Постанова № 21786852, 26.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 р. Справа № 2а-12295/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Тимцунік Ю.В.

за участю представника позивача Ровенська І.В.

представника позивача Буря О.Є.

представника відповідача Черкас М.О.

представника відповідача Денисенко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішеннь №0000428821/0 від 14.05.2010р., №0000428821/1 від 19.07.2010р., №0000428821/2 від 29.09.2010р., винесених СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, якими визначено позивачу податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників у сумі 322 339грн. 20коп., в т.ч. 107 446грн. 40коп. основного платежу та 214892грн. 80коп. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську прийняті з порушенням чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Та зазначає, що ВАТ «АК «Дніпроавіа»на підставі Галузевої угоди та колективного договору, укладеного у відповідності до наказу Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05.12.2005р. №920 «Про затвердження правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України», розпорядження Державної авіаційної адміністрації України від 27.04.1999р. №38 «Щодо забезпечення харчування екіпажів повітряних суден цивільної авіації України»і розпорядження «Про відшкодування витрат на відрядження екіпажам повітряних суден та забезпечення безкоштовним харчуванням при виконанні польотів»не повинно було утримувати та перераховувати в бюджет податок з доходів фізичних осіб в зв'язку із забезпеченням екіпажів літаків лікувально-профілактичним харчуванням. Таким чином, позивач стверджує, що ВАТ «АК «Дніпроавіа»не порушувало п. 1.1., п.1.15 ст.1, п.п. 4.3.20, 4.3.21 ст.4, частини «б», «е»п. п.4.2.9 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.1 ст. 8, ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Позивач щодо висновку податкового органу стосовно надання ВАТ АК «Дніпроавіа»додаткових благ працівнику підприємства у вигляді надання коштів для сплати за мобільний зв'язок заперечує, вважає його незаконним, оскільки відповідачем не враховано фактичних правовідносин між позивачем та представником Кузьменко, які обумовлені трудовим контрактом.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі та просять суд задовольнити, посилаючись на вищевказані підстави.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують. В обґрунтування заперечень посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень. Відповідач не погоджується з позицією позивача, оскільки будь-які правочини, укладені між сторонами, а саме Галузева Угода і колективний договір не мають перевагу перед загальновстановленими нормами з питань оподаткування, а при розгляді питання оподаткування дохо від фізичних осіб слід керуватися виключно нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Також, стверджує, що відповідно до пп. «е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 зазначеного Закону України додаткових благ, одержаних працівником від свого працедавця, відноситься і вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а саме вартість мобільного звязку, за який сплачено за рахунок коштів підприємства. Отже, відповідач доводить, що при наданні працедавцем харчування найманим працівникам за умов, які не відповідають наведеним вище законодавчим нормам, вартість такого харчування та сплата працедавцем послуг мобільного звязку найманим працівникам включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника як додаткові блага і оподатковуються за ставкою 15% згідно п. 7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, та взяте на облік у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.

На підставі направлень від 03.03.2010р. №52/08-03/1, від 06.04.2010р. №90/08-03/1 виданих СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ «АК «Дніпроавіа»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки складено Акт №907/08-0/1-01130549 від 27.04.2010р. ряд правопорушень, в тому числі п.1.1 та п.1.15 ст.1, пп.4.3.20 та пп.4.3.21 п.4.3, пп."б" та пп.«е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.17, п.19.2 ст.19, пп. «а»п.20.2, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.03 «Про податок з доходів фізичних осіб»(а.с.8-22).

При перевірці встановлено, що поставка бортового харчування до бортів повітряних суден в аеропорту ВАТ «АК «Дніпроавіа»здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю ..Кетерінг-Дніпро" (далі - ТОВ «Кетерінг-Дніпро» з оформленням відповідних документів (накладної на кожний рейс). Актом перевірки №907/08-0/1-01130549 від 27.04.2010р зафіксовано, що перевіряючим були надані первинні документи на придбання бортового харчування від ТОВ "Кетерінг-Дніпро'" та бухгалтерські довідки, в яких зазначені суми придбаного бортового харчування за напрямками, в тому числі: вартість харчування для екіпажів по Україні, екіпажів СНГ та зарубіжжя.

У відповідності до зазначеного акту ВАТ «АК "Дніпроавіа" не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів у вигляді безоплатного харчування, наданого за рахунок коштів підприємства членам екіпажів льотного складу та обслуговуючого повітряні судна персоналу та донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 101075,75 грн.

На підставі Акту №907/08-0/1-01130549 від 27.04.2010р. винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме: від 14.05.2010р. №0000428821/0, від 19.07.2010р. №0000428821/1, від 29.09.2010р. №0000428821/2 якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 322 339,20грн. в т.ч. 107 446грн.40коп. основного платежу та 214 892грн.80коп. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.23,24,25).

На звернення позивача зі скаргою до податкового органу рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.07.2010 року № 22585/10/08-15-24 у задоволенні первинної скарги ВАТ "АК "Дніпроавіа" було відмовлено повністю.

28.07.2010 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою, яку було розглянуто та прийнято рішення про часткове задоволення зазначеної скарги, та залишає без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську №0000428821/0 про визначення податкового зобовязання позивачу з податку з доходів найманих працівників.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ВАТ «АК "Дніпроавіа" не повинно було утримувати та перераховувати в бюджет податок з доходів фізичних осіб в зв'язку із забезпеченням екіпажів літаків лікувально-профілактичним харчуванням. Так, позивач стверджує, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб не включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до Закону, у встановлених ними межах, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств (пп. «а»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Позивач звертає увагу на те, що обов'язок із харчування членів екіпажу покладений на ВАТ «АК «Дніпроавіа»законодавством України, а саме: Наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05.12.2005 року №920 «Про затвердження правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України», Розпорядження Державної авіаційної адміністрації України від 3О.03.2000 року № 29 та від 27.04.1999 року № 38, а також укладеними у відповідності до цих документів Галузевою Угодою та колективним договором ВАТ «АК «Дніпроавіа». Та зазначає, що у відповідності до Галузевої угоди між Міністерством транспорту та зв'язку України, Фондом держаного майна України, Асоціацією «Аеропорти України»цивільної авіації і професійними спілками працівників цивільної авіації передбачено, що підприємства, згідно з діючими нормативними актами, забезпечують безкоштовним харчуванням:

- працівників льотного та інженерно-технічного складу під час виконання польотів. При цьому суми, що направляються на харчування членів екіпажів та працівників інженерно-технічного складу на борту літака під час виконання польотів, відносити до валових витрат підприємства і при нарахуванні добових витрат не зменшувати їхню суму на вартість обов'язкового харчування на борту повітряного судна;

- інженерно-технічний склад під час виконання робіт із технічного обслуговування ПС на авіаційно-хімічних роботах (АХР), в тому числі й за межами країни;

- керівників польотів і диспетчерів, які безпосередньо здійснюють управління повітряним рухом (УПР) під час чергування.

Тобто, враховуючи вище зазначене позивач доводить, що Галузевою угодою у цивільній авіації, нормами колективного договору ВАТ «АК «Дніпроавіа»передбачено забезпечення безоплатним харчуванням працівників льотного та інженерно-технічного складу під час виконання польотів, вартість такого харчування не є об'єктом оподаткування податку з доходів фізичних осіб такої категорії працівників підприємства.

В обґрунтування позовних вимог також стверджує, що висновок про те, що проведені компенсації (виплати) з оплати послуг мобільного зв'язку представника авіакомпанії у м. Відень Кузьменко І.Л. у сумі 11977,43 грн., є додатковим благом для вказаної особи, не відповідає чинному законодавству, оскільки якщо трудовим договором, а саме контрактом із представником ВАТ "АК "Дніпроавіа" в Австрії, яким регулюються умови роботи, передбачається забезпечення представника безоплатним мобільним зв'язком (або компенсацією вартості послуг мобільного зв'язку) вартість послуг з мобільного зв'язку (або компенсація такої вартості) не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідно до положень пп. «а»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім того позивач зазначає, що:

-на той момент ВАТ «АК „Дніпроаіа" не мало свого Представництва і всі обов'язки по відкриттю покладались на представника. Оплачені послуги за мобільний зв'язок в повній мірі були використані на потреби службової діяльності Кузьменко Л.І. як представника авіакомпанії, а не на власні особисті потреби;

-на момент відкриття Представництва ВАТ АК «Дніпроавіа»не мало відкритого розрахункового рахунку в Республіці Австрія, в результаті заключити договір від імені ВАТ «АК «Дніпроавіа»не було змоги, так як відповідно до австрійського законодавства вимоги на сплату виставляються на без акцептне списання з розрахункового рахунку;

-єдиним засобом зв'язку для виконання представницьких функцій представника, як у межах Австрії так і за її межами, був мобільний телефон, який представник оформила на своє ім'я в липні 2007 року;

-рахунки за послуги мобільного зв'язку виписувалися на Кузьменко І.Л. до моменту поки був відкритий рахунок Представництва ВАТ «АК «Дніпроавіа»у м. Відень.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно перевірки позивачем неправомірно не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів у вигляді безоплатного харчування, наданого за рахунок коштів підприємства членам екіпажів льотного складу та обслуговуючого повітряні судна персоналу та донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 101075,75 грн. в обґрунтування заперечень посилається на вимоги ст.1 розділу 1 Загальних положень Закону України „Про систему оподаткування", яка передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Дану норму вищезазначеного Закону підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 05.04.01 у справі №1-16/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідач зазначає, що з метою уникнення суперечностей між чинними законодавчими актами пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що у разі, коли норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. Тобто, при розгляді питання оподаткування доходів фізичних осіб слід керуватися виключно нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Та зазначає, що не погоджується з позицією позивача, оскільки будь-які правочини, укладені між сторонами, а саме Галузева Угода і колективний договір не мають перевагу перед загальновстановленими нормами з питань оподаткування.

Також, стверджує, що відповідно до пп. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 зазначеного Закону України додаткових благ, одержаних працівником від свого працедавця, відноситься і вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а саме вартість мобільного звязку, за який сплачено за рахунок коштів підприємства.

Відповідач звертає увагу суду, що серед вичерпного переліку професій, яким передбачена видача лікувально-профілактичного харчування, відсутні професії га посади екіпажів льотного складу та обслуговуючого персоналу. Отже, відповідач доводить, що при наданні працедавцем харчування найманим працівникам за умов, які не відповідають наведеним вище законодавчим нормам, вартість такого харчування та сплата працедавцем послуг мобільного звязку найманим працівникам включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника як додаткові блага і оподатковуються за ставкою 15% згідно п. 7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім цього, відповідач щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб додаткових благ у вигляді відшкодованих коштів на сплату за мобільний зв'язок стверджує, що позивачем були відшкодовані витрати на особистий мобільний зв'язок представнику ВАТ „АК «Дніпроавіа»у м. Відень без підтвердження того, що розмови пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства. Тому кошти, відшкодовані за мобільний зв'язок представнику ВАТ «АК «Дніпроавіа»в Австрії, є його доходом, з якого повинен утримуватись податок з доходів фізичних осіб

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.14 Закону України “Про систему оподаткування” до переліку загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Статтею 9-1 Кодексу законів про працю передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно до ч.3 ст. 7 Закону України „Про колективні договори і угоди" колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

При укладанні трудового договору між працівником і працедавцем працівник зобовязується виконувати роботу, визначену такою угодою, тобто виконувати трудову функцію за дорученням або наказом працедавця, а працедавець зобовязується виплачувати працівнику зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, зокрема, охорону праці в межах законодавства про працю, про охорону праці, колективних договорів і угод сторін, до яких відноситься і забезпечення найманих працівників на роботах з особливо шкідливими умовами праці безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичного харчування (ст.166 КЗпП).

Якщо генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами (контрактами), які регулюють умови роботи на судні, передбачається забезпечення безоплатним харчуванням (у межах норм, встановлених цими нормативними документами) членів екіпажів морських і річкових суден, в тому числі при їх експлуатації у портах приписки, вартість такого харчування не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідно до положень пп. «а»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та 4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп.5.2.2 цього Закону.

Згідно з п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

На підставі пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

е)вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

З врахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача в частині якщо трудовим договором (контрактом із представником ВАТ "АК "Дніпроавіа" в Австрії), яким регулюються умови роботи, передбачається забезпечення представника безоплатним мобільним зв'язком ( або компенсацією вартості послуг мобільного зв'язку) вартість послуг з мобільного зв'язку (або компенсація такої вартості) не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідно до положень пп. «а»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суд, згідно ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги та їх обґрунтування повністю підтверджені у судовому засіданні.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу Відкритому акціонерному товариству «Авіаційній компанії «Дніпроавіа», судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені квитанцією №32101.4.3 від 01.10.2010 р.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000428821/0 від 14.05.2010р., №0000428821/1 від 19.07.2010р., №0000428821/2 від 29.09.2010р., винесені СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, якими визначено позивачу податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників у сумі 322339грн.20коп., в т.ч. 107 446грн. 40коп. основного платежу та 214892грн. 80коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Авіаційної компанії «Дніпроавіа»(49042, м.Дніпропетровськ, Аеропорт цивільної авіації, 42) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 09.03.2011р.

Суддя Г.В. Потолова