Постанова № 21786568, 29.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 6/148/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О. суддів Савченко Г.І. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.11 р.

у справі № 6/148/201/5003 (суддя Говор Н.Д. )

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма " ДЛД "

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції.

Про звільнення нерухомого майна з-під арешту

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача 1 - не з"явився

відповідача 2 - ОСОБА_1. (довіреність №105.106 від 06.01.2012р.)

третьої особи - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.11.2011р. (суддя Говор Н.Д.) у справі №6/148/201/5003 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк". Звільнено з-під арешту, накладеного згідно постанови державного виконавця ДВС Вінницького РУЮ Сичука В.Є. про відкриття виконавчого провадження № 27147165 від 17.06.2011р., нерухоме майно, а саме: 22/25 виділених в натурі часток об'єкту - нежитлових будівель на які припинено право спільної власності, які складаються з приміщень в адмінбудинку літера «А»- приміщення №1, тамбур 1-1, коридор 1-2, кабінети 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8; кладова 1-9, загальною площею 83,1 м.кв.; приміщення №2: туалет 2-1, коридор 2-2, котельня 2-3, кабінети 2-4, коридор 2-5, кабінети 2-6, 2-7, туалет 2-8, приймальня 2-9, загальною площею 75,0 кв.м.; приміщення №3: коридор 3-1, кладова 3-2, кімната приймання їжі 3-3, загальною площею 30,8 кв.м.; частина літери «Б»-модуль, загальною площею 314,0 кв.м.; літера «Е»- ангар-склад, загальною площею 397,2 кв.м.; літера «В»- гараж; літ. «Д»-гараж; літ. «Ж»- будка водіїв; літера «З»- туалет; огорожі №1,2,4; колодязя №3; І-мостіння. загальна площа 900,1 кв.м., та Земельну ділянку, загальною площею 0,3796 га, які належать ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та знаходиться за адресою: с. Бохоники Вінницького р-ну, Вінницької області, вул. Пирогова, буд. 147 і знаходиться в іпотеці АТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно договору іпотеки №010/03-11/70 від 21.02.2008р. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "УкрСибБанк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2011р. у справі № 6/148/2011/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача судові витрати.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, які суд визнав встановленими.

Так, суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" (звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя).

Однак, суд першої інстанції не врахував того, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як заставодержатель не є стягувачем.

Крім того, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані норми ч. 6 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Апелянт вказує на те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" за кредитним договором перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" становила 1332096,89 грн. Державною виконавчою службою в межах виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Вінницької області від 09.03.2010 р. у справі № 6/195/09 стягнення з ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу в сумі 221269,56 грн. не було визначено вартості, оцінки майна боржника - ТОВ ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД". На думку апелянта, у разі звернення стягнення заставодержателем - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на майно боржника, арешт якого рішенням господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 р. скасовано, ПАТ "УкрСиббанк" як стягувач може бути позбавлений можливості задоволити свої вимоги за наказом господарського суду Вінницької області від 09.03.2010 р.

Вказані обставини були зазначені у відзиві на позовну заяву, однак суд першої інстанції їм оцінки не надав.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2011р. у справі № 6/148/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Всі учасники провадження у даній справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Позивач правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши відзив на скаргу, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Звертаючись з позовною заявою та обгрунтовуючи її, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилався на те, що на вимогу ПАТ "УкрСиббанк" (відповідач-2 у справі) на підставі наказу господарського суду Вінницької області від 09.03.2009р. у справі № 6/195-09 державним виконавцем відділу ДВС Вінницького РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2011р. та накладено арешт на майно, що належить ТОВ "Виробничо - торгівельна фірма "ДЛД" (відповідач-1 у справі), у тому числі на майно, що є предметом Договору іпотеки № 010/03-11/70 від 21.02.2008р.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просив звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке перебуває у іпотеці банку (позивача) за договором іпотеки № 010/03-11/70 від 21.02.2008р.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом першої інстанції, що 21 лютого 2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (позивач, кредитор) і ТОВ "Виробничо - торгівельна фірма "ДЛД" (відповідач 1, позичальник ) було укладено Генеральну кредитну Угоду № 3, відповідно до якої Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.

21 лютого 2008 року між Банком (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") і Відповідачем 1 (позичальником) було укладено кредитний договір № 010/03-11/44 до Генеральної кредитної угоди №3 від 21.02.2008р., згідно якого Відповідачу 1 відкрито відновлювальну кредитну лінію в сумі 1 500 000,00 грн. строком до 14.02.2009 року із сплатою 17% річних, на поповнення обігових коштів з погашенням відповідно до Графіка погашення, що є невід'ємною частиною цього Договору.

21 лютого 2008 року в забезпечення умов Генеральної кредитної Угоди №3 від 21 лютого 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТОВ Виробничо - торгівельна фірма "ДЛД" було укладено Договір іпотеки № 010/03-11/70 (з Договором про внесення змін від 06.02.2010р.), згідно якого ТОВ Виробничо - торгівельна фірма "ДЛД" (відповідач 1) передав в іпотеку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" належне йому нерухоме майно, а саме: 22/25 виділених в натурі часток об'єкту - нежитлових будівель на які припинено право спільної власності, які складаються з приміщень в адмінбудинку літера «А»- приміщення №1, тамбур 1-1, коридор 1-2, кабінети 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8; кладова 1-9, загальною площею 83,1 м.кв.; приміщення №2: туалет 2-1, коридор 2-2, котельня 2-3, кабінети 2-4, коридор 2-5, кабінети 2-6, 2-7, туалет 2-8, приймальня 2-9, загальною площею 75,0 кв.м.; приміщення №3: коридор 3-1, кладова 3-2, кімната приймання їжі 3-3, загальною площею 30,8 кв.м.; частина літери «Б»- модуль, загальною площею 314,0 кв.м.; літера «Е»- ангар-склад, загальною площею 397,2 кв.м.; літера «В»- гараж; літ. «Д»- гараж; літ. «Ж»- будка водіїв; літера «З»- туалет; огорожі №1,2,4; колодязя №3; І-мостіння. загальна площа 900,1 кв.м., та Земельна ділянка, загальною площею 0,3796 га, які належать Відповідачу 2 та знаходиться за адресою: с. Бохоники Вінницького р-ну, Вінницької області, вул. Пирогова, буд. 147.

Згідно договору іпотеки № 010/03-11/70 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_2 накладено заборону відчуження нерухомого майна - 22/25 виділених в натурі часток об"єкту - нежитлових будівель та земельної ділянки, що розташовані за адресою: с. Бохоники Вінницького р-ну, Вінницької області, вул. Пирогова, буд. 147.

Після накладення нотаріусом заборони відчуження вказаного нерухомого майна, постановою державного виконавця відділу ДВС Вінницького РУЮ від 17.06.2011 р. було відкрито виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Вінницької області від 09.03.2010 р. у справі № 6/195-09 про стягнення з ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" на користь АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" 221269,56 грн. основного боргу, 2212,70 грн. витрат з держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та накладено арешт на все майно боржника ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД".

З позовної заяви позивача вбачається, що станом на день звернення Банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з позовом, прострочена заборгованість Відповідача 1 за кредитним договором № 010/03-11/44 від 21 лютого 2008 року складала 1100000,00 грн., а прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами - 232096,89 грн.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договором про задоволення вимог іпотекодержателя вважається також відповідне застереження в іпотечному договорі, яким визначено можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 3.1.4 договору іпотеки № 010/03-11/70, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТОВ Виробничо - торгівельна фірма "ДЛД, визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідності до п. 6 цього договору.

Позивач зазначав, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем 1 умов вищевказаного кредитного договору позивач зазначав про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його у відповідності до умов договору іпотеки, однак вважає, що позбавлений такої можливості у зв"язку з арештом накладеним ВДВС Вінницького РУЮ на підставі наказу Господарського суду Вінницької області від 09.03.2010 р. у справі № 6/195-09.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звільнення з-під арешту майна, що перебуває в заставі за договором іпотеки № 010/03-11/70 суд першої інстанції керувався ст.ст. 1, 12, 33 Закону України "Про іпотеку" , ч. 1,2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. ст. 54,60 Закону України "Про виконавче провадження" та дійшов висновку, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, а накладення арешту на все майно боржника ТОВ "ВТФ"ДЛД" є таким, що порушує права ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в зв"зку з чим позовні вимоги в частині звільнення нерухомого майна з-під арешту підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

ПАТ ""Райффайзен Банк Аваль" у позовній заяві та запереченні на апеляційну скаргу зазначав про те, що має намір звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його у відповідності до договору іпотеки, однак позбавлений такої можливості у зв"язку з арештом, накладеним Державною виконавчою службою в межах виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Вінницької області від 09.03.2010 р. у справі № 6/195-09.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно з ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до приписів ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 6,7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. (ст. 38 Закону України "Про іпотеку").

Законом України "Про виконавче провадження" ( ст. 54) визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у випадку, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Врахувавши вищенаведені норми, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач не довів порушення своїх прав на момент накладення арешту постановою державного виконавця по виконанню наказу господарського суду від 09.03.2009р. у справі № 6/195-09.

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (стаття 36 цього Закону).

Відповідно до частини 1 статті 35 зазначеного Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Як вбачається з п. 6.1 договору іпотеки № 010/03-11/70 у разі порушення боргового зобов"язання, умов кредитного договору або умов договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30-денного строку така вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на заставне майно.

Пунктом 6.4 вказаного договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В позовній заяві позивач зазначає про невиконання позичальником умов кредитного договору № 010/03-11/44, вказує на існування заборгованості за кредитним договором в сумі 1 100 000грн. та відсотках за користування кредитними коштами в сумі 232 096, 89грн. та зазначає лише про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його у відповідності до договору іпотеки.

На час звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту відсутні докази звернення до позичальника (відповідача1) з вимогою про виконання порушеного зобов"язання, відсутні докази звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з позичальника (відповідача1), відсутні докази звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису чи продажу майна третій особі.

Закон України "Про іпотеку" встановлює переважне право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно вимог інших кредиторів, які незабезпечені іпотекою.

Вартість майна переданого в іпотеку згідно договору іпотеки № 010/03-11/70 становить 3 220 578грн., сума заборгованості відповідача-1 за кредитним договором № 010/03-11/44 становить: 1 100 000грн. та відсотках за користування кредитними коштами в сумі 232 096, 89грн., всього 1 332 096, 89грн.

В матеріалах справи відсутні докази, що вартість майна, яке перебуває в іпотеці є іншою, ніж встановлено в договорі іпотеки. З наведеного вбачається, що на час розгляду справи в суді першої інстанції вартість предмета застави значно перевищувала розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Отже, ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Чинним законодавством не встановлено прямої заборони здійснювати арешт за виконавчими документами інших кредиторів майна, що перебуває в Єдиному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна.

Якщо реєстрація обтяжень за договором іпотеки № 010/03-11/70 від 21.02.2008р. відбулася раніше ніж реєстраційний запис про арешт майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 27147165 від 17.06.2011р., то позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) має пріоритет на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки над вимогами ПАТ "УкрСиббанк" (відповідач - 2). (До матеріалів справи позивачем витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна не долучався).

Позивач у разі виникнення підстав для звернення стягнення на заставне майно не позбавлений права у будь-який час звернутися до суду для скасування накладеного арешту на заставне майно.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивач в позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу покликався на ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень". Положення вказаного Закону також були зазначені судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Однак, як зазначено в ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. З договору іпотеки вбачається , що предметом вказаного договору є нерухоме майно. Отже, застосування судом положень цього Закону є помилковим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційного запису про арешт нерухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 27147165 від 17.06.2011р. задоволенню не підлягають, оскільки ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" та ПАТ "УкрСиббанк" не можуть бути відповідачами за даною вимогою в зв"язку з відсутністю у них повноважень на вчинення таких дій.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення свого права станом на час звернення з позовною заявою, а лише зазначив про його можливе порушення в майбутньому.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з"ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2011р. у справі № 6/148/2011/5003 скасувати в частині звільнення з-під арешту, накладеного згідно постанови державного виконавця ДВС Вінницького РУЮ Сичука В.Є. про відкриття виконавчого провадження № 27147165 від 17.06.2011р., нерухоме майно, а саме: 22/25 виділених в натурі часток об'єкту - нежитлових будівель на які припинено право спільної власності, які складаються з приміщень в адмінбудинку літера «А»- приміщення №1, тамбур 1-1, коридор 1-2, кабінети 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8; кладова 1-9, загальною площею 83,1 м.кв.; приміщення №2: туалет 2-1, коридор 2-2, котельня 2-3, кабінети 2-4, коридор 2-5, кабінети 2-6, 2-7, туалет 2-8, приймальня 2-9, загальною площею 75,0 кв.м.; приміщення №3: коридор 3-1, кладова 3-2, кімната приймання їжі 3-3, загальною площею 30,8 кв.м.; частина літери «Б»-модуль, загальною площею 314,0 кв.м.; літера «Е»- ангар-склад, загальною площею 397,2 кв.м.; літера «В»- гараж; літ. «Д»-гараж; літ. «Ж»- будка водіїв; літера «З»- туалет; огорожі №1,2,4; колодязя №3; І-мостіння. загальна площа 900,1 кв.м., та Земельну ділянку, загальною площею 0,3796 га, які належать ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та знаходиться за адресою: с. Бохоники Вінницького р-ну, Вінницької області, вул. Пирогова, буд. 147 і знаходиться в іпотеці АТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно договору іпотеки №010/03-11/70 від 21.02.2008р. Прийняти в цій частині нове рішення:

"В позові відмовити".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції (вул. 50-річчя Перемоги, 35, м. Вінниця, 21001, ідентифікаційний код 20097421) 85 грн. витрат на державне мито, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу."

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

3076/12