Постанова № 21780299, 23.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.12 Справа № 5015/3292/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувшиапеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі ФО-П ОСОБА_2) б/н від 17.10.2010р.

на рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2011р.

у справі № 5015/3292/11

за позовом:фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (надалі ФО-П ОСОБА_3), АДРЕСА_1

до відповідача:ФО-П ОСОБА_2, м. Львів

про зобов`язання повернення майна (морозильних камер),

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність №01/03 від 10.01.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_5 представник (довіреність від 17.10.2010р.)

Права та обовязки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України представникам сторін розяснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2011р. у справі №5015/3292/11 (суддя Шпакович О.Ф.) позов ФО-П ОСОБА_3 задоволено повністю, зобовязано ФО-П ОСОБА_2 у 20-денний строк повернути ФО-П ОСОБА_3 морозильні камери: марки «Mondiale»(із логотипом НОМЕР_1) у кількості 55 штук та марки «BYFAL»(із логотипом НОМЕР_2) у кількості 47штук та стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 2409,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає незаконним, прийнятим при неповному дослідженні зібраних доказів, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Висновок судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, на який покликається суд першої інстанції, є недостатнім доказом, дана експертиза проведена з порушеннями, а тому місцевим господарським судом безпідставно було відмовлено останньому у проведенні повторної експертизи. Окрім того, судом безпідставно взято до уваги, як доказ отримання морозильних камер Акт приймання-передачі від 03.09.2007р., оскільки у даному Акті відсутнє покликання на договір чи інший документ на підставі яких укладався цей Акт. Скаржник також вважає, що видаткові накладні на передачу морозильних камер не можуть слугувати належним доказом передачі останніх від позивача до відповідача, оскільки одержувач по них є ОСОБА_2 без вказання обов`язкових реквізитів, що не дає можливості ідентифікувати особу, котра отримала морозильні камери.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2012р.

Позивач в судовому засіданні 23.02.2012р. та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити дане рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав та наполягає на її задоволенні. Окрім того, відповідачем заявлено усне клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, у зв`язку із порушенням судовим експертом (при проведенні експертизи) вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні усного клопотання, в зв»язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявленого.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП ОСОБА_3 (Продавець) та ПП ОСОБА_2 (Дистриб`ютор) було укладено договір № 56 від 04.01.2006р., відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.8.) Продавець зобовязувався постачати на довгостроковій підставі власну продукцію Дистрибютору з наданням йому ексклюзивного права реалізації товару на території Львівської області, а Дистриб`ютор приймати та оплачувати товар, вказаний в Прайс-листі (а.с. 41-44).

Згідно із п.п. 3.2., 3.3. вказаного договору, сторони досягли згоди про створення фірмової мережі для продажу продукції Продавця, і для забезпечення належної діяльності Дистриб`ютора, - про передання Дистрибютору обладнання (морозильних вітрин) для зберігання товару.

03.09.2007 року між ПП ОСОБА_3 (Підприємець) та ПП ОСОБА_6 (Використовувач) було укладено договір на тимчасову передачу і використання морозильних камер № 55/1, згідно з умовами якого (п. 1.1.) Підприємець передає у тимчасове платне користування, а Використовувач приймає морозильні камери кількістю 120 шт., загальна вартість яких складає 285 537,53 грн.

Передача майна в користування здійснюється повноважними представниками сторін цього договору за актом приймання-передачі та накладними (п. 2.2. договору).

У відповідності до п.п. 1.3 та 1.4. спірного договору сторони передбачили, що морозильні камери передаються для реалізації напівфабрикатів заморожених виробництва «Підприємця»торговими точками Використовувача. Використання камер для реалізації іншої продукції забороняється.

Згідно з п. 5.2. договору у разі невиконання Використовувачем умов цього договору, Підприємець має право забрати отримане майно у будь-який час. При розірванні договору Використовувач зобов`язаний протягом 10 днів повернути майно, що використовується Підприємцю разом з документацією, відповідно до акту передачі, якщо він це майно не викупив відповідно до умов цього договору (п.6.1. договору).

Даний договір може бути розірваний в односторонньому порядку, зокрема, коли Використовувач порушує умови цього договору (п. 8.1. договору).

Як видно з матеріалів справи, на виконання умов договору на тимчасову передачу і використання морозильних камер № 55/1 Підприємцем було передано Використовувачу морозильні камери у кількості 120 штук (загальною вартістю 285 537,53 грн.), підтвердженням чого є Акт приймання-передачі морозильних камер від 03.09.2007р., підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками (а.с. 7) та дві видаткові накладні №№ СПД-007655 від 03.09.2007р., відповідно до яких передано: 50 морозильних камер (без зазначення марки) загальною вартістю 107737,50 грн. (вартість однієї камери 2154,75 грн.) та 70 морозильних камер марки Mondiale (із логотипом НОМЕР_1) загальною вартістю 177800,03 грн. (вартість однієї камери 2540,00 грн.) (а.с. 8,9).

28.10.2010 року відповідачем повернено 10 морозильних камер: марки Mondiale - 7 штук, марки BYFAL 3 штуки, що підтверджується двосторонньою накладною (а.с. 10) та 26.11.2010 року відповідачем повернено 8 морозильних камер, що підтверджується двосторонньою накладною, у якій відсутнє зазначення марки камер (а.с. 11). Проте, за твердженням Позивача, повернено камери марки Mondiale.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем повернено 15 морозильних камер марки Mondiale (загальною вартістю 38100,00 грн.) та 3 камери марки BYFAL (вартістю 6464,25 грн.). Загальна вартість повернених морозильних камер 44 564,25 грн.

10.03.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом № 617, яким повідомив останнього що на підставі п. 5.2. договору на тимчасову передачу і використання морозильних камер № 55/1 від 03.09.2007р. розриває даний договір в односторонньому порядку, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору та вимагає у відповідності до п. 6.1. вказаного договору повернути решта отримані в тимчасове користування морозильні камери (а.с. 12).

У зв`язку з розірванням спірного договору, позивачем 17.03.2011р. надіслано на адресу відповідача лист-вимогу № 628 про необхідність повідомлення щодо місцезнаходження отриманих за договором № 55/1 морозильних камер, для забезпечення можливості їх передачі представнику ФО-П ОСОБА_3 (а.с. 14).

Проте, як видно з матеріалів справи, відповідачем жодної відповіді на вказані листи позивача надано не було.

У заявлених вимогах позивач просив повернути морозильні камери (у кількості 102 шт.), отримані відповідачем на підставі договору № 55/1 від 03.09.2007 року, який розірвано позивачем в односторонньому порядку, у звязку з порушенням відповідачем договірних зобовязань.

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного.

Згідно з приписами ст.. 526 ЦК України та ст.. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч. 2 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вказаний засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто, коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Факт підписання відповідачем договору № 55/1 від 03.09.2007 року, а також акту приймання-передавання морозильних камер від 03.09.2007 року та видаткових накладних №№ СПД-007655 від 03.09.2007 року підтверджується: - письмовими поясненнями від 30.08.2011р. посадової особи (менеджера) позивача ОСОБА_7, що особисто надавав проекти зазначених документів на підпис відповідачу, який і здійснив їх підписання (у присутності зазначеної особи) (а.с. 59) та висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи № 8783/8784/11-11 від 30.11.2011 року (а.с. 89-91), у якому зазначено про підписання спірного договору, вищезазначених Акту та видаткових накладних вчинено ОСОБА_2.

Твердження скаржника про неукладення договору № 55/1 від 03.009.2007р. та не отримання морозильних камер ОСОБА_2 не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції ще й з тих підстав, що, як зазначалося вище, відбулося часткове повернення відповідачем морозильних камер (за накладними від 28.10.2010 року та 26.11.2010 року), що тим самим підтверджується факт їх отримання останнім. Окрім того, іншої підстави отримання морозильних камер, крім договору № 55/1, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не подано.

Враховуючи те, що відповідачем не виконувались умови договору № 55/1 (п.п. 1.3., 5.1.): морозильні камери за цільовим призначенням (для реалізації заморожених напівфабрикатів виробництва Позивача) не використовувались, у 30-денний строк повідомлення про дислокацію камер - не надано, що підтверджується доповідними від 16.10.2008р., від 17.02.2009р. та від 17.04.2009р. (долучено до матеріалів апеляційного провадження), позивачем, як зазначалось вище, у відповідності до п. 8.1. договору було надіслано повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку,

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим .

Отже, згідно з умовами п. 8.1 договору та вищезазначеною нормою права, договір № 55/1 є розірваним з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про розірвання договору.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, станом на 16.05.2011р. відповідачем морозильні камери «Modiale»в кількості 55 штук та BYFAL в кількості 47 штук отримані за договором на тимчасову передачу і використання морозильних камер № 55/1 від 03.09.2007р. позивачу не повернуті, що підтверджується фактом відсутності двостороннього акту приймання- передавання повернених камер.

У відповідності до ст.. ст.. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Вищевказані норми закону регулюють відносини, які виникають у зв”язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про повернення морозильних камер «Modiale»в кількості 55 штук та BYFAL в кількості 47 штук отриманих за договором на тимчасову передачу і використання морозильних камер № 55/1 від 03.09.2007р.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, скаржниками не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовні заяві та в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2011р. року у справі № 5015/3292/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу передати до господарського суду Львівської області

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.