Постанова № 21783706, 08.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-5260/11

Кровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача Кириленка Ю.Г.,

відповідача Бейгул А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом приватного підприємства “Віктор і К” до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочинів по операціям ПП “Віктор і К” з ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома”, які мали місце в лютому березні 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000772300 від 05.12.2011р..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що всі господарські операції ПП “Віктор і К” з ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома”, зазначені в акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено в його бухгалтерському та податковому обліках у відповідності до норм чинного законодавства України.

Також позивач посилався на те, що Світловодською обєднаною державною податковою інспекцією не прийнято до уваги, що на час здійснення позивачем з ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома” господарських операцій в лютому-березні 2011 року постачальники ПП “Віктор і К” були включені та знаходяться до теперішнього часу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також були платниками ПДВ. Тому, на думку позивача, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальників, ні за можливі недостовірність відомостей про нього.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність дій податкового органу щодо визнання правочинів по операціям ПП “Віктор і К” з ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома”, які мали місце в лютомуберезні 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності.

Також, посилалися на прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, так як в ході проведення податковим органом перевірки ПП “Віктор і К” встановлено, що правочини між позивачем та ТОВ “Креата” і ТОВ “Аксіома”, здійснено без мети настання правових наслідків, що, на думку відповідача, дає підстави вважати, що позивачем порушено вимоги ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.629, ст.ст.655, 656, 658, 662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.

Також, представник відповідача посилалася на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомленнярішення, оскільки, перевіркою ПП “Віктор і К” встановлено завищення позивачем валових витрат за І квартал 2011 року на суму 2458134 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 614533 грн., чим порушено п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Приватне підприємство “Віктор і К” зареєстровано виконавчим комітетом Світловодської міської ради 21.04.2003р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №557284 (т.1 а.с.12) та перебуває на податковому обліку в Світловодській обєднаній державній податковій інспекції, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків (т.1 а.с.14).

Відповідно до акту Світловодської обєднаної державної податкової інспекції №292/2300/20651018 від 14.11.2011р. про результати документальної виїзної перевірки ПП “Віктор і К” з питань правильності формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ “Креата” і ТОВ “Аксіома” за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.629, ст.ст.655, 656, 658, 662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених позивачем за лютий-березень 2011 р. з постачальниками ТОВ “Креата” і ТОВ “Аксіома”, а також п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом Закон №334/94-ВР), в результаті чого позивачем завищено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 2458134 грн., та відповідно занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 614533 грн. (т.1 а.с.25-44).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів по операціям ПП “Віктор і К” з ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома”, які мали місце в лютомуберезні 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, суд зазначає наступне.

Статтею 20 Податкового кодексу Україні передбачено право податкового органу на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз.1 та 2 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Оскарження дій відповідача по визнанню нікчемності правочинів є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, який за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обовязкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органуне порушують прав позивача.

Так, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, не можуть бути безспірною підставою для оскарження винесених на підставі цього акту податкових повідомлень рішень.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

Стосовно посилання позивача в позовній заяві на неправомірність висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що посилання стосовно неправомірності, як на думку позивача, висновків викладених в акті перевірки фактично породжують факт оскарження такого акту, що є неприпустимим, оскільки акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскаржений в судовому порядку. Акт перевірки є службовим документом, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

За таких обставин, суд відхиляє позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів по операціям ПП “Віктор і К” з ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома”, які мали місце в лютомуберезні 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Відповідно до акту №292/2300/20651018 від 14.11.2011р., перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР, в результаті чого позивачем завищено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 2458134 грн., та відповідно занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 614533 грн. (т.1 а.с.25-44).

У звязку з чим, Світловодською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772300 від 05.12.2011р., яким ПП “Віктор і К” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 614534 грн., у т.ч. 614533 грн. за основним платежем та 01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (т.1 а.с.66)

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансовогосподарських відносинах з ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома”. Зокрема, ПП “Віктор і К” укладено з даними контрагентами договори купівлі-продажу №27/01-11 КРВ від 27.01.2011р. та №08/02-11 АВК від 02.02.2011р. (т.1 а.с.68-69, 128-129), згідно яких позивачем придбано у ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома” олію соняшникову нерафіновану, вартість якої ПП “Віктор і К” віднесено до складу валових витрат.

Факти придбання позивачем у ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома” вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами (т.1 а.с.70-73, 77, 81, 86, 91, 96, 101, 105, 109, 117, 121, 124, 130, 134, 141, 147, 151), видатковими накладними (т.1 а.с.74, 78, 82, 87, 92, 97, 102, 106, 110, 118, 122, 125, 131, 135, 142, 148, 152), податковими накладними (т.1 а.с.76, 80, 85, 90, 95, 100, 104, 108, 116, 120, 123, 126, 133, 140, 146, 150, 157), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.75, 79, 83, 84, 88, 89, 93, 94, 98, 99, 103, 107, 111-115, 119, 132, 136-139, 143-145, 149, 153-156).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома” вартість отриманого товару, про що свідчать платіжні доручення (т.1 а.с.159-176).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом Закон №996-XIV) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома” є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома” є компенсацією за отриманий товар, а також наявність документального підтвердження виконання операцій купівлі-продажу між даними юридичними особами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отриманий від ТОВ “Креата” та ТОВ “Аксіома” товар. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 614534 грн., у т.ч. 614533 грн. за основним платежем та 01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ “Креата” і ТОВ “Аксіома” є нікчемними, з наступних підстав.

Так, станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ “Креата” і ТОВ “Аксіома”, дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.127, 158), та були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт Світловодської обєднаної державної податкової інспекції №292/2300/20651018 від 14.11.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у звязку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем за перевіряємий період правочини із вищезазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори купівлі-продажу, сторонами яких є позивач та ТОВ “Креата” і ТОВ “Аксіома” укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що дані юридичні особи було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності обєкта оподаткування податком на прибуток, дата виникнення такого податкового зобовязання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється обєкт оподаткування.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, акт перевірки ПП “Віктор і К” ґрунтується на підставі висновків акту перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську №2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011р. щодо формування ТОВ “Аксіома“ податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.06.2010р. по 31.03.2011р. та акту перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську №2970/154/23-4/36980930 від 24.05.2011р. щодо дотримання ТОВ “Креата” вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року, якими встановлено нікчемність правочинів, укладених даними юридичними особами з ПП “Віктор і К”. (т.1 а.с.216-236, т.2 а.с.1-45)

При цьому, жодних заходів щодо встановлення реальності вищезазначених правочинів податковим органом не вживалося.

З цього приводу, суд зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів субєкта господарювання, необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким субєктом господарювання, та для висновку про настання у звязку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

До того ж, суд враховує, що Світловодською ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Зазначені обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 - завідувач сектору контролю за субєктами господарювання Світловодської ОДПІ, зазначивши, що під час здійснення нею перевірки ПП “Віктор і К” до уваги взято обставини, встановлені актами перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську №2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011р. та №2970/154/23-4/36980930 від 24.05.2011р.. Заходів щодо встановлення реальності правочинів, укладених позивачем з ТОВ “Аксіома“ та ТОВ “Креата” нею не вживалося.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП “Віктор і К” товарів (робіт, послуг), згідно вищезазначених договорів купівлі-продажу підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отриману від ТОВ “Креата” і ТОВ “Аксіома” олію соняшникову нерафіновану. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі у розмірі 614534 грн., у т.ч. 614533 грн. за основним платежем та 01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської обєднаної державної податкової інспекції від 05 грудня 2011 року №0000772300.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням часткового задоволення вимог позивача, суд вважає за необхідне присудити йому судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 15,50 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської обєднаної державної податкової інспекції від 05 грудня 2011 року №0000772300.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити приватному підприємству “Віктор і К” з Державного бюджету України судові витрати в сумі 15,50 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13.02.2012р..

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина