Рішення № 21779463, 05.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/730-201205.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Україна"

про стягнення 7553,58 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 03.01.12

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Україна" заборгованості за Договором про надання комплексу логістичних послуг № 14/12-10 від 14.12.2010 в розмірі 7 553,58 грн., в тому числі 6 216,61 грн. основного боргу, 78,32 грн. пені, 1 243,32 грн. неустойки 5%, 15,33 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору не виконав у повному обсязі свої зобовязання перед позивачем по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2012 за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У звязку з незявленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, господарський суд, ухвалою від 13.02.2012, відклав розгляд справи на 05.03.2012.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 30.01.2012, ухвалу суду про відкладення розгляду справи 17.03.2012, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.01.2012, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судові засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.03.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2010 року між ТОВ «Укрлогістика» (далі виконавець) та ТОВ «Синтез-України»(далі замовник) укладено договір № 14/12-10 про надання комплексу логістичних послуг (далі договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 14/12-10 від 14.12.2010 є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що виконавець зобовязується за плату та за рахунок замовника організувати виконання комплексу логістичних послуг, повязаних з перевезенням товару по території України, на умовах даного договору.

Виконавець на умова даного договору надає замовнику за плату послуги, необхідні для доставки товару в пункт призначення: перевезення (доставка) товару замовника транспортом виконавця; зберігання товару на складах виконавця при температурі, узгодженій сторонами в Додатках (специфікаціях) до даного договору; навантажувально-розвантажувальні роботи; сортування товару на складі виконавця за заявками замовника; оформлення відповідних документів; стикування, маркування, перефасовування; інші супутні послуги за домовленості сторін, вказаною у відповідних Додатках до даного договору.

На виконання умов договору сторонами у додатках до останнього погоджено графік доставки, прас-лист на перелік послуг, прас-лист на доставку товару з ПДВ та специфікацію.

Згідно з п. 7.7 договору за порушення умов оплати по даному договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. У випадку прострочки платежу більше чим на один тиждень, замовник зобовязаний сплатити виконавцю, крім пені, неустойку у розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен тиждень прострочки.

Пунктом 8.1 договору сторони визначили термін дії останнього до 31.12.2010. У випадку якщо жодна із сторін не заявить за місяць до закінчення строку дії даного договору про бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний строк на тих же умовах.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобовязань за договором (п. 5.1 договору) позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги, про що сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № УЛБ-000205 від 31.05.2011 на суму 5395,99 грн., № УЛБ-000158 від 30.04.2011 на суму 8820,62 грн.

Пунктом 6.1 договору визначено, що вартість послуг по даному договору розраховується у відповідності з фактично наданими послугами за календарний місяць та вказується в актах виконаних робіт (послуг) з конкретизацією сум за кожну надану послугу.

Згідно з п. 6.3 договору платежі за даним договором здійснюються в наступному порядку:

6.3.1 оплата вартості наданих послуг за перший місяць здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем на підставі акту виконаних робіт (послуг).

6.3.2 оплата вартості наданих послуг за другий та наступний місяці здійснюється двома частинами:

6.3.2.1 часткова передоплата в розмірі 30% від вартості наданих послуг за попередній місяць перераховується замовником на рахунок виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем;

6.3.2.2 залишкова сума за фактично виконані послуги в другому та наступних місяцях здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем на підставі акту виконаних робіт (послуг) за визначений місяць.

Позивачем на оплату виконаних послуг було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури, належним чином засвідчені копії яких надані до матеріалів справи.

В ході розгляду спору судом встановлено, що зобовязання, встановлені п. 5.2.11 договору, відповідач належним чином не виконав, сплативши позивачу за надані послуги суму в розмірі 8000,00 грн., що підтверджено копією банківської виписки долученою до матеріалів справи.

Таким чином, на виконання умов договору позивачем надано обумовлені договором послуги, про що сторонами підписано відповідні акти, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

На оплату наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури, з приводу не оплати в повному обсязі яких виник спір у даній справі.

Відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати наданих послуг не виконав, грошові кошти в сумі 6216,60 грн. на рахунок позивача не перерахував.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобовязань по оплаті наданих послуг за ТОВ «Синтез-Україна»перед ТОВ «Укрлогістика»утворилась заборгованість в розмірі 6216,60 грн.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати наданих позивачем послуг згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6216,60 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 7.7 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення вимог в частині пені у розмірі 78,32 грн. за період з 12.12.2011 до 11.01.2012 за розрахунком позивача.

Заявлена до стягнення неустойка у розмірі 1243,32 грн. також підлягає задоволенню за розрахунком позивача як обґрунтована.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 15,33 грн. 3% річних за розрахунком позивача.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Україна» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 12, код 37025696, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика»(03058, м. Київ, вул. Гарматна, б. 39-В, код 36040006) 6 216 (шість тисяч двісті шістнадцять) грн. 61 коп. боргу, 78 (сімдесят вісім) грн. 32 коп. пені, 1243 (одну тисячу двісті сорок три) грн. 32 коп. неустойки 5%, 15 (п'ятнадцять) грн. 33 коп. 3% річних 1 609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 05.03.2012