Постанова № 21786639, 16.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

16 травня 2011 р. 11:27 Справа №2а-1271/11/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Ленд"

до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_2

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Ленд» звернулося

до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Судак та, з урахуванням уточнень позовних вимог (т.1 а.с.123-124), просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Судак:

- № 0000132300\0 від 06.09.2010р. про нарахування податку на прибуток у сумі 71884 грн. 75 коп., у тому числі податок 55971 грн.75 коп., штрафні санкції 15912 грн.45 коп.,

- № 0000142300\0 від 06.09.2010 р. про нарахування податку на додану вартість у сумі 5691 грн. 00 коп., у тому числі податок 3794 грн.00 коп., штрафні санкції 1897 грн.00 коп.,

- №0000142300\0 від 11.02.2011р. про нарахування податку на додану вартість у сумі 30994,50грн., у тому числі ПДВ у сумі 20663грн., штрафні санкції у сумі 10331,50грн., прийнятого за результатом розгляду скарги Державною податковою адміністрацією АР Крим,

- № 0000152301\0 від 22.10.1010 року яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 145649грн.,

- визнати противоправними дії ДПІ в м.Судак щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аква Ленд» 06 жовтня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ в м.Судак, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать чинному податковому законодавству України. Позивач заперечує проти висновків ДПІ, вважає, що в ході перевірки допущені субєктивні припущення щодо видів та принципів господарської діяльності підприємства. Позивач вказує на протиправність дій ДПІ в м.Судак з проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аква Ленд» 06 жовтня 2010 року в звязку з відсутністю підстав для її проведення, з підстав недодержання відповідачем встановленого порядку. Позивач вважає дії ДПІ в м.Судак противоправними та наполягає на скасуванні податкового повідомлення - рішення № 0000152301\0 від 22.10.1010 року про зменшення бюджетного відшкодування на суму 145649грн.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.136-141), письмових поясненнях (т.1 а.с.148-149). Зокрема відповідач вказує що проведеною перевіркою було встановлено завищення задекларованих ТОВ «Аква Ленд» показників рядку 04.1 декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт,послуг), крім визначених у 04.11», внаслідок чого порушено п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Платником податку у склад валових витрат за 1кв. 2010 року необґрунтовано віднесені суми на придбання хімії у сумі 111451,80 грн. у т.ч. ПДВ 18575,30 грн. від ПП «Компанія Аква інженергінг ЛТД» на виконання робіт (послуг) по техпосвідченню атракціонів водяних гірок у сумі 7578 грн. ( у т.ч. ПДВ -1263,00 грн.), виконаних ДП «Кримський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та праці». В порушення п.п.8.8.1,п.п.8.8.2 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податку у склад валових витрат за 1 кв.2010 року віднесені суми на придбання у ТОВ «Торговий Дім Інтеко» ігрового дитячого комплексу та його збирання у сумі 36400,20 грн.( у т.ч. ПДВ-6066 грн.70 коп.). Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 18.03.2008р. по 31.03.2010р. встановлено його заниження на суму 55971 грн. 75 коп., у т.ч. за 3кв.2009р.- на 23590 грн. та за 1.кв.2010р. на 32381 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 18.03.2008р. по 31.03.2010р. встановлено його завищення відповідно порушень вказаних в п.3.1.2. акту перевірки. При проведенні перевірки формування податкового кредиту встановлено,що в порушення п.п. 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997р. ТОВ «Аква Ленд» завищений податковий кредит у розмірі 249147 грн., в звязку з чим позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту ПДВ на суму 249147 грн. Крім того, в звязку з ненаданням до ДПІ в м.Судак документів, що підтверджують факт сплати постачальникам у травні 2010 року суми ПДВ у частині залишку відємного значення, заявленого до відшкодування, підтвердити заявлену суму відповідно наданої декларації за травень 2010 року у сумі 145649 грн. не є можливим. У результаті чого ДПІ в м.Судак (акт № 931 від 06.10.2010 року) зменшило суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року податковим повідомленням-рішенням № 0000152301\0 зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 145649 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Ленд» є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим 17.03.2008р. (номер запису в ЄДРПОУ 11441020000000642) (т.1 а.с.76). Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 18.03.2008р. за №4223.

18.08.2010 працівниками Державної податкової інспекції у м. Судак було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Ленд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2008 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки від 18.08.10р. №672/23-0/35688179 (т.1 а.с.11-56) (далі акт перевірки №672).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0000132300\0 від 06.09.2010р. про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 71884 грн. 75 коп., у тому числі податок 55971 грн.75 коп., штрафні санкції 15912 грн.45 коп. (т.1 а.с.57);

- № 0000142300\0 від 06.09.2010 р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5691 грн. 00 коп., у тому числі податок 3794 грн.00 коп., штрафні санкції 1897 грн.00 коп. (т.1 а.с.58);

За наслідком розгляду скарг позивача на вказані податкові повідомлення рішення ДПА в АР Крим було прийнято рішення від 25.01.11р. №195/10/25-023, відповідно до якого у задоволенні скарги позивачу відмовлено, а разом с тим встановлено, що ДПІ в м. Судак була невірно визначена сума податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 3794грн. та штрафні санкції у сумі 1897грн., встановлено завишення залишку відємного значення ПДВ у сумі 225260 грн., тоді як треба було визначити заниження ПДВ у розмірі 24457грн., застосувати штрафні санкції у розмірі 12228,5грн. та встановити завишення залишку відємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за березень 2010р. на суму 224690грн.

На підставі вказаного рішення, відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000142300\0 від 11.02.2011р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 20663грн. та штрафних санкцій у сумі 10331,50грн. (т.1 а.с.131).

Також відповідачем був складений акт від 06.10.10р. №931/23-0/35688179 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аква Ленд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в попередніх періодах (т.1 а.с.98-105). На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000152301\0 від 22.10.1010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 145649грн. (т. 1 а.с.106).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно висновків акту №672 (т.1 а.с.55), перевіркою було встановлено:

- порушення п.п.5.3.1 п.5.3.ст.5, п.8.8.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями, що виразилося в неправомірному включенню до складу валових витрат, витрат в звязку з придбанням товарів (послуг), тому що дане придбання не звязано з господарською діяльністю підприємства, яка б свідчила про фактичне використання у господарській діяльності зазначених товарів (послуг) у 3 кв. 2009р. та 1 кв. 2010р. в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 55971,75грн. у т.ч. за 3 кв. 2009р. 23590,50грн., 1 кв.2010р. 32381,25 грн.

- порушення п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. в звязку з завищенням податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 249147грн. у т.ч. липень 2008р. у сумі 2336 грн., за грудень 2008р. у сумі 11667 грн. за січень 2009р. у сумі 2258 грн., за лютий 2009р. у сумі 103937 грн., за березень 2009р. 35503 грн., за квітень 2009р. у сумі 9191 грн., за вересень 2009р. у сумі 37590 грн., за жовтень 2009р. у сумі 54600 грн., за січень 2010- 6067 грн., за березень 2010р. - 19838 грн.

Крім того, як було вказано вище, рішенням ДПА в АР Крим від 25.01.11р. №195/10/25-023 у задоволенні скарги позивачу було відмовлено та встановлено, що ДПІ в м. Судак невірно була визначена сума податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 3794грн. та штрафні санкції у сумі 1897грн. та встановлено завишення залишку відємного значення ПДВ у сумі 225260грн., тоді як треба було визначити заниження ПДВ у розмірі 24457грн. (липень 2008р. на 2336,00грн., серпень 2009р. на 5988,00грн., вересень 2009р. на 16133грн.), застосувати штрафні санкції у розмірі 12228,5грн. та встановити завишення залишку відємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за березень 2010р. на суму 224690грн.

На час проведення перевірки діяв Наказ Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, яким затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Розділ 3.1.2 акту перевірки №672 свідчить, що висновки відповідача про неправомірне завишення позивачем валових витрат ґрунтуються на встановленні завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.13 Декларації «інші витрати» всього у сумі 94362,30грн. в тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 94362,30грн., при цьому в акті вказано, що на порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податку у склад валових витрат за 3 квартал 2009р. віднесені суми на придбання засобу для обробки води (Aquqdoctor c 60 50) у сумі 113234,76грн., у т.ч. ПДВ у сумі 18872,46грн. ПП «Аквалайв плюс», тому що за перевіряємий період основною діяльністю ТОВ «Аква Ленд» була здача в суборенду цілісного майнового комплексу - парку водно спортивних атракціонів «Аквапарк» площею 2170,7 кв. м. Даний обєкт був зданий в оренду ТОВ «Факелл» згідно договору оренди від 31.12.08р., де визначено, що орендна плата встановлена за домовленістю сторін, згідно виставлених рахунків. В орендну плату входить вартість експлуатаційних витрат на утримання обєкту.

Актом встановлено, що за 1 квартал 2010р. позивачем були завищені валові витрати у сумі 129585грн. на порушення п.п. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем до складу валових витрат віднесені суми на придбання хімії (хлор у гранулах, альгекс, флокер) у сумі 111451,80грн., у т.ч. ПДВ у сумі 18575,30грн. ПП «Компанія Аква інженерінг ЛТД», на виконання робіт (послуг) техосвідчення атракціонів водяних гірок у сумі 7578,00грн. у т.ч. ПДВ у сумі 1263грн. ДП «Кримський експертно технічний центр Національного науково досліднього інституту промислової безпеки й охорони праці», п.п. 8.8.1, 8.8.2 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податку у склад валових витрат за 1 квартал 2010р. віднесена сума на придбання ігрового дитячого комплексу та збирання ігрового дитячого комплексу у сумі 36400,20грн., у тому числі ПДВ у сумі 6066грн. ТОВ «Торговий Дім Інтеко».

Статтею 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.32 ст.1 вказаного Закону встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Матеріали справи свідчать, що в 2009 році ТОВ «Аква Ленд» здійснювало господарську діяльність, у тому числі згідно договору оренди від 31.12.2008р. (т.1 а.с.90), укладеного між ТОВ «ФАКЕЛЛ» та ТОВ «Аква Ленд», згідно якого орендодавець ТОВ «ФАКЕЛЛ» передало в тимчасове користування орендарю ТОВ «Аква Ленд» майновий комплекс - парк водно -спортивних атракціонів «Аквапарк»

Пунктом 2.2 вказаного договору встановлено, що орендна плата встановлена за домовленістю сторін, згідно виставлених рахунків, в оренду плату входить вартість експлуатаційних витрат на утриманню обєкта.

Пунктом 4.4.4 вказаного договору передбачено, що орендар має право здавати обєкт оренди в суборенду без узгодження з орендодавцем.

Додатковою угодою від 31.12.08р. (т.1 а.с.91) до вказаного договору визначено викласти п. 2.1 у редакції, відповідно до якої орендна плата встановлена за домовленістю сторін, згідно виставлених рахунків, в оренду плату входить вартість експлуатаційних витрат на утриманню обєкта: забезпечення обєкту водою та електроенергією, згідно договорам с постачальниками, позавідомча охорона обєкту, орендна плата за землю, вивіз сміття, послуги звязку.

В 2010 році ТОВ «Аква Ленд» здійснювало господарську діяльність на підставі договору оренди від 31.12.2009р. (т.1 а.с.93), укладеного між ТОВ «ФАКЕЛЛ» та ТОВ «Аква Ленд». Згідно умов якого орендодавець ТОВ «ФАКЕЛЛ» передало в тимчасове користування орендарю ТОВ «Аква Ленд» майновий комплекс парк водно - спортивних атракціонів «Аквапарк»,додаткової угоди від 31.12.2009р.

Відповідно до п.2.1. даного договору орендна плата встановлена за домовленістю сторін. В орендну плату входить вартість експлуатаційних витрат по утриманню обєкту. Додатковою угодою від 31.12.2009р. (т.1 а.с.94) між сторонами встановлено домовленість в частині зміни п. 2.1 договору та визначено, що орендна плата встановлена за домовленістю сторін, згідно виставлених рахунків, в оренду плату входить вартість експлуатаційних витрат на утриманню обєкта: забезпечення обєкту водою та електроенергією, згідно договорам с постачальниками, позавідомча охорона обєкту, орендна плата за землю, вивіз сміття, послуги звязку.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача не надано доказів, які вказували б на розірвання, недійсність або визнання нечинними вказаних договорів та додаткових угод.

У 2009 році позивачем були укладені договори суборенди вказаних вище обєктів.

Так, 01.06.2009р. між ТОВ «Аква Ленд» та ФОП ОСОБА_4 укладений договір суборенди, предметом якого є надання у тимчасове користування водних атракціонів, камери зберігання та водної дискотеки; 30.06.09р. між ТОВ «Аква Ленд» укладений договір суборенди з ФОП ОСОБА_5 за умовами якого орендодавець надає у тимчасове користування обєкти аквапарку: водні атракціони, камеру схову, та водну дискотеку; 23.07.09р. між ТОВ «Аква Ленд» та ФОП ОСОБА_6 укладений договір суборенди, предметом якого є надання у тимчасове користування водних атракціонів, камери зберігання та водної дискотеки; 13.08.09р. між ТОВ «Аква Ленд» та ФОП ОСОБА_7 укладений договір суборенди, предметом якого є надання у тимчасове користування водних атракціонів, камери зберігання та водної дискотеки; 31.08.09р. між ТОВ «Аква Ленд» та ФОП ОСОБА_8 укладений договір суборенди, предметом якого є надання у тимчасове користування водних атракціонів, камери зберігання (т.1 а.с.208-226).

З аналізу вказаних договорів вбачається, що згідно до пунктів 7.1 вказаних договорів сторони встановили, що орендодавець бере на себе обовязок, згідно акту розмежування повноважень: обслуговування обєкту; обслуговування території, на якій знаходиться обєкт; відповідальність за санітарний та протипожежний стан обєкта; проведення усіх заходів, необхідних для підтримання обєкту в робочому стані; відповідальність за безпеку відвідувачів як на території Аквапарку, так і під час перебування в басейнах та на спускових гірках; охороні майна, яке орендується; ліквідації наслідків аварій; здійснення поточного ремонту.

Матеріали справи свідчать, що позивачем та суборендарями були складені акти розмежування повноважень, в яких сторонами встановлено, що орендодавець бере на себе обовязок по: обслуговуванню обєкту; обслуговуванню території, на якій знаходиться обєкт; відповідальність за санітарний та протипожежний стан обєкта, проведення усіх заходів, необхідних для підтримання обєкту в робочому стані; відповідальність за безпеку відвідувачів як на території Аквапарку, так і під час перебування в басейнах та на спускових гірках; охороні майна, яке орендується; ліквідації наслідків аварій; здійснення поточного ремонту.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частинами 1,2 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Вказані положення ГК України надають сторонам свободу при укладені договорів та встановленні його умов.

Аналіз встановлених судом фактів свідчить, що позивач орендував цілісний майновий комплекс парку водно спортивних атракціонів «Аквапарк». Згідно до умов договорів оренди позивача з ТОВ «Факелл» та укладених до них додаткових угод, яків вказані вище, вбачається, що сторони домовилися про конкретний зміст орендної плати.

Із укладених між позивачем та ТОВ «Факел» договорів оренди від 31.12.08р. та від 31.12.2009р., а також додаткових угод не вбачається, що орендна плата включає в себе вартість витрат на утримання обєкту, а саме витрати на забезпечення обєкту хімічними матеріалами.

Як вбачається із змісту договорів суборенди, вказаних вище, та актів розмежування повноважень, сторони домовилися про обовязки орендодавця (позивача), до яких, крім іншого входить обслуговування обєкту; відповідальність за санітарний стан обєкта, проведення усіх заходів, необхідних для підтримання обєкту в робочому стані.

З викладеного суд робить висновок, що від здавання в суборенду цілісного майнового комплексу парку водно спортивних атракціонів «Аквапарк» позивач отримує дохід.

Придбання позивачем вказаної вище хімії відноситься до виконання його обовязків за договорами суборенди з обслуговування обєкту, покладення на нього відповідальності за санітарний стан обєкта, проведення усіх заходів, необхідних для підтримання обєкту в робочому стані.

Виконання таких умов договорів суборенди направлено на отримання позивачем доходу від здачі обєкту в суборенду, а відсутність їх виконання може призвести до невиконання зобовязань за договором та, як наслідок, втрати позивачем доходу (або його частини).

Отже придбання позивачем хімікатів безпосередньо направлено на отримання ним доходу від постійної діяльності здачі обєкту в суборенду.

Таким чином витрати позивача на придбання хімікатів за період 2009р., 1 квартал 2010р. не відносяться до складу орендної плати, а відносяться до вартості товарів, які придбаваються позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, в звязку з чим витрати на придбання хімії (засобу для обробки води Aquadoctor, хлор у гранулах, альгекс, флокер) відносяться до валових витрат позивача.

Крім того, за період діяльності позивача у 1 кварталі 2010р., що був охоплений перевіркою відповідача, позивач орендував вказаний майновий комплекс у ТОВ «Факелл». В цьому періоді позивач відніс до складу валових витрат вартість послуг техосвідчення атракціонів водяних гірок та придбання ігрового дитячого комплексу та його збирання.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01.03.2006р. N110 затверджені Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки (далі Правила). Відповідно до п.1 цих Правил, вони встановлюють вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, безпечної експлуатації, ремонту та реконструкції атракціонної техніки (далі - атракціони).

Пунктом 1.2 вказаних правил встановлено, що їх дія поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють забезпечення безпечної експлуатації стаціонарних,пересувних і мобільних атракціонів таких типів, як водні, у тому числі гірки, спуски тощо.

Пунктом 10.1 Правил встановлено, що суб'єкти господарювання, які мають намір експлуатувати атракціони, віднесені до атракціонів підвищеної небезпеки відповідно до пункту 3.1.3 цих Правил, а також дитячі механізовані атракціони, мають отримати дозвіл територіального органу з нагляду за охороною праці відповідно до вимог ДНАОП 0.00-4.05-03.

Підпунктом 10.2.1. п.10.2 Правил визначено, що допуск атракціонів до експлуатації здійснюється в таких випадках: після монтажу; після реконструкції атракціону; на початку кожного сезону.

Підпункт 10.2.4. п. 10.2 Правил встановлює, що допуск атракціонів до експлуатації на початку кожного сезону, а також після перерви в експлуатації більше ніж на 12 місяців і після проведення ремонту здійснюється працівником, відповідальним за безпечну експлуатацію атракціонів, на підставі результатів технічного огляду.

Підпункт 10.3.1. п.10.3 Правил вказує, що атракціони, що перебувають в експлуатації, повинні підлягати періодичному технічному огляду після міжсезонного зберігання, але не рідше одного разу на 12 місяців.

Підпункт 10.3.4. п.10.3. Правил, встановлює, що технічний огляд атракціонів, віднесених до атракціонів підвищеної небезпеки відповідно до пункту 3.1.3 цих Правил, проводиться організацією, яка у порядку, встановленому ДНАОП 0.00-4.05-03, отримала дозвіл органу з нагляду за охороною праці на право проведення технічних оглядів атракціонів (далі - спеціалізована організація), або уповноваженою організацією.

Матеріали справи свідчать, що позивачем з ДП «Кримський експертно технічний цент Національного науково досліднього інституту промислової безпеки і охорони труда» був укладений договір на виконання послуг №854 від 03.03.10р., предметом якого є проведення техосвідчення атракціонів водних гірок, вартість послуг складає 7578грн. у т.ч. ПДВ у сумі 12623.00грн. (т.1 а.с.98), виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт, податковою накладною (т.2 а.с.100-101).

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що проведення та виконання робіт з тохосвідчення атракціонів водних гірок є, в силу Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01.03.2006р. N110, є необхідним для експлуатації атракціонів та надання споживачам розважальних послуг.

Позивач, орендувавши парк атракціонів, мав на меті отримати дохід від здачі його в суборенду або від безпосереднього надання розважальних послуг.

Без забезпечення позивачем тохосвідчення атракціонів неможливо використання таких атракціонів з дотриманням встановлених норм і правил, що як наслідок призвело б до неотримання позивачем доходу.

Матеріали справи не містять доказів, що витрати на проведення техосвідчення атракціонів були б покладені за умовами договору на будь яку іншу особу.

Вказане свідчить, що витрати на проведення техосвідчення атракціонів безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача та відносяться до валових витрат.

Матеріали справи свідчать, що позивач уклав договір постачання та монтажу обладнання №261009-01 від 26.10.09р., предметом якого товар ігровий дитячий комплекс та робота з його монтажу. Вартість товару і робіт складає 364002грн. з ПДВ (т.2 а.с.73-76).

За вказаним договором, вказаний товар передається у власність позивача.

Оплата, за умовами вказаного договору, здійснюється шляхом перерахування 90% передплати на рахунок виконавця (327601,80грн.), а також остаточного рахунку 36400,20грн., протягом 5 днів з дня підписання акту приймання передачі.

Виходячи з акту перевірки відповідач, обґрунтовуючи порушення позивачем норм податкового законодавства з віднесення до складу валових витрат, витрат на придбання ігрового комплексу вказав наступне, дослівно: «У п.8.8 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) вказується, що право орендаря на здійснення ремонтів і поліпшень орендованого об'єкта обмовляється в договорі оренди. У податковому обліку усі види ремонтів, а також операції по поліпшенню орендованих об'єктів (їхньої модернізації, реконструкції, технічному переозброєнні і т.п.) називаються поліпшеннями ОФ. Пункт 8.8 Закону про податок на прибуток» дозволяє орендарю при проведенні ремонту в податком обліку:

- частина вартості такого ремонту в межах 10% - ного "ремонтного" ліміту, визначеного відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону про податок на прибуток,віднести на валові витрати;

- суму витрат на ремонт, що перевищив 10%- ний ліміт, віднести на збільшення (створення) балансової вартості ОФ у наступному порядку:

- якщо в орендаря враховується група ОФ, до якої відноситься ремонтируемый орендований об'єкт ОФ, то сума, що перевищила 10% - ний "ремонтний" ліміт збільшує балансову вартість відповідної групи ОФ.

Витрати, що перевищили 10% - ний "ремонтний" ліміт і що збільшили (создавшие) балансову вартість групи ОФ, орендатор починає амортизувати у податковому обліку з кварталу, наступного за проведенням ремонтів і поліпшень».

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано, а матеріали справи не містять доказів здійснення поліпшення орендованого майна позивачем внаслідок придбання вказаного товару.

З вказаного в мотивувальній частині акту перевірки обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства не вбачається доводів, а також логічних висновків відповідача, за яких він зробив висновок про порушення позивачем п. 8.8. ст. 8 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат за наслідком придбання ігрового комплексу, а також відповідачем не вказано у чому саме полягає таке порушення.

Відсутність таких даних свідчить про недотримання з боку відповідача положень Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 (що був чинний на час проведення перевірки), пунктом 2.3.4. якого, зокрема передбачено, що оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Поряд з цим, як вказує позивач, придбаний ним комплекс він планував використовувати для надання розважальних послуг та отримання доходу.

Вказане свідчить, що ігровий комплекс був придбаний позивачем у власність з метою використання в господарській діяльності, він не є поліпшенням орендованого позивачем обєкту, і відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на його придбання можуть бути віднесені до валових витрат.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завишення позивачем валових витрат за період з 01.01.09р. по 31.12.09р. у сумі 94362,00грн, у тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 94362,00грн., а також за період з 01.01.10р. по 31.03.10р. у сумі 129525грн., у тому числі за 1 квартал 2010р. у сумі 129525грн. та заниження податку на прибуток на суму 55971,75грн.

Мотивування висновків перевірки стосовно встановлення порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту викладені в розділі 3.2.2. акту перевірки №627/23-0/35688179.

Так, в акті перевірки №627/23-0/35688179 відповідачем вказано, що перевіркою повноти податкового кредиту встановлено його завищення відповідно порушень вказаних в п. 3.1.2 акту перевірки всього на суму 249147,00грн., у тому числі за липень 2008р. у сумі 2336,00 грн., за грудень 2008р. у сумі 11667,00 грн., за січень 2009р. у сумі 2258,00 грн., за лютий 2009р. у сумі 103937,00 грн., за березень 2009р. у сумі 35503,00 грн., за квітень 2009р. у сумі 9191,00 грн., за вересень 2009р. у сумі 3750,00 грн., за жовтень 2009р. у сумі 54600,00 грн., за січень 2010р. у сумі 6067,00 грн., за березень 2010р. у сумі 19838,00 грн.

Далі в акті перевірки перелічені показники у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 18.03.08р. по 31.3.10р. та вказано, що при проведенні перевірки формування податкового кредиту встановлено, що в порушення п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством завищений податковий кредит за липень 2008р. у сумі 2336,00 грн., за грудень 2008р. у сумі 11667,00 грн., за січень 2009р. у сумі 2258,00 грн., за лютий 2009р. у сумі 103937,00 грн., за березень 2009р. у сумі 35503,00 грн., за квітень 2009р. у сумі 9191,00 грн., за вересень 2009р. у сумі 3750,00 грн., за жовтень 2009р. у сумі 54600,00 грн., за січень 2010р. у сумі 6067,00 грн., за березень 2010р. у сумі 19838,00 грн.

Керуючись викладеними вище обставинами відповідач зробив висновок про завишення позивачем податкового кредиту з ПДВ.

З аналізу акту перевірки вбачається, що він не містить більш посилань на інші обставини в обґрунтування встановленого порушення п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оцінюючи законність та обґрунтованість висновків відповідача і цій частині, з урахуванням вказаних вище положень Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, суд приходить до висновку, що таки висновки зроблені без жодного мотивування, лише з посиланням на інший розділ акту перевірки. Акт в цій частині не містить чіткого, об'єктивного та в повній мірі сформованого обґрунтування встановленого порушення норм п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», мотивування в чому воно полягає.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З положень вказаного вище Порядку оформлення результатів перевірок, суд зазначає на недотримання його з боку податкового органу при наданні оцінки формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

З оцінки п. 3.1.2 акту перевірки №627/23-0/35688179, на який відповідач посилається в обґрунтування встановлення порушення позивачем норм п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що, в цьому розділі досліджено питання щодо формування валових витрат.

В розділі 3.1.2 акту перевірки відповідачем вказано, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 18.03.2008р. по 31.12.2008р. не встановлено його заниження або завищення. За період з 01.01.09р. по 31.12.09р. встановлено завищення валових витрат у сумі 94362,00грн, у тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 94362,00грн., а також за період з 01.01.10р. по 31.03.10р. встановлено завишення валових витрат у сумі 129525грн., у тому числі за 1 квартал 2010р. у сумі 129525грн.

Судом було встановлено необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завишення позивачем валових витрат за період з 01.01.09р. по 31.12.09р. у сумі 94362,00грн, у тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 94362,00грн., а також за період з 01.01.10р. по 31.03.10р. у сумі 129525грн., у тому числі за 1 квартал 2010р. у сумі 129525грн. та заниження податку на прибуток на суму 55971,75грн. Крім того судом було встановлено правомірність формування валових витрат та придбання товарів (послуг), які призначені для їх використання в господарській діяльності. Таким чином, висновки відповідача про завищення податкового кредиту за цей період є необґрунтованими, оскільки зроблені з посиланням на висновки про встановлені перевіркою порушення, необґрунтованість яких вже встановлена судом.

Стосовно висновків відповідача в іншій частині суд зазначає, що розділ акту перевірки 3.1.2 не містить фактів порушення формування валових витрат, крім тих, які зазначені вище, таким чином висновки відповідача про встановлення порушення формування податкового кредиту за інший період, що зроблені з посиланням на розділ 3.1.2 акту перевірки, також є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про порушення відповідачем встановленого порядку оформлення результатів перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, що свідчить про необґрунтованість зроблених висновків про завищення податкового кредиту.

Поряд з цим суд вказує, що відповідачем в акті встановлено, що податкові накладні на вказану суму податкового кредиту заповнені вірно (т.1 а.с.45), що свідчить про наявність встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав для формування податкового кредиту.

Відповідно акту від 06.10.10р. №931/23-0/35688179 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аква Ленд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в попередніх періодах (т.1 а.с.98-105), відповідачем було встановлено порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п.7.7.1 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», у частині зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та неможливості заявленя бюджетного відшкодування у сумі 145649,00грн., у тому числі 10017грн. відємне значення, яке підприємство мало право заявити у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у декларації за червень 2010р., а також встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування у розмірі 145649грн.

В акті перевірки відповідачем вказано, що так як підприємством не надано документи, підтверджуючі факт сплати постачальникам у травні 2010р. (період, що передує звітному, у якому заявлено бюджетне відшкодування), підтвердити заявлену суму відповідно наданої декларації за червень 2010р. у сумі 144549грн. за попередні періоди не є можливим.

Як вже вказано, на підставі таких висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000152301\0 від 22.10.1010 року про зменшення бюджетного відшкодування на суму 145649грн.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010р.) встановлений порядок та підстави для проведення перевірок.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка проводилася з 04.10.10р. по 05.10.10р.

Підставами проведення перевірки вказані п. 1 ст. 11, п. 9 ст. 11-1, ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу», п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у звязку з тим, що підприємством не надані документи для проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ №9002854434 від 20.07.10р.

Згідно матеріалів справи декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року було надано до ДПІ в м.Судак 20.07.2010 року о 17г.26 хв. (т.2 а.с.191-195), якій привласнено номер 9002854434.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем позивачу направлений лист від 21.07.10р. №1958/10/152036 (т.1 а.с.107), в якому ДПІ пропонує позивачу для проведення документальної невиїзної перевірки з питань підтвердження сум заявлених до відшкодування ПДВ по декларації за червень 2010р. в сумі 145649грн. надати копії первинних документів, що підтверджують факт сплати товарів (послуг) основним постачальникам, сума по яким заявлена до відшкодування; реєстрів отриманих та виданих податкових накладних; податкових накладних; господарських договорів, укладених з контрагентом. Вказані документи необхідно надати до ДПІ не пізніш 10 днів з моменту отримання листа.

З листа № 41 від 03.08.2010 року адресованого позивачем відповідачу, вбачається, що ТОВ «Аква Ленд» (т.1 а.с.108) просить ДПІ провести перевірку, про яку вказано у листі від 21.07.10р. №1958/10/152036, в рамках перевірки, яка вже проводиться.

Позивач вказує, що в звязку з тим, що планова перевірка проводилася з 26.07.2010року, документи достовірності бюджетного відшкодування у т.ч. згідно декларації за червень 2010р. були надані до планової перевірки.

Матеріали справи вказують, що листом від 30 серпня 2010 року вих. 2188/10/23-024 (т.1 а.с.109) відповідач ще раз запропонував надати позивачу, з метою проведення документальної невиїзної перевірки з питання підтвердження сум заявлених до відшкодування ПДВ по декларації за червень 2010р., ряд документів.

Листом від 06.09.10р. позивач надав відповідь на лист 30 серпня 2010 року вих. 2188/10/23-024 та повідомив відповідача про те, що документи, які просить надати відповідач були йому надані для проведення планової виїзної перевірки, а також вказує на те, що вже повідомляв відповідача про можливість, в звязку з цим, провести перевірку з питання підтвердження сум заявлених до відшкодування ПДВ по декларації за червень 2010р. в межах планової виїзної перевірки.

Пунктом 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Пунктом 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: зокрема, платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Положеннями вказаних норм, для контролюючого органу встановлений порядок і строки проведення перевірки даних декларації з ПДВ, якого він повинен дотримуватися, при цьому Закон встановлює конкретні строки в межах яких така перевірка може бути проведена.

Як було вказано вище декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року було надано до ДПІ в м. Судак 20.07.2010 року о 17г.26 хв. (т.2 а.с.191-195), якій привласнено номер 9002854434.

Перевірка достовірності даних вказаної декларації проведена фактично з 04.10.10р. по 05.10.10р., тобто після спливу 30 денного строку.

Таким чином відповідачем порушені положення норм Закону України «Про податок на додану вартість» в частині строків проведення перевірки.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач повідомив відповідача про те, що документи, необхідні для проведення перевірки, надані в межах вже призначеної та здійснюваної перевірки, отже відповідач не був позбавлений можливості їх вивчити.

Поряд з цим, з поданої декларації з ПДВ за червень 2010р. вбачається, що вона не містить відємного значення ПДВ на суму 100000грн. і більше. (Декларація з ПДВ за червень 2010 року не містить показників у рядку 18.2.(відємне значення) взагалі).

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що перевірка була проведена відповідачем з порушенням норм діючого законодавства в частині підстав для її проведення та строків, що вказує на неправомірність дій відповідача.

Також суд вказує, що при проведенні перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ відповідач керувався та обґрунтував висновки про перевищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 145649грн., результатами проведеної раніше перевірки, які зафіксовані актом від 18.08.10р. №672/23-0/35688179 в частині встановлення ним необґрунтованого включення до складу податкового кредиту суми 249147грн.

З викладеного вище вбачається, що судом надано оцінку висновкам акту перевірки від 18.08.10р. №672/23-0/35688179 та встановлено необґрунтованість висновків відповідача в частині порушення положень Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки від 06.10.10р. №931/23-0/35688179, що ґрунтуються на результатах перевірки зафіксованої актом від 18.08.10р. №672/23-0/35688179 також є необґрунтованими, в звязку з чим податкове повідомлення рішення № 0000152301\0 від 22.10.1010р., року яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 145649грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

В звязку з викладеним суд критично оцінює та не приймає доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 20.05.11р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94,160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Судак Автономної Республіки Крим:

- № 0000132300\0 від 06.09.2010р. про нарахування податку на прибуток у сумі 71884 грн. 75 коп., у тому числі податок 55971 грн.75 коп., штрафні санкції 15912 грн.45 коп.;

- № 0000142300\0 від 06.09.2010 р. про нарахування податку на додану вартість у сумі 5691грн. 00 коп., у тому числі податок 3794 грн.00 коп., штрафні санкції 1897 грн.00 коп.;

- №0000142300\0 від 11.02.2011р. про нарахування податку на додану вартість у сумі 20663грн. та штрафних санкцій у сумі 10331,50грн., прийнятого за результатом розгляду скарги Державною податковою адміністрацією АР Крим;

- № 0000152301\0 від 22.10.1010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 145649грн.

3. Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аква Ленд» 06 жовтня 2010 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Ленд» (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Гагаріна, 79) судовий збір у розмірі 6,80 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.