро" ТОВ "Меликон-М" до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2009 року (вх. від 15.07.2009 року №9000373675), задекларовано рядок 26 в розмірі 1645607,00грн.

Так, між позивачем та ПП „Техномет" був укладений договір від 01.02.2008р. №01/02-08Б про проведення товарообмінної (бартерної) операції згідно умов якого ДП „Меликон-Дніпро" ТОВ „Меликон-М" набуває у власність прості векселі АА 1017853 номінальною вартістю 2665644,00грн. та АА 1388753 номінальною вартістю 2610000,00грн., емітент ТОВ „ВД „Дніпровська хвиля". Оплата за відвантажений товар проводилась у вексельній формі. ПП „Техномет" надає податкові накладні за №6021 від 06.02.2008 року та №6022 від 06.02.2008 року, де в „номенклатурі поставки товару (послуг) продавця" вказано вексель АА 1017853 та вексель АА 1388753, а у графі податкової накладної „ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ,, вказано суму 2221370,00грн. та суму 2175000,00грн. Сума ПДВ по даним податковим накладним становила 444274,00грн. та 435000,00грн. (сума ПДВ включена підприємством до реєстру отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ за лютий 2008 року).

Також, позивач відповідно договору проведення товарообмінної (бартерної) операції №06/02-08БС від 06.02.2008р. укладеного з ПП „Славія", ДП „Меликон-Дніпро" ТОВ „Меликон-М" набуває у власність простий вексель АА 1019801 номінальною вартістю 1800360,00грн., емітент ТОВ „ВД „Дніпровська хвиля". Оплата за відвантажений товар проводилась у вексельній формі. ПП„Славія" надає податкову накладну за №120201 від 12.02.2008року, де в „номенклатурі поставки товару (послуг) продавця" вказано вексель АА №1019801, а у графі податкової накладної „ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ „вказано суму 1500300,00грн.(сума ПДВ по даній податковій накладній становила 300060 грн. (сума ПДВ включена підприємством до реєстру отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ за лютий 2008 року).

Крім того, відповідно договору проведення товарообмінної (бартерної") операції №17/06-08БС від 17.06.2008р. укладеного позивачем з ПП „Славія", ДП „Меликон-Дніпро" ТОВ „Меликон-М" набуває у власність простий вексель АА 1019802 номінальною вартістю 2400000,00грн., емітент ТОВ „ВД „Дніпровська хвиля". Оплата за відвантажений товар проводилась у вексельній формі. ПП „Славія" надає податкову накладну за №180601 від 18.06.2008року, де в „номенклатурі поставки товару (послуг) продавця" вказано вексель АА №1019802, а у графі податкової накладної „ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ „вказано суму 2000000,00грн. (сума ПДВ по даній податковій накладній становила 400000,00грн. (сума ПДВ включена підприємством до реєстру отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ за червень 2008 року).

Предметом вищевказаних договорів є зустрічна поставка товарів рівної договірної ціни (обмін), яка здійснюється без оплати грошима на компенсаційній основі. Передача товару здійснюється в пункті поставки. Термін дії договору - до повного виконання сторонами їх зобов'язань, але не довше 31.12.2008 року.

Згідно укладених договорів щодо проведення товарообмінної (бартерної) операції з ПП "Техномет", ПП "Славія", ДП «Меликон - Дніпро»ТОВ «Меликон-М»набуває у власність прості векселі на які було складено податкові накладні та віднесено 1579334,00грн. до складу податкового кредиту.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи у вигляді копій договорів, додатків до них, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі векселів та векселів простих тощо.

Перевіркою ДП „Меликон-Дніпро" ТОВ „Меликон-М" з питань правомірності задекларованого рядка 26 податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року, яка виникла у період з 01.09.2006р. по 30.06.2009р. відповідачем встановлені порушення вимог п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3, п.п.4.8. ст.4, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено рядок 26 по податковим деклараціям з ПДВ за лютий та червень 2008 року у розмірі 1082424,00грн., тобто за лютий 2008 року 682424,00грн., червень 2008 року 400000,00грн., а також занижено податок на додану вартість у розмірі 496910,00грн. за лютий 2008року

У зв'язку з вищенаведеним в акті перевірки позивачу було запропоновано самостійно зменшити рядок 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2008 року у сумі 682424,00грн., за червень 2008 року у сумі 400000,00грн. та відобразити вказану суму у рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ наступного звітного періоду.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на той факт, що відповідачем не було визнане право позивача на податковий кредит по 3 господарським угодам, у результаті яких позивачем у межах бартерних угод були отримані векселі третіх осіб.

Позивач звертає увагу суду на те, що згідно положень п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», у бартерних операціях векселі третьої особи виступають у якості товару. Операції з поставки товарів та послуг є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, поставка векселю у межах бартерного договору є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

В обґрунтування заперечень проти адміністративного позову відповідач посилається на те, що при передачі підприємством своєму кредитору в рахунок погашення заборгованості за товари (послуги) векселя (у тому числі емітованого третьою особою), податок на додану вартість на номінальну вартість векселя не нараховується. Та зазначає, що укладення договорів щодо проведення товарообмінної (бартерної) операції з ПП "Техномет", ПП "Славія", де ДП «Меликон - Дніпро»ТОВ «Меликон-М»набуває у власність прості векселі на які було складено податкові накладні та віднесено 1579334,00грн. до складу податкового кредиту, але отримання простого векселя знайшло своє відображення по дебету балансового рахунку №341 де вексель у позивача, який було отримано в межах бартерної угоди, стоїть як "цінний папір" в наслідок чого позивачем було порушено п.п. 3.2.1, п.3.2 , ст.З, п.п. 4.8, ст.4, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" де зазначено що вексель (крім податкових векселів) не змінює суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з ПДВ.

Дослідивши матеріали справи та надані у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

На підставі п.1.17 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” поняття товару та бартеру визначається Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Суд вважає, що отримані позивачем прості векселі серії АА №№1017853, 1388753, 1019801, 1019802 за спірними операціями, відповідають критеріям п.1.6 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки використовуються в операціях, які не повязуються з їх випуску (емісії) та погашення.

У звязку з цим обмін товару позивача на вказані векселі в якості товару є бартерним згідно з п.1.19 ст.1 зазначеного Закону, оскільки такі угоди передбачають проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). При цьому продавець векселю також не отримує компенсацію за проданий ним вексель у вигляді грошових коштів на його рахунок.

Таким чином, оформлення податкових накладних на вказані векселі прості та включення по них суми ПДВ до складу податкового кредиту з боку позивача є правомірним.

Аргументи відповідача про порушення товариством норм Закону України „Про податок на додану вартість” суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи. Зокрема згідно акту спірної перевірки підтверджуються податкові показники платника податку щодо фактичної сплати податку у попередньому податковому кредиту, що має значення для відшкодування суми податку з бюджету. Посилання відповідача на п.4.8 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” суд також визнає необґрунтованим, оскільки вказана норма визначає базу оподаткування за господарськими операціями за участю векселів, вказуючи на те, що векселі саме не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання, що, таким чином, не обмежує використання векселів в якості товару.

Закон дозволяє включати до податкового кредиту суму ПДВ за придбаними товарами (роботами, послугами) незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Якщо в наступних податкових періодах товар не використаний в операціях, що є обєктом оподаткування, в податковому обліку, це відображається як продаж товару по звичайній ціні (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону).

Підпункт 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підлягає застосуванню, якщо платник податку не мав наміру використати придбаний товар в оподатковуваних операціях. Віднесення позивачем витрат з придбання векселів до податкового кредиту свідчить про намір платника податку використати векселі в оподатковуваних операціях. Відповідач не зясовував в ході спірної перевірки намір позивача щодо використання векселів і не застосовував п.п.7.4.2.п.7.4 ст.7 Закону ані в акті перевірки, ані в спірних повідомлення-рішеннях, що позбавляє податковий орган можливості висувати додаткові підстави для донарахування податку, які не встановлювалися актом перевірки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Таким чином, відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку визначення податкових зобов'язань, що свідчить про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Зі змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається, що обов'язок щодо слати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, що згідно матеріалів справи не підтверджується.

Отже, в даному випадку застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок по гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

При цьому, суд враховує те, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Отже, стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу Дочірньому підприємству «Меликон-Дніпро»Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М», судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені платіжним доручення №1432 від 12.02.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Меликон-Дніпро»Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000222305/0/32469 від 24.09.2009 року, №0000222305/1/35040 від 15.10.2009 року, №0000222305/2/39525 від 26.11.2009 року, №0000222305/3/3838 від 08.02.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 745365,00грн., в тому числі 496910,00грн. за основним платежем, 248455,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету на користь Дочірнього підприємства «Меликон-Дніпро»Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Щепкіна, 8/3) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 28.04.2010 р.

Суддя Г.В. Потолова