Рішення № 21786246, 02.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2012Справа №5002-15/535-2012 За позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора ( 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Чапаєва, 17 а) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі відділення АР Крим Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 22236140)

До відповідача Фермерського господарства «ОСОБА_2» (96022, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1)

Про стягнення заборгованості 30668,62 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, дов. №339 від 10.06.2011;

Від відповідача не з'явився;

Прокурор не з'явився.

Обставини справи: Красноперекопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі відділення АР Крим Укрдержфонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Фермерського господарства «ОСОБА_2» про стягнення заборгованості з фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі у розмірі 30668,62 грн.

02.03.2012 до початку судового засідання до канцелярії господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла телеграма від відповідача, про розгляд справи за відсутності представника відповідно до наданих документів (а.с. 40).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з фермерського господарства «ОСОБА_2» заборгованості з фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі у розмірі 30668,62 грн. на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі відділення АР Крим на спеціальний рахунок р/р 37124012000822 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополі, МФО 824026, ОКПО 22236140 (а.с. 48).

Прокурор явку у судове засідання не забезпечив, надіслав до суду докази відправлення, а саме опис и фіскальний чек про надсилання позовної заяви на адресу позивача (а.с. 36-38).

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та фермерським господарством «ОСОБА_2» був укладений договір №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Відповідно до пункту 1 договору №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Відділення АР Крим зобовязується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству «ОСОБА_2», в сумі 95000 грн., а фермерське господарство зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним Договором строк.

Згідно пункту 3.4.2. повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відділення АР Крим Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 03.11.2010 року у сумі 5000 грн.;

до 03.11.2011 року в сумі 30000 грн.;

до 03.11.2012 року у сумі 60000 грн..

пунктом 4.1. фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству місцевим терміном повернення до 03.11.2012 року та повертається згідно зі встановленим графіком.

Відповідно до пункту 5.1. у випадку прострочення терміну виконання зобовязання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) відділенню АР Крим Укрдержфонду, фермерське господарство «ОСОБА_2» зобовязане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за весь період прострочення платежів. Відповідно до пункту 5.2. за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує відділенню АР Крим Укрдержфонду пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) включно.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 30 000 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань за договором №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству на суму 30000 грн., отже, дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 535,06 грн. пені, 30 грн. інфляційних витрат та 103, 56 3% річних.

Відповідно до пункту 5.1. Договору №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у випадку прострочення терміну виконання зобовязання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) відділенню АР Крим Укрдержфонду, фермерське господарство «ОСОБА_2» зобовязане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за весь період прострочення платежів.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30,00 грн. інфляційних витрат та 103, 56 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 535,06 грн. пені.

Пунктом 5.2. Договору №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує відділенню АР Крим Укрдержфонду пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) включно.

Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, пунктом 5.2. договору №14 передбачено, що фермерське господарство «ОСОБА_2» за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно пункту статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 535,06 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, проте в матеріалах справи міститься лист Красноперекопському районному прокурору від фермерського господарства «ОСОБА_2» вих.. №7 від 19.01.2012, відповідно до якого фермерське господарство «ОСОБА_2» визнає заборгованість, однак у звязку з важким фінансовим становищем своєчасна оплата суми у розмірі 30000,00 грн. на сьогоднішній день не може бути погашена (а.с. 15)

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «ОСОБА_2» (96022, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі відділення АР Крим Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 22236140) 30000,00 грн. заборгованості, 535,06 грн. пені, 103,56 грн 3 % річних, 30,00 грн. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Фермерського господарства «ОСОБА_2» (96022, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (код платежу 22030001, рахунок 31211206783002, одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь, ЄДРПОУ 38040558, банку одержувача: ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) 1609,50 грн. судового збору.

4.Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя (підпис) І.А. Іщенко

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.03.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.