Постанова № 21780199, 27.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2012                                                                                           № 22/373

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           Мальченко А.О.

          Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.02.2012року

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року

по справі №22/373 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до          акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм»

про          стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2011року по справі №22/373 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33528,73 грн. основного боргу, 4214,95 грн. інфляційних втрат, 1335,13 грн. 3% річних, 607,18 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, акціонерне товариство закритого типу «Водний туризм» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011року по справі №06/26/55/2011 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2012року зазначену вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011року у справі №22/373 відмовити повністю, а рішення суду залишити без змін.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях і надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011року по справі №22/373 залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» - без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2007року між КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (підприємство) та АТЗТ «Водний туризм» (споживач) укладено договір № 2354 згідно з яким підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ «АК «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобов’язалось транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 492, 30 кв. м., за адресою м. Київ, б-р. Перова, буд. 2/1, яке використовується під непродовольчий магазин, комунальні послуги, а також виставляти споживачеві платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробниками і постачальникам комунальних послуг (п. 1.1 договору).

За умовами п. 2.2 договору споживач у відповідності до договору зобов’язався прийняти комунальні послуги та до кінця поточного місяця сплатити:

- за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг;

- суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж поточного місяця; суму по кожному виду комунальних послуг, відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж, ПДВ, податок на воду пред’являють до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати; споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Відповідно до п. 3.1.7 договору передбачено, що підприємство припиняє нарахування платежів за договором в цілому з дати складання акту приймання-передачі нежилого приміщення.

Згідно з п. 5.5 договору, строк дії договору встановлений з 15.11.2006 року по 15.11.2007року, при цьому пролонгація договору його умовами не передбачена.

У жовтні 2011 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» заборгованості за комунальні послуги у загальному розмірі 41689,14 грн., а саме: 33528,73 грн. основного боргу, 4124,95 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 1335,13 грн. та пені у розмірі 2160,33 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що спір у справі виник через наявність заборгованості відповідача по сплаті комунальних послуг згідно виставлених на оплату комунальних послуг платіжних вимог-доручень (що включають послуги: за опалення та холодне водопостачання; а також гаряче водопостачання, стоки гарячої води у відповідних періодах) за період з січня 2009 року по жовтень 2011 року на загальну суму 86741,90 грн., заборгованість за якими, з урахуванням проведених оплат в сумі 54468,85 грн. складала 33528,73 грн. станом на 01.10.2011року.

При прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому їх слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 33528,73 грн. основного боргу, 4214,95 грн. інфляційних втрат, 1335,13 грн. 3% річних, 607,18грн. судових витрат, а в іншій частині в позові відмовити.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок суду про існування між сторонами договірних правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг та обумовлене цим виникнення у відповідача, як споживача цих послуг, обов’язку їх сплачувати.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України регламентовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі ; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.5 договору строк дії договору встановлений з 15.11.2006 року по 15.11.2007року, при цьому пролонгація договору його умовами не передбачена. Таким чином, строк дії вказаного договору №2354 від 23.04.2007 року фактично припинено.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п.п. 1,5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п. 7 постанови КМ України від 24.01.2006 року №45 власник зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов’язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов’язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Наведеним спростовується передчасний висновок суду першої інстанції про обов’язок відповідача оплачувати надані послуги за період з січня 2009 року по жовтень 2011 року на підставі договору про надання послуг №2354 від 23.04.2007 року, строк дії якого фактично закінчено.

При прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги, що інший договір (в т.ч. договір на надання житлово-комунальних послуг), з якого б вбачався обов’язок відповідача сплачувати позивачу кошти за утримання житла та обслуговування будинку, між сторонами не укладався.

Адже, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено вчинення ним дій щодо підготовки проекту договору на надання житлово-комунальних послуг та направлення його на підписання споживачу, як і не доведено ухилення акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» від укладення такого договору в спірний період (з січня 2009 року по жовтень 2011 року) та виникнення спору з цього приводу.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту (стягнення боргу за договірним зобов’язанням) не відповідає фактичним обставинам справи та способам захисту цивільних прав, встановленим ст. 16 ЦК України.

Однак, позивач з метою захисту своїх прав не позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення вартості фактично наданих відповідачу послуг в якості відшкодування шкоди.

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2010 року № 2/69.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року у справі №22/373 - задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011року у справі №22/373 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

3.          Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м.Київ, вул.Челябинська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» (02125, м.Київ, бул.Перова, 2/1, код ЄДРПОУ 19259858) 738,75грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5.          Матеріали справи №22/373 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г.

Судді                                                                                          Мальченко А.О.

                                                                                          Гаврилюк О.М.