Рішення № 21786399, 02.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2012 р. Справа № 5023/10522/11

вх. № 10522/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Ямщикова М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1. (дов. № б/н від 17.01.2012 р.), ОСОБА_2. (дов. № б/н

від 17.01.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парілайн", м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп", м. Харків

про стягнення 113 199,3 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парілайн", м. Херсон, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп", м. Харків, 113199,3 грн. заборгованості та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 16/08 від 16.08.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 грудня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 січня 2012 року.

17 січня 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких просив суд стягнути з відповідача 93040,45 грн. заборгованості та судовий збір.

18 січня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що в договорі сторони не зазначили строк проведення розрахунку, тому строк для виконання зобов"язання не настав і з боку відповідача немає місце прострочення виконання зобов"язання по оплаті товару.

18 січня 2012 року відповідач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18 січня 2012 року було оголошено перерву до 31 січня 2012 року.

24 січня 2012 року позивач надав заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 76150 грн. заборгованості, 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом та судовий збір.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

31 січня 2012 року представники сторін позивач звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/10522/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 січня 2012 року було задоволено заяву про продовження строку розгляду спору, продовжено строк розгляду спору № 5023/10522/11 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28 лютого 2012 року.

28 лютого 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що строк поставленого товару складає 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку та оскільки рахунок на оплату був виставлений 06.06.2011 р., тому строк оплати настав 16.06.2011 р., заборгованість відповідача за договором поставки № 16/08 від 16.08.2010 р. станом на 19.01.2012 р. складає 76150 грн.

В судовому засіданні 28 лютого 2012 року було оголошено перерву до 02 березня 2012 року.

01 березня 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що заборгованість відповідача по відсоткам за користування товарним кредитом складає 16890,45 грн.

Представник позивача у призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в телеграмі та в письмових поясненнях від 01.03.12 р. ТОВ "Парілайн" просить розглянути справу за відсутності його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2012 р. проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників відповідача, судом встановлено наступне.

16 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парілайн", м. Херсон, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 16/08, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставляти товар у власність відповідача для використовування його в підприємницькій діяльності, а відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити за нього грошові кошти. Пунктом 4.2 договору передбачено, що вартість узгодженої партії товару оплачується на підставі виставленого позивачем рахунку. Пунктом 4.4 договору передбачено, що при здійсненні часткової оплати або не здійсненні такої, після закінчення строку наданого відстрочення 10 банківських днів, відповідач додатково до суми заборгованості оплачує відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної оплати вартості товару. Пунктами 7.1 та 7.2 договору передбачений строк дії договору, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 р., а у разі неналежного виконання зобов"язань - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 20 днів до його закінчення, цей договір вважається пролонгованим на той же строк.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 121150 грн., що підтверджується видатковими накладними № № Пар-000387 від 11.09.2010 р., Пар-000383 від 08.09.2010 р., Пар-000384 від 09.09.2010 р., Пар-000385 від 09.09.2010 р., Пар-000386 від 10.09.2010 р., які підписані обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 9/1 від 08.09.2010 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Парілайн".

Як було вище зазначено, сторони узгодили строк оплати - з відстроченням 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок-фактуру № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р. на суму 121150 грн.

Відповідач частково розрахувався за товар на суму 45000 грн., що підтверджується витягами банку від 16.06.2011 р., від 11.08.2011 р., від 04.11.2011 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено:"оплата за бетон згідно рах. № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р.".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 13/1011 від 13.10.2011 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 91150 грн. та нараховану пеню, в якості доказу позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію чеку.

Таким чином, відповідач претензію отримав, проте розрахувався за товар лише частково.

Судом також встановлено, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2009 р. по 13.10.2011 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 91150 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 76150 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував та зазначив, що в договорі сторони не зазначили строк проведення розрахунку, тому, на його думку, строк для виконання зобов"язання не настав і з боку відповідача не має місце прострочення виконання зобов"язання по оплаті товару.

Суд, розглянувши заперечення відповідача, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, оскільки п. 4.2 договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, а п. 4.4 договору сторони встановили відстрочення платежу 10 банківських днів, тобто, як вбачається з матеріалів справи, сторони між собою чітко узгодили строк оплати товару шляхом надання відповідачу відстрочення платежу 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок відповідачем отримано, що підтверджується частковими оплатами з боку відповідача.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 76150 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що при здійсненні часткової оплати або не здійсненні такої, після закінчення строку наданого відстрочення 10 банківських днів, відповідач додатково до суми заборгованості оплачує відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної оплати вартості товару.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована (розрахунок перевірений судом).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, кімн. 305, код ЄДРПОУ 36817280, р/р № 26006996106271 в філї ПАТ "ПУМБ", МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парілайн" (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 23, код ЄДРПОУ 33172257, п/р № 26009007910000 в ХФ АКБ "Укрсиббанк", МФО 352758) 76150 грн. заборгованості, 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1860,80 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 05 березня 2011 року.