Рішення № 21779309, 01.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/278-201201.03.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Туристична контора"

ДоПриватного акціонерного товариства "Міськдовідка"

Простягнення 18 911,91 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.11.2011р.)

Від відповідача не зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.03.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична контора" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Міськдовідка" (далі по тексту відповідач) про стягнення 18911, 91 грн., з яких 14065, 00 грн. основної заборгованості, 1077,88 грн. пені, 315,66 грн. трьох відсотків річних, 453, 37 грн. інфляційних збитків, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати та 3000, 00 грн. за юридичні послуги.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем усної домовлено щодо надання послуг з розміщення рекламної інформації, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість щодо повернення суми передплати за ненадані послуги. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 161, 165, 525, 526, 549, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/278-2012, розгляд справи призначено на 02.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року розгляд справи відкладено на 23.02.2012 року, у звязку з неявкою позивача в судове засідання, невиконання позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судовому засіданні 23.02.2011 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги, а відповідач подав відзив, в якому проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.02.2012 року оголошувалась перерва до 01.03.2012 року, у звязку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів по справі, про представників сторін було повідомлено під розписку, в порядку ст. 77 ГПК України.

В судове засідання 01.03.2012 року відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представником позивача подано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Туристична контора" (далі по тексту - Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Міськдовідка" (далі по тексту - Відповідач) було укладено правочин у спрощеній формі шляхом обміну листами та вчиненням конклюдентних дій щодо надання Відповідачем Позивачу послуг з розміщення рекламної інформації тривалістю у шість місяців з 12.11.2010 року по 12.05.2011 року.

За твердженням Позивача, на виконання досягнутих домовленостей ним перераховано Відповідачу 19000, 00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями квитанції №1 від 09.11.2010р. на суму 3600, 00 грн. та банківських виписок, з яких вбачається проведення оплат 10.11.2010р. на суму 7121, 00 грн., 11.11.2010р. на суму 8279, 00 грн.

Позивач зазначає про те, що 30.06.2011 року було проведено перевірку виконання зобовязань з розміщення рекламних матеріалів, в період 09.11.2010 року по 01.07.2011 року, згідно розрахунку унікальних номерів (запитів), Відповідачем було переадресовано лише 239 дзвінків на телефони Позивача.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, Відповідачем не було надано послуги належним чином, оскільки кількість переадресованих дзвінків на телефоні номери Позивача не відповідає кількості, яка була обумовлена сторонами.

У позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача 14065, 00 грн. (19000, 00 грн. передплати 4935, 00 грн. (вартість наданих Відповідачем послуг за розрахунком Позивача, з урахуванням кількості переадресованих дзвінків 329х15= 4935,00) =14065, 00 грн.), 1077, 88 грн. пені, 315, 66 грн. трьох відсотків річних, 453, 37 грн. інфляційних збитків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечує проти заявлених позовних вимог з посилання на те, що Відповідачем в повному обсязі надав Позивачу рекламні послуги щодо розміщення яких між сторонами було досягнуто усної домовленості. Також, Відповідачем зазначається про те, що Позивачем на виконання досягнутої домовленості сплачено не 19000, 00 грн., а 15400, 00 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідач направив пропозицію укласти договір про надання послуг, шляхом виставлення рахунку на оплату №1/1006/ци від 08.11.2010р., а Позивач в свою чергу прийняв запропоновані умови та сплатив Відповідачу 19000, 00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанцією та банківськими виписками.

З урахуванням вартості (19000, 00 грн.) та строку надання послуг (з 12.11.2010р. по 12.05.2011р.), вартість надання Відповідачем Позивачу рекламних послуг за один місяць складає 3166, 66 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі було укладено про надання послуг у спрощеній формі, на умовах попередньої оплати, шляхом виставлення відповідачем рахунку та його оплати позивачем.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є в тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають з договору про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, як вбачається з долученої Позивачем до матеріалів справи електронної переписки, 04.02.2011 року Позивачем направлено Відповідачу лист, в якому повідомлено про відмову від надання Відповідачем послуг.

У відповідності до ст. 214 ЦК України, Особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

У відповідності до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Отже, суд приходить до висновку про те, що у звязку з відмовою Позивача від надання Відповідачем послуг, укладений між сторонами в спрощені формі договір про надання послуг було розірвано у лютому 2011 року.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи надання Відповідачем Позивачу послуг у період з листопада 2010 року по лютий 2011 року, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача грошових коштів підлягають частковому задоволенню на суму 9499, 98 грн.

При цьому, суд не погоджується з твердженням Позивача щодо надання Відповідачем неякісних послуг за період дії договору листопад 2010 - лютий 2011 року, виходячи з наступного.

Надання послуг Відповідачем Позивачу не заперечується останнім, при цьому Позивач вказує, що неякісність послуг полягала в невеликій кількості переадресованих дзвінків абонентів з номеру відповідача на номер позивача.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Відповідачем надавались Позивачу саме рекламні послуги щодо розміщення інформації про Позивача та його діяльність у базі даних 1559, базі даних 559 та Інтернет сайті tut.ua.

Я вбачається з пропозиції про надання послуг Відповідача (оферта), яка міститься в матеріалах справи та на яку посилається Позивач, у пропозиції відсутні будь-які дані щодо кількості переадресованих дзвінків на окремого замовника послуг. Крім того, виходячи зі змісту рекламних послуг, особа, що їх надає не можу нести зобов'язання за дії третіх осіб, тобто споживачів рекламної інформації.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1077, 88 грн. за період з 11.02.2011 року по 11.06.2011 року на підставі ст. 549 ЦК України.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Вимоги про стягнення пені Позивач обґрунтовував посиланням на Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Отже, відповідальність у вигляді сплати пені за порушення досягнутих домовленостей сторони не погоджували, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені суд визнає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 453,37 грн. збитків від інфляції за період з 11.02.2011р. по 31.10.2011р. та 315,66 грн. трьох відсотків річних за період з 11.02.2011р. по 11.11.2011р.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи правильність здійсненого позивачем розрахунку даних сум, які перевірені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 304,00 грн. збитків від інфляції та 213,94 грн. трьох відсотків річних, з урахуванням суми задоволення позовних вимог, згідно розрахунку суду долученого до матеріалів справи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Туристична контора” підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за позов майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто від 1 411,50 грн. до 56 460,00 грн. на момент звернення Позивача до суду з позовною заявою.

Ціна позову у даній справі становить 15911,91 грн., тобто позивач повинен був сплатити 1 411,50 грн. судового збору, проте, як вбачається з квитанції №41 від 30.12.2011р. на суму 1127, 77 грн. та квитанції №6090.221.2 від 23.11.2011р. на суму 378,23 грн. позивачем було сплачено судовий збір за розгляд Господарським судом міста Києва позовної заяви у даній справі у розмірі 1506,00 грн., тобто у розмірі більшому ніж передбачено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, про повернення позивачу надлишкової суми сплаченого судового збору у розмірі 94,50 грн.

Вимоги Позивача про стягнення з Відповідача судових витрати за послуги адвокати у розмірі 3000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано жодних доказів здійснення таких витрат (суду не надано доказів на підтвердження проведення оплати за Договором про надання юридичних послуг б/н від 10.06.2011р.) та доказів розумності, обґрунтованості заявлених витрат. Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодуванню підлягають витрати лише на оплату послуг адвоката, а не юридичні послуги. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є адвокатом суду не надано.

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: “Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Міськдовідка”(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; код ЄДРПОУ 32828000; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Туристична контора”(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 60 А, офіс 16; код ЄДРПОУ 3648211) 9499 (девять тисяч чотириста девяносто девять) грн. 98 коп. основної заборгованості, 304 (триста чотири) грн. 00 коп. інфляційних збитків, 213 (двісті тринадцять) грн. 94 коп. трьох відсотків річних, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 66 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Туристична контора” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 60 А, офіс 16; код ЄДРПОУ 3648211) з державного бюджету надлишкову суму сплаченого судового збору у розмірі 94 (девяносто чотири) грн. 50 коп.

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 05.03.2012 року