Рішення № 21786390, 02.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2012 р. Справа № 5023/698/12

вх. № 698/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом - не з"явився

відповідача - за первісним позовом - не з"явився

позивача за зустрічним позовом - не з"явився

першого відповідача за зустрічним позовом - не з"явився

другого відповідача за зустрічним позовом - не з"явився

третьої особи - не з"явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про визнання договору дійсним

та за зустрічним позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до першого відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

другого відповідача - Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Інспекцію ДАБК у Харківській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення до позовної заяви (вх. №3427), яка є фактично заявою про зміну предмету позову, прийнятої судом до розгляду, просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від "21" листопада 2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 дійсним..

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна від "21" листопада 2011 року, за яким відповідач продає, а позивач купує нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-2" по АДРЕСА_2 вартістю 10000,00 грн.

Позивач наголошує, що при укладенні договору купівлі-продажу, між сторонами була досягнута письмова домовленість про його подальше нотаріальне посвідчення.

Пунктом 1.7. Договору встановлено, що у відповідності з положеннями діючого законодавства, Договір повинен бути у строк до 11.12.2011 року нотаріально засвідчений, що є необхідною умовою для здійснення подальшої державної реєстрації Покупцем права власності на набуте ним на підставі договору нерухоме майно. Але до теперішнього часу відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Таким чином, позивач позбавлений можливості отримати те на, що він розраховував в результаті укладення вказаного договору купівлі-продажу.

17 лютого 2012 року до суду надійшла зустрічна позовна заява (вхідний № 3443), в якій позивач за зустрічним позовом - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_2, загальною площею 961,7 кв. м. з яких житлова площа 496,7 кв. м.

24.02.2012 року позивач за зустрічним позовом надав до суду уточнення до зустрічної позовної заяви, в якому просить суд: визнати за ФОП ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_2 загальна площа якого складає 961,7кв.м. з яких житлова площа 496,7 кв.м., а саме:

Ізольовану квартиру першого поверху № 1 загальна площа якої складає 16,6 кв.м. з яких житлова площа 11,1 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 2 загальна площа якої складає 16,9 кв.м. з яких житлова площа 11,4 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 3 загальна площа якої складає 20,3 кв.м. з яких житлова площа 12,6 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 4 загальна площа якої складає 10,1 кв.м. з яких житлова площа 8,1 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 5 загальна площа якої складає 12,6 кв.м. з яких житлова площа 7,4 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 6 загальна площа якої складає 12,7 кв.м. з яких житлова площа 8,4 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 7 загальна площа якої складає 13,7 кв.м. з яких житлова площа 9,8 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 9 загальна площа якої складає 27,4 кв.м. з яких житлова площа 15,6 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 10 загальна площа якої складає 16,3 кв.м. з яких житлова площа 9,6 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 11 загальна площа якої складає 22,4 кв.м. з яких житлова площа 16,5 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 12 загальна площа якої складає 29,8 кв.м. з яких житлова площа 19,6 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 13 загальна площа якої складає 19,2 кв.м. з яких житлова площа 12,9 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 14 загальна площа якої складає 15,5 кв.м. з яких житлова площа 10,4 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 15 загальна площа якої складає 24,4 кв.м. з яких житлова площа 17,5 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 16 загальна площа якої складає 25,1 кв.м. з яких житлова площа 19,5 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 17 загальна площа якої складає 15,4 кв.м. з яких житлова площа 10,4 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 18 загальна площа якої складає 19,3 кв.м. з яких житлова площа 10,7 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 19 загальна площа якої складає 18,0 кв.м. з яких житлова площа 8,7 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 20 загальна площа якої складає 16,2 кв.м. з яких житлова площа 10,8 кв.м.;

Ізольовану квартиру першого поверху № 21 загальна площа якої складає 16,4 кв.м. з яких житлова площа 11,0 кв.м.;

нежитлові приміщення першого поверху №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 загальною площею 115,2 кв.м.; Всього по першому поверху 483,5 кв.м., з яких житлова площа складає 242,0 кв.м.

Ізольовану квартиру другого поверху № 22 загальна площа якої складає 17,2 кв.м. з яких житлова площа 11,8 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 23 загальна площа якої складає 17,4 кв.м. з яких житлова площа 11,9 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 24 загальна площа якої складає 21,5 кв.м. з яких житлова площа 14,2 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 25 загальна площа якої складає 10,1 кв.м. з яких житлова площа 8,1 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 26 загальна площа якої складає 21,3 кв.м. з яких житлова площа 14,3 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 27 загальна площа якої складає 20,4 кв.м. з яких житлова площа 12,5 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 28 загальна площа якої складає 36,2 кв.м. з яких житлова площа 28,3 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 30 загальна площа якої складає 14,8 кв.м. з яких житлова площа 8,4 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 31 загальна площа якої складає 18,8 кв.м. з яких житлова площа 11,5 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 32 загальна площа якої складає 21,8 кв.м. з яких житлова площа 14,5 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 33 загальна площа якої складає 15,0 кв.м. з яких житлова площа 10,0 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 34 загальна площа якої складає 11,3 кв.м. з яких житлова площа 7,7 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 35 загальна площа якої складає 21,1 кв.м. з яких житлова площа 13,8 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 36 загальна площа якої складає 24,3 кв.м. з яких житлова площа 16,3 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 37 загальна площа якої складає 16,5 кв.м. з яких житлова площа 11,1 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 38 загальна площа якої складає 15,7 кв.м. з яких житлова площа 10,6 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 39 загальна площа якої складає 16,0 кв.м. з яких житлова площа 10,8 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 40 загальна площа якої складає 22,1 кв.м. з яких житлова площа 14,8 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 41 загальна площа якої складає 17,3 кв.м. з яких житлова площа 11,8 кв.м.;

Ізольовану квартиру другого поверху № 42 загальна площа якої складає 18,0 кв.м. з яких житлова площа 12,3 кв.м.;

нежитлові приміщення другого поверху №№11,12,13,14 загальною площею 101,4 кв.м.;

Всього по другому поверху 478,2 кв.м., з яких житлова площа складає 254,7 кв.м.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не подано доказів надсилання на адресу відповідача за зустрічним позовом вказаного уточнення, у зв"язку з чим суд не приймає це уточнення до розгляду.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання не зявився, причину неявки не повідомив, відзив на зустрічну позовну заяву та витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, відзив на зустрічну позовну заяву та витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав.

Представник другого відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив. Через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд розглянути зазначену справу за наявними матеріалами, без участі представника Харківської міської ради та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке не порушує права третіх осіб.

Представник третьої особи на стороні відповідачів за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив. Через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд розглянути справу за відсутності представника третьої особи та вказує, що підстав для задоволення позову не вбачається.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ФОН ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від "21 " листопада 2011 року, за яким відповідач продає, а позивач купує наступне нерухоме майно : нежитлову будівлю літ. «А-2» по АДРЕСА_2.

Вартість нерухомого майна була погоджена сторонами в розмірі 10000 грн..

При укладенні договору купівлі-продажу, між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, була досягнута письмова домовленість про його подальше нотаріальне посвідчення. Але неодноразові звернення ФОП ОСОБА_1, про необхідність нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна, ФОП ОСОБА_2 були проігноровані.

При цьому пунктом 1.7. Договору встановлено, що у відповідності з положеннями діючого законодавства, Договір повинен бути у строк до 11.12.2011 року нотаріально засвідчений, що є необхідною умовою для здійснення подальшої державної реєстрації Покупцем права власності на набуте ним на підставі договору нерухоме майно.

Вказаний договір було укладено у простій письмовій формі з метою його подальшого нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Проте, позивач за первісним позовом наголошує, що до теперішнього часу відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України та ст. 174 Господарського Кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обовязків (господарських зобовязань).

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного Кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Положення ч. 3 ст. 640 Цивільного Кодексу України повязують момент чинності договору який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації з моментом його державної реєстрації.

Державна реєстрація є можлива та є похідною від його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач за первісним позовом не надав доказів на виконання ним вимог Закону та пункту 1.7. договору щодо його нотаріального посвідчення.

Крім цього, позивачем не надано доказів, що підтверджують ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Отже, факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору не є доведеним, що безпосередньо впливає на застосування до спірних правовідносин сторін статті 220 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання договору дійсним.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд вважає необхідним зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом - ФОП ОСОБА_2, за власні кошти виконав реконструкцію нежитлової будівлі літ. А-2 по АДРЕСА_2 під житловий будинок. Будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт. Зазначена будівля належить позивачу згідно договорів купівлі-продажу №2757 від 08.11.2011 року та №2760 від 08.11.2011 року .

Згідно технічного паспорту виготовленого КП Харківське міське БТІ загальна площа житлового будинку літ. А-2 по АДРЕСА_2 складає 961,7 кв.м., з яких житлова площа 496,7 кв.м

Позивачем за зустрічним позовом для підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації було замовлено технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації як житлового будинку по АДРЕСА_2. Згідно відповідного технічного висновку стан будівельних конструкцій будівлі забезпечує несучу здатність, достатню для її експлуатації. А також отримано відповідь Харківської міської СЕС, згідно якої Харківська міська СЕС не заперечує проти експлуатації зазначеної будівлі.

З огляду на те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт Позивач за зустрічним позовом не має можливості оформити права на нерухомість належним чином.

Але, згідно ч.І ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена житлова будівля відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеного нежитлового будинку та прибудови. У цьому випадку Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

За таких обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги законними, обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не було надано належних доказів сплати судового збору, судом попередньою ухвалою було зобов"язано останнього надати докази належної сплати судового збору на рахунок: Одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, Код одержувача - 37999654, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку одержувача - 851011, Номер рахунку - 31215206783003, Призначення платежу: *; 101; код ЄДРПОУ платника; 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, пункт (з таблиці ставок судового збору); назва відповідача.

Проте, позивачем за зустрічним позовом ці вимоги суду виконано не було, у зв"язку з чим суд покладає судові витрати на відповідача за зустрічним позовом, проте, судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 16, 316, 317, 319, 321, 376, 386 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

Задовольнити зустрічний позов повністю.

Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Харків АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) право власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_2, загальна площа якого складає 961,7кв.м. з яких житлова площа 496,7 кв.м..

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, і.н. НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (Одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, Код одержувача - 37999654, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку одержувача - 851011, Номер рахунку - 31215206783003) 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ березня 2012 року.