Постанова № 21780255, 28.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 № 26/351

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

заучастю представників сторін:-позивача: ОСОБА_1, довіреність № 82 від 20.01.2012 року,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 11 від 05.01.2012 року,

ОСОБА_3, довіреність № 258 від 13.02.2012 року.

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу-Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду-м. Києва від-12.01.2012 р.

у справі-№ 26/351 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом-Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до-Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація - 109» Голосіївської районної в м. Києві ради»

про -стягнення 484173,12 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація - 109» Голосіївської районної в м. Києві ради» про стягнення 484173,12 грн. заборгованості за воду за договором № 06420/2-01 від 02.03.2006 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.01.2012 у справі № 26/351 позов задоволено повністю.

КП «Житлово експлуатаційна організація - 109» Голосіївської районної в м. Києві ради» не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема відповідач стверджує, що позивач нараховує відповідачу оплату за постачання послуг з надання холодної води для підігріву гарячої, в той час як умовами спірного договору надання таких послуг не передбачено.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

02.03.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06420/2-01 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі предявленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації Києва, а відповідач зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі Правила-1), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі Правила-2).

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”(далі - Закон), Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами-1 (п. 12.1) та Правилами-2 (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил-1.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що частина з заявленої до стягнення суми основного боргу, а саме: 1130569,75 грн., виникла внаслідок нарахування відповідачу плати за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року включно.

З розрахунку позивача, доданого до матеріалів позовної заяви, слідує, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з заборгованості за рахунками, а саме:

- заборгованості по коду 1-1379 в сумі 247817,84 грн. (постачання питної холодної води та прийняття її стоків і стоків питної води, що використовується для підідгріву);

- заборгованості по коду 1-1705 в сумі 1626,94 грн. (постачання питної води для власних потреб);

- заборгованості по коду 1-1706 в сумі 2570,95 грн. (постачання питної води та приймання її стоків);

заборгованості по коду 1-51379 в сумі 223156,79 грн. (постачання питної води, що використовується для підігріву).

Щодо заборгованості в сумі 223156,79 грн., яка виникла внаслідок нарахування відповідачу плати за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, (код 1-51379), слід зазначити наступне.

Пунктом 2.1 Правил-2 встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”.

Пунктом 3.1 Правил-2 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил-2 передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил-1 встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з привязкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Отже, з зазначеного вище вбачається, що Водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок.

Пунктом 12.17 Правил-1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Пунктом 3.13 Правил-2 визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1 Правил-1 встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

З наведеного вище вбачається, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як “питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води”.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Спірний Договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 223156,79 грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води, задоволенню не підлягають як безпідставні.

Колегією суддів береться до уваги також і те, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 30.05.2011 р. у справі № 17/236).

Щодо стягнення основного боргу в сумі 247817,84 грн. за послуги по постачанню питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 1-1379) слід зазначити наступне.

Враховуючи, що умови Договору регулюють правовідносини з прийняття позивачем від відповідача каналізаційних стоків, нарахування позивачем відповідачу коштів за прийняття стоків гарячої води є цілком правомірним.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показанням лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення обємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил 1.

Пунктом 21.1 Правил-1 визначено, що:

- кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника та інших способів визначення обємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію, у відповідності з п. 21.2 Правил-1.

- Водоканал має право вимагати від абонентів встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі абонента. Абонент забезпечує їх ремонт та перевірку у визначені строки.

Правилами-2 визначено, що:

- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);

- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).

Позивачем до матеріалів справи додані акти про зняття показань з приладів обліку за спірні періоди, підписані представниками як позивача так і відповідача.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, а саме: з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника КП № ЖЕО-109”з 01.05.2011-01.09.2011 р., виконаного позивачем, між сторонами відсутні будь-які суперечності з приводу обсягів та вартості поставленої за умовами Договору по коду 1-1379 питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води за спірний період.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем за умовами Договору послуг на загальну суму 247817,84 грн., отже заборгованість по коду 1-1379 становить 247817,84 грн.

Пунктом 2.1.1 Договору встановлено, що позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним доручення, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Отже, виходячи з умов Договору відповідач в будь-якому разі повинен розрахуватись за надані позивачем за його умовами послуги в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, і, відповідно, прострочення починається з 6-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по коду 1-1379 за надані послуги в сумі 247817,84 грн. є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що, у разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та періоду нарахування пені, визначені позивачем позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 3753,12 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини, які викладені вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 726,41 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

Рішення господарського суду м. Києва від 12.01.2012 у справі № 26/351 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація - 109» Голосіївської районної в м. Києві ради» (03187, м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 31а, код ЄДРПОУ 26385523) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, Печерський р-н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 252015,73 грн. основоного боргу, 3753,12 грн. пені, 726,41 грн. 3% річних, 2564,95 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, Печерський р-н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація - 109» Голосіївської районної в м. Києві ради» (03187, м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 31а, код ЄДРПОУ 26385523) 2276,77 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяАндрієнко В.В.

СуддіБуравльов С.І.

Вербицька О.В.