Рішення № 21781475, 28.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.12 Справа№ 5015/7283/11

За позовом: Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», м. Львів

про стягнення 37170, 37 грн. та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

Від прокурора: н/з

Від позивача: Бекесевич Ю.В.

Від відповідача: Ступінський Я.В.

Суть спору:

Позов заявлено заступником прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів, до публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", м. Львів, про стягнення 37170,37 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2945 га по вул. Хмельницького, 292 у м. Львові та привести її у придатний для використання стан.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2011 р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.01.2012 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 11.01.2012 р., 24.01.2012 р. В судовому засіданні 07.02.2012 р. оголошено перерву до 28.02.2012 р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.

У судових засіданнях представник позивача та прокурор позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, зокрема, що актом від 26.09.2011 р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства відділу Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Львові було встановлено, що земельна ділянка №1 площею ОДО га у м. Львів, вул. Хмельницького, 292, належить ПА'І "Концерн Галнафтогаз" згідно державного акту на право власності на землю від 30.11.2007 р., а земельна ділянка №2 площею 0.1573 га за тією ж адресою, орендується ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на підставі договору оренди від 30.11.2011 р. Однак, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови за тією адресою площею 0,2945 га для будівництва автозаправної станції та влаштування благоустрою. Відділом Держземінспекції відповідачу було видано припис №111 від 26.09.2011 р. щодо усунення порушень земельного законодавства, складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення №000045 від 26.09.2011 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №44 від 05.10.2011 р. по ст. 53-1 КУпАП. Адміністративний штраф в сумі 850 грн. відповідач сплатив квитанцією №200410001 від 04.11.2011 р. Однак, порушення земельного законодавства відповідач не усунув. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві, поясненнях. Визнавши факт огородження за вказаною адресою земельної ділянки вказаної площі зазначив, що на влаштування огорожі відповідач отримав дозвіл Личаківської районної адміністрації, що, у відповідності до п. 3.1. Правил благоустрою та утримання території м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000 р. є підставою для встановлення тимчасової та постійної огорожі, виконання будівельних, ремонтно-будівельних робіт (крім аварійних) на упорядкованих територіях. Посилається на п. 4.2.3. рекомендацій Вищого господарського суду від 02.02.2010 р. "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства", відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідачу належить на праві власності земельна ділянка площею 0,10 га за адресою м. Львів, вул. Хмельницького, 292 для розміщення комплексу АЗС, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 30.11.2007 р. ЯД№430147. Крім того, відповідач користується земельною ділянкою за тією ж адресою площею 0,1573 га під рослинним покривом на підставі договору оренди землі від 25.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3419.

Актом від 26.09.2011 р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства відділу Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Львові було встановлено, що земельна ділянка №1 площею 0,10 га у м. Львів, вул. Хмельницького, 292, належить ПАТ "Концерн Галнафтогаз" згідно державного акту на право власності на землю від 30.11.2007 р., а земельна ділянка №2 площею 0,1573 га за тією ж адресою, орендується ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на підставі договору оренди від 30.11.2011 р. Однак, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови за тією адресою площею 0,2945 га для будівництва автозаправної станції та влаштування благоустрою.

Таким чином, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0372 га. Факт зайняття цієї земельної ділянки відповідачем не заперечувався, заперечення обґрунтовувались під ставністю її зайняття.

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка більшої площі була огороджена ним на виконання Проекту організації будівництва, для чого ним були отримані погодження УДАІ ГУ МВС України у Львівській області та Личаківської райдержадміністрації, не заслуговує на увагу як таке, що суперечить матеріалам справи. Так, з наданого відповідачем суду Проекту організації будівництва том 3 Робочий проект вбачається, що площа забудови становить лише 371,8 кв.м. (арк. 5 Проекту), а з листа Личаківської районної адміністрації №33/вих-1357 вбачається, що нею не погоджувались межі благоустрою, не надавався дозвіл, а лише погоджувалось проект організації будівництва в частині межі тимчасової огорожі. У відповідності до п. 3.1. Правил благоустрою та утримання території м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000 р. підставою для встановлення тимчасової та постійної огорожі, виконання будівельних, ремонтно-будівельних робіт (крім аварійних) на упорядкованих територіях тощо, є дозвіл, який видається районними адміністраціями у встановленому чинним законодавством порядку. Погодження проекту районною адміністрацією не є тотожним дозволу на влаштування огорожі. Зокрема, з цієї підстави, не є тотожними обставини справи №15/1-пн-09 Запорізького апеляційного суду, на постанову по якій посилається відповідач. Судові рішення, окрім рішень Європейського суду з прав людини, не є джерелом права, а лише вирішенням конкретного спору на підставі певного, властивого саме йому кола доказів.

Дозволу на влаштування огорожі території зазначеної площі суду надано не було, як і доказів набуття у встановленому порядку права на частину земельної ділянки площею 0,0372 га.

Відділом Держземінспекції відповідачу було видано припис №111 від 26.09.2011 р. щодо усунення порушень земельного законодавства, складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення №000045 від 26.09.2011 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №44 від 05.10.2011 р. по ст. 53-1 КУпАП. Адміністративний штраф в сумі 850 грн. відповідач сплатив квитанцією №200410001 від 04.11.2011 р. Зазначене підтверджує факт визнання відповідачем факту вчинення правопорушення при тому, що вказану постанову та дії осіб по притягненню відповідача до відповідальності відповідач не оскаржував.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У відповідності до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. №963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняттям земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 р. №1619.

Відповідно до п. 4 Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільною зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1). Як вбачається з поданого розрахунку, позивач визначив розмір шкоди в сумі 37170,37 грн.

Не заслуговує на увагу посилання відповідача на необхідність застосування до спірних відносин п. 4.2.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-06/15 від 02.02.2010 р. "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства", як такого, що не стосується спірних відносин. Згідно із вказаним пунктом, лише у вирішенні спорів за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду, і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарським судам крім спеціальних норм необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини 2 статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого засобу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України. Однак, вимоги про стягнення шкоди у формі упущеної вигоди по даній справі не заявлялись. Натомість, у відповідності до п. 4.2.1. вказаного роз'яснення, у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963.

З урахуванням наведеного, наявність передбачених законом підстав для відмови позові в цій частині не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог в розмірах, передбачених Законом України "Про судовий збір" за вимоги майнового та немайнового характеру.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ПАТ "Концерн Галнафтогаз", м. Львів, вул. Пластова,1 (ЄДРОПОУ 31729918) на користь місцевого бюджету Личаківського району м. Львова (ЄДРПОУ 22389406, МФО 825014, код платежу 24062100, р/р 3311533170006 в ГУ ДКУ у Львівській області) 37170,37 грн. шкоди.

3.Зобов'язати ПАТ "Концерн Галнафтогаз", м. Львів, вул. Пластова,1 (ЄДРОПОУ 31729918) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2945 га по вул. Хмельницького, 292 у м. Львові та привести її у придатний для використання стан.

4.Стягнути з ПАТ "Концерн Галнафтогаз", м. Львів, вул. Пластова,1 (ЄДРОПОУ 31729918) в доход державного бюджету -2682,50 грн. судового збору.

5.Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 02.03.2012р.