Рішення № 21780046, 28.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

28.02.12 Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28.02.2012 справа № 5028/5/9/2012

Суддя Романенко А.В., розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1,

до відповідача: Фермерського господарства "Льон-Канат",

вул. Льонозаводська, 23, м. Городня, Чернігівська область, 15100,

предмет спору: стягнення 55 127,69 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 - представник, посвідчення №НОМЕР_2 від 12.04.2007;

позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НК № НОМЕР_3, виданий 22.08.1997 Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області;

відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні 28.02.2012, на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Фермерського господарства «Льон-Канат», про стягнення 49840,00грн основного боргу, 2492,00грн штрафу, 2616,17 пені, 179,52грн інфляційних та 1609,50грн судового збору.

Представниками позивача у судовому засіданні подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами /яке судом задоволено/, а також для залучення до матеріалів справи надано: письмове підтвердження б/н та б/д на підтвердження відсутності в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, та відсутності рішення цих органів з такого спору; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №909540, станом на 27.02.2012, щодо фермерського господарства "Льон-Канат" та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №НОМЕР_5, станом на 27.02.2012, щодо ОСОБА_1.

Одночасно подано письмове пояснення стосовно допущеної технічної помилки при розрахунку пені, а саме період заборгованості з 23.12.2011 по 21.12.2011 слід вважати періодом заборгованості з 21.12.2011 по 31.12.2011.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 28.02.2012 не з`явився, відзиву на позов не надав, причин неявки суду не повідомив.

Про судове засідання відповідача повідомлено шляхом направлення поштового відправлення за адресою зазначеною в позовній заяві та підтвердженою довідкою з ЄДР, а саме: АДРЕСА_2.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №00934994 (знаходиться в матеріалах справи), ухвалу про порушення провадження у справі, 17.02.2012 отримав Степанцов, про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні. Тобто, з 17.02.2012, у відповідача було достатньо часу для підготовки відзиву на позов або повідомлення про неможливість прийняти участь у судовому засіданні.

Відповідно до абз.3 п.3.6. Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

04.10.2011, між сторонами укладено договір №3/10 про виконання сільськогосподарських робіт технікою виконавця /ФОП ОСОБА_1/ на полях Замовника /фермерського господарства "Льон-Канат"/ (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, виконавець (позивач) взяв на себе зобовязання в термін з 04.10.2011 по 04.11.2011 провести роботи по оранці землі Замовника (відповідача) на площі 500га, з гарантією якості робіт, яку забезпечує дана техніка.

На виконання взятих на себе договірних зобовязань, позивачем фактично виконано роботи по оранці землі на площі 499га, на загальну суму 79 840,00грн, що підтверджується актом приймання-передачі робіт №7/10 від 27.10.2011 та виставленим позивачем рахунком №7/10 від 27.10.2011 /копії документів знаходиться в матеріалах справи/.

Пунктом 3.6. Договору сторонами визначено проведення оплати протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту.

23.12.2011, відповідачем на рахунок позивача перераховано 30000,00грн, що підтверджено випискою з Чернігівського обласного управління АТ «ОЩАДБАНК»/копія знаходиться в матеріалах справи/.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За нормою частини першої ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України

(далі -ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору,

закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах

звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею

зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського

інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобовязання щодо оплати виконаних робіт виконав частково, оплату вартості робіт вчасно та у повному розмірі не здійснив.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими, підлягають задоволенню у сумі 49840,00грн, оскільки заборгованість належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Одночасно, сторонами Договору в розділі 4 «Відповідальність сторін», визначено умови сплати штрафних санкцій за невиконання покладених на них зобов`язань. Так, п 4.1. Договору визначено, що у разі невиконання, або неналежного виконання сторонами умов даного договору, у тому числі і грошових зобовязань, винна сторона повинна повернути іншій стороні всі понесені у звязку з цим підтверджені документально прямі збитки та сплатити штраф у розмірі 5% від загальної суми грошових зобовязань.

В свою чергу, п.4.2. Договору встановлено, що у разі несвоєчасного проведення розрахунку за виконані роботи, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.

На підставі вказаних пунктів Договору, позивачем заявлено до стягнення 2492,00грн штрафу, 2616,17грн пені та 179,52грн інфляційних.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно частини першої ст.230 та частини четвертої ст.231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань застосовуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

В свою чергу, частиною другою ст.343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини другої ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд, повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені, інфляційних втрат, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в частині першій п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 “ Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році ” ).

Враховуючи зазначене, користуючись наданим правом, господарський суд здійснив перевірку розрахунку пені та інфляційних втрат та встановив, що нараховані позивачем суми відповідають чинному законодавству.

За таких обставин, вимога в частині стягнення пені в розмірі 2616,17грн за період з 02.11.2011 по 02.02.2012 та інфляційних втрат в розмірі 179,52 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Натомість, що стосується одночасного стягнення з відповідача пені і штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, слід зазначити наступне.

Так, ст.ст. 546, 549 ЦК України визначено, зокрема, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримання, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: а) невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пеня ж, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожний день прострочення. Отже, штраф і пеня є різновидом неустойки.

Перелічені ознаки штрафу та пені законодавець визначив імперативно, не надавши сторонам зобовязання можливості їх змінювати.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.п. 1 , 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Одночасне стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від несплаченої суми за кожний день прострочення, і штрафу за неналежне виконання умов даного Договору у розмірі 5%, що становить 2492,00грн, буде порушенням норм Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічні думки з даного питання висловлено в постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2011 у справі №5023/2454/11, а також у постановах Верховного Суду України від 01.11.2011 та Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі №5002-2/5109-2010.

Враховуючи вищезазначені норми, вимога про стягнення з відповідача 2492,00грн штрафу задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що даний спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з нього, пропорційно задоволеним вимогам, на користь позивача підлягає стягненню 1529,02грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства „Льон-Канат”, вул. Льонозаводська, м. Городня, Чернігівська область, 15100 (код ЄДРПОУ 37444653, р/р 26002347435 АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14010 (ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_4 в ВАТ „Держощадбанк” м. Чернігів, МФО 353553) 49840,00грн основного боргу, 2616,17грн пені, 179,52грн інфляційних втрат та 1529,02грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2012.

Суддя А.В.Романенко