Постанова № 21782530, 29.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

29 лютого 2012 року Справа № 5004/2385/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. , судді Бучинська Г.Б. при секретарі Новак Р.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 20.12.11 р. у справі № 5004/2385/11

за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ

до підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки

за зустрічним позовом підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу - ОСОБА_2

про визнання недійсним договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р.

за участю представників:

позивача за первісним позовом- ОСОБА_3 дов. № 03/2/337 від 27.05.2011р.

відповідача за первісним позовом- ОСОБА_4 дов. №2188 від 03.10.2011р.

третьої особи - не з"явився

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2011р. змінено склад суду у даній справі. Відповідно до затверджених нових складів колегій, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Бучинська Г.Б.

ВСТАНОВИВ:

24.01.2011р. позивач ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся до господарського суду Волинської області із позовом про звернення стягнення на майно, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 шляхом набуття права власності позивачем на предмет іпотеки, нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду справи господарським судом Волинської області прийнято рішення від 17.03.2011р., яке було скасоване постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. скасовано рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 5/5004/124/11, а справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. у справі №5004/2385/11 (суддя Суряк О.Г.) позов публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до підприємця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006р., укладеним між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та ФОП ОСОБА_1, звернуто стягнення на майно оціночною вартістю 1355876 (один мільйон триста пятдесят пять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень (з урахуванням ПДВ), яке є предметом договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р., укладеного між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та підприємцем ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - нежитлове приміщення, літера “А-5”, загальною площею 93,5 кв.м., шляхом набуття права власності публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (м.Київ, вул.Зоологічна, буд. 5, код ЄДРПОУ 19017842) на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, літера “А-5”, загальною площею 93,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В зустрічному позові підприємця ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Луцького міского нотаріального округу - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р. відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до ст.ст.36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач по первісному позову - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи (т.3, арк. справи 119-120).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.111-12 ГПК України, згідно якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов»язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Так як, при новому розгляді справи Вищий господарський суд України вказав на необхідність «врахувати позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.12.2009р. у справі №14/215».

Також скаржник зазначає, що господарським судом Волинської області порушено вимоги ст.ст.35, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», де відокремлено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку (тобто без судового розгляду в порядку ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку») та в судовому порядку (ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку»).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/2385/11 від 16.01.2012р. апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 прийнято до провадження, справу призначено до слухання 08.02.2012 о 10.00 (т.3, арк.справи 117).

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 31.01.2012р. письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Волинської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (т.3, арк. справи 127-132).

У відзиві зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України, для суду є обов'язковим рішення Верховною Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Постанова Верховного Суду України від 22.12.2009 р. у справі № 14/215 не є таким рішенням, оскільки як в ній зазначено прийнята за наслідками розгляду касаційної скарги на Постанову Вищого господарського суду України від 22.10.2009 р. у справі № 14/215.

Також стверджує, що відповідно до ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності і на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Позивач звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі №4/1, яка згідно ч.1 ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для суду, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2011р. у справі №4/1. Зміст зазначених постанов повністю підтверджує законність та обгрунтованість рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2011 р. у справі № 5004/2385/11 та помилковість доводів ФОП ОСОБА_1, викладених в апеляційній скарзі.

Також заперечує проти інших доводів ФОП ОСОБА_1, зокрема щодо порушення судом першої інстанції ст.ст.22, 60, 77, 83, 84 ГПК України, з обгрунтувань викладених у відзиві.

До початку судового засідання 08.02.2012р., відповідачем, через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду, було подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.02.2012р. представник позивача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

На підставі клопотання позивача, до матеріалів справи долучено постанову Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі №4/1

Третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, в судове засідання не з»явилася, причини неявки суду не повідомила, хоч про час та місце розгляду скарги була повідомлена у встановленому порядку (т.3, арк.справи 124).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності, колегія суддів винесла ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.02.2012р. об 14:15 год.

27.02.2012р. скаржник подав, через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду, письмові пояснення у даній справі в яких зокрема зазначає:

- правова позиція Верховного Суду України висловлена у Віснику Верховного Суду України №7 (119) за 2010 рік, де вказано, що реєстрація права власності права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України «Про іпотеку»не передбачено.

- таку ж позицію щодо реєстрації прав на предмет іпотеки займає Верховний Суду України у постанові від 22.12.2009р. у справі №14/215 (на яку посилається ВГСУ). Тому підставою апеляційної скарги є саме невиконання вказівок Вищого господарського суду України.

- практика Вищого господарського суду України також свідчить, про відсутність правових підстав для позову банку про звернення стягнення шляхом визнання права власності, про що свідчать постанови від 11.01.2012р. у справі №5024/11/2011 та від 07.12.2011р. у справі №14/32.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.02.2012р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник позивача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася. Про час та місце розгляду скарги була повідомлена у встановленому порядку (т.3, арк.справи 154).

В судовому засіданні представник відповідача подав письмове клопотання про призначення експертизи для з»ясування питання вартості предмета іпотеки (т.3, арк.справи 171).

Колегія суддів, порадившись, відмовила в задоволенні зазначеного клопотання у зв»язку з його безпідставністю.

Також скаржник подав письмово додаткові пояснення в яких, зокрема, зазначив, що позивачем не було виконано умов ст.27, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»(т.3, арк.справи 172).

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/2385/11 від 08.02.2012р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

03.11.2006р. відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (Кредитодавець) з ОСОБА_1 (Позичальник) уклали кредитний договір №102/06Р про надання кредиту в сумі 200000 доларів США зі строком погашення згідно графіка до 03.11.2016р. та сплатою 13,5% річних за користування кредитом.

Пунктами 1.3 та 1.3.1 вказаного договору сторони передбачили, що забезпеченням виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом , комісій, неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, а також інших втрат кредитодавця виступає іпотека, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 93,5м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2006р. В забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором в пятиденний строк з моменту підписання цього договору укладається договір іпотеки між Кредитодавцем та Іпотекодавцем. Умови передачі майна в заставу та звернення стягнення на заставлене майно регулюються нормами чинного законодавства України і відповідним договором застави.

03.11.2006р. ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" уклало з підприємцем ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір іпотеки №47/06Р/І в забезпечення виконання умов кредитного договору від 03.11.2006р. №102/06Р.

27.11.2007р. ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_1 уклали додатковий договір №1 до кредитного договору від 03.11.2006р. №102/06Р, згідно якого сума кредиту визначена в розмірі 260000 доларів США.

Також, 27.11.2007р. ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з підприємцем ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений додатковий договір №1 до договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р., відповідно до змісту якого іпотекою забезпечувалось збільшене на 60000 доларів США кредитне зобовязання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до матеріалів справи, підприємець ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві заперечувала проти факту укладення між нею та банком договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р., зазначаючи, що такого договору вона не підписувала, підписи на договорі іпотеки їй не належать, просила та визнати недійсним договір іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з висновком експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області від 04.11.2010 року № 457, який був виконаний на підставі ухвали суду від 31.08.2010р. про призначення судово-почеркознавчої експертизи, винесеної суддею Луцького міськрайонного суду Кихтюк Р.М., по цивільній справі № 2-1254/10, підпис в графі “ПІБ”у договорі іпотеки № 47/06Р/І, укладеному 03.11.2006 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_1, виконаний ОСОБА_1.

В матеріалах справи міститься висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області від 04.04.2011 року №144, який був виконаний на підставі ухвали суду від 18.02.2011 року про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, винесеної суддею Луцького міськрайонного суду Кихтюк Р.М., по цивільній справі № 2-1571/11, підписи від імені ОСОБА_1 у кредитному договорі № 102/06Р, укладеному 03.11.2006 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_1, виконані ОСОБА_1.

Вказані експертизи були призначені Луцьким міськрайонним судом за клопотанням ОСОБА_1, при розгляді її позову до ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк про визнання недійсним кредитного договору від 03.11.2006 року № 102/06Р та договору іпотеки від 03.11.2006 року № 47/06Р/І, на тій підставі, що вона їх не підписувала.

З оглянутого оригіналу договору іпотеки від 03.11.2006р. № 47/06Р/1, слід відмітити, що підписи ОСОБА_1 на договорі іпотеки від 03.11.2006р. №47/06Р/1 та додатковому договорі №1 від 27.11.2007р. до договору іпотеки №47/06Р/1 скріплені печаткою підприємця ОСОБА_1, а факт підписання особисто ФОП ОСОБА_1 договору іпотеки від 03.11.2006 року №47/06Р/1 та додаткового договору №1 до договору іпотеки №47/06Р/1 підтверджується також посвідчувальним написом на зазначених договорах приватного нотаріуса Луцького міського нотаріальною округу ОСОБА_2, в якому зазначено, що договір підписано сторонами у її присутності, особи громадян, які підписати договір, встановлено.

Про укладення оспорюваного договору іпотеки від 03.11.2006р. №47/06Р/1між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ФОП ОСОБА_1 свідчить також поданий підприємцем ОСОБА_1 позов до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про визнання недійсною статтю 7 договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, який залишений без розгляду господарським судом міста Києва (ухвала №35/42 від 18.04.2011р.).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що подання зустрічного позову та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, спрямоване на затягування розгляду справи за первісним позовом.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 01.09.2011р. у справі за позовом ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" 2793548 грн. заборгованості за кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006р.

На момент подання позову загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006р. становила 1 579449 грн. 60коп. Згідно наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 19.12.2011р. становить 3287 942 грн. 30 коп.

В матеріалах справи міститься звіт про незалежну оцінку нежитлового приміщення, загальною площею 93,5м2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, складеного 25.11.2011р. ТзОВ “СВАН КОНСАЛТИНГ” (Сертифікат субєкта оціночної діяльності №12522/11 від 05.10.2011р.) відповідно до якого ринкова вартість нежитлового приміщення (предмета іпотеки) загальною площею 93,5м2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 складає 1355876 (один мільйон триста пятдесят пять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень (з урахуванням ПДВ).

Пунктом 7.1 договору іпотеки сторони передбачили право Банку як іпотекодержателя у разі невиконання договору звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги пятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Відповідно до п.п. 7.4, 7.5 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону Ураїни “Про іпотеку”.

Згідно пунктів 7.6., 7.6.1 договору іпотеки за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. Зокрема іпотекодержатель має право на свій розсуд вказати у своєму односторонньому рішенні про придбання предмета іпотеки у власність вартість предмета іпотеки, визначену на підставі здійсненої на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмета іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Оскільки згідно з зазначеними умовами договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись зазначеним способом.

Отже, наведеними вище нормами законодавства (ст.ст.36, 37 Закону України "Про іпотеку") не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Дану позицію підтримує Верховний Суд України у постанові від 26 грудня 2011 року у справі №4/1.

Враховуючи викладене, а також те, що договір іпотеки містить відповідне застереження про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя в рахунок виконання зобовязань по кредитному договору, вимога Банку про звернення стягнення на майно оціночною вартістю 1355876 грн., яке є предметом договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006р., укладеного між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та підприємцем ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - нежитлове приміщення, літера “А-5”, загальною площею 93,5 кв.м., шляхом набуття права власності публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 20.12.11 р. у справі № 5004/2385 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Бучинська Г.Б.

Вих.№ 01-12/3246/12