Рішення № 21779457, 29.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/27729.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ентрада"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Кейтерінг Сервіс"

простягнення 111 574,38 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 395/01 від 30.01.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 23/01 від 23.01.2012 р..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентрада" (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Кейтерінг Сервіс" (далі відповідач) про стягнення 111 574,38 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобовязань, у звязку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму пені та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. порушено провадження у справі № 5/277, розгляд справи призначено на 31.01.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2012 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/277 частково не виконав, проте 27.01.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку із зайнятістю уповноважених представників відповідача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.02.2012 р.

02.02.2012 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ройал Кейтерінг Сервіс" просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 15.02.2012 р. представник відповідача проти позову заперечив та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, в судовому засіданні 15.02.2012 р. представником відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5/277 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. було продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.02.2012 р.

27.02.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 5/277 до розгляду господарським судом Донецької області повязаної справи № 5006/11/45пд/2012 про визнання недійсним договору поставки № 02876.

У судовому засіданні 29.02.2012 р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути на його користь з відповідача 105 823, 50 грн. основного боргу, 605, 92 грн. 3 % річних, 3 130, 62 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Враховуючи зазначене, судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н, поданої до суду 29.02.2012 р.

Судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 27.02.2012 р. та відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів порушення господарським судом Донецької області провадження за позовною заявою ТОВ "Ройал Кейтерінг Сервіс" до ТОВ "Ентрада" про визнання договору поставки недійсним. Роздруківка ухвали господарського суду Донецької області від 17.02.2012 р., що не завірена службою діловодства суду у встановленому порядку та яка взагалі не містить вказівки на джерело її походження, як то посилання на ЄДРСР, базу даних програми "Діловодство суду" тощо, не може підтверджувати відповідні обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заявленого клопотання.

У судовому засіданні 29.02.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 р. між позивачем ( постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 02876, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязався передати товар у власність покупця у відповідності з його заявкою (у тому числі за допомогою засобів звязку (телефон, факс), а покупець зобовязався прийняти та своєчасно оплатити цей товар на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1.3. Договору найменування, асортимент, кількість, ціна на товар та строк поставки визначаються за домовленістю сторін і зазначаються в накладних (товарно-транспортних накладних), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору покупець зобовязується оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника за рахунок постачальника (п. 3.2. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобовязань сторонами. Договір продовжує діяти в частині невиконаних зобовязань до моменту їх повного виконання (п. 9.1.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 107 857, 00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № ЭА100719129 від 18.07.2011 р. , № ЭА100726244 від 25.07.2011 р., № ЭА100726250 від 05.07.2011 р.

Також, позивачем було виписано за вказаними поставками податкові накладні № 1070913 від 18.07.2011 р., № 1071355 від 25.07.2011 р., № 1071353 від 25.07.2011 р., кожна з яких містить посилання на Договір поставки № 02876 від 01.01.2011 р.

01.09.2011 р. відповідач на підставі накладної № ЭА110726244 повернув позивачу товар на суму 2 033, 50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, за поставлений товар він не розрахувався, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 105 823, 50 грн., що в тому числі підтверджується підписаним сторонами Актом звірки від 01.11.2011 р.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1. Договору покупець зобовязується оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що при простроченні оплати поставленого товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені повязана з триваючим правопорушенням простроченням виконання зобовязання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобовязання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач, нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 130, 62 грн. та 3 % річних у розмірі 605, 92 грн., розрахунок яких є невірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та відсотків річних, з урахуванням часткового повернення відповідачем товару та встановлено, що пеня має становити 3 082, 60 грн., 3 % річних 596, 63 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Посилання відповідача на неукладеність договору через відсутність на примірнику відповідача чіткої дати його підписання, до уваги судом не приймаються, оскільки з наданого позивачем примірнику такого договору вбачається узгодження сторонами дати підписання договору, а відповідно й початку строку його дії. При цьому, відповідна дата також, як зазначалось вище, відображена у податкових накладних, а на номер договору в тому числі наявне посилання в товарно-транспортних накладних, згідно з якими відбулась поставка.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обовязки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи здійснений судом перерахунок пені та відсотків річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Кейтерінг Сервіс" (01032, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Симона Петлюри, будинок 29; код ЄДРПОУ 31958434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентрада" (83122, м. Донецьк, Київський район, вулиця Артема, будинок 206; код ЄДРПОУ 34705968) 105 823 (сто п'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 50 коп. основного боргу, 3 082 (три тисячі вісімдесят дві) грн. 60 коп. пені, 596 (пятсот девяносто шість) грн. 63 коп. 3 % річних, 2 190 (дві тисячі сто девяносто) грн. 05 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 02.03.2012 р.