Постанова № 21786718, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2012 р. (10:48) Справа №2а-15304/11/0170/19 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Устіновій І.В.,

за участю представника позивача Штельцер О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного концерну «Національне виробничо-аграрне обєднання «Масандра»

до Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Державний концерн «Національне виробничо-аграрне обєднання «Масандра» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Кримпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004092301 від 25.11.2011 року, відповідно до якого встановлено завищення відємного значення з податку на додану вартість в сумі 15484,00 грн. Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так позивач зазначає, що завищення відємного значення з податку на додану вартість та донарахування податку на додану вартість в сумі 15484,00 грн. відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» на суму 6376,02грн., який, в свою чергу, мав взаємовідносини з придбання товару з ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родина ХХІ», які не мають достатніх умов для здійснення господарської діяльності, та за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» на суму 9108,00грн., який в свою чергу, мав взаємовідносини з придбання товару з ПП «Ечкі», яке також не має достатніх умов для здійснення господарської діяльності. Позивач також зазначає, що укладені із ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державний концерн «Національне виробничо-аграрне обєднання «Масандра», ЄДРПОУ 00411890, є юридичною особою, зареєстрованою 26.06.1992 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 82), Статутом підприємства (а.с.80-81), Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 85).

Відповідно Довідки від 04.06.2010р. № 6290 (а.с. 83) підприємство взято на облік у ДПІ 26.06.1992р. за № 473.

Відповідно Свідоцтва № 100287520 серії НБ № 494439 (а.с. 84) підприємство є платником податку на додану вартість.

Державний концерн «Національне виробничо-аграрне обєднання «Масандра» є юридичною особою, яка зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 10.10.2011р. по 21.10.2011 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Севелітстрой» за листопад, грудень 2010 року, з ТОВ «Ольберс» за грудень 2010 року, з ТОВ «Бренд Строй» за січень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28.10.2011 року №3081/23-4/00411890 (а.с. 21-35).

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем п. 1.4 п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” , п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу Україниу результаті чого, зокрема, підлягає зменшенню відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на на суму 11469,00грн., за січень 2011 року на 9108,00 грн. встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в умі 30230,00грн.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (надалі ПК), що діє з 01.01.2011 року.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі даного акту, відповідно до підпунку 54.3. ст. 54, п. 58.1 ст. 58, згідно з п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року №0004092301 про нараховування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 15484,00 грн.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

В акті перевірки вказано, що підставою для нарахування податку на додану вартість стали висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Севелітстрой» у грудні 2010 року на суму 6376,02грн.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року віднесені суми з ПДВ у розмірі 6376,02 грн. по операціям з ПП «Севелітстрой» з виконання будівельних робіт, що підтверджується наданою до перевірки податковою накладною № 1980 від 10.12.10р. (а.с. 47).

Податковий орган вказав в акті перевірки, що податковий кредит позивача сформований за рахунок взаємовідносин з ПП «Севелітстрой», яке, в свою чергу мало взаємовідносини з ПП «Фрегат ХХІ» та ПП»Родина ХХІ».

Згідно актів перевірки ПП «Фрегат ХХІ» та ПП»Родина ХХІ» встановлено, що підприємствами сформовано податковий кредит по відсутніх документах з метою одержання податкової вигоди, і, відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям.

Відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Фрегат ХХІ» та ПП»Родина ХХІ».

Отже, як зазначається у акті перевірки, ПП «Севелітстрой» надавались податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Враховуючи те, що ПП «Севелітстрой» не має достатніх трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Таким чином, операції з придбання ПП «Севелітстрой» від ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина ХХІ» є нікчемними, також нікчемними є операції з реалізації на адресу покупців.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження отримання послуг від ПП «Севелітстрой» позивачем надані наступні документи:

Договір № 51010-1/58 від 12.10.10р. (а.с. 36-37),

Рахунок № 162 1 /967 (а.с. 38),

-Податкова накладна № 1980 від 10.12.2010р. (47),

-Довідка вартості виконаних робіт за грудень 2010 року (а.с. 39-40),

-Акт прийомки виконаних робіт за грудень 2010р. (а.с. 41-46),

-Виписка по особовому рахунку (а.с. 48-49,53-54),

-Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року (а.с. 51-52),,

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон про ПДВ).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

У звязку з чим суд розяснює, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року включена сума у розмірі 6376,02 грн. по операціям з ПП «Севелітстрой» з виконання будівельних робіт, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо обґрунтованості формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушень щодо його заниження у розмірі 6376,02грн.

В акті перевірки вказано, що підставою для нарахування податку на додану вартість стали висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» у січні 2011 року на суму 9108,00грн.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року віднесені суми з ПДВ у розмірі 9108,00 грн. по операціям з ТОВ «Бренд Строй» з виконання будівельних робіт, що підтверджується наданою до перевірки податковою накладною № 48 від 27.01.11р. (а.с. 66), № 42 від 26.01.2011р. (а.с. 67).

Податковий орган вказав в акті перевірки, що податковий кредит позивача сформований за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй», яке, в свою чергу мало взаємовідносини з ПП «Ечкі».

Згідно актів перевірки ПП «Ечкі» встановлено, відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності .

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «Бренд Строй» не має достатніх трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Таким чином, операції з придбання ТОВ «Бренд Строй» від ПП «Ечкі» є нікчемними, також нікчемними є операції з реалізації на адресу покупців.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження отримання послуг від ТОВ «Бренд Строй» позивачем надані наступні документи:

Договір № 17 від 25.01.11р. (а.с. 55-57),

Рахунок № 50 від 25.01.11р. (а.с. 58),

-Податкова накладна № 48 від 27.01.2011р. (66),

-Податкова накладна № 42 від 26.01.11р. (а.с. 67)

-Довідка вартості виконаних робіт за січень 2011 року (а.с. 59-60),

-Акт прийомки виконаних робіт за січень 2011р. (а.с. 61-65),

-Виписка по особовому рахунку (а.с. 70-77),

-Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 68-69),,

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлений перелік об'єктів оподаткування, згідно із підпунктом "а" вказаного пункту об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Абзацами 1-4 пункту 198.2 та абзацами 1-2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, позивачем підтверджено дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Державний концерн «Національне виробничо-аграрне обєднання «Масандра» при проведені господарської операції зі своїми підрядниками ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем при проведенні перевірки. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Посилань у акті перевірки на будь-яке недотримання позивачем порядку оформлення документів по зазначеній угоді теж нема.

З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Податковим Кодексом України правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Тому доводи відповідача щодо необґрунтованості податкового кредиту позивача не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобовязання щодо проведення розрахунків за виконані роботи, не сплатив суми ПДВ.

За таких обставин суд приходить до висновку про непідтвердження первинними документами бухгалтерського і податкового обліку висновків за актом перевірки про завищення податкового кредиту позивача за грудень 2010 року, за січень 2011 року на 9108,00 грн.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0004092301 від 25.11.2011 року, відповідно до якого встановлено завищення відємного значення з податку на додану вартість в сумі 15484,00 грн. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено 06.02.2012 року.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим № 0004092301 від 25.11.2011 року, відповідно до якого встановлено завищення відємного значення з податку на додану вартість в сумі 15484,00 грн., прийнятого відносно Державного концерну «Національне виробничо-аграрне обєднання «Масандра».

3. Стягнути на користь Державного концерну «Національне виробничо-аграрне обєднання «Масандра» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.