Постанова № 21782652, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2012 р. <Текст >Справа №2а-10828/11/0170/1 (16:03) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про визнання недіючими податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду АР Крим звернулось з позовом Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Кримпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000542301/0, № 0000552301/0, № 0000582301, № 0000532301/0 від 20.03.2006 року; визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000291701/0 від 20.03.2006 року частково на суму 14600,04 гривень, в т.ч. основний платіж на суму 4866,68 гривень, штрафні санкції на суму 9733,36 гривень про донарахування податкових зобовязань.

У судовому засіданні 25.10.2006 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" просить визнати недіючими податкові повідомлення рішення № 0000542301/0, № 0000552301/0, № 0000582301, № 0000532301/0 від 20.03.2006 року повністю; визнати недіючим податкове повідомлення рішення № 0000291701/0 від 20.03.2006 року частково на суму 14600,04 гривень, в т.ч. основний платіж на суму 4866,68 гривень, штрафні санкції на суму 9733,36 гривень про донарахування податкових зобовязань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки правильності нарахування податку на прибуток відповідач не прийняв до уваги факт завишення суми податкових зобовязань, що заявлені в декларації з прибутку за 1 півріччя та за 9 місяців 2005р.

Позивач посилається на те, що при перевірці податкових зобовязань з податку на додану вартість відповідач в односторонньому порядку розглянув питання заниження податкових зобовязань та завищення податкового кредиту.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем без достатніх правових підстав не прийнято податкові накладні ВАТ "Побутова хімія", у звязку з чим на думку позивача вони обґрунтовано були включені в податковий кредит.

Позивач також посилається на те, що пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за господарськими договорами не відноситься до податкових зобовязань в силу спеціального податкового законодавства.

Крім того, позивач посилається на те, що в нього не має заборгованості з заробітної плати та з податку з доходів фізичних осіб, у звязку з чим на думку позивача, відповідач необґрунтовано донарахував суму з податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Господарського суду АРК від 17.06.2008 року по справі № № 2-29/15640-2006А у задоволенні позовних відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 по справі № 2-29/15640-2006А постанову Господарського суду АРК від 17.06.2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № № 0000542301/0, 0000552301/1, 0000582301, 0000532301/0; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0000291701/0 у сумі 13040,04 гривень у тому числі 4346,08 гривень основного платежу, 8693,36 гривень штрафних санкцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011 року постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 року та постанову Господарського суду АР Крим від 17.06.2008 року по справі 2- 29/15640-2006А скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа № 2-29/15640-2006А надійшла з Вищого адміністративного суду України до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями головуючою по справі призначено суддю Трещову О.Р., а справі надано новий номер - 2а- 10828/11/0170/1.

01.09.2011 року справу №2а-28/15640-2006А/5002 було прийнято до провадження Окружним адміністративним судом АР Ким суддею Трещовою О.Р., призначено №10828/11/0170/1 та розпочато судовий розгляд.

У судовому засіданні 31.01.2012 року представник позивача уточнений адміністративний позов підтримав, просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 31.01.2012 року представники відповідача проти задоволення уточнених позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні.

У судове засідання 01.02.2012 року представники сторін не зявилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим у відносинах з Дочірнім підприємством "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс"під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" було створено як Алуштинське дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" 14.04.1998 року та зареєстровано Алуштинською міською радою відповідно до рішення від 14.04.1998 року за № 1295.

Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" взято на податковий облік 11.06.1998 року за № 6 н у ДПІ у м.Алушта.

Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" зареєстровано як платник ПДВ, свідоцтво від 28.07.1998 року № 00241028 серії НВ № 299769, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 251477601027.

Таким чином, Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс"є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 21.02.2006 року № 76/23, виданого ДПІ у м.Алушта, Єпіфановою Н.В. - головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у м.Алушта, від 30.01.2006 року № 37/23, виданого ДПІ у м.Алушта, Галумян Н.С. - головним державним податковим ревізором - інспектором сектора контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ в м.Алушта проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фінансово - господарської діяльності Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за період з 01.01.2003 року по 30.09.2005 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами проведення якої складено акт №387/23/25147767 від 13.03.2006 року (надалі акт перевірки).

Підприємство повідомлено про проведення перевірки листом за № 20/23/10 від 10.01.2006 року, який фактично отримано 13.02.2006 року.

Перевірку проведено з відома керівника підприємства ОСОБА_4 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_1

Перевірка проводилась з 21.02.2006 року по 09.03.2006 року (з перервою у роботі з 25.02.2006 року по 26.02.2006 року, з 04.03.2006 року по 05.03.2006 року, 08.03.2006 року (вихідні та святкові дні). Термін перевірки було продовжено згідно наказу ДПІ м.Алушта № 91 від 01.03.2006 року на період з 01.03.2006 року по 09.03.2006 року.

При перевірці правильності нарахування ПДВ встановлено порушення п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165 (із змінами та доповненнями).

При перевірці правильності нарахування податку на прибуток встановлено порушення п.п.4.1.1, п.п.4.1.6, п.4.1, ст.4, п.п.5.3.9, п.5.3, ст.5, п.5.6 ст.5, п.6.1 ст.6, ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»; п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При перевірці правильності нарахування податку на прибуток встановлено порушення ст.15,18 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори», Положень по комунальному порядку, затверджених рішеннями сесій Партенітської селищної ради, Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України № 171 від 07.07.1995 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.п.6.5.1 п.6.5.ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донарахований податок у сумі 17,09 гривень; порушення п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 Постанови КМУ № 2035 від 26.12.2003 року, донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 105,07 гривень; порушення п.1.15 ст.1, п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 24,70 гривень; порушення п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донарахований податок з доходів у сумі 520,00 гривень; порушення п.1.13, п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», нарахована сума податку з доходів облікованої заробітної плати у розмірі 4346,68 гривень.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст.2, 3, 5,6 Закону України «Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів», донараховано податку у сумі 450,00 гривень.

Судом встановлено, що акт перевірки головним бухгалтером Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" ОСОБА_5 підписано з запереченнями 13.02.2006 року.

На підставі акту перевірки №387/23/25147767 від 13.03.2006 року за встановлене перевіркою порушення п.п.4.1.1, п.п.4.1.6, ст.4, п.п.5.3.9, п.5.6 ст.5, п.6.1 ст.6, ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим повідомленням рішенням ДПІ м.Алушта від 20.03.2006 року № 0000532301/0 визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в сумі 16400,00 гривень, в т.ч. основного платежу у сумі 12000,00 гривень та фінансових санкцій в сумі 4400,00 гривень.

Зазначене податкове повідомлення рішення було отримано представником позивача 22.03.2006 року.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки №387/23/25147767 від 13.03.2006 року за встановлене перевіркою порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим повідомленням рішенням ДПІ м.Алушта від 20.03.2006 року № 0000542301/0 визначено позивачу податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем ПДВ у сумі 16273,5 гривень, у т.ч. основного платежу в сумі 10849,00 гривень, фінансових санкцій в сумі 5424,5 гривень.

Зазначене податкове повідомлення рішення було отримано представником позивача 22.03.2006 року.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки №387/23/25147767 від 13.03.2006 року за встановлене перевіркою порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим повідомленням рішенням ДПІ м.Алушта від 20.03.2006 року № 0000552301/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 11876,00 гривень, застосовано штрафних санкцій в сумі 890,5 гривень.

Зазначене податкове повідомлення рішення було отримано представником позивача 22.03.2006 року.

На підставі акту перевірки №387/23/25147767 від 13.03.2006 року за встановлене перевіркою порушення п.3, п.5.12 договорів оренди державного нерухомого майна, укладених 29.11.2004 року, податковим повідомленням рішенням ДПІ м.Алушта від 20.03.2006 року № 0000582301 позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з пені за несвоєчасну сплату плати за оренду державного майна в розмірі 16981,75 гривень.

Зазначене податкове повідомлення рішення було отримано представником позивача 22.03.2006 року.

На підставі акту перевірки №387/23/25147767 від 13.03.2006 року за встановлене перевіркою порушення п.1.13, п.1.15 ст.1, п.п.3.1.3, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.5.1 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим повідомленням рішенням ДПІ м.Алушта від 20.03.2006 року № 0000291701/0 позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 15040,62 гривень, у т.ч. за основним платежем 5013,54 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 10027,08 гривень.

Зазначене податкове повідомлення рішення було отримано представником позивача 22.03.2006 року.

Судом встановлено, що позивач, не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ у м.Алушті оскаржив їх в адміністративному порядку.

30.03.2006 року Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" звернулося до ДПІ у м.Алушті зі скаргою на податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Алушті № 0000542301/0, № 0000552301/0, № 0000582301, № 0000532301/0 від 20.03.2006 року; № 0000291701/0 від 20.03.2006 року.

Рішенням ДПІ у м.Алушті про результати розгляду скарги за № 2025/10/23 від 17.04.2006 року відповідач спірні податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Алушті № 0000542301/0, № 0000552301/0, № 0000582301, № 0000532301/0 від 20.03.2006 року; № 0000291701/0 від 20.03.2006 року залишив без змін, первинну скаргу керівника ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" без задоволення.

28.04.2006 року позивач звернувся до ДПА в АР Крим з повторною скаргою № 25, 03.05.2006 року з доповненням до неї за № 26 щодо скасування спірних податкових повідомлень рішень.

ДПА в АР Крим рішенням про результати розгляду повторної скарги від 23.06.2006 року № 1426/10/25-007 залишила без змін спірні податкові повідомлення рішення та рішення ДПІ в м.Алушта № 2025/10/23 від 17.04.2006 року, прийняте за результатом розгляду первинної скарги заявника, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погодившись з результатом розгляду його скарги ДПІ у м.Алушті та ДПА в АРК звернувся 06.06.2006 року зі скаргою вх. № 6434/6 на спірні податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Алушті до ДПА України.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 01.09.2006 року № 9744/6/25-0115 ДПА України залишила без змін спірні податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Алушті та рішення ДПА в АРК від 23.06.2006 року № 1426/10/25-007, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу без задоволення.

Предметом адміністративного позову є визнання недіючими податкових повідомлень рішень № 0000542301/0, № 0000552301/0, № 0000582301, № 0000532301/0 від 20.03.2006 року; визнання недіючим податкового повідомлення рішення № 0000291701/0 від 20.03.2006 року частково на суму 14600,04 гривень, в т.ч. за основним платежем на суму 4866,68 гривень, за штрафними санкціями на суму 9733,36 гривень.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення уточненого позову, судом встановлено наступне.

Щодо обґрунтованості прийняття ДПІ у м.Алушті податкового повідомлення рішення № 0000532301/0 від 20.03.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в сумі 16400,00 гривень, в т.ч. основного платежу у сумі 12000,00 гривень та фінансових санкцій в сумі 4400,00 гривень, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою було встановлено заниження ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" валових доходів в 2003 році на 0,8 тис. грн., в 2004 році на суму 3,1 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 1 півріччя 2004 року на 3,2 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 1,7 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 0,2 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 1 квартал 2005 року на 4,5 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року на 18,0 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 0,2 тис. грн., та завищення валових доходів в 2004 році на суму 0,1 тис. грн.

Перевіркою встановлено, що в 2004 році в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», платником податків не в повному обсязі було включено до складу валових доходів суми поворотної фінансової допомоги, наданої засновником ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" ОСОБА_6, та керівником підприємства ОСОБА_4, що спричинило заниження валового доходу за 2004 рік на 0,8 тис. грн., в 1 кварталі 2004 року на 3,6 тис.грн., за 1 півріччя 2004 року на 6,3 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 16,1 тис. грн., за 2004 рік на 24,6 тис.грн.

Згідно договору № 09/03-1 від 01.09.2003 року про надання заємних коштів, термін дії якого з 01.09.2003 року по 01.09.2008 року ОСОБА_6 була надана ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" поворотна фінансова допомога в період з 10.12.2003 року по 30.09.2005 року на суму 40689,00 гривень, з яких в період з 02.07.2004 року по 19.07.2005 року було повернуто 39529,00 гривень.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки документів керівником підприємства ОСОБА_6 була надана ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" поворотна фінансова допомога у розмірі 3450,00 гривень: 800,00 гривень 28.01.2004 року та 2650,00 гривень 23.06.2004 року, які були повернуті у повному обсязі: 600,00 гривень - 01.03.2004 року та 2850,00 гривень 13.04.2005 року.

В порушення Порядку заповнення декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143, підприємством в перевіряємому періоді було завищено валові доходи по рядку 01.1 декларації про прибуток в 2004 році на 21,5 тис. грн., у т.ч. за періодами: в 1 кварталі 2004 року на 3,7 тис. грн., за 1 півріччя 2004 року на 3,1 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 14,4 тис. грн., за 2004 рік на 21,5 тис. грн.

За даними перевірки (балансові рахунки 361; 681) дохід від продажу товарів, робіт склав: в 1 кварталі 2004 року 6,1 тис. грн., в 1 півріччі 2004 року 37,1 тис. грн., за 9 місяців 2004 року 41,9 тис. грн., за 2004 рік 50,00 тис. грн. За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 01.1) підприємством було відображено за 1 квартал 2004 року сума 9,8 тис. грн., за 1 півріччя 2004 року сума 40,2 тис. грн., за 9 місяців 2004 року 56,3 тис. грн., за 2004 рік сума 71,5 тис. грн.

За даними перевірки (балансовий рахунок 46), дохід від поворотної фінансової допомоги склав: в 2003 році 0,8 тис. грн., в 1 кварталі 2004 року 3,6 тис. грн., в 1 півріччі 2004 року -6,3 тис. грн., за 9 місяців 2004 року 16,1 тис. грн., за 2004 рік 24,6 тис. грн. За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 01.6) підприємством не були відображені отримані доходи.

Перевіркою встановлено, що в 2005 році в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» платником податку не в повному обсязі було включено до складу валових доходів від продажу товарів, робіт, послуг, що спричинило заниження валового доходу в 1 кварталі 2005 року на 4,5 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року на 157,9 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 156,4 тис. грн.

В порушення порядку заповнення декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143, підприємством в перевіряємому періоді було занижено валові доходи по рядку 01.1 декларації про прибуток за 9 місяців 2005 року на 156,4 тис. грн., у т.ч. за періодами: в 1 кварталі 2005 року на 4,5 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року на 157,9 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 156,4 тис. грн., та завищено валові доходи по рядку 01.6 декларації про прибуток за 9 місяців 2005 року на 156,2 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 1 півріччя 2005 року на 118,1 тис. грн., за 9 місяців на 156,2 тис. грн.

За даними перевірки (балансові рахунки 361; 681) дохід від продажу товарів, робіт, послуг склав: в 1 кварталі 2005 року 26,9 тис. грн., в 1 півріччі 2005 року 168,2 тис. грн., за 9 місяців 2005 року 198,5 тис. грн. За даними декларації про прибуток підприємства (рядки 01.1) підприємством було відображено за 1 квартал 2005 року сума 22,4 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року сума 10,3 тис. грн., за 9 місяців 2005 року 42,1 тис. грн.

За даними перевірки (балансові рахунки 46; 372) дохід від поворотної фінансової допомоги склав: в 1 півріччі 2005 року 0,1 тис. грн., за 9 місяців 2005 року 1,3 тис.грн. За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 01.6) підприємством було відображено в 1 півріччі 2005 року сума 118,2 тис. грн., за 9 місяців 2005 року сума 157,5 тис. грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки документів, в періоді, який перевіряється, перевіркою встановлено завищення ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" валових витрат в 2004 році на 12,8 тис. грн., у т.ч. за періодами: в 1 кварталі 2004 року на 0,8 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 7,4 тис. грн., в 2005 році на 37,9 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 1 півріччя 2005 року на 21,9 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 37,9 тис. грн., та заниження валових витрат в 2004 році на 1,9 тис. грн., у т.ч. за 1 півріччя 2004 року на 1,9 тис. грн., в 2005 році на 8,6 тис. грн., у т.ч. за 1 квартал 2005 року на 8,6 тис. грн.

До складу валових витрат включено витрати на електроенергію, послуги звязку, комунальні послуги, заробітна плата з нарахуваннями, витрати на придбання будівельних матеріалів для проведення ремонтних робіт, витрати на придбання інструментів, запасних частин, загальногосподарські витрати.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки документів в 2003 році підприємство не здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» платником податків до складу валових витрат було включено витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що спричинило завищення валових витрат в 1 кварталі 2004 року на 0,8 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 3,4 тис. грн., за 2004 рік на 6,5 тис. грн.

В порушення порядку заповнення декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143, підприємством в перевіряємому періоді було завищено валові витрати по рядку 04.1 декларації про прибуток підприємства в 2004 році на 6,5 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 9 місяців 2004 року на 4,3 тис. грн., за 2004 рік на 6,5 тис. грн., та занижено валові витрати по рядку 04.1 декларації про прибуток в 1 кварталі на 7,7 тис. грн., за 1 півріччя на 1,9 тис.грн.

За даними перевірки (балансові рахунки 631; 685; 377) витрати на придбання товарів, робіт, послуг склали: в 1 кварталі 2004 року 7,7 тис. грн., в 1 півріччі 2004 року 35,2 тис. грн., за 9 місяців 2004 року 47,4 тис. грн., за 2004 рік 59,00 тис. грн.

За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 04.1) підприємством було відображено за 1 квартал 2004 року сума 0,00 тис. грн., за 1 півріччя 2004 року сума 33,3 тис. грн., за 9 місяців 2004 року 51,7 тис. грн., за 2004 рік сума 65,5 тис. грн.

В порушення п.5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» платником податків була завищена сума нарахованої заробітної плати за 9 місяців 2004 року на 2,2 тис. грн., сума страхових зборів на 1 тис. грн., за 2004 рік завищена сума нарахованої заробітної плати на 4,5 тис.грн., сума страхових зборів на 1,9 тис. грн.

Зазначене сталося внаслідок порушень, встановлених в п.3.1.15 акту перевірки, а саме: включення до складу валових витрат суми виплаченої заробітної плати фізичній особі ОСОБА_7, яка не перебуває в трудових відносинах з ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс". Виплата була зроблена таким чином: в сумі 2000,00 гривень за серпень 2004 року РКО б/н від 08.09.2004 року; в сумі 2000,00 гривень за вересень 2004 року РКО № б/н від 13.10.2004 року.

В порушення порядку заповнення декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143, підприємством в перевіряємому періоді було завищено валові витрати по рядку 04.3 декларації про прибуток за 2004 рік на 1,9 тис. грн., у т.ч. по періодам: за 9 місяців 2004 року на 2,2 тис. грн. та 1 тис. грн.

За даними перевірки (балансові рахунки 661; 651;652;653;656) витрати на оплату праці та страхові збори склали: в 1 кварталі 2004 року - 0,9 тис. грн. та 0,4 тис. грн., в 1 півріччі 2004 року 3,3 тис. грн. та 1,2 тис.грн., за 9 місяців 2004 року 3,3 тис. грн. та 1,2 тис. грн., за 2004 рік 3,3 тис. грн. та 1,2 тис. грн. За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 04.3 та 04.4) підприємством було відображено за 1 квартал 2004 року сума 0,9 тис. грн. та 0,5 тис. грн., за 1 півріччя 2004 року сума 3,3 тис. грн. та 1,2 тис. грн., за 9 місяців 2004 року сума 5,5 тис. грн. та 2,2 тис. грн., за 2004 рік сума 7,8 тис. грн. та 3,1 тис. грн.

Перевіркою встановлено, що в 2005 році в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» платником податків до складу валових витрат було включено витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що спричинило завищення валових витрат за 9 місяців 2005 року на 2, 3 тис. грн., заниження валових витрат в 1 кварталі 2005 року на 15,5 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року на 38,5 тис. грн.

В порушення порядку заповнення декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143, підприємством в перевіряємому періоді було завищено валові витрати по рядку 04.1 декларації про прибуток за 9 місяців 2005 року на 2,3 тис. грн., занижено валові витрати за 1 квартал 2005 року на 15,5 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року на 38,5 тис. грн.

За даними перевірки (балансові рахунки 631; 685;377) витрати на придбання товарів, робіт, послуг склали: в 1 кварталі 2005 року 23,3 тис. грн., в 1 півріччі 2005 року 439,3 тис. грн., за 9 місяців 2005 року 559,6 тис. грн. За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 04.1) підприємством було відображено за 1 квартал 2005 року сума 7,8 тис. грн., за 1півріччя 2005 року сума 400,9 тис. грн., за 9 місяців 2005 року 561,9 тис. грн.

В порушення п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» платником податків була завищена сума нарахованої заробітної плати за 9 місяців 2005 року на 5,8 тис. грн., занижена сума нарахованої заробітної плати за 1 півріччя 2005 року на 12,6 тис. грн., сума страхових зборів на 5 тис. грн.

В порушення Порядку заповнення декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143, підприємством в перевіряємому періоді було завищено валові витрати по рядку 04.3 декларації про прибуток за 9 місяців 2005 року на 5,8 тис. грн., занижено валові витрати по рядку 04.3 та 04.4 за 1 півріччя 2005 року на 12,6 тис. грн. та 5 тис. грн.

За даними перевірки (балансові рахунки 661; 651; 652; 653;656) витрати на оплату праці та страхові збори склали: в 1 кварталі 2005 року - 12,6 тис. грн. та 5 тис. грн., в 1 півріччі 2005 року 32,8 тис. грн. та 13 тис. грн., за 9 місяців 2005 року 50,3 тис. грн. та 19,8 тис. грн. За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 04.3 та 04.4) підприємством було відображено за 1 квартал 2005 року -12,6 тис. грн. та 5 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року 20,2 тис. грн. та 8 тис. грн., за 9 місяців 2005 року 56,1 тис. грн. та 19,8 тис. грн.

З акту перевірки вбачається, що в порушення п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» платником податків до складу валових витрат в 2005 році було включено відємне значення обєкту оподаткування 2004 року в сумі 6,9 тис. грн., тоді як згідно даним перевірки за результатами 2004 року підприємство має прибуток в сумі 9 тис. грн. Зазначене спричинило завищення валових витрат за 1 квартал 2005 року на 6, 9 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року на 10,2 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 6,9 тис. грн.

За даними декларацій про прибуток підприємства (рядки 04.9) підприємством було відображено за 1 квартал 2005 року сума 6,9 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року сума 10,2 тис. грн., за 9 місяців 2005 року сума 6,9 тис. грн. За даними перевірки в 2004 році підприємство не має відємного значення обєкта оподаткування.

Судом встановлено, що внаслідок порушень, вказаних в п.3.1.1, п.3.1.2 акту перевірки «Валові доходи, валові витрати» перевіркою встановлено заниження оподаткованого прибутку підприємства в 2003 році на 0,8 тис. грн.; перевіркою встановлено заниження оподаткованого прибутку підприємства в 2004 році на 9,00 тис.грн., у т.ч. за періодами: за 1 квартал 2004 року - на 0,7 тис. грн., за 1 півріччя 2004 року на 1,3 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 4,00 тис. грн., за 2004 рік на 9,00 тис. грн.; перевіркою встановлено заниження оподаткованого прибутку підприємства за 9 місяців 2005 року на 40,3 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 1 півріччя 2005 року на 34,2 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 40, 3 тис. грн.; перевіркою встановлено завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік на 6,9 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року на 5,8 тис. грн.

З акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки донараховано податку на прибуток за 2003 рік в сумі 0,2 тис. грн., за 2004 рік в сумі 2,3 тис. грн., за 9 місяців 2005 року в сумі 9,5 тис. грн.

В перевіряємому періоді ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" було нараховано та сплачено податку на прибуток в сумі 0,8 тис. грн., у т.ч. в 2004 році в сумі 0,6 тис.грн., за 9 місяців 2005 року в сумі 0,2 тис. грн.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток в 2003 році на 0,2 тис. грн., в 2004 році на 2,3 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 1 квартал на 0,2 тис. грн., за 1 півріччя на 0,3 тис. грн., за 9 місяців на 1,00 тис. грн., за 2004 рік на 2,3 тис. грн., в 2005 році на 9,5 тис. грн., у т.ч. за періодами: за 1 півріччя 2005 року на 8,5 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 9,5 тис. грн., зазначене порушення сталося внаслідок порушення п.п.4.1.1, п.п.4.1.6, п.4.1 ст.4; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5; п.5.6 ст.5, п.6.1 ст.6, ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме: платником податків в перевіряємому періоді невірно враховувалися валові доходи та валові витрати підприємства, що призвело до заниження оподатковуваного прибутку.

За результатами перевірки зменшено відємне значення податку на прибуток за 2004 рік в сумі 6,9 тис. грн.; нараховано податок на прибуток за 2003 рік в сумі 0,2 тис. грн., за 2004 рік в сумі 2,3 тис. грн., за 2005 рік в сумі 9,5 тис. грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем допущено порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: підприємством не була надана до ДПІ в м.Алушта декларація про прибуток підприємства за 9 місяців 2003 року, відповідальність за ненадання якої передбачена п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 вищевказаного закону.

Перевіряючи висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.Алушті № 0000532301/0 від 20.03.2006 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід включає у т.ч. загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід включає також доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з п.п.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Суд зазначає, що для повного та всебічного зясування правомірності прийняття ДПІ у м.Алушті податкового повідомлення рішення № 0000532301/0 від 20.03.2006 року, судом було призначено по справі судово- бухгалтерську експертизу, за результатом проведення якої експертом складено висновок № 79 від 29.12.2007 року.

Щодо встановлених перевіркою порушень, допущених позивачем при визначенні податку на прибуток за 2003 рік, суд зазначає наступне.

З висновку експертизи вбачається, що при дослідженні та співставленні головної книги за 2003 рік з записами в книзі по заробітній платі встановлено, що за вересень грудень 2003 року по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" нарахована заробітна плата з нарахуваннями всього в сумі 803,8 гривень.

Всього валові витрати за даними експерта за нарахованою заробітною платою склали 803,8 гривень. Розходження з актом + 803,8 гривень в бік збільшення валових витрат склалося у звязку з тим, що в акті не прийнято до уваги заробітну плату.

Так, експертизою підтверджено встановлене перевіркою заниження позивачем скорегованого валового доходу за 2003 рік на 0,8 тис. грн., при цьому, експертом також встановлено, що скориговані валові витрати позивача за 2003 рік склали також 0,8 тис. грн., що не було враховано податковим органом. Експертом не підтверджена наявність у ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" в 2003 році обєкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 0,8 тис. грн. Експертом не підтверджено встановлене перевіркою заниження позивачем податку на прибуток за 2003 рік на суму 0,2 тис. грн.

З висновку експертизи вбачається, що розходження з податку на прибуток в сумі -0,2 тис. грн. за 2003 рік в бік зменшення утворилось за рахунок того, що в акті не прийнято до уваги валові витрати підприємства, які понесені за нарахованою заробітною платою.

Щодо встановлених перевіркою порушень, допущених позивачем при визначенні податку на прибуток за 2004 рік, суд зазначає наступне.

При дослідженні та співставленні головної книги з журналом - ордером по рахунку 703 «Дохід від надання послуг» експертизою встановлено, що всього валовий дохід від надання послуг за ряд. 04.1 декларації з прибутку по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за 2004 рік склав 42835,32 гривень:

21297,00 гривень (оборот ДТ 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 681 «Розрахунки за авансами отриманими» - КД 703 25556,40/1,2 без ПДВ); 21538,32 гривень (КД оборот за іншими кредиторами рахунку 685 на 01.01.2005 року 25845,98 грн./1,2). Експертом при дослідженні наданої головної книги та співставленні записів в ній з записами в журналах - ордерах встановлено, що витрати на придбання товарів, робіт, послуг по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за 2004 рік склали всього 61220,15 гривень:

ДТ 92 «Адміністративні витрати» - 372 «Розрахунки з підзвітними особами» - 10266,05 гривень;

ДТ 94 «Інші витрати» - 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (розрахунки за орендною платою) 50954,10 гривень.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем п.5.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яке виразилося в тому, що підприємством була завищена заробітна плата на суму 4,5 тис. грн. та відрахування на соціальні заходи на суму 1,9 тис. грн. за рахунок того, що підприємством були здійснені виплати заробітної плати ОСОБА_7, який не знаходився в трудових відносинах з підприємством, суд зазначає наступне.

З висновку експертизи вбачається, що при дослідженні наданої відомості з нарахування заробітної плати встановлено, що заробітна плата по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за 2004 рік склала 7201,06 гривень.

Завищення валових витрат за нарахованою заробітною платою за даними експерта склало 598,94 гривень (7201,06 гривень 7800). Висновок в акті про завищення заробітної плати на суму 4,5 тис. грн. по виплаті працівнику ОСОБА_7, який не був в трудових відносинах з підприємством, наданими на експертизу документами не підтверджується, так як до складу валових витрат включається заробітна плата нарахована, а не виплачена.

Суд, дослідивши висновки експерта з вказаного питання, зазначає, що експерт дійшов правильного висновку щодо не підтвердження висновків акту перевірки про завищення заробітної плати на суму 4,5 тис. грн. по виплаті працівнику ОСОБА_7, який не був в трудових відносинах з позивачем.

При цьому, експерт не дослідив, що зазначені витрати щодо сплати позивачем заробітної плати працівнику Кримської республіканської рятувально-водолазної служби не є витратами платника податку на оплату праці, а відносяться до валових витрат підприємства, що підтверджується наступним.

З листа Кримської республіканської рятувально-водолазної служби від 16.06.2004 року № 17 вбачається, що 10.06.2003 року між Кримською республіканською рятувально-водолазною службою та ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" було укладено договір оренди державного майна. Згідно умовам договору орендна плата сплачується не пізніш 25 числа місяця, який слідує за звітним кварталом.

В листі зазначається, що у звязку з несвоєчасною оплатою за ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" рахується заборгованість.

З листа вбачається, що Кримська республіканська рятувально-водолазна служба в рахунок погашення заборгованості просить позивача сплатити заробітну плату працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, при цьому, зобовязання з оплати подоходного податку та соціальних відрахувань Кримська республіканська рятувально-водолазна служба залишає за собою.

Судом встановлено, що 22.04.2004 року Кримською республіканською рятувально-водолазною службою та ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" укладено договір про взаємодопомогу та співпрацю, предметом якого є співпраця сторін для надання як взаємних, так і третім особам, виробничих, інформаційних та інших послуг.

Відповідно до п.1.2 договору підприємство, яке є орендарем майна, що належить Кримській республіканській рятувально-водолазній службі, в рахунок виплати орендної плати сплачує рахунки, які виставляються Кримській республіканській рятувально-водолазній службі третіми особами, а також інші платежі Служби, обумовлені господарською та виробничою діяльністю.

З листа Кримської республіканської рятувально-водолазної служби від 30.08.2004 року № 24 вбачається, що Кримська республіканська рятувально-водолазна служба на підставі листа № 17 від 16.06.2004 року просить здійснити виплати заборгованості з заробітної плати працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби: ОСОБА_7 в розмірі 4000,00 гривень та ОСОБА_8 в розмірі 1500,00 гривень.

Судом встановлено, що позивачем в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 10.06.2003 року сплачено працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби заробітну плату.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що сума в розмірі 6,5 тис. грн., сплачена позивачем працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби є витратами з оплати наданих послуг, а не витратами на оплату праці особам, що не знаходяться в трудових відносинах з позивачем.

Суд звертає уваги податкового органу, що в даному випадку природою правовідносин є саме взаєморозрахунки за договором оренди державного майна від 10.06.2003 року, укладеним між позивачем та Кримською республіканською рятувально-водолазною службою.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд зазначає, що в даному випадку валові витрати позивача формуються за першою подією. Датою збільшення валових витрат позивача вважається дата фактичного отримання ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" послуг з оренди за договором оренди державного майна, орендодавцем за яким є Кримська республіканська рятувально-водолазна служба.

При цьому, в такому випадку не має значення в якій формі здійснюються взаєморозрахунки між сторонами за операціями, що здійснені в межах господарської діяльності позивача. Тобто, проведення таких взаєморозрахунків не впливає на законність формування валових витрат при здійсненні оплати безпосередньо особі, що надавала послугу, або іншим особам в межах переуступки боргу.

Таким чином, суд зауважує, що податковий орган безпідставно дійшов висновку, що позивачем була завищена заробітна плата на суму 4,5 тис. грн. та відрахування на соціальні заходи на суму 1,9 тис. грн. за рахунок того, що підприємством були здійснені виплати заробітної плати ОСОБА_7, який не знаходився в трудових відносинах з підприємством, та стосовно якого виплати в межах фонду оплати праці і не здійснювалися.

При цьому, суд зазначає, що витрати в розмірі 6,5 тис. гривень, повязані з погашенням заборгованості за договором оренди шляхом здійснення виплати третім особам, правомірно віднесені до складу валових витрат позивача.

Стосовно встановленого перевіркою порушення позивачем в 2004 році п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» , яке склалося в тому, що платником податків не в повному обсязі було включено до складу валових доходів дохід від суми поворотної фінансової допомоги, наданої засновником ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" ОСОБА_6 та керівником підприємства ОСОБА_4, що спричинило заниження валового доходу за 2004 рік на 0,8 тис. грн., в 1 кварталі 2004 року на 3,6 тис. грн., за 1 півріччя 2004 року на 6,3 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 16,1 тис. грн., за 2004 рік на 24,6 тис. грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно договору № 09/03-1 від 01.09.2003 року про надання заємних коштів, термін дії котрого з 01.09.2003 року по 01.09.2008 року ОСОБА_6 була надана ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" поворотна фінансова допомога в період з 10.12.2003 року по 30.09.2005 року на суму 40689,00 гривень, з яких в період з 02.07.2004 року по 19.07.2005 року було повернуто 39529,00 гривень.

Також керівником підприємства ОСОБА_6 була надана ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" поворотна фінансова допомога у розмірі 3450,00 гривень: 800,00 гривень 28.01.2004 року та 2650,00 гривень 23.06.2004 року, які були повернуті у повному обсязі: 600,00 гривень - 01.03.2004 року та 2850,00 гривень 13.04.2005 року.

Суд зазначає, що проведеною по справі експертизою підтверджено висновки акту перевірки щодо неповернення позивачем отриманої в період з 2003 по 2005 роки поворотної фінансової допомоги та заниження в цій частині валового доходу.

При цьому, суд зазначає, що податковим органом не враховано інші витрати, якими ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" скоригований дохід від фінансової допомоги.

Суд зазначає, що при дослідженні головної книги та співставленні записів в ній з записами по нарахуванню заробітної плати експертизою встановлено, що нарахування на заробітну плату по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за 2004 рік склали ДТ 92-КД 65 «Розрахунки по соціальному страхуванню» - 2847,32 гривень.

Суд зазначає, що за даними позивача валовий дохід від продажу за 2004 рік склав 71,5 тис. грн. Перевіркою встановлено, що валовий дохід позивача від продажу за 2004 рік складає 50 тис. грн. Експертом встановлено, що валовий доход позивача від продажу за 2004 рік склав 42,8 тис. грн.

Суд зазначає, що за даними позивача скоригований валовий дохід за 2004 рік склав 71,5 тис. грн. Перевіркою встановлено, що скоригований валовий дохід позивача за 2004 рік складає 74,6 тис. грн. Експертом встановлено, що скоригований валовий доход позивача за 2004 рік склав 67,4 тис. грн.

Експерт зазначає, що розходження з актом утворились за валовим доходом в сумі - 7,2 тис. грн. в бік зменшення, за рахунок чого встановити не можливо, у звязку з тим, що сума в акті не розкрита.

Судом встановлено, що позивачем витрати на придбання товарів, робіт, послуг в 2004 році задекларовані в сумі 65,5 тис. грн. Перевіркою встановлено, що зазначені витрати склали 59 тис. грн. При цьому, експертизою встановлено, що витрати позивача на придбання товарів, робіт, послуг в 2004 році склали 61,2 тис. грн.

Суд зазначає, що за даними позивача витрати на оплату праці за 2004 рік склали 7,8 тис. грн. Перевіркою встановлено, що зазначені витрати позивача склали 3,3 тис. грн. Експертом встановлено, що витрати позивача на оплату праці в 2004 році склали 7,2 тис. грн.

Судом встановлено, що позивачем суми страхових внесків в 2004 році задекларовані в сумі 3,1 тис. грн. Перевіркою встановлено, що суми страхових внесків позивача в 2004 році склали 1,2 тис. грн. При цьому, перевіркою встановлено, що суми страхових внесків позивача в 2004 році склали 2,8 тис. грн.

Інші затрати в 2004 році позивачем задекларовані в сумі 1,9 тис. грн. Перевіркою встановлено, що сума інших затрат позивача в 2004 році склали 2 тис. грн. Експертизою наявність інших затрат у позивача в 2004 році не підтверджена.

Суд зазначає, що за даними позивача скориговані валові витрати в 2004 році склали 78,4 тис. грн. Перевіркою встановлено, що зазначені витрати позивача в 2004 році склали 65,6 тис. грн. Експерт дійшов висновку, що скориговані валові витрати позивача в 2004 році склали 71,3 тис. грн.

Експерт зазначає, що за рахунок чого утворилося розходження з актом за валовими витратами позивача за 2004 рік на суму 5,7 тис. грн. у бік збільшення встановити неможливо.

Суд зазначає, що за даними позивача обєкт оподаткування податком на прибуток в 2004 році склав (-) 6,9 тис грн. Перевіркою встановлено, що обєкт оподаткування в 2004 році склав 9 тис. грн. Експерт дійшов висновку, що обєкт оподаткування позивача податком на прибуток в 2004 році склав () 3,9 тис. грн.

Експерт зазначає, що розходження з актом на суму (-) 5,1 тис. грн. у бік зменшення утворилося за рахунок валових доходів та витрат.

Суд зазначає, що за даними позивача у нього в 2004 році відсутній обовязок для сплати податку на прибуток. Перевіркою встановлено, що податок на прибуток, який позивач мав сплатити за 2004 рік, складає 2,25 тис. грн. Експертом не підтверджено висновки перевірки в цій частині.

З висновку експертизи вбачається, що розходження з актом перевірки на суму - 2,25 тис. грн. в бік зменшення утворилося за рахунок валових доходів та витрат.

Щодо встановленого перевіркою заниження податку на прибуток за 9 місяців 2005 року, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ст.3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери;заставні; іпотечні цінні папери.

Відповідно до п.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Суд зауважує, що оподаткування з податку на прибуток при проведенні операцій з цінними паперами та деривативами здійснюється за спеціальною нормою відповідно до п.7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Згідно з п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

З договору № ВК-02 купівлі продажу цінних паперів від 12.07.2005 року слідує, що ТОВ «Денник» - Продавець зобовязується передати, а ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" - Покупець зобовязується прийняти та сплатити простий вексель емітента ПП «Титул сервіс» № 3217234133 номінальною вартістю 150820 гривень за ціною 130000 гривень.

Підтвердженням передачі цінних паперів та оплати за договором № ВК -02 від 12.07.2005 року є акт прийому-передачі від 12.07.2005 року.

З договору № ВК -21 купівлі продажу цінних паперів від 14.07.2005 року слідує, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" Продавець зобовязується передати, а ТОВ «Фондова компанія Альпари» - Покупець прийняти та сплатити простий вексель емітента ПП «Титул сервіс» № 3217234133 номінальною вартістю 150820 гривень за ціною 130000,00 гривень.

Підтвердженням передачі цінних паперів та оплати за договором № ВК -21 від 14.07.2005 року є акт прийому-передачі від 15.07.2005 року та акт виконання зобовязань за договором від 15.07.2005 року.

З договору № Т -103 купівлі продажу цінних паперів від 07.06.2005 року слідує, що ТОВ «Фондова компанія Аллонж» - Продавець зобовязується передати, а ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" Покупець зобовязується прийняти та сплатити простий вексель емітента ПП «Титул сервіс» № 3217234132 номінальною вартістю 375520 гривень за ціною 360000 гривень.

Підтвердженням передачі цінних паперів та оплати за договором № Т-103 від 07.06.2005 року є акт прийому-передачі цінних паперів від 07.06.2005 року та акт виконання зобовязань за договором від 07.06.2005 року.

З договору № ВК -18 купівлі продажу цінних паперів від 03.06.2005 року слідує, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" Продавець зобовязується передати, а ТОВ «Фондова компанія Альпари» - Покупець зобовязується прийняти та сплатити простий вексель емітента ПП «Титул сервіс» № 3217234132 номінальною вартістю 375520, 00 гривень за ціною 360000,00 гривень.

Підтвердженням передачі цінних паперів та оплати за договором № ВК -18 від 03.06.2005 року є акт прийому-передачі від 03.06.2005 року та акт виконання зобовязань за договором від 17.02.2006 року.

З висновку експерта вбачається, що надані на дослідження договори з придбання векселів є операціями з продажу товару (цінного паперу) за п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), які необхідно відображати в податковому обліку з податку на прибуток за правилами п.7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: в додатку К3 до декларації про прибуток.

За результатом проведення експертизи експерт дійшов висновку, що податковим органом правомірно враховано дохід ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" від продажу цінних паперів на підставі вищезазначених договорів купівлі продажу. При цьому, податковим органом не враховано витрати позивача у звязку з продажем цінних паперів в тих же періодах.

Так, судом встановлено, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" згідно договору № ВК -18 від 03.06.2005 року придбало простий вексель вартістю 360 тис. грн., однак, згідно договору № Т-103 від 07.06.2005 року позивач продав простий вексель за тією ж вартістю 360 тис. грн.

Також згідно договору № ВК -02 від 12.07.2005 року позивач придбав простий вексель вартістю 130 тис. грн., однак, згідно договору № ВК -21 від 14.07.2006 року продав той же простий вексель вартістю 130 тис. грн.

Таким чином, у звязку з укладеннями вищезазначених договорів валовий дохід ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" склав 490 тис. грн., валові витрати склали 490 тис. грн.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що прибуток позивача від зазначених правочинів відсутній, що не було враховано податковим органом.

Таким чином, підстави для донарахування податку на прибуток за вищевказаним фактом відсутні.

З висновку експертизи також вбачається, що при дослідженні наданої відомості з нарахування заробітної плати встановлено, що заробітна плата ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за 9 місяців 2005 ороку склала 56146,84 гривень.

При дослідженні журналу ордеру за рахунком 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» та співставленні записів в ньому з наданими первісними документами встановлено, що витрати за послугами, які були понесені на організацію виробництва, склали по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за 9 місяців 2005 року 207389,40 гривень.

З висновку експертизи вбачається, що позивачем за 9 місяців 2005 року задекларовано валовий дохід від продажу в сумі 42,1 тис. грн. Податковим органом встановлено, що зазначений дохід склав 198,5 гривень, що підтверджено експертом.

За даним підприємства інші валові доходи за 9 місяців 2005 року склали 157,5 тис. гривень. Перевіркою встановлено, що інші валові доходи позивача за 9 місяців 2005 року склали 1,3 тис. грн., що підтверджено висновком експертизи.

За даними позивача за 9 місяців 2005 року скоригований валовий дохід склав 689,6 гривень. Перевіркою встановлено, що скоригований валовий дохід підприємства за 9 місяців 2005 року склав 689,8 гривень. Експертом встановлено, що скоригований валовий дохід підприємства за 9 місяців 2005 року склав 199,8 тис.грн. Розходження з даними податкового органу () 490 тис. грн.

Експертизою встановлено, що розходження за 9 місяців 2005 року в сумі () 490 тис.грн. гривень у бік зменшення валового доходу утворилися від торгівлі цінними паперами.

Судом встановлено, що за даними позивача витрати на придбання товарів, робіт, послуг за 9 місяців 2005 року склали 561,9 тис. грн. Перевіркою встановлено, що витрати позивача на придбання товарів, робіт, послуг за 9 місяців 2005 року склали 559,6 тис. грн. Експертизою встановлено, що зазначені витрати позивача за 9 місяців 2005 року склали 207,4 гривень.

Експерт зазначає, що у звязку з чим утворилися розходження з актом перевірки в сумі 352,2 тис. грн. за валовими витратами визначити не представляється можливим.

Судом встановлено, що за даними позивача витрати на оплату праці за 9 місяців 2009 року склали 56,1 тис. грн. Перевіркою встановлено, що зазначені витрати позивача складають 50,3 тис. грн. Експертизою підтверджено задекларовані позивачем витрати на оплату праці в сумі 56,1 тис. грн. Розходження з даними податкового органу 5,8 тис. грн.

Відємне значення обєкту оподаткування податку на прибуток за 9 місяців 2005 року позивачем задекларовано в сумі 6,9 тис. грн. Перевіркою встановлена відсутність відємного значення обєкту оподаткування податку на прибуток за 9 місяців 2005 року. Експертизою встановлено, що відємне значення обєкту оподаткування податку на прибуток позивача за 9 місяців 2005 року складає 3,9 тис. грн. Розходження з даними податкового органу 3,9 тис. грн.

Експерт зазначає, що розходження з актом перевірки на суму +3,9 тис. грн. у бік збільшення валових витрат утворилося за рахунок відємного обєкту оподаткування за 2004 рік.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано інші витрати за 9 місяців 2005 року в сумі 41,8 тис. грн. Перевіркою встановлено, що зазначені витрати складають 18,9 тис.грн. Експертом не встановлено наявності інших витрат позивача за 9 місяців 2005 року.

З висновку експертизи вбачається, що у звязку з чим утворилася розбіжність з актом перевірки на суму 18,9 тис. грн. за валовими витратами визначити не представляється можливим.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано скориговані валові витрати за 9 місяців 2005 року в розмірі 686,8 тис. гривень. Перевіркою встановлено, що скориговані валові витрати позивача за 9 місяців 2005 року склали 648,9 тис. грн. Експертом встановлено, що зазначені витрати позивача складають 287,5 гривень. Розходження з даними податкового органу складає 361,4 тис. грн.

За даними підприємства обєкт оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2005 року склав 0,6 тис. грн. Перевіркою встановлено, що обєкт оподаткування податком на прибуток позивача за 9 місяців 2005 року складає 38,7 тис. грн. Експертом встановлено, що обєкт оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2005 року складає - 89,9 тис. грн. Розходження з даними податкового органу складає 128,6 тис. грн.

За даними підприємства податок на прибуток за 9 місяців 2005 року до сплати відсутній. Перевіркою встановлено, що податок на прибуток позивача за 9 місяців 2005 року складає 9,7 тис. грн. Експертом підтверджено, що податок на прибуток за 9 місяців 2005 року у позивача відсутній.

Експертизою встановлено, що розходження з актом перевірки на суму - 9,7 тис. грн. у бік зменшення податку на прибуток утворилося за рахунок розходжень за валовими витратами та валовими доходами.

Суд зазначає, що експерт за результатами досліджених первісних бухгалтерських документів ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" дійшов висновку, що донарахування податковим органом позивачеві податковим повідомленням рішенням № 0000532301/0 від 20.03.2006 року суми податку на прибуток в розмірі 12 тис. грн. за період 2003 року 9 місяців 2005 року не підтверджується.

Суд, всебічно дослідивши матеріали справи, висновок експертизи, дійшов висновку про необґрунтованість визначення податковим органом податковим повідомленням рішенням № 0000532301/0 від 20.03.2006 року позивачу податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 12000,00 гривень.

Щодо застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням рішенням № 0000532301/0 від 20.03.2006 року відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 4230,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Приймаючи до уваги, що суд визнав необґрунтованим визначення позивачу податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Алушті № 0000532301/0 від 20.03.2006 року податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 12000,00 гривень, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 4230,00 також є необґрунтованим.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке виразилося в ненаданні ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" до ДПІ м.Алушта декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2003 року, у звязку з чим до позивача податковим повідомленням рішенням № 0000532301/0 від 20.03.2006 року застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.п. 11.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994 року №3394 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Таким чином, ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" було зобовязане щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу, подавати до податкового органу декларації з податку на прибуток.

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Судом встановлено, що позивачем декларація про прибуток підприємства за 9 місяців 2003 року до ДПІ м.Алушта подана не була, проти чого сам позивач не заперечує.

Отже, позивачем дійсно порушено вимоги п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що свідчить про законність застосування відповідачем податковим повідомленням рішенням № 0000532301/0 від 20.03.2006 року штрафних санкцій в розмірі 170,00 гривень на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, суд зазначає, що податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Алушті № 0000532301/0 від 20.03.2006 року в частині визначення позивачу суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в сумі 16230,00 гривень, в т.ч. основного платежу у сумі 12000,00 гривень та фінансових санкцій в сумі 4230,00 гривень не можна визнати таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, таким чином, в цій частині воно є протиправним та має бути скасовано.

Щодо обґрунтованості прийняття ДПІ у м.Алушті податкових повідомлень рішень № 0000542301/0 від 20.03.2006 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем ПДВ у сумі 16273,5 гривень, у т.ч. основного платежу в сумі 10849,00 гривень, фінансових санкцій в сумі 5424,5 гривень, та № 0000552301/0 від 20.03.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 11876,00 гривень, застосовано штрафних санкцій в сумі 890,5 гривень, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки документів в перевіряємому періоді було встановлено заниження чистих зобовязань з ПДВ в 2004 році на 2751,00 гривень, в 2005 році на 8098,00 гривень.

Згідно наданих до перевірки документів в перевіряємому періоді було встановлено завищення відємного значення з ПДВ в 2004 році на 6657,00 гривень, в 2005 році на 11876,00 гривень.

Згідно наданих до перевірки документів було встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту в 2004 році було віднесено суми ПДВ за податковими накладними не звітного періоду, які надійшли від Кримської республіканської рятувально-водолазної служби в травні 2004 року, податкова накладна за грудень 2003 року № 0 від 30.12.2003 року в сумі 14490,37 гривень (ПДВ в сумі 2898,07 гривень); від ДП Кримського ЕТЦ Держнадзорохоронтруду України в жовтні 2004 року, податкова накладна за вересень 2004 року № 2775 від 16.09.2004 року в сумі 222,5 гривень (ПДВ в сумі 44,5 гривень).

Згідно наданих до перевірки документів було встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту в 2005 році віднесено суми ПДВ за податковими накладними не звітного періоду, які надійшли від КАП бюро в березні 2005 року, податкова накладна за лютий 2004 року № 212 від 17.02.2005 року в сумі 80,35 гривень; від ПП «Спецмашини» в квітні 2005 року, податкова накладна за березень 2005 року № 17 від 21.03.2005 року в сумі 8333,33 гривень (ПДВ в сумі 1666,67 гривень).

З акту перевірки вбачається, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник разом з декларацією має право прикласти з заявою скаргу на постачальника, що не надав, або надав з порушенням заповнення, податкову накладну, що є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Підприємство не скористалося своїм правом, подавши декларацію. При перевірці підприємство надало пояснювальну записку про те, що зазначені податкові накладні отримані і включені до реєстру в вересні 2005 року та жовтні 2005 року, по даті одержання їх від контрагента, однак, підтвердження одержання податкових накладних у звітному періоді - номер вхідної кореспонденції або поштове повідомлення з датою вручення, було відсутнє.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевіркою встановлено завищення податкового кредиту в сумі 4625,31 гривень, у т.ч. за періодами: за травень 2004 року в сумі 2898,07 гривень, за жовтень 2004 року в сумі 44,5 гривень, за березень 2005 року всумі 16,07 гривень, за квітень 2005 року в сумі 1666,67 гривень.

Згідно наданих до перевірки документів було встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту в квітні 2005 року було віднесено суму ПДВ за податковою накладною, не завіреною підписами, яка надійшла від ПП «ПКФ «Інтерпромконтакт», податкова накладна за квітень 2005 року № С 0730 від 20.04.2005 року в сумі 527,5 гривень (ПДВ в сумі 105,5 гривень).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165 перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за квітень 2005 року в сумі 105,5 гривень.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки документів було встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту в 2004 та 2005 роках було віднесено суми ПДВ за податковими накладними, оформленими з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядка заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165, а саме: в податкових накладних була указана юридична адреса ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", тоді як згідно уставних документів юридична адреса ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" з моменту реєстрації підприємства в Алуштинському міськвиконкомі 14.04.1998 року до моменту перереєстрації в Алуштинському міськвиконкомі 25.01.2005 року є м.Алушта, смт. Партеніт, вул.Побєди, 12; на момент перевірки юридична адреса підприємства: м.Алушта, смт. Партеніт, вул.Слнячна, 13 кв.14, які надійшли від ВАТ «Битова хімія».

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за 2004 рік в сумі 6441,84 гривень, у т.ч. за періодами: за лютий в сумі 507,21 гривень, за березень в сумі 503,27 гривень, за квітень в сумі 478,5 гривень, за травень в сумі 494,99 гривень, за червень в сумі 498,49 гривень, за липень в сумі 553,37 гривень, за серпень в сумі 536,61 гривень, за вересень в сумі 524,82 гривень, за жовтень в сумі 572,49 гривень, за листопад в сумі 584,84 гривень, за грудень в сумі 1187,25 гривень.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за 2005 рік в сумі 7552,2 гривень, у т.ч. за періодами: за січень в сумі 211,75 гривень, за лютий в сумі 640,2 гривень, за березень в сумі 612,36 гривень, за квітень в сумі 1052,75 гривень, за травень в сумі 1024,5 гривень, за червень в сумі 1014,1 гривень, за липень в сумі 1006,88 гривень, за серпень в сумі 998, 47 гривень, за вересень в сумі 991,19 гривень.

В акті перевірки зазначається, що підприємством в 2003,2004 роках декларації з ПДВ надані в ДПІ м.Алушта за скороченою формою з урахуванням відємного значення попереднього періоду, з січня 2005 року декларації з ПДВ надаються в ДПІ м.Алушта за повною формою.

В результаті вищезазначених порушень перевіркою донараховано ПДВ в сумі 10849 гривень, зменшено відємне значення ПДВ на 18533 гривень.

Перевіряючи висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень ДПІ у м.Алушті № 0000542301/0 від 20.03.2006 року, № 0000552301/0 від 20.03.2006 року, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки документів в перевіряємому періоді було встановлено заниження чистих зобовязань з ПДВ в 2004 році на 2751,00 гривень, в 2005 році на 8098,00 гривень. Згідно наданих до перевірки документів в перевіряємому періоді було встановлено завищення відємного значення з ПДВ в 2004 році на 6657,00 гривень, в 2005 році на 11876,00 гривень.

Суд звертає увагу податкового органу, що ним в акті перевірки взагалі не відображено за якими операціями ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" ДПІ у м.Алушті встановлено заниження чистих зобовязань з ПДВ та завищення відємного значення з ПДВ в 2004 -2005 роках.

Суд зазначає, що взагалі не зрозуміло, які операції з продажу не були відображені ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за вищезазначений період, що унеможливлює підтвердити чи спростувати вищезазначені доводи податкового органу.

При цьому, суд звертає увагу податкового органу, що відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (який був чинний на момент проведення перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, доводи податкового органу про заниження позивачем чистих зобовязань з ПДВ в 2004 році на суму 2751,00 гривень, в 2005 році на суму 8098,00 гривень, завищення відємного значення з ПДВ в 2004 році на 6657,00 гривень, в 2005 році на 11876,00 гривень суд не приймає до уваги.

Щодо встановленого перевіркою завищення податкового кредиту за квітень 2005 року в сумі 105,5 гривень, яке утворилося у звязку з включенням позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2005 року суми ПДВ за податковою накладною ПП «ПКФ «Інтерпромконтакт» № С 0730 від 20.04.2005 року в сумі 527,5 гривень (ПДВ в сумі 105,5 гривень), не завіреної підписом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Судом досліджено податкову накладну № С 0730 від 20.04.2005 року на суму 527,5 гривень (ПДВ в сумі 105,5 гривень), виписану ПП «ПКФ «Інтерпромконтакт», ПДВ за якою позивач включив до податкового кредиту квітня 2005 року, та встановлено, що дійсно, зазначена податкова накладна в порушення п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, не підписана представником ПП «ПКФ «Інтерпромконтакт», уповноваженим здійснювати поставку товарів.

Отже, судом встановлено, що податковий орган правомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2005 року на суму 105,5 гривень.

Щодо встановленого перевіркою порушення, що підприємством до складу податкового кредиту в 2004 2005 роках було віднесено суми ПДВ за податковими накладними не звітного періоду, в 2004 році на суму ПДВ 2942,57 гривень та в 2005 році на суму ПДВ 1682,74 гривень, що спричинило завищення податкового кредиту в сумі 4625,31 гривень за цей період, суд зазначає наступне.

Згідно із абзацами 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обовязок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

За таких обставин суд відхиляє помилкові доводи відповідача, якими він обґрунтовує правомірність висновків за актом перевірки, щодо нехтування позивачем права подати скаргу на постачальника.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд, при цьому, враховує положення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд зазначає, що податковий кредит повинен нараховуватися тільки в періоді отримання платником податкової накладної.

Судом встановлено, що податкова накладна Кримської республіканської рятувально-водолазної служби № 0 від 30.12.2003 року в сумі 17388,44 гривень, в т.ч. ПДВ в сумі 2898,07 гривень була отримана позивачем 28.05.2004 року, що підтверджується книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс".

Таким чином, суд зазначає, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" правомірно включило до податкового кредиту за травень 2004 року податкову накладну, яка виписана до 01.05.2004 року у звязку з тим, що отримана зазначена податкова накладна була саме у травні 2004 року.

Судом встановлено, що податкова накладна ДП Кримського ЕТЦ Держнадзорохоронтруду України № 2775 від 16.09.2004 року в сумі 267,00 гривень, в т.ч. ПДВ в сумі 44,5 гривень, була отримана позивачем 27.10.2004 року, що підтверджується книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс".

Таким чином, суд зазначає, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" правомірно включило до податкового кредиту за жовтень 2004 року податкову накладну, яка виписана до 01.10.2004 року у звязку з тим, що отримана зазначена податкова накладна була саме у жовтні 2004 року.

Судом встановлено, що податкова накладна КАП бюро № 212 від 17.02.2005 року в сумі 80,35 гривень, в т.ч. ПДВ 16,07 гривень була отримана позивачем 30.03.2005 року, що підтверджується книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс".

Таким чином, суд зазначає, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" правомірно включило до податкового кредиту за березень 2005 року податкову накладну, яка виписана до 01.03.2005 року у звязку з тим, що отримана зазначена податкова накладна була саме у березні 2005 року.

Судом встановлено, що податкова накладна ПП «Спецмашини» № 17 від 21.03.2005 року в сумі 10000,00 гривень, в т.ч. ПДВ в сумі 1666,67 гривень, була отримана позивачем 27.04.2005 року, що підтверджується книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) по ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс".

Таким чином, суд зазначає, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" правомірно включило до податкового кредиту за квітень 2005 року податкову накладну, яка виписана 21.03.2005 року у звязку з тим, що отримана зазначена податкова накладна була саме у квітні 2005 року.

Суд також зазначає, що в даному випадку необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту в сумі 4625,31 гривень, у т.ч. за періодами: за травень 2004 року в сумі 2898,07 гривень, за жовтень 2004 року в сумі 44,5 гривень, за березень 2005 року в сумі 16,07 гривень, за квітень 2005 року в сумі 1666,67 гривень, є неправомірними.

Щодо встановленого перевіркою завищення податкового кредиту за 2004 рік в сумі 6441,84 гривень та за 2005 рік на суму 7552,20 гривень, яке утворилося у звязку з включеннями до податкового кредиту 2004-2005 років ПДВ за податковими накладними, в яких зазначена невірна юридична адреса позивача, суд зазначає наступне.

18.12.2003 року ВАТ «Побутова хімія» («Орендодавець») та ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" («Орендар») уклали договір оренди обєкту нерухомості № 42, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування приміщення цеху РМЦ, розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 29.

Відповідно до п.1.2 договору метою оренди є виробництво ремонтних робіт.

Згідно з п.3.1 договору договір вступає в силу з 15.01.2004 року та діє до 31.12.2004 року.

Відповідно до п.3.2 договору зазначений договір пролонгується, якщо сторони протягом місяцю до закінчення строку договору прийдуть до згоди продовжити його дію.

Згідно з додатковою угодою від 24.12.2004 року до договору оренди від 18.12.2003 року № 42 сторони дійшли згоди продовжити дію договору оренди нерухомості від 08.12.2004 року № 42 до 31.11.2005 року, в частині оплати до повного виконання зобовязань сторонами.

Відповідно до додаткової угоди № 16 до договору оренди обєкту нерухомості сторони дійшли згоди продовжити дію договору оренди нерухомості від 08.12.2004 року № 42 до 31.10.2006 року, в частині оплати - до повного виконання зобовязань сторонами.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного договору оренди ВАТ «Побутова хімія» виставлялися позивачу рахунки на оплату, які платіжними дорученнями сплачувалися позивачем.

Оплата позивачем отриманих від ВАТ «Побутова хімія» послуг підтверджується книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг), копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 042 від 24.02.2004 року в сумі 372,76 гривень (ПДВ в сумі 74,55 гривень), № 022 від 02.02.2004 року в сумі 2163,32 гривень (ПДВ в сумі 432,66 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту лютого 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 077 від 24.03.2004 року на суму 269,70 гривень (ПДВ 53,94 гривень), № 057 від 02.03.2004 року в сумі 2246,69 гривень (ПДВ в сумі 449,33 гривень)

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 104 від 26.04.2004 року в сумі 145,86 гривень (ПДВ в сумі 29,17 гривень), № 084 від 01.04.2004 року в сумі 2246,69 гривень (ПДВ в сумі 449,33 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту квітня 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 125 від 24.05.2004 року в сумі 228,31 гривень (ПДВ в сумі 45,66 гривень), № 113 від 05.05.2004 року в сумі 2246,69 гривень (ПДВ в сумі 449,33 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту травня 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 156 від 24.06.2004 року на суму 245,81 гривень (ПДВ 49,16 гривень), № 140 від 01.06.2004 року на суму 2246,69 гривень (ПДВ в сумі 449,33 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту червня 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 174 від 26.07.2004 року в сумі 472,00 гривень (ПДВ в сумі 94,40 гривень), № 163 від 01.07.2004 року в сумі 2294,87 гривень (ПДВ в сумі 458,97 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту липня 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 203 від 26.08.2004 року на суму 436,34 гривень (ПДВ 87,27 гривень), № 193 від 02.08.2004 року в сумі 2246,69 гривень (ПДВ 449,34 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту серпня 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 215 від 01.09.2004 року в сумі 2246,69 гривень (ПДВ 449,34 гривень), № 230 від 28.09.2004 року в сумі 377,41 гривень (ПДВ 75,48 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту вересня 2004 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 258 від 29.10.2004 року в сумі 615,75 гривень (ПДВ в сумі 123,15 гривень), № 238 від 04.10.2004 року в сумі 2246,69 гривень (ПДВ в сумі 449,34 гривень),

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2004 року

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 283 від 24.11.2004 року на суму 677,51 гривень (ПДВ в сумі 135,50 гривень), № 268 від 01.11.2004 року на суму 2246,69 гривень (ПДВ 449,34 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту листопада 2004 року

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 304 від 23.12.2004 року на суму 1191,16 гривень (ПДВ в сумі 238,23 гривень), № 305 від 23.12.2004 року на суму 2372,55 гривень (ПДВ в сумі 474,51 гривень), № 291 від 01.12.2004 року в сумі 2372,55 гривень (ПДВ в сумі 474,51 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту грудня 2004 року

ВАТ «Побутова хімія» була видана позивачу податкова накладна № 006 від 24.01.2005 року на суму 1058,75 гривень (ПДВ в сумі 211,75 гривень).

ПДВ за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту січня 2005 року

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 029 від 24.02.2005 року на суму 828,43 гривень (ПДВ в сумі 165,69 гривень), № 019 від 01.02.2005 року на суму 2372,55 гривень (ПДВ в сумі 474,51 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту лютого 2005 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 055 від 23.03.2005 року на суму 689,24 гривень (ПДВ в сумі 137,85 гривень), № 042 від 01.03.2005 року на суму 2372,55 гривень (ПДВ в сумі 474,51 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2005 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 104 від 22.04.2005 року на суму 38369 гривень (ПДВ в сумі 76,74 гривень), № 067 від 01.04.2005 року на суму 4880,07 гривень (ПДВ в сумі 976,01 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту квітня 2005 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 108 від 24.05.2005 року на суму 342,04 гривень (ПДВ в сумі 68,41 гривень), № 102 від 10.05.2005 року на суму 4780,44 гривень (ПДВ в сумі 956,09 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту травня 2005 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 142 від 23.06.2005 року на суму 290,07 гривень (ПДВ в сумі 58,01 гривень), № 127 від 06.06.2005 року на суму 4780,44 гривень (ПДВ в сумі 956,09 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту червня 2005 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 169 від 25.07.2005 року на суму 253,96 гривень (ПДВ в сумі 50,79 гривень), № 149 від 01.07.2005 року на суму 4780,44 гривень (ПДВ в сумі 956,09 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту липня 2005 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 196 від 25.08.2005 року на суму 211,90 гривень (ПДВ в сумі 42,38 гривень), № 183 від 01.08.2005 року на суму 4780,44 гривень (ПДВ в сумі 956,09 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту серпня 2005 року.

ВАТ «Побутова хімія» були видані позивачу податкові накладні № 216 від 26.09.2005 року на суму 175,51 гривень (ПДВ в сумі 35,10 гривень), № 208 від 15.09.2005 року на суму 4780,44 гривень (ПДВ в сумі 956,09 гривень).

ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту вересня 2005 року.

Суд зазначає, що вищезазначене підтверджує реальність надання ВАТ «Побутова хімія» послуг позивачеві та свідчить про виконання сторонами зобовязань за зазначеним договором оренди обєкту нерухомості № 42 від 18.12.2003 року.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку про підтвердження факту отримання позивачем послуг за договором оренди обєкту нерухомості № 42 від 18.12.2003 року, по якому ВАТ «Побутова хімія» в 2004-2005 роках були виписані вищезазначені податкові накладні на загальну суму 13994,04 гривень.

Щодо доводів податкового органу стосовно того, що в вищезазначених податкових накладних невірно зазначено юридичну адресу позивача, суд зазначає наступне.

Судом досліджено податкові накладні, видані ВАТ «Побутова хімія» позивачеві в 2004-2005 роках, та встановлено, що, дійсно, в податкових накладних, на які посилається податковий орган в акті перевірки, місцезнаходженням покупця - ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" («Орендар») зазначено м.Сімферополь, тоді як юридичною адресою позивача на момент перевірки була адреса: м.Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, 13 кв.14.

Суд зауважує, що відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п.2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, суд зазначає, що єдиною підставою вважати податкову накладну недійсною є заповнення її іншою особою, ніж тією, яка зареєстрована платником податку та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 29 є фактичною адресою позивача.

Згідно зі ст.93 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Таким чином, суд зазначає, що неповне зазначення ВАТ «Побутова хімія» в вищезазначених податкових накладних фактичного місця розташування юридичної особи м.Сімферополь, замість юридичного м.Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, 13 кв.14, не впливає на правомірність її видачі та є формальним порушенням.

Більш того, як встановлено вище, судом підтверджено правомірність включення вищезазначених податкових накладних, виписаних ВАТ «Побутова хімія» в 2004-2005 роках до складу податкового кредиту позивача.

Таким чином, суд не приймає доводи податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за 2004 рік в сумі 6441,84 гривень та за 2005 рік на суму 7552,20 гривень, яке утворилося у звязку з включеннями до податкового кредиту 2004-2005 років ПДВ за податковими накладними, в яких зазначена неповна фактична адреса позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки податкового органу за результатами перевірки правильності нарахування позивачем ПДВ знайшли підтвердження тільки в частині завищення ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" податкового кредиту за квітень 2005 року на суму 105,5 гривень.

Як встановлено вище, за даними перевірки донараховано ПДВ в сумі 17164,00 гривень, у т.ч. основного платежу в сумі 10849,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 6315,00 гривень. Позивачу зменшено відємне значення з ПДВ в сумі 18533,00 гривень та застосовано фінансових санкцій у розмірі 890,5 гривень за те, що ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" скористалося заявленою до відшкодування сумою у розмірі 1781 гривень, у т.ч. за періодами: лютий 2005 року в сумі 294 гривень та за березень 2005 року в сумі 1487 гривень.

У звязку з встановленими перевіркою порушеннями ДПІ у м.Алушті податковим повідомленням рішенням № 0000542301/0 від 20.03.2006 року визначено позивачу податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем ПДВ у сумі 16273,5 гривень, у т.ч. основного платежу в сумі 10849,00 гривень, фінансових санкцій в сумі 5424,5 гривень, податковим повідомленням - рішенням № 0000552301/0 від 20.03.2006 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 11876,00 гривень, застосовано штрафних санкцій в сумі 890,5 гривень.

Враховуючи, що позивач включив ПДВ в сумі 105,5 гривень до податкового кредиту квітня 2005 року, в якому позивач не заявляв бюджетне відшкодування, приймаючи до уваги, що зазначена сума не увійшла до заявленого позивачем бюджетного відшкодування, яке зменшено податковим повідомленням рішенням від 20.03.2006 року № 0000552301/0, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати зазначене податкове повідомлення рішення повністю.

Приймаючи до уваги, що на суму ПДВ в розмірі 105,5 гривень обґрунтовано зменшився податковий кредит позивача, суд вважає необхідним залишити визначене податковим органом податковим повідомленням рішенням № 0000542301/0 від 20.03.2006 року ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" податкове зобовязання з ПДВ на суму 105,5 гривень та застосовані штрафні санкції відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суму 52,75 гривень. В решті визначеного податкового зобовязання на суму 10743,5 гривень та застосованих штрафних санкцій в розмірі 5371,75 гривень податкове повідомлення рішення № 0000542301/0 від 20.03.2006 року суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати.

Перевіряючи висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.Алушті № 0000582301 від 20.03.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з пені за несвоєчасну сплату плати за оренду державного майна в розмірі 16981,75 гривень, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що підприємством в 2004 році було складено одинадцять договорів оренди державного майна від 29.11.2004 року з Фондом державного майна про оренду інвентарних обєктів рятувальних станцій «Масандра», «Бахчисарай», «Ніколаєвка», «Ялта центральна», «Сімєіз», «Рибачєвська», «Євпаторія Новий пляж», «Чорноморська», «Керч - центральна», «Коктебель».

Відповідно до п.3 зазначених договорів оплата орендних платежів здійснюється у співвідношенні: 70 % до Державного бюджету України, 30 % до Кримської республіканської рятувально водолазної служби.

Згідно з п.5.12 договорів в цілях забезпечення виконання обовязків, орендатор вносить завдаток в розмірі орендної плати за три наступних місяця в певній сумі у співвідношенні, вказаному в п.3 договорів, протягом 30 днів з моменту підписання договорів.

Договорами передбачено, що за несвоєчасно внесену орендну плату до бюджету нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочки.

З акту перевірки вбачається, що згідно з п.3 вищевказаних договорів оренди державного майна від 29.11.2004 року до Державного бюджету України в 2004 році позивачем була нарахована, але не сплачена сума орендної плати у розмірі 70 % до Державного бюджету України, Управлінню Державного казначейства в АР Крим м.Сімферополь (ОКПО 24040636, МФО: 824026, р/р № 31112091800039, код платежу: 22080300).

Перевіркою встановлено, що підприємством в 2004 році, за 9 місяців 2005 року було несвоєчасно сплачено орендну плату за вищезазначеними договорами оренди, у звязку з чим за порушення термінів сплати орендної плати до державного бюджету України за результатами перевірки ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" нарахована пеня.

Щодо обґрунтованості нарахування позивачу пені в сумі 16981,75 гривень за несвоєчасне внесення плати за оренду державного майна податковим повідомленням - рішенням ДПІ у м.Алушті № 0000582301 від 20.03.2006 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, підставою для прийняття даного повідомлення-рішення стало порушення позивачем умов пункту 3, підпункту 5.1.2 договорів оренди державного нерухомого майна від 29.11.2004 року щодо своєчасності перерахування орендної плати.

Судом встановлено, що зобов'язання ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" з перерахування орендної плати в державний бюджет України виникли на підставі договорів оренди державного майна, укладених в листопаді 2004 з Фондом майна України в Автономній Республіці Крим, відповідно, правовідносини між сторонами є господарськими.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно (нерухомість); плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності); рентні платежі; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інноваційного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; збір за використання радіочастотного ресурсу України; збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір за проведення гастрольних заходів; судовий збір; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Суд також зазначає, що відповідно до Преамбули до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) даний закон встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів.

Суд зауважує, що пеня за несвоєчасне перерахування орендної плати за господарськими договорами не є податковим зобов'язанням, оскільки не відноситься до податків та зборів, перерахованим в статті 13 та статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) контроль за правильністю нарахування та своєчасності оплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які стягуються в бюджети та державні цільові фонди, покладено на податкові органи.

Суд зазначає, що пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за господарськими договорами до податкових зобов'язань не відноситься, стягнення пені за договірними зобов'язанням між двома суб'єктами господарювання в компетенцію відповідача не входить.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що пеня за несвоєчасне перерахування орендної плати за господарськими договорами не є податковим зобов'язанням, суд приходить до висновку, що податкові органи не мають права нараховувати та стягувати зазначену пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за оренду державного майна.

Крім того, судом встановлено, що пеня за несвоєчасне перерахування орендної плати була оплачена позивачем до державного бюджету України в 2005 році самостійно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Алушті № 0000582301 від 20.03.2006 року є протиправним та має бути скасовано.

Перевіряючи висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.Алушті № 0000291701/0 від 20.03.2006 року, яке позивач просить скасувати частково на суму 14600,04 гривень, в т.ч. основний платіж на суму 4866,68 гривень, штрафні санкції на суму 9733,36 гривень, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що позивач просить скасувати вищезазначене податкове повідомлення рішення частково, на суму 14600,04 гривень, в т.ч. основний платіж на суму 4866,68 гривень, штрафні санкції на суму 9733,36 гривень, суд перевіряє законність податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.Алушті № 0000291701/0 від 20.03.2006 року тільки в цій частині.

Стосовно донарахування позивачу за результатами перевірки податку з доходів, виплачених підприємством ОСОБА_7 у сумі 520,00 гривень, судом встановлено наступне.

Як встановлено вище, з листа Кримської республіканської рятувально-водолазної служби від 16.06.2004 року № 17 вбачається, що 10.06.2003 року між Кримською республіканською рятувально-водолазною службою та ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" було укладено договір оренди державного майна. Згідно умовам договору орендна плата сплачується не пізніш 25 числа місяця, який слідує за звітним кварталом.

В листі зазначається, що у звязку з несвоєчасною оплатою за ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" рахується заборгованість.

З листа вбачається, що Кримська республіканська рятувально-водолазна служба в рахунок погашення заборгованості просить позивача сплатити заробітну плату працівникам ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", при цьому, зобовязання з оплати подоходного податку та соціальних відрахувань Кримська республіканська рятувально-водолазна служба залишає за собою.

Судом встановлено, що 22.04.2004 року Кримською республіканською рятувально-водолазною службою та ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" укладено договір про взаємодопомогу та співпрацю, предметом якого є співпраця сторін для надання як взаємних, так і третім особам, виробничих, інформаційних та інших послуг.

Відповідно до п.1.2 договору підприємство, яке є орендарем майна, що належить Кримській республіканській рятувально-водолазній службі, в рахунок виплати орендної плати сплачує рахунки, які виставляються Кримській республіканській рятувально-водолазній службі третіми особами, а також інші платежі Служби, обумовлені господарською та виробничою діяльністю.

З листа Кримської республіканської рятувально-водолазної служби від 30.08.2004 року № 24 вбачається, що Кримська республіканська рятувально-водолазна служба на підставі листа № 17 від 16.06.2004 року просить здійснити виплати заборгованості з заробітної плати працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби: ОСОБА_7 в розмірі 4000,00 гривень та ОСОБА_8 в розмірі 1500,00 гривень.

З акту перевірки вбачається, що в ході перевірки підприємством надані документи стосовно трудових відносин між ОСОБА_7 та Кримською республіканською рятувально-водолазною службою, а саме: копія заяви про звільнення від 27.09.2004р., копія наказу №36-К від 28.09.2004р., довідка Кримської республіканської рятувально-водолазної служби про суму нарахованої і виплаченої заробітної плати ОСОБА_7 за період його роботи з січня 2003р. по вересень 2004р. Відповідно до наданої довідки заробітна плата до видачі ОСОБА_7 у Кримській республіканській рятувально-водолазній службі складає 4530,71 грн., виплачена КРРВС заробітна плата (без урахуванням виплати ДП "Сентінел" фірми " ПАСАТ-ОНІКС" у розмірі 4000грн.) складає 3715,70грн.

Судом встановлено, що позивачем в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 10.06.2003 року сплачено працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби заробітну плату.

ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" виплачено ОСОБА_7 заробітну плату в сумі 4000,00 гривень згідно видаткових касових ордерів: ВКО від 08.09.2004р. № 12 - 2000,00 грн. (з/п за серпень 2004р.); ВКО від 13.10.2004р. № 14 -2000,00 грн. (з/п за вересень 2004р.).

Стосовно необхідності сплати позивачем податку з доходів, виплачених ОСОБА_7 у сумі 520,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.3.1.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до п.п.а п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Суд зазначає, що на підставі п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) виплачені ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" ОСОБА_7 суми у розмірі 4000,00грн. є оподатковуваним доходом.

При цьому, суд не приймає в даному випадку посилання позивача на той факт, що в листі Кримської республіканської рятувально-водолазної служби від 16.06.2004 року № 17 зазначається, що при виплаті позивачем працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби заробітної плати зобовязання з оплати подоходного податку та соціальних відрахувань Кримська республіканська рятувально-водолазна служба залишає за собою.

Суд зауважує, що сплачувати податки за інших осіб заборонено.

Отже, оскільки заробітну плату працівникам Кримської республіканської рятувально-водолазної служби виплачував позивач, відповідно, він є податковим агентом, який зобовязаний утримати та сплатити податок з доходів.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів податкового органу стосовно необхідності сплати позивачем податку з доходів, виплачених ОСОБА_7, у сумі 520,00 гривень.

Стосовно нарахування позивачу податку з доходів з необлікованої заробітної плати ОСОБА_7 в розмірі 1820,00 гривень, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що у ході перевірки до Державної податкової Адміністрації АРК з заявою про проведення перевірки за фактом ухилення від оподаткування ДП "Сентінел" звернувся ОСОБА_7 (вх.№51/К від 06.02.2006р.), який відповідно вищезгаданої заяви працював у даному підприємстві за сумісництвом на посаді начальника цеху ремонту плавзасобів.

В акті перевірки зазначено, що у зв'язку з надходженням заяви, у ході перевірки старшим оперуполномоченим ВРЗБГЕ і ФУ УПМ ДПА у АРК старшим лейтенантом податкової міліції Никуліною Т.Г. були отримані пояснення від громадян ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які працювали певний час у ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС".

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих пояснень ОСОБА_7 15.12.2003р. написав заяву про прийом на роботу за сумісництвом на посаду начальника цеху ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС". Трудовий договір (контракт, трудова угода) між ОСОБА_7 та підприємством не був заключений. З 15.01.2004р. на підставі договору оренди приміщення цеху РМЦ, після реконструкції цеху силами ДП "Сентінел" і особисто ОСОБА_13, який виділяв готівкові кошти, була почата робота, за яку ОСОБА_7 щомісячно одержував заробітну плату у розмірі 2000,00грн

Щодо вищезазначених висновків акту перевірки судом встановлено наступне.

Проаналізувавши акт перевірки, суд встановив, що висновки податкового органу стосовно наявності у певний час належним чином оформлених трудових відносин з ОСОБА_7, виплати йому не облікованої підприємством заробітної плати та неутримання й неперерахування з неї податку з доходів фізичних осіб, ґрунтуються на поясненні самого ОСОБА_7

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що заява про проведення перевірки за фактом ухилення від оподаткування від ОСОБА_7 від 24.01.2006 року, пояснення, відібрані 03.03.2006 року від ОСОБА_7 старшим оперуполномоченим ВРЗБГЕ і ФУ УПМ ДПА у АРК старшим лейтенантом податкової міліції Никуліною Т.Г., не можуть бути належним доказом наявності у позивача трудових відносин з ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС", виплати йому не облікованої підприємством заробітної плати.

Навпаки, судом встановлено, що доказами зворотного, які підтверджують, що у період, який перевірявся, ОСОБА_7 був працівником Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, є копія заяви про звільнення від 27.09.2004р., копія наказу №36-К від 28.09.2004р., довідка КРРВС про суму нарахованої і виплаченої заробітної плати ОСОБА_7 за період його роботи з січня 2003р. по вересень 2004р., про надання яких позивачем до перевірки також зазначає податковий орган.

Отже, наведені докази повністю спростовують факт того, що ОСОБА_7 з 15.01.2004 року працював на ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС", та підтверджують факт того, що ОСОБА_7 був працівником Кримської республіканської рятувально-водолазної служби.

Суд також не приймає до уваги видаткові касові ордери від 08.09.2004 року та 13.10.2004 року про виплату позивачем заробітної плати ОСОБА_7 в сумі 4000,00 гривень.

Суд зауважує, що, як встановлено вище, виплата заробітної плати ОСОБА_7 позивачем здійснена в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 10.06.2003 року, укладеного між ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС" та Кримською республіканською рятувально-водолазною службою, та не свідчить про наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_7

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що нарахування позивачу податку з доходів з необлікованої заробітної плати ОСОБА_7 в розмірі 1820,00 гривень за результатами проведення перевірки суд визначає необґрунтованим.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих пояснень ОСОБА_11 в кінці березня 2004р. йому була запропонована робота в ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС", на яку він погодився та написав заяву про прийом на роботу, до якої приклав всі необхідні документи. Прийом на роботу здійснював начальник цеху ОСОБА_7, під керівництвом якого ОСОБА_11 пропрацював близько року. Для безперешкодного проходу на територію заводу "Побутова хімія" ОСОБА_11 був виданий пропуск №12 від 05.04.2004р., дійсний до 31.12.2004р. та продовжений до 31.12.2005р. ОСОБА_11 здавав цех під охорону, про що свідчить відмітка в журналі на прохідної від 9 липня 2004 р. В січні 2005р. ОСОБА_11 написав заяву про звільнення, отримав розрахунок у розмірі близько 300 грн. Одержана заробітна плата згідно пояснень склала: за березень, квітень, травень 2004р.- 400грн. на місяць, червень -вересень 2004р.- 500грн. на місяць, далі (до грудня 2004р.) - 700грн. на місяць.

В акті перевірки зазначено, що згідно наказу № 4 від 01.04.2004 року ОСОБА_11 був прийнятий на роботу до ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС" для виконання земляних робіт на період з 01.04.2004 року по 21.04.2004 року. Відповідно до наданої до перевірки книги обліку заробітної плати ОСОБА_11 за квітень 2004р. нарахована заробітна плата у розмірі 182,83грн., з якої утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 23.77грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданих пояснень ОСОБА_10 у період з 17.12.2003 р. по 15.11.2004 року працював на посаді майстра цеху ДП "Сентінел" фірми" ПАСАТ-ОНІКС". При оформленні на роботу надав всі необхідні документи. Прийом на роботу здійснювався ОСОБА_13, з яким були обговорені умови, а саме: випробувальний термін на 1 місяць і заробітна плата 600грн. В обов'язки ОСОБА_10 входило щодня, проходивши на роботу, ставити та знімати цех з охорони, про що свідчать відмітки в журналі на прохідній Сімферопольського заводу побутової хімії від 12.05.2004 р. 01.06.2004р., 09.07.2004р., 04.08.2004р., 09.09.2004р., 27.10.2004 р. Щомісячно ОСОБА_10 одержував заробітну плату у наступних розмірах: за випробувальний термін - 600грн., за другий місяць - 800грн., за третій - 1200грн., далі - 1500грн. на місяць.

Перевіркою встановлено, що згідно наказу №4 від 01.04.2004р. ОСОБА_10 був прийнятий на роботу для виконання земляних робіт на період з 01.04.2004 р. по 21.04.2004 р.

В акті перевірки зазначено, що згідно наказу № 5 від 30.07.2004р. ОСОБА_10 був прийнятий 01.08.2005р. на посаду інженера з охорони праці, з якої був звільнений 18.11.2004р. відповідно наказу №13 від 18.11.2004р. Відповідно до наданої до перевірки книги обліку заробітної плати ОСОБА_10 за квітень 2004 року нарахована заробітна плата у розмірі 182,83грн., з якої утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 23,77грн., за період з вересня по листопад 2004р. нарахована заробітна плата - 640,51грн., утриманий податок з доходів фізичних осіб- 64,78грн.

З акту перевірки вбачається, що, крім того, до перевірки надана завірена ВАТ "Побутова хімія" копія службової записки директора ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС" ОСОБА_4, яка спрямована голові правління ВАТ "Побутова хімія" ОСОБА_14 з проханням видачі пропусків робітникам "ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС". Вищевказана службова записка містить поіменний склад робітників ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС", яким має бути виданий пропуск до цеху підприємства, розташованого на території ВАТ "Побутова хімія". Зокрема, в цьому списку згадані ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11

Стосовно нарахування позивачу податку з доходів з не облікованої заробітної плати ОСОБА_11 в розмірі 717,23 гривень та ОСОБА_10 в розмірі 1809,45 гривень, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що доказами, на які посилається податковий орган, в обґрунтування наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_11, які знаходяться в матеріалах справи, є:

- службова записка директора ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС" ОСОБА_15, яка спрямована голові правління ВАТ "Побутова хімія" ОСОБА_14 з проханням видачі пропусків працівникам "ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС";

- пояснення відібрані 09.03.2006 року від ОСОБА_11 старшим оперуполномоченим ВРЗБГЕ і ФУ УПМ ДПА у АРК старшим лейтенантом податкової міліції Никуліною Т.Г.;

- пропуск, виданий ОСОБА_11 для проходу на територію заводу "Побутова хімія" № 12 від 05.04.2004р.;

- трудова угода від 01.04.2004 року, укладена між ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС" та ОСОБА_11, відповідно до якої замовник доручає виконавцю розробку ґрунту вручну в траншеях глибиною до 2 м без кріплення строком до 21.04.2004 року.

Судом встановлено, що доказами, на які посилається податковий орган, в обґрунтування наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_10, які знаходяться в матеріалах справи, є:

- службова записка директора ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС" ОСОБА_15, яка спрямована голові правління ВАТ "Побутова хімія" ОСОБА_14 з проханням видачі пропусків працівникам "ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС";

- пояснення, відібрані 09.03.2006 року від ОСОБА_10 старшим оперуполномоченим ВРЗБГЕ і ФУ УПМ ДПА у АРК старшим лейтенантом податкової міліції Никуліною Т.Г.;

- трудова угода від 01.04.2004 року, укладена між ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС" та ОСОБА_10, відповідно до якої замовник доручає виконавцю розробку ґрунту вручну в траншеях глибиною до 2 м без кріплення строком до 21.04.2004 року.

Суд, проаналізувавши вищезазначені докази, на які посилається податковий орган в обґрунтування наявності трудових відносин у позивача з ОСОБА_10 з січня 2004 року по листопад 2004 року та з ОСОБА_11 з березня 2004 року по січень 2005 року, зазначає, що вказані докази підтверджують здійснення разових робіт ОСОБА_10 та ОСОБА_11, при цьому, не підтверджують наявності трудових відносин у зазначених громадян з позивачем протягом строку, за який податковим органом нараховується ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС" податок з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, що податковим органом податок з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті позивачем з не облікованої заробітної плати ОСОБА_10 та ОСОБА_11, розрахований непрямим методом, виходячи з розміру заробітної плати, які були заявлені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при наданні пояснень, та не підтверджені жодним доказом.

Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Згідно з п.п.4.3.3 п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Отже, судом встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) обовязково приймає рішення про застосування непрямих методів при визначенні податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що зазначена процедура нарахування зобовязання обумовлена, у першу чергу, тим, що таким чином податковий орган визначає базу оподаткування, з якої нараховується податкове зобовязання та штрафні санкції.

Судом встановлено, що податковим органом рішення про застосування непрямих методів при визначенні позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб не приймалося, що свідчить про порушення відповідачем процедури визначення бази оподаткування, з якої має бути розрахований податок.

Крім того, суд зазначає, що на виконання ухвали суду ВАСУ від 02.08.2011 року, в якій суд наголошував на доцільності виклику свідків, судом ухвалою суду від 27.12.2011 року було зобовязано відповідача забезпечити явку спеціалістів, які проводили перевірку.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що спеціалісти, які проводили перевірку ДП "Сентінел" фірми "ПАСАТ-ОНІКС", вже не працюють в ДПІ у м.Алушті, отже, забезпечити їх явку для надання пояснень стосовно обставин проведення перевірки позивача не представляється можливим.

Отже, приймаючи до уваги те, що прямих доказів того, що ОСОБА_11 в період з березня 2004 року по січень 2005 року та ОСОБА_10 в період з січня 2004 року по листопад 2004 року працювали у позивача та отримували заробітну плату в розмірах, яких вони зазначили в поясненнях, немає, враховуючи, що надані податковим органом докази підтверджують тільки здійснення разових робіт ОСОБА_10 та ОСОБА_11, враховуючи, що податковим органом рішення про застосування непрямих методів при визначенні позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб не приймалося, тобто порушено процедуру застосування непрямих методів, суд приходить до висновку, що нарахування податковим органом позивачу податку з доходів з необлікованої заробітної плати ОСОБА_11 в розмірі 717,23 гривень та ОСОБА_10 в розмірі 1809,45 гривень є безпідставним.

Судом встановлено, що до позивача вищезазначеним податковим повідомленням- рішенням застосовано штрафні санкції на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

В судовому засіданні встановлено обґрунтованість донарахування позивачеві податку з доходів, виплачених ОСОБА_7, у сумі 520,00 гривень, а тому штрафні санкції в розмірі 1040,00 гривень нараховані позивачеві вірно.

Таким чином, податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Алушті № 0000291701/0 від 20.03.2006 року в частині визначення основного платежу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 520,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1040,00 гривень не підлягає скасуванню, отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що суд визнав необґрунтованим визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4346,68 гривень, суд відповідно визнає безпідставним застосування до Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" штрафних (фінансових) санкцій на суму 8693,36 гривень.

Таким чином, суд зазначає, що податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Алушті № 0000291701/0 від 20.03.2006 року в частині визначення основного платежу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4346,68 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8693,36 гривень не можна визнати таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, отже, його належить визнати протиправним та скасувати в вищезазначеній частині.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недіючими податкових повідомлень рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000542301/0 від 20.03.2006 року в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 16115,25 гривень, в т.ч.: за основним платежем - 10743,5 гривень, за штрафними санкціями - 5371,75 гривень, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000532301/0 від 20.03.2006 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 16230 гривень, в т.ч. за основним платежем - 12000 гривень, за штрафними санкціями - 4230 гривень, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000582301 від 20.03.2006 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000552301/0 від 20.03.2006 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000291701/0 від 20.03.2006 року в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13040,04 гривень, в т.ч. за основним платежем - 4346,68 гривень, за штрафними санкціями - 8693,36 гривень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 03,40 грн.

У звязку зі складністю справи судом 01.02.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 07.02.2012 року постанова буде складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000542301/0 від 20.03.2006 року в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 16115,25 гривень, в т.ч.: за основним платежем - 10743,5 гривень, за штрафними санкціями - 5371,75 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000532301/0 від 20.03.2006 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 16230 гривень, в т.ч. за основним платежем - 12000 гривень, за штрафними санкціями - 4230 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000582301 від 20.03.2006 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000552301/0 від 20.03.2006 року.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000291701/0 від 20.03.2006 року в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13040,04 гривень, в т.ч. за основним платежем - 4346,68 гривень, за штрафними санкціями - 8693,36 гривень.

7. В іншій частині позову відмовити.

8. Стягнути на користь позовом Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (ЄДРПОУ 25147767) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,4 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Трещова О.Р.

<Текст >