Рішення № 21779831, 22.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5023/218/12

вх. № 218/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 15/5 від 30.01.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватне АТ "Нафтогазвидобудування", м. Київ

до ТОВ "Будмашпост", с. Липці

про стягнення 666614,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобудування" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмашпост" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу за договором № 52 купівлі-продажу в розмірі 666614,76грн.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він згідно видаткових накладних № 1174 від 11.11.2010 р., № 1186 від 16.11.2010 р., № 1187 від 18.11.2010 р. та № 1188 від 19.11.2010 р. продав відповідачу товар, який був частково оплачений відповідачем у розмірі 109502,32 грн. за накладною № 1174 від 11.11.2010 р.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 22.02.2012 р. за вх. № Д235/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 22.02.2012 р. за вх. № 1912, надав письмові пояснення по справі з додатком, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

30 вересня 2010 року між сторонами було укладено договір № 52 купівлі-продажу конденсату газового нестабільного (надалі договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався прийняти цей товар і оплатити його.

Згідно позову позивач вказує, що починаючи з 12 жовтня 2010 року по 19 листопада 2010 року позивач продав відповідачу товар на загальну суму 2015438,19 грн. З 12 жовтня 2010 року по 01 червня 2011 року відповідач перерахував позивачу 1348 823,43 гривень за отриманий товар. 01 листопада 2011 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором в сумі 666614,76 грн. Разом з претензією відповідачу було надіслано акт звірки розрахунків за договором.

Так, судом встановлено, що 11 листопада 2010 року відповідно до видаткової накладної № 1174 позивач продав (відвантажив) відповідачу товар на загальну суму 190191,17 грн. 11 квітня 2011 року та 01 червня 2011 року відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар по видатковій накладній № 1174 в розмірі 29502,32 грн. та 80000,00 грн., всього 109502,32 грн. В результаті часткової оплати у відповідача виникла заборгованість за отриманий товар по видатковій накладній № 1174 на суму 80688,85 грн.

Крім того, судом встановлено, що 16 листопада 2010 року відповідно до видаткової накладної № 1186 позивач продав (відвантажив) відповідачу товар на загальну суму 193116,00 грн.

18 листопада 2010 року відповідно до видаткової накладної № 1187 позивач продав (відвантажив) відповідачу товар на загальну суму 193116,00 грн.

19 листопада 2010 року відповідно до видаткової накладної № 1188 позивач продав (відвантажив) відповідачу товар на загальну суму 193116,00 грн.

Відповідно до розділу 3 договору відповідач зобов'язувався проводити 100-відсоткову попередню оплату товару протягом 3-х банківських днів з дня видачі позивачем рахунку.

Рахунок фактури № 1174 на оплату товару по видатковій накладній №1174 від 11.11.2010 р. позивач виставив відповідачу 04 листопада 2010 року.

Рахунок фактури № 1186 на оплату товару по видатковій накладній № 1186 від 16.11.2010 р. позивач виставив відповідачу 11 листопада 2010 року.

Рахунок фактури № 1187 на оплату товару по видатковій накладній № 1187 від 18.11.2010 р. позивач виставив відповідачу 11 листопада 2010 року.

Рахунок фактури № 1188 на оплату товару по видатковій накладній № 1188 від 19.11.2010 р. позивач виставив відповідачу 11 листопада 2010 року.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення умов договору не було оплачено позивачу товару на суму 660036,85 грн. в обумовлені договором строки.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу 660036,85 грн. за договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума боргу за договором № 52 купівлі-продажу в розмірі 660036,85 грн., оскільки дана сума підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 13200,74 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмашпост" (62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 102, код ЄДРПОУ 35604078) на користь Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобудування" (юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, к. 42; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, код ЄДРПОУ 32377038) суму боргу за договором № 52 купівлі-продажу від 30.09.2010 р. в розмірі 660036,85 грн. та суму судового збору у розмірі 13200,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 24.02.2012 р.