Постанова № 21780212, 28.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012                                                                                           № 18/328

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко А.І.

суддів:           Отрюха Б.В.

          Михальської Ю.Б.

за участю представників

сторін:

від позивача: Цурка Н.О.- юрист;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад» «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 01.12.2011 р.

у справі № 18/328

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад» «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

про стягнення 1250372,82 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2011 року позов задоволено повністю.

Рішенням суду стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад» «Міжрегіональна академія управління персоналом» (інд. 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, код ЄДРПОУ 00127522) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(інд. 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) суму боргу у розмірі 1250372 (один мільйон двісті п’ятдесят тисяч триста сімдесят дві) грн. 82 коп., 12503 (дванадцять тисяч п’ятсот три) грн. 73 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що відповідно до умов п. 9.3 договору на постачання теплової енергії №540635 від 01.05.2001 року, договір припиняє свою дію у випадках передачі відповідачем свого об’єкту іншій організації, про що позивач повинен бути повідомлений у триденний термін листом.

Відповідно до п.9.3. договору відповідачем 10.06.2011 року було надіслано на адресу позивача лист № 1645/1, в якому останній повідомлявся, що у зв’язку із переданням відповідачем свого об’єкту іншій організації, на умовах передбачених пунктом 9.3. договору Академія вважає зазначений договір припиненим з 01 липня 2011 року.

Апелянт вважає договір припиненим з 01 липня 2011 року, однак позивач, як зазначає апелянт, просить стягнути з відповідача кошти за жовтень 2011 року включно, не зважаючи на те, що відповідно до зазначеного листа липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року та жовтень 2011 року не має бути включеним у розрахунок.

Апелянт звертає увагу на те, що при винесенні оскаржуваного рішення позивачу було помилково задоволено 12297 грн. 93 коп.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

01.05.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад» «Міжрегіональна Академія управління персоналом» укладений договір №540635.

Відповідно до п. 1.1. предметом договору є постачання, коригування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з додатком №1 до договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді для потреб: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону, гарячого водопостачання – протягом року в кількості та в обсягах, яку відповідач зобов’язується оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5 додатку №4 до договору відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Пунктом 2 додатку №4 до договору визначено, що оплата здійснюється відповідачем до початку розрахункового періоду.

Відповідно до наявних матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, поставлену позивачем теплову енергію за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2011 р. не оплатив, у результаті чого з боку відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 1250 372,82 грн.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (стаття 8 Закону).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів підтримує суд першої інстанції стосовно того, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 9.3 договору зазначено, що у випадках передачі абонентом свого об’єкту іншій організації, «Енергопостачальна організація» повинна бути повідомлена в 3-денний термін відповідним двостороннім листом здаючого та приймаючого об’єкта. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію.

Всупереч умовам договору відповідач одностороннім листом №1645/1 від 10.06.2011 повідомив позивача лише про те, що у зв’язку із переданням об’єкту іншій організації вважає договір припиненим.

Оскільки відповідач обов’язок оплати заборгованості за даним договором не передав, то мав виконати дане зобов’язання особисто.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов’язанні може бути змінений іншою особою лише за згодою кредитора.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовуються вимог позивача, не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад» «Міжрегіональна Академія управління персоналом» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2011 р. у справі № 18/328 залишити без змін.

Матеріали справи № 18/328 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко А.І.

Судді                                                                                          Отрюх Б.В.

                                                                                          Михальська Ю.Б.