Постанова № 21786541, 06.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р.Справа № 5024/1745/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 124 від 19.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2011 р.

по справі № 5024/1745/2011

за позовом споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація”

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 3026,7 грн. та зобовязання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

08.09.2011 р. Споживче товариство «Генічеське споживче товариство «Нова кооперація»звернулося до господарського суду Херсонської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення основного боргу за фактичне користування місцем, на якому розташований обєкт торгівлі за договором № 83 від 01.01.2011 р. у сумі 2375 грн., а також 651,70 грн. пені за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. Крім того позивач просив зобовязати відповідача вивезти обєкт торгівлі з території ринку розташованого за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.11.11р. (суддя Людоговська В.В.) позов Споживчого товариства «Генічеське споживче товариство «Нова кооперація» задоволено частково, з відповідача стягнуто 2375 грн. основного боргу та 83,10 грн. пені з огляду на те, що відповідач не довів належними доказами факт погашення зазначеного боргу та припинення дії договору №83 від 01.01.11 р.

У задоволенні позовних вимог Споживчого товариства «Генічеське споживче товариство «Нова кооперація»про зобовязання відповідача вивезти обєкт торгівлі з території ринку відмовлено з посиланням на те, що позивач в установленому законом порядку не розірвав договір №83 від 01.01.11 р., цей договір не визнано недійсним, а тому він є чинним і підстав для звільнення відповідачем місця, на якому розташований його обєкт торгівлі не має.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_2) звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 2375 грн., пені 83,1 грн. та судових витрат у розмірі 423 грн.. оскільки вказане рішення суду прийнято із порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, на яку надав дозвіл на розміщення обєкту торгівлі ФОП ОСОБА_2, а відповідно із цим не мав права на укладання договору і отримання плати за розміщення обєкту торгівлі. Власником земельної ділянки, на який розташовано спірний торгівельний обєкт, є ОСОБА_2, тому дозвіл на розміщення цього обєкту від позивача не потрібний і останній не має права вимагати плати за надання дозволу на розміщення торгового обєкту, оскільки він не є власником або користувачем земельної ділянки.

На підтвердження вищезазначених обставин скаржник зазначає, що 23.05.96 р. виконком Генічеської міської ради рішенням 16 сесії 22 скликання було скасовано попереднє рішення №60 від 21.02.96 р. щодо надання у постійне користування Генічеській районній споживчій спілці земельної ділянки площею 2,71 га.

20.10.2009р. сесія Генічеської міської ради прийняла рішення №1110 відповідно до якого державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,71 га. серія ХС від 22.03.1996р., виданий Генічеській районній споживчій спілці, було скасовано, а земельна ділянка вільна від забудови торгових рядів (кіосків, павільйонів) зарахована в землі запасу.

Таким чином, на підставі вищезазначених рішень виконкому Генічеської міськради та самої ради право користування земельною ділянкою, посвідчене державним актом, припинилося у Генічеської районної споживчої спілки, правонаступником якої необґрунтовано вважає себе відповідач.

Скаржник також зазначає, що договір №83 від імені Генічеського споживчого товариства „Нова кооперація” підписано виконавчим директором ОСОБА_3, хоча в статуті товариства чітко передбачено, що право представництва інтересів товариства, укладання договорів належить виключно голові правління.

Позивач в судове засідання не зявився, про день, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, про причини неявки у судове засідання не повідомив, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

01.01.2011р. Споживче товариство «Генічеське споживче товариство «Нова кооперація»(«Ринок») та приватний підприємець ОСОБА_2 («Підприємець») уклали договір №83 про тимчасове розміщення обєкта торгівлі.

Згідно із зазначеним договором Ринок надає згоду на тимчасове розміщення торгового обєкта Підприємцю за адресою: АДРЕСА_1, ряд 20, місце 2, за що Підприємець здійснює оплату відповідно п. 3.1 вказаного договору.

Зазначеним п.3.1 передбачена сума оплати за тимчасове розміщення торгового обєкту, яка становить 475,00 грн. за місяць.

Відповідно до п.2.4. договору №83 Підприємець зобовязаний:

а) вносити не пізніше 10-го числа кожного місяця оплату за тимчасове розміщення обєкта торгівлі;

б) повідомляти «Ринку»у письмовій формі за 10 днів про зупинення своєї діяльності;

в) повідомляти «Ринку»у письмовій формі за 10 днів про перейменування чи зміну юридичної адреси;

г) дотримуватися режиму роботи ринку;

д) дотримуватися правил та норм техніки безпеки та протипожежної безпеки;

е) не перешкоджати доступу представників: «Ринка»та дирекції на обєкт торгівлі:

- для здійснення контролю за дотриманням правил торгівлі на ринку, ветеринарно санітарних норм та вимог протипожежної безпеки;

- у випадку аварій інженерних комунікацій чи стихійного лиха як в робочий, так і в неробочий час;

и) звільнити територію ринку від обєкта торгівлі після розірвання договірних відносин з «Ринком».

Відповідно до п.1 розділу УІ договору № 83 зазначений договір діє з 01.01.2011р. до 31.12.2011р.

Як вбачається з підпункту п.3.1 розділу ІІІ договору №83 про тимчасове розміщення обєкта торгівлі Підприємець зобовязаний здійснювати оплату у розмірі 475,00грн. не пізніше 10-го числа кожного місяця.

Згідно із позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача 2375 грн. заборгованості за період з 01.04.11 р. по 01.09.11 р. та 651,7 грн. пені за прострочку оплати вказаного боргу за той же період.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч вимогам ст.33 ГПК України не надав доказів погашення основного боргу, а тому місцевий господарський суд правомірно стягнув з нього вказаний борг у сумі 2375 грн.

Пунктом 1 розділу ІV договору № 83 за несвоєчасне внесення плати чи не оплати за розміщення торгового обєкту передбачено сплату Підприємцем «Ринку»пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочки платежу.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по внесенню щомісячної плати за розміщення торгового обєкту за спірний період, але позивач неправомірно нарахував пені за 5 місяців на основний борг у сумі 2375 грн., оскільки ця сума боргу накопичувалася помісячно, то розрахунок пені повинен був розраховуватися за спірний період помісячно з поступовим збільшенням суми боргу до 2375 грн., а не нараховувати пеню на весь основний борг за весь спірний період прострочення.

З врахуванням наведеного місцевий господарський суд зробив свій розрахунок пені за спірний період і правомірно стягнув з відповідача 83,1 грн. пені.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача вивезти обєкт торгівлі з території ринку, то ці позовні вимоги судом 1 інстанції обґрунтовано залишені без задоволення, оскільки позивач не надав до суду а ні заяви відповідача про розірвання договору №83 від 01.01.11 р., а ні доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору у встановленому законом порядку. За таких обставин цей договір на момент прийняття оскарженого рішення суду був чинним, а тому підстав для звільнення відповідачем торгового місяця не було.

Як вбачається з наявних матеріалів справи в ній відсутні будь-які докази, які б підтверджували обставини та факти, за якими скаржник вважає недійсним договір №83 від 01.01.11 р. В справі навіть відсутній відзив відповідача на позов, в якому би він зазначав на факти і обставини, які наведені в апеляційній скарзі.

Таким чином, з врахуванням наявних обставин справи місцевий господарський суд не мав змоги скористатися своїм правом, передбаченим п.1 ст.83 ГПК України і визнати недійсним договір №83 від 01.01.11 р., оскільки в матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження недійсності зазначеного договору.

При цьому слід зазначити, що ухвалою місцевого господарського суду від 12.09.11 р. відповідача було зобовязано надати відзив на позов із документальним підтвердженням обставин, зазначених у ньому. Однак, як зазначалося вище відповідач навіть відзиву на позов не надав, при тому що його представник приймав участь у судовому засіданні.

Звертаючись із апеляційною скаргою і додавши до неї додаткові докази, скаржник не обґрунтував поважність причини ненадання цих доказів до суду 1 інстанції, а тому судова колегія відповідно із ст.101 ГПК України розглядала апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи, які були в розпорядженні суду 1 інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції також не може скористатися правом, наданим п.1 ст.83 ГПК України та визнати договір №83 від 01.01.11 р. недійсним, оскільки в наявних матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження недійсності цього договору і це не є предметом спору у даній справі.

Але ж скаржник не позбавлений можливості звернутися до суду із окремим позовом про визнання недійсним вказаного договору, тому судова колегія не надає оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження недійсності договору №83 від 01.01.11 р.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 15.11.11 р. без змін.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2011р. без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.03.12 р.

Головуючий суддяМ.С. Петров

СуддяГ.П. Разюк

СуддяС.І. Колоколов