Постанова № 21780122, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 року Справа № 32/5005/15200/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Широбокової Л.П., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання: Турбуєвій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача:не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи: не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпакт Ново" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2011р. у справі №32/5005/15200/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська торгова компанія", м.Новомосковськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпакт Ново", м.Полтава

третя особа: Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція, м.Новомосковськ

про визнання недійсною угоди

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2011р. у справі №32/5005/15200/2011 ( суддя Васильєв О.Ю.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Придніпровська торгова компанія" задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу товару №ДГ-0000078 від 02.11.2010р., укладений між ТОВ“Імпакт Ново” та ТОВ“Придніпровська торгова компанія”;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що надані сторонами видаткові та податкові накладні, виписки з банківського рахунку позивача не є достатніми доказами в підтвердження того, що договір реально виконувався його сторонами, а відповідно, при його укладенні останні мали намір створити правові наслідки, які ним обумовлювалися, у звязку з чим вказаний договір є фіктивним і на підставі ст.234 Цивільного кодексу України має бути визнаний недійсним

- не погодившись з рішенням суду, ТОВ“Імпакт Ново” подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про те, що спірний договір не суперечить актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін та правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлюються, про те, що на час укладання договору між сторонами останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про те, що позивачем та третьою особою не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків недійсності договору, передбачених ст.215 Цивільного кодексу України, а також про те, що єдиним документом, на який посилався суд як на доказ нікчемності правочину є акт перевірки податкової інспекції, при цьому, з боку інспекції претензії до відповідача відсутні;

- у судове засідання представник скаржника не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

- третьою особою на адресу апеляційного суду направлено клопотання про розгляд справи без участі представника інспекції;

- у запереченнях на апеляційну скаргу третя особа просить залишити рішення господарського суду без змін, посилаючись на проведення невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ”Імпакт Ново”, результати якої зафіксовані актом №79/233/36399359 від 24.03.2011р. та невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань ТОВ”Імпакт Ново”, яка оформлена актом №599/152/34893747 від 16.02.2010р., а також на встановлення цими перевірками обставин щодо нездійснення ТОВ”Імпакт Ново” реальних операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП”Техкомплектресурс” у звязку з чим фінансово-господарські відносини між вказаними субєктами є нікчемними, наявності в діях посадових осіб ТОВ”Імпакт Ново” ознаків ведення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди для третіх осіб шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, які не мають реального товарного характеру;

- за наслідками перевірок податковою інспекцією зроблено висновок про порушення ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 та ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійснених ТОВ”Імпакт Ново” з контрагентами постачальниками та покупцями за період серпень-грудень 2010р.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2010 р. між ТОВ “Імпакт Ново”( продавецем ) та ТОВ “Придніпровська торгова компанія”( покупецем ) укладено договір купівлі-продажу товару № ДГ-0000078, відповідно до п.1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупця олію соняшникову (товар) у кількості, згідно рахунку-фактури та накладних, а покупець зобовязався прийняти цей товар та сплатити за нього суму згідно накладних .

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 цього договору орієнтовна сума за договором повинна відповідати накладним з відвантаження товару. Якість товару повинна відповідати існуючим державним стандартам.

Згідно з п.п.3.1.1, 3.2.2 договору продавець зобовязаний передати покупцю товар належної якості в обумовленому місці. Покупець, в свою чергу, зобовязаний здійснити перевірку при прийманні товару по кількості та якості, скласти та підписати відповідні документи (акт-приймання, накладні, і т.п.) .

П.4.1 договору передбачено, що гроші за проданий товар повинні бути перераховані на рахунок продавця на протязі трьох календарних днів після виставлення рахунку-фактури.

Виходячи з умов договору, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 852082грн.80коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-1101/05 від 01.11.2010р., №РН-115/02 від 15.11.2010р. та РН-1119/03 від 19.11.2011р.

Зобовязання по оплаті вартості отриманого товару виконані позивачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 852082грн.80коп. на підставі платіжних документів, відомості про які містяться у виписках відділення №953 АТ”Укрсиббанк” за 10., 15., 19.11.2010р. та листі відповідача №23 від 22.11.2010р., направленому на адресу позивача з пропозицією вважати відповідні платежі як оплату за договором №ДП-0000078 від 02.11.2010р.

31.10.2011р. ТОВ”Придніпровська торгова компанія” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ”Імпакт Ново” про визнання договору №Д2-0000078 від 02.11.2010р. недійсним.

В обґрунтування прозову були покладені обставини щодо порушення відповідачем п.п.1.1, 2.3 договору, які полягають у здійсненні ним поставки товару без надання документів, підтверджуючих якість товару та товаро-транспортних накладних, що свідчить про недійсність угоди як такої, що не була спрямована на реальне настання правових наслідків, які обумовлювалися цією угодою.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч.1 ст.215 названого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Кодексу містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чинів.

Так, зокрема, ч.ч.1 та.5 ст.203 Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У даному випадку, звертаючись з позовом про визнання договору недійсним позивач посилається на порушення відповідачем положень ст.ст.662, 664 Цивільного кодексу України в частині ненадання останнім одночасно з товаром документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром.

Між тим, позивачем не зазначено норму матеріального права, яка була порушена сторонами на момент укладення спірного договору, а порушення вимог закону, допущені стороною після укладення договору не можуть спричиняти його недійсність.

При цьому факт поставки товару та його отримання позивачем не заперечується.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Щодо досліджуваної справи, то з договору №ДГ-0000078 від 02.11.2010р. вбачається, що він підписаний уповноваженими на це особами, підписи перших керівників на договорі скріплені печатками товариств, за своїм змістом договір відповідає вимогам законодавства.

Видаткові накладні на поставку товару підписані уповноваженими особами товариств та скріплені печатками підприємств.

Вартість поставленого за цими накладними товару сплачена в повному обсязі, що не спростовується відповідачем.

Отже, дії сторін у справі свідчать про те, що їх було спрямовано на виконання спірного договору.

У цьому звязку підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.

Доводи позивача визнані колегією суддів не обґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, невиконання договору в частині надання супровідних документів на товар не робить його фіктивним.

Позивач, в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів обставини щодо відсутності у сторін договору наміру створити юридичні наслідки та невідповідності його вимогам ст.203 ЦК України.

З огляду на викладене висновки господарського суду про фіктивність укладеного між сторонами договору є помилковими тому, що зроблені при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи третьої особи колегією суддів не прийняті до уваги.

Так, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. (постанова Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " від 6 листопада 2009 року № 9).

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина у формі умислу, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції №79/233/36399359 від 24.03.2011р. не може бути прийнятий як належний доказ вчинення сторонами нікчемного правочину тому, що Закон України “Про державну податкову службу (ст.ст.8-10) не надає право податковим органам встановлювати юридичні факти, як то відсутність у сторін договору наміру на реальне настання наслідків, які обумовлені ними по спірному договору.

Керуючись ст.ст.101 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2011р. у справі №32/5005/15200/2011 скасувати;

- у позові відмовити;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська торгова компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імпакт Ново" 470грн.50коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;

- видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя Л.П.Широбокова

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 05.03.2012р