Рішення № 21779251, 22.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/1033-201222.02.12 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О. За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГіК", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комплектуюча

компанія "ІНТЕРМАРР", м.Київ

про стягнення 38 444,55 грн.

представники сторін:

від позивача: Горобчишин І.О. - юрисконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГіК" звернулося до Господарського суду м. Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комплектуюча компанія "ІНТЕРМАРР", м.Київ про стягнення з останнього основного боргу в сумі 32768, 88 грн., трьох процентів річних в сумі 2464, 31 грн. та інфляційних в сумі 3211, 36 грн. за прострочення виконання зобовязання згідно Договору № 12 від 01.06.2009 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГіК", як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комплектуюча компанія "ІНТЕРМАРР", далі Виконавець, був укладений Договір №12, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець взяв на себе зобовязання з виготовлення та поставки продукції, а також надання послуг машинами та механізмами.

Пунктом 1.2 Договору встановлений обовязок Замовника прийняти та оплатити продукцію і надані послуги відповідно до умов цього Договору.

Кількість, найменування та ціна продукції та послуг вказується в рахунку фактурі на оплату, який видається Замовнику на підставі письмової заявки, яка є невідомою частиною Договору у відповідності до п. 1.3 Договору.

Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 5 днів з дати поставки товару у відповідності до п. 2.2. Договору.

Згідно з пунктів 3.1 та 3.3. Договору обсяг поставки визначається Замовником. Остаточна кількість продукції, що поставляється, визначається на підставі накладних прийому-передачі продукції, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.

На виконання вказаних умов договору, позивач згідно видаткових накладних:

-№ С-00001422 від 09.07.2009р.;

-№ С-00001423 від 09.07.2009р.;

-№ С-00001450 від 09.07.2009р.;

-№ С -00001470 від 10.07.2009р.;

-№ С- 00001480 від 10.07.2009р.;

-№ С- 00001519 від 11.07.2009р.;

-№ С- 00001592 від 13.07.2009р.;

-№ С-00001692 від 15.07.2009р.;

-№ С-00001708 від 15.07.2009р;

-№ С-00001722 від 15.07.2009р.;

- № С-00001742 від 16.07.2009р. здійснив поставку продукції на адресу відповідача на загальну суму на загальну суму 30 925,43 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджено довіреностями підприємства відповідача за № 53 від 15.06.09р. та № 104 від 15.07.09р., виданих на імя ОСОБА_1.

Поряд з цим, відповідно до вказаних накладних позивачем були надані відповідачу автомобільні послуги на загальну суму 4166, 03 грн.

Відповідач, через своїх представників, зокрема ОСОБА_1 поставлену продукцію та надані автомобільні послуги прийняв, про свідчать його підписи на вказаних накладних.

Проте свої зобовязання з оплати поставленої продукції та наданих послуг відповідач виконав частково, у звязку з чим за ним за утворилася заборгованість в сумі 32768, 88 грн., яку він намагається стягнути.

З посиланням на приписи статтю 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього за період з вересня 2009р. по грудень 2011р. додатково інфляційні в сумі 3211, 36 грн. та три проценти річних в сумі 2464, 32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів, а саме договору поставки та договору перевезення, до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, згідно з пунктами 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина друга вказаної статті передбачає обовязковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної, передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 265, 267, 306, 307, 316 ГК України.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобовязання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем доведений факт неналежного виконання зобовязання за Договором. Факт наявності заборгованості відповідача в сумі 32768, 88 грн., підтверджено доказами у справі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, заявлених до нього вимог не спростував, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок 3% річних з та інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за Договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2464, 31 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі 2111,10 грн. - за проведеним розрахунком суду.

Відповідно до проведеного судом розрахунку, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в суми 3211, 36 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 2294, 00 грн.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини пятої ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.02.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 625, 712, 909 ЦК України, ст. ст. 265, 267, 306, 307, 316 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 36, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГіК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комплектуюча компанія "ІНТЕРМАРР" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комплектуюча

компанія "ІНТЕРМАРР", 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 420, код ЄДРПОУ 33887638, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГіК", 04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8., код ЄДРПОУ 21496577, основний борг в сумі 32768, 88 грн., інфляційні в сумі 2294, 00 грн., три проценти річних в сумі 2111, 10 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1554, 62 грн., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГіК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комплектуюча компанія "ІНТЕРМАРР" щодо стягнення інфляційних в сумі 917, 36 грн. та трьох процентів річних в сумі 353, 21 відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено 29.02.12р.