Постанова № 21780309, 28.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.12 Справа № 5010/1996/2011-19/107

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Дяк О.Ю., Рущак І.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "63 котельно-зварювальний завод", № Ю-834 від 14.12.2011р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2011 р. (повний текст складено та підписано 06.12.2011р.)

у справі № 5010/1996/2011-19/107, суддя Максимів Т.В.

за позовом Державного господарського об’єднання "Концерн "Воєнремсервіс", м. Київ

до Державного підприємства "63 котельно-зварювальний завод", м. Івано-Франківськ

про стягнення 12 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2011 р. у справі № 5010/1996/2011-19/107 позов задоволено. З Державного підприємства "63-й котельно-зварювальний завод" (код 07552205) на користь Державного господарського об'єднання "Концерн "Воєнремсервіс" (код 33689872) стягнуто 12 000,00 грн. заборгованості, 120,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті відрахувань на утримання апарату управління за січень-лютий 2011 року в сумі 12000,00грн. та наявністю правових підстав для задоволення позову. Посилання ж відповідача, як на підставу у відмові в задоволенні позову, на внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи ДГО "Концерн "Воєнремсервіс", суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки встановив, що інформація із Спеціального витягу з ЄДР (а.с.123-124) свідчить, що дана юридична особа знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "63 котельно-зварювальний завод" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що підприємство є збитковим, перерахування коштів Концерну суперечить чинному законодавству, про що неодноразово зазначалось Територіальним Західним Контрольно-ревізійним управлінням.

На виконання вимог ухвали суду від 26.12.2011р. позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав його обґрунтованості та законності.

В судовому засіданні 01.02.2012р. представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання, призначене на 22.02.2012р. позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

В дане судове засідання з’явились представники скаржника, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі –залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, Державне господарське об'єднання "Концерн "Воєнремсервіс" створене Наказом Міністра оборони України №311 від 07.06.11 у складі казенних підприємств Міністерства оборони України.

Концерн заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Функціональне управління державним господарським об'єднанням "Концерн "Воєнремсервіс" покладено на Департамент економічної господарської діяльності Міністерства оборони України. Свою діяльність ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" здійснює на основі та у відповідності до чинного законодавства України і Статуту, який затверджується Органом управління майном (п.1.1. Статуту).

Відповідно до п.1.4. Статуту до складу Концерну входять підприємства-учасники, серед яких є Державне підприємство "63-й котельно-зварювальний завод".

Учасники є юридичними особами, ведуть самостійний баланс, самостійно сплачують податки до місцевих та державного бюджетів, мають поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням (п. 1.5. Статуту).

Управління оперативною діяльністю Концерну здійснює правління Концерну і генеральний директор Концерну (п. 4.1. Статуту).

До складу правління Концерну входять генеральний директор Концерну, його заступник та керівники Учасників (п. 4.3. Статуту).

Правління на своїх засіданнях затверджує структуру і чисельність апарату управління Концерну, кошторис витрат на його утримання (п.4.4. Статуту).

Відповідно до п.п. 4.8., 7.5. Статуту, витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку Учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників апарату управління Концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів Учасників.

Ліквідація та реорганізація Концерну здійснюється за рішенням Органу управління майном (п. 8.1. Статуту).

Протокольним рішенням правління ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" №02/10 від 21.07.10 визначено, що до прийняття рішення Міністром оборони України щодо ліквідації ДГО "Концерн "Воєнремсервіс", фінансування витрат його апарату управління підприємства - учасники проводять в сумах та в строки, визначені рішенням правління Концерну від 20.05.10 (протокол № 01/10 від 20.05.10).

Відповідно до протокольного рішення правління Концерну "Воєнремсервіс" №01/10 від 20.05.10 на ДП "63 -й котельно-зварювальний завод" покладено обов'язок щомісячно перераховувати позивачу 6000,00 грн. (додаток №3 до протоколу).

Наказом Міністра оборони України №119 від 28.02.11 юридичну особу - Державне господарське об'єднання "Концерн "Воєнремсервіс" (код ЄДРПОУ 33689872) припинено шляхом його ліквідації.

Державне господарське об’єднання "Концерн "Воєнремсервіс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "63-й котельно-зварювальний завод" про стягнення 12 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо утримання апарату управління Концерну в січні-лютому 2011 року.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Приписами ст.119 ГК України визначено, що залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання, або як державні чи комунальні господарські об'єднання. Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Згідно зі ст.120 ГК України господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Відповідно до ч.4 ст.122 ГК України управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.123 ГК України учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Таким чином, законодавством України передбачено, що всі питання, які стосуються діяльності державного господарського об'єднання, управління ним, його фінансування тощо, повинні бути передбачені його Статутом.

Як було зазначено вище, пунктами 4.8., 7.5. Статуту відповідача передбачено, що витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку Учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників апарату управління Концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів Учасників.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Посилання скаржника на збитковість підприємства не є підставою для невиконання ним своїх зобов'язань, оскільки в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тобто, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Така ж позиція висловлена Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 31.08.11 у справі №5010/204/2011-2/4 (а.с.95-97).

Посилання скаржника на акти КРУ (а.с.33-71), є безпідставними, оскільки вказані акти містять відомості про загальну суму дебіторської заборгованості позивача перед відповідачем.

Окрім того, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, висновки КРУ не впливають на встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема, встановлення наявності зобов’язання відповідача по сплаті відрахувань на утримання апарату управління за січень-лютий, які випливають з установчих документів (Статут Концерну) та протоколів засідань правління Концерну.

Посилання скаржника про внесення до ЄДР відомостей про припинення юридичної особи ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки інформація, яка міститься у Витязі з ЄДР ( а.с.123-124) свідчить про те, що дана юридична особа знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в розмірі 705, 75 грн. покласти на скаржника.

В порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»з державного бюджету скаржнику - ДП "63-й котельно-зварювальний завод" (код 07552205) підлягає поверненню зайво сплачений ним судовий збір в розмірі 490 грн. 25 коп., оскільки на момент звернення з апеляційною скаргою відповідно до ст. 4 вказаного Закону розмір судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку, який підлягав сплаті становив 705, 75 грн., в той час як фактично скаржником сплачено 1196 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2011 р. у справі № 5010/1996/2011-19/107 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в розмірі 705, 75 грн. покласти на скаржника.

3. Повернути ДП "63-й котельно-зварювальний завод", вул. Хриплинська,11, м. Івано-Франківськ,76002 (код 07552205) з державного бюджету зайво сплачений судовий збір в розмірі 490 грн. 25 коп. згідно платіжного доручення № 346 від 30.01.2012р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.