Постанова № 21786542, 06.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р.Справа № 5024/1127/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: Н.Г. Попові

за участю представників сторін:

від позивача - Р.В. Золотарьов

представники відповідача та третьої особи у судове засідання не зявились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Т.І.К.”

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.12.2011 р.

у справі № 5024/1127/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк”

до Приватного підприємства „Т.І.К.”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 23624,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року ПАТ „Банк „Демарк” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з поручителя ПП „Т.І.К.” заборгованості в сумі 23624,85 грн. за кредитним договором від 19.11.2007 р. № 35-065, укладеним між ВАТ „Банк „Демарк” (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2. (а.с. 2-3).

30.06.2011 р. позивачем подана заява про забезпечення позову у порядку ст. 66 ГПК України. (а.с. 22).

05.07.2011 р. ПП „Т.І.К.” заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2. (а.с. 26).

11.07.2011 р. відповідач звернувся з заявою про зупинення провадження у даній справі до розгляду Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області справи № 2-1436/11 повязаної з даною на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України. (а.с. 31).

В запереченнях на позов ПП „Т.І.К” зазначило про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. (а.с. 39).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.07.2011 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2; відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову; зупинено провадження у справі. (а.с. 55-56).

06.12.2011 р. позивачем заявлено клопотання про поновлення провадження у справі, у звязку з прийняттям Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення від 24.11.2011 р. № 22ц-24233/11, яким скасовано рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 29.07.2011 р. по справі № 2-1436/11, позов задоволено. (а.с. 58-61).

Ухвалою місцевого господарського суду від 07.12.2011 р. провадження по справі поновлено з призначенням до розгляду. (а.с. 63).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.12.2011 р. (суддя Чернявський В.В. ), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 28.12.2011р., позов задоволено частково. Стягнуто з ПП „Т.І.К.” на користь ПАТ „Банк „Демарк” 10994, 70 грн. на повернення кредиту, 5394,33 грн. в якості відсотків за користування кредитом та 3000 грн. комісії як з поручителя у відносинах за договором поруки № 35-065/1 від 19.11.2007 р., яким забезпечено зобовязання ОСОБА_2 перед ПАТ „Банк „Демарк” за кредитним договором № 36-065 від 19.11.2007 р., а також відшкодовані судові витрати в загальній сумі 387,57 грн. В решті позову відмовлено (а.с. 72-74).

Не погодившись з даним рішенням, відповідач 05.01.2012 р. звернувся з апеляційною скаргою, яка ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 р. повернута без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України. Усунувши недоліки, ПП „Т.І.К.” 30.01.2012 р. повторно звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило: зупинити провадження у справі до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційної скарги на рішення Апеляційного суду від 24.11.2011 р. по вищевказаній справі; рішення господарського суду від 27.12.2011 р. з даної справи скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено судовою колегією згідно ст. ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 16.02.2012 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про її необґрунтованість.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відхилено судовою колегією, оскільки позивачем надана ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 р., відповідно до якої рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 р. залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення. (а.с. 113).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

19.11.2007 р. ВАТ „Банк „Демарк” (правонаступником якого є ПАТ „Банк „Демарк”) та ОСОБА_2 (Позичальник) уклали кредитний договір № 36-065, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 20000,00 грн., з кінцевим строком повернення 18.11.2009 р.

Пунктами 3.5.1. та 3.5.2. вказаного договору передбачено, що Позичальник за користування кредитом сплачуватиме Банку відсотки у розмірі 24% річних. Позичальник щомісячно сплачує Банку за користування кредитом комісію в розмірі 100,00 грн.

Пунктами 6.3., 6.4. договору сторони передбачили відповідальність позичальника, а саме у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з грошових зобовязань, позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню у розмірі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочених виконанням зобовязань за кожен день прострочення; в разі порушення сплати відсотків на строк до двох днів позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 30 грн. за кожний факт порушення строку сплати процентів.

Відповідно до п.3.8. договору забезпеченням зобовязань Позичальника щодо Банку є договір поруки. (а.с. 8-9 ).

В забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором, 19.11.2007 р. між ПП „Т.І.К.” (Поручитель), в особі директора ОСОБА_3, та ВАТ „Банк”Демарк” укладено договір поруки № 36-065/1, згідно п.1.1. якого Поручитель бере на себе солідарне зобовязання перед Банком відповідати по зобовязанням ОСОБА_2 (Позичальник), які виникли між Банком і Позичальником на підставі кредитного договору № 36-065 від 19.11.2007 р.

Відповідно до п.п.2.2., 2.3 договору Поручитель зобовязується не пізніше пяти робочих днів після несплати Позичальником суми кредиту або несплати ним процентів, комісії у встановлений строк згідно умов кредитного договору сплатити Банку суму заборгованості Позичальника. Якщо будь-яка дата платежів за цим договором не буде банківським днем, то платежі повинні бути здійснені в наступний банківський день. В день настання терміну сплати кредиту, відсотків та комісії по ньому або при наявності прострочки виконання зобовязань за цим договором, Поручитель доручає, а Банк бере на себе зобовязання здійснити списання з поточного рахунку Поручителя на користь Банку „Демарк” в погашення строкової та/або простроченої заборгованості за нарахованими процентами (комісією) та/або самим кредитом за цим договором. Такі списання можуть бути здійснені Банком неодноразово.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що договір залишається чинним до дати повної сплати Позичальником Банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов кредитного договору, або до сплати Поручителем всієї суми заборгованості Банку. (а.с. 11-12).

Згідно заяви від 19.11.2007 р. про видачу готівки ОСОБА_2 отримано кредит у розмірі 20000 грн. (а.с. 10).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору від 19.11.2007 р. № 35-065, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість по сплаті кредиту та відсоткам.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 36-065 від 19.11.2007 р. станом на 07.06.2011 р. загальна сума заборгованості за договором кредиту становить 23624,85 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту 10994,70 грн.,

- заборгованість за відсотками (з 01.06.2009 р. 07.06.2011 р.) 5394,33 грн.;

- штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом (з 11.08.2009 р. по 07.06.2011 р.) 660,00 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом (з 27.07.2009 р. по 07.06.2011 р.) 849,73 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту (з 19.11.2009 р. по 07.06.2011 р.) 2726,39 грн.;

- несплачена щомісячна комісія з 01.01.2009 р. по 07.06.2011 р. 3000,00 грн. (а.с. 13).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 10994,70 грн., заборгованості щодо сплати відсотків за користування кредитом у сумі 5394,33 грн., та боргу за комісією у сумі 3000 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, а саме те, що ОСОБА_2 не отримував грошові кошти по кредиту, а натомість їх отримав ОСОБА_3, то судова колегія зазначає наступне наступне.

В матеріалах справи є наявний вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06.09.2010 р. по справі №1-444/10/0408, відповідно до якого встановлено факт отримання кредиту саме ОСОБА_2 (а.с. 43-50).

Передача ОСОБА_2 отриманих у банку в якості кредиту коштів ОСОБА_3 не звільняє позичальника та поручителя від виконання зобовязань за кредитним договором та договором поруки. Задоволення судом при постановленні вироку позову до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди також не є підставою для звільнення позичальника та поручителя від виконання своїх зобовязань.

Крім того, в матеріалах справи є наявне рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 р. по справі № 22ц-24233/11 (залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.02.2012 р. ) за позовом ПАТ „Банк „Демарк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №35-065 від 19.11.2007 р. та за зустрічним позовом про визнання недійсним цього кредитного договору, відповідно до якого первісний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору відмовлено з тих підстав, що сторонами оспорюваного правочину є Банк та ОСОБА_2, тому обман позичальника з боку ОСОБА_3, який не є стороною укладеного правочину, не впливає на обовязки ОСОБА_2, взяті ним за кредитним договором, укладеним із Банком. (а.с. 59-61, 113).

Отже, з наведеного слідує, що кредитний договір № 36-065 від 19.11.2007 р. та договір поруки є діючими і їх недійсність судом не встановлена.

Твердження скаржника стосовно того, що дія договору поруки припинена ні підставі ст. 559 ЦК України, яка встановлює, що у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя є необгрунтованим, оскільки пунктом 4.2. договору поруки передбачено, що договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником або поручителем всієї суми заборгованості.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту 2726,39 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом 849,43 грн. та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 660,00 грн., то судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

З урахуванням викладеного, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.12.2011 р. у справі №5024/1127/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддяВ.Б. Туренко

СуддяЛ.І. Бандура

СуддяЛ.В. Поліщук

Повний текст постанови підписано 07.03.2012 р.