Рішення № 21781474, 28.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.12 Справа№ 5015/7350/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів

до відповідача-1: СПД-ФО ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіамакс», м. Луцьк

про: відшкодування шкоди на суму 1140140,06 грн

Представники :

Від прокурора: Яворська Л.Р. - старший помічник прокурора

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність №2410-10-403 від 25.01.2012р.)

Від відповідача-1: ОСОБА_3 - адвокат

Від відповідача-2: не зявився

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів до відповідача-1 СПД-ФО ОСОБА_1, м.Львів, відповідача-2 ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», м. Луцьк про відшкодування шкоди на суму 1 140 140,06 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 29.12.2011 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

Згідно заяв від 14.02.2012 р. та 24.02.2012 р. позовні вимоги позивачем уточнялись.

Відповідно до позовних вимог, уточнених заявою від 24.02.2012 р., КП «Адміністративно-технічне управління»просить суд відшкодувати за рахунок відповідачів завдані позивачу збитки на суму 1140140,06 грн., а саме: стягнути з ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»96340,06 грн. витрат на примусовий демонтаж та транспортування конструкцій; стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 1043800,00 грн. витрат на зберігання демонтованих конструкцій.

В судовому засіданні 28.02.2012 р. представники прокурора та позивача уточнені позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог щодо СПД-ФО ОСОБА_1 відмовити повністю. Заперечення відповідача викладено у заяві, поданій 28.12.2011 р. та відзиві на позовну заяву від 27.02.2012 р.

Так, у заяві від 28.12.2011 р. відповідач-1 вказує на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки не перебуває у цивільних/договірних правовідносинах із позивачем. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 заперечує наявність вини у заподіянні позивачу збитків, зазначаючи, що право власності на рекламні щити ним набуто у відповідності до вимог закону. Нормами законодавства не було передбачено обовязку СПД-ФО ОСОБА_1 повідомити орган місцевого самоврядування про перехід права власності на рекламні конструкції, а також подавати заяви про внесення відповідної інформації до Реєстру обтяжень нерухомого майна.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

10.06.2010 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради («Уповноважений орган»), КП «Адміністративно-технічне управління»(«Оператор») та ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»(«Користувач») укладено Договір № 68 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до умов якого відповідачу-2 було надано у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова, згідно з «Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові»чинними на час видачі дозволів.

Термін дії договору встановлено з 19.06.2009 р. по 19.06.2014 р.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору відповідач-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість користування місцями, для розміщення спеціальних конструкцій за діючими на день сплати розрахунковими тарифами, визначеними згідно з «Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами».

Як зазначається у позовній заяві всупереч умовам Договору платежі за тимчасове користування місцями для розміщення реклами відповідач-2 систематично не сплачував. Вказане підтверджується рішеннями Господарського суду Волинської області від 10.02.2010 р. у справі № 03/173/18-38 та від 23.06.2010 р. у справі № 07/97-38, яким стягнуто заборгованість ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»за користування місцями для розміщення реклами згідно Договору № 68 від 10.06.2009 р.

У звязку із невиконанням відповідачем-2 договірних зобовязань щодо здійснення платежів за користування місцями для розміщення реклами Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 р. №318 дозволи на розміщення реклами ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»скасовані.

Пунктом 3 вищевказаного рішення відповідача-2 зобов'язано здійснити монтаж рекламних конструкцій згідно з п. 3.6. Примірного договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.08.2004 р. № 817 (зі змінами).

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування дозволів ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»оскаржувалось відповідачем-2 до Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду від 01.04.2010 р. вжито заходів забезпечення адміністративного позову, які передбачали, зокрема, зупинення дії оскаржуваного рішення та заборону Департаменту економічної політики львівської міської ради та КП «Адміністративно-технічним управління»приймати рішення, розпорядження, попередження, приписи, вимоги, якими обмежується право ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»користуватися спеціальними конструкціями зовнішньої реклами, а також проводити демонтаж рекламоносіїв.

Вищевказану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову скасовано Ухвалою Галицького районного суду від 15.06.2010 р., якою адміністративний позов, за клопотанням представника ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», залишено без розгляду.

Відповідно до п. 3.4.7. Договору № 68 від 10.06.2010 р. при скасуванні дозволу на розміщення зовнішньої реклами демонтаж спеціальної конструкції відповідач-2 зобовязався здійснити у 3-денний термін.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що при невиконанні відповідачем-2 припису про демонтаж спеціальної конструкції, після скасування дозволу на її встановлення, конструкція демонтується оператором КП «Адміністративно-технічним управління»примусово. Користувач сплачує оператору вартість примусового демонтажу, транспортування і зберігання такої конструкції.

Враховуючи те, що вимог виконавчого комітету про проведення демонтажу відповідач-2 не виконав, Наказом Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 10-Д від 08.04.2010 р. КП «Адміністративно-технічне управління»зобовязано до 08.08.2010 р. примусово демонтувати конструкції зовнішньої реклами ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», дозволи на які скасовано.

Як вказано у позовній заяві на час проведення примусового демонтажу ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»частково демонтувало свої конструкції. Примусовий демонтаж проведено по 116-ти позиціях, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 21.06/2010/4 від 23.06.2010 р.; № 24.06/2010/6 від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000036 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.07.2010 р.; .№ 39 від 24.06.2010 р. (із кошторисом); № 40 від 25.06.2010 р. (із кошторисом)

Загальна сума витрат позивача на демонтаж рекламних конструкцій складає 96340,06 грн. Факт сплати позивачем вказаної суми підтверджується представленими суду виписками із банківського рахунку КП «Адміністративно-технічним управління».

30.06.2010 р. Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.04.2010 р. у справі № 01/29 винесено постанову про накладення арешту на рекламні щити та заборону їх відчуження. Залізничним ВДВС ЛМУЮ демонтовані конструкції було описано та накладено на них арешт. Згідно Акту опису та арешту майна № АА 379046 від 30.07.2010 року зазначені конструкції передано на відповідальне зберігання КП «Адміністративно-технічне управління».

Листом від 09.07.2010 р.№ 2410-08-5612 КП «Адміністративно-технічне управління»повідомило відповідача-2 про те, що згідно Наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 10-Д від 08.04.2010 р. було проведено демонтаж рекламоносіїв ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»у кількості 116 конструкцій. Конструкції знаходяться на складі КП «Адміністративно-технічне управління».

У вищевказаному листі позивач просив відповідача-2 скерувати уповноваженого представника для отримання демонтованих конструкцій та відшкодування вартості робіт по демонтажу згідно виставленого рахунку.

Однак, як встановлено судом демонтовані рекламні конструкції відповідач-2 не забрав, вартості робіт по демонтажу, а також витрат на зберігання рекламних конструкцій позивачу не відшкодував.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого на підставі п. 3.8.9. Ухвали Львівської міської ради Про «Правила благоустрою і утримання території м. Львова», вартість зберігання рекламних конструкцій становить 1403800,00 грн. Вартість зберігання позивачем розраховано за період з дня демонтажу рекламоносія по 05.12.2011 р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи у травні 2010 р. право власності на рекламні щити відповідач-2 відступив відповідачу-1 згідно Договору про припинення зобовязання передачею відступного від 27.05.2010 р. Вказаний договір як мирову угоду затверджено рішенням Львівського обласного постійно діючого третейського суду при спеціалізованому обєднанні «Товарна біржа «Український центр спеціалізованих аукціонів»від 27.05.2010 р. у справі № 1/1-05/10.

КП «Адміністративно-технічне управління»зверталось до Господарського суду Львівської області із прозовом про скасування вищевказаного рішення третейського суду, однак рішенням суду від 23.12.2010 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 р. у справі № 13/164 (2010) в задоволенні позову КП «Адміністративно-технічне управління»відмовлено повністю.

Відповідно до умов Договору сторони домовились про повне припинення зобовязань відповідача-2, які виникли із Договору про надання послуг № 1 від 01.01.2010 р., шляхом передання відповідачем-2 взамін виконання зобовязань відступного рекламних конструкцій, визначених Додатком № 1 до Договору. Рекламні конструкції передаються у місці їх встановлення чи зберігання, про що зазначається в акті прийому-передачі (п. 1.3. договору).

Передача рекламних конструкцій відповідачу-1 підтверджується підписаним ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»та СПД-ФО ОСОБА_1 Актом прийому передачі відступного та № 2 від 29.05.2010 р.

У позовній заяві позивач зазначає, що всупереч п. 7.39. Правил розміщення реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1173 від 19.11.2004 р. із заявою про переоформлення дозволу СПД-ФО ОСОБА_1 не звертався, про набуття права власності на конструкції органи місцевого самоврядування не повідомляв.

Про перехід права власності орган місцевого самоврядування та позивач не знали і не могли знати, оскільки Договір про припинення зобовязання передачею відступного від 27.05.2010 р., згідно з яким право власності на рекламні конструкції перейшло від ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»до СПД-ФО ОСОБА_1, державній реєстрації, опублікуванню в пресі та іншому оприлюдненню не підлягав. З укладеним договором позивач ознайомився безпосередньо в судовому засіданні у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП «Адміністративно-технічне управління»про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, за твердженням позивача, вина за збитки, понесені КП «Адміністративно-технічне управління»у звязку із демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій покладається як на відповідача-1 так і на відповідача-2.

Враховуючи те, що обовязок щодо демонтажу рекламних конструкцій Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 р. №318 покладався на ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», витрати на примусовий демонтаж рекламоносіїв в сумі 96340,06 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача-2.

Витрати на зберігання рекламоносіїв в сумі 1043800,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача-1, оскільки з 27.05.2010 р. рекламні конструкції належать на праві власності СПД-ФО ОСОБА_1

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи, 10.06.2010 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради («Уповноважений орган»), КП «Адміністративно-технічне управління»(«Оператор») та ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»(«Користувач») укладено Договір № 68 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. На підставі вказаного Договору відповідачем-2 було розміщено рекламні конструкції на території м. Львова.

У звязку із невиконанням договірних зобовязань щодо сплати вартості користування місцями розміщення рекламоносіїв Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2010 р. №318 дозволи на розміщення реклами ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»скасовані. Відповідача-2 зобовязано демонтувати рекламні конструкції.

Пунктом 3.4.7. Договору № 68 від 10.06.2010 р. визначено, що при скасуванні дозволу на розміщення зовнішньої реклами демонтаж спеціальної конструкції відповідач-2 зобовязався здійснити у 3-денний термін.

Однак, як встановлено судом у визначений Договором строк вимог відповідач-2 рекламних конструкцій не демонтував.

У п. 5.2. Договору передбачено, що при невиконанні відповідачем-2 припису про демонтаж спеціальної конструкції, після скасування дозволу на її встановлення, конструкція демонтується оператором КП «Адміністративно-технічним управління»примусово. Користувач сплачує оператору вартість примусового демонтажу, транспортування і зберігання такої конструкції.

Вищевказане положення Договору відображає приписи п. 3.8.9. Правил благоустрою Львова, затверджених Ухвалою Львівської міської ради № 816 від 26.10.2000 р., відповідно до якого видатки на демонтаж та зберігання демонтованих споруд, дозволи на розміщення яких скасовані, відшкодовують їх власники. Розмір оплати за одну добу зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на базах житлово-комунальних органів встановлюється в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян; за доставку і демонтаж в розмірі фактичних витрат.

Згідно розрахунку позивача вартість витрат на демонтаж рекламних конструкцій становить 96340,06 грн., сума витрат на зберігання 1043800,00 грн.

Фактичні витрати на демонтаж та доставку рекламних конструкцій ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»в сумі 96340,06 грн. підтверджуються виписками із банківського рахунку позивача. Про витрати позивача на зберігання рекламних конструкцій свідчать, зокрема, Договір оренди № 09/О від 22.06.2010 р. з Додатком від 22.06.2010 р. та Додатковою угодою № 1 від 22.06.2010 р., відповідно до умов яких позивачем орендувалось складське приміщення за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, виставлені орендодавцем рахунки, а також платіжні доручення про сплату позивачем орендної плати.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно визначення ч. 2 ст. 22 ЦК України до збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки (ст. 1166 ЦК України).

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Як встановлено в процесі розгляду справи обовязок демонтувати рекламні конструкції, розміщені на підставі Договору № 68 від 10.06.2010 р. згідно Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 р. №318, а також п. 3.4.7. Договору № 68 від 10.06.2010 р. покладався на відповідача-2. Покладення такого обовязку на відповідача-1 ні умовами Договору про припинення зобовязання передачею відступного від 27.05.2010 р. ні жодним іншим наявним в матеріалах справи документом, не передбачено.

Передання права власності на рекламоносії відповідачу-1, за переконанням суду, не звільнило відповідача-2 від виконання обовязку щодо їх демонтажу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що збитки у вигляді витрат на демонтаж рекламних конструкцій спричинені позивачу внаслідок винної поведінки відповідача-2, а відтак уточнені позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»96340,06 грн. витрат на примусовий демонтаж рекламоносіїв є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з СПД-ФО ОСОБА_1 витрат позивача на зберігання демонтованих рекламних конструкцій суд зазначає наступне:

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах регулюються Типовими правлами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12. 2003 р. № 2067

Пунктом 30 Типових правил передбачено, що у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою або передачі його в оренду дозвіл підлягає переоформленню.

Особа, яка набула право власності на рекламний засіб або орендувала його, протягом одного місяця з дня виникнення права власності (користування) рекламним засобом звертається до робочого органу із заявою у довільній формі про переоформлення дозволу.

Аналогічне положення міститься у п. 7.39. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених Рішенням Львівської міської ради від 19.11.2004 р. № 1173.

Як вбачається із матеріалів справи право власності на рекламні конструкції відповідач-1 набув 29.05.2010 р. з моменту підписання Акту прийому-передачі відступного № 2 (п. 3.4. Договору про припинення зобовязання передачею відступного від 27.05.2010 р.).

Згідно п. 3.8.9. Правил благоустрою Львова, затверджених Ухвалою Львівської міської ради № 816 від 26.10.2000 р. відшкодування видатків на демонтаж та зберігання демонтованих споруд, дозволи на розміщення яких скасовані, здійснюється за рахунок їх власників.

Однак, в даному випадку слід врахувати те, що рекламні щити демонтовано у звязку із закінченням дозволів, виданих відповідачу-2, примусовий демонтаж рекламоносіїв позивач здійснив у звязку із невиконанням відповідачем-2 приписів Рішення Львівської міської ради та умов Договору. Крім того, відповідно до п. 1.3. Договору про припинення зобовязання передачею відступного від 27.05.2010 р. та Акту прийому передачі відступного та № 2 від 29.05.2010 р. рекламні конструкції відповідачу-1 передано у місці їх встановлення, нормами законодавства відповідачу-1 надавався місячний строк для переоформлення дозволів на розміщення рекламних конструкцій.

Із врахуванням вищезазначених обставин суд вважає, що за період з 23.06.2010 р. до 29.06.2010 р. вина відповідача-1 у заподіянні позивачу збитків за зберігання рекламоносіїв відсутня.

Як вже зазначалося протягом одного місяця з дня набуття права власності на рекламний засіб відповідач-1 зобовязаний був звернутися до уповноваженого органу із заявою про переоформлення дозволу. Проте, як встановив суд, у визначений законодавством термін відповідач-1 у «Дозвільний офіс»Львівської міської ради із такою заявою не звертався.

В матеріалах справи наявні докази звернення відповідача-1 із заявою про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами лише на вул. Замарстинівській, 178. Вказаної адреси у переліку рекламних конструкцій, переданих відповідачу-1 згідно Акту № 2 від 29.05.2010 р. немає.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що починаючи з 30.06.2010 р. по 30.07.2010 р. рекламні конструкції зберігалися позивачем з вини відповідача-1, оскільки після закінчення місячного строку для отримання дозволів відповідальність за законність встановлення рекламних конструкцій ніс відповідач-1.

Як встановив суд, у наведеному в позовній заяві розрахунку позовних вимог позивачем допущено описку щодо кількості щитів, демонтованих згідно накладних № 127 від 22.06.2010 р. (вказано 8 замість 9) та № 131 від 24.06.2010 р. (вказано 9 замість 2). Згідно накладних загальна кількість демонтованих щитів становить 117 штук, однак у позовній заяві позивач просить суд стягнути заборгованість за зберігання 116 рекламних щитів.

Згідно приписів ст. 83 ГПК України виходити за межі позовних вимог господарський суд може лише за клопотанням заінтересованої особи, яке в даному випадку відсутнє. Тому, суд розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості за зберігання 116 рекламних щитів.

Вартість витрат на зберігання 116 рекламних щитів за період з 30.06.2010 р. по 30.07.2010 р., згідно здійсненого судом розрахунку, становить 58752,00 грн.

Починаючи з 30.07.2010 р. демонтовані рекламні щити перебували на відповідальному зберіганні КП «Адміністративно-технічне управління»згідно Акту опису та арешту майна № АА 379046 від 30.07.2010 р., складеного Залізничним ВДВС ЛМУЮ.

Демонтовані рекламні щити було арештовано Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у звязку із виконанням рішення Господарського суду Волинської області від 14.04.2010 р. у справі № 01/29 про стягнення з ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс»на користь КП «Адміністративно-технічне управління»заборгованості за договором поруки.

У відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 30.07.2010 р.) витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать, зокрема, кошти, за рахунок яких здійснено оплату перевезення, зберігання і реалізації майна боржника (ч. 3 ст. 45 Закону).

Відповідно до частини 2 вищенаведеної норми витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій стягуються з боржника, в даному випадку ТзОВ «Телерадіокомпанія «Медіамакс», про що державний виконавець виносить постанову (ч. 4 ст. 41 Закону).

З врахуванням положень вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження» позовні вимоги про стягнення СПД-ФО ОСОБА_1 вартості зберігання рекламних щитів починаючи з 30.07.2010 р. є безпідставними.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 509, 525, 526, 599, 1166 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіамакс»(43000, м. Луцьк, вул. В.Стуса, 11. Код ЄДРПОУ 32872400) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42. Код ЄДРПОУ 13804591) 96340,06 грн. збитків.

3.Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»(79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42. Код ЄДРПОУ 13804591) 58752,00 грн. збитків.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіамакс»(43000, м. Луцьк, вул. В.Стуса, 11. Код ЄДРПОУ 32872400) в доход державного бюджету (Отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 926,80 судового збору.

5.Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету (Отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1175,04 грн. судового збору.

6.В решті частині вимог в задоволенні позову відмовити.

7.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.03.2012 р.