Рішення № 21779073, 27.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/33027.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»відділення «Київська регіональна дирекція»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» До

Третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Підшипник»

ОСОБА_2

простягнення 169995, 91 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 13.04.2011 року; Від відповідача:

Від третьої особи:не зявились;

не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Підшипник»про стягнення 169995, 91 грн. заборгованості за кредитним договором № 12.36/07-СК від 26.07.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.11.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року відкладено розгляд справи до 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у звязку із перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, справу № 27/330 передано для розгляду судді Головіній К.І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 27/330 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 23.01.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у звязку із великою завантаженістю судді Головіної К. І. та у звязку із виходом судді Дідиченко М.А. із відпустки, справу № 27/330 передано для розгляду судді Дідиченко М. А.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2012 року подав витребувані судом докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.01.2012 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Богдановича Максима Едуардовича та відкладено розгляд справи на 07.02.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2012 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 07.02.2012 року не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року відкладено розгляд справи до 27.02.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 27.02.2012 року не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 12887969 та № 12903123 наявних в матеріалах справи.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд розпочав розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

26.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»(надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Підшипник»(надалі позичальник) був укладений кредитний договір № 12.36/07-СК (надалі - договір), за яким банк надає позичальнику кредит у сумі 28000, 00 дол. США, строком користування по 25.07.2012 року, із сплатою 13% річних за користування кредитом.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві 26.07.2007 року кредитні кошти у сумі 28000, 00 дол. США, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

10.11.2008 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої збільшили розмір проценту за користування кредитом до 17% річних.

Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невідємною частиною кредитного договору.

В порушення умов договору, відповідач свого обовязку щодо повернення кредиту у вищезазначений термін не виконав, внаслідок чого у останнього станом на 30.09.2011 року виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 128 078, 08 грн. та сплати процентів у сумі 29 708, 43 грн.

Згідно із п. 8.3 договору забезпеченням виконання зобовязань позичальника перед банком по поверненню кредиту, сплаті процентів за його користування та інших видатків за кредитним договором є майно та (або) майнові права позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави, поруки та гарантії.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору між позивачем та відповідачем був укладений договір застави № 12.36/07-Д31 від 26.07.2007 року. Однак, станом на сьогоднішній день, банк не звертався до суду з позовом про звернення стягнення не предмет застави.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору, між позивачем та третьою особою був укладений договір поруки № 12.36/07-ДП1 від 26.07.2007 року. Ухвалою від 24.11.2011 року Святошинським районним судом м. Києва відмовлено у відкритті провадження у справі про стягнення заборгованості з третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості по кредиту та сплати процентів суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 128 078, 08 грн. заборгованості по кредиту та 29 708, 43 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 7 573, 99 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 2 502, 71 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення кредиту та/а сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 (трьох) банківських днів, позичальник зобовязаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобовязань. При цьому якщо термін простроченої заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 (трьох) банківських днів пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 (чотири) і більше банківських днів, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобовязань.

Так, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 7573, 99 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі, а пеня за прострочення сплати процентів становить 2 502, 71 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за порушення відповідачем грошового зобовязання, позивач нараховує останньому 3 % річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 1 525, 42 грн. та 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 607, 28 грн. за період з 26.02.2010 року по 30.09.2011 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Так, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 26.02.2010 року по 30.09.2011 року становлять 1 525, 42 грн. та підлягають задоволенню у повному обсязі, а 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 26.02.2010 року по 30.09.2011 року становлять 607, 28 грн. та, також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Підшипник»(03148, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 6, кв. 64; код ЄДРПОУ 23518975), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитом у сумі 128 078 (сто двадцять вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 08 коп., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 29 708 (двадцять девять тисяч сімсот вісім) грн. 43 коп., пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 7573 (сім тисяч пятсот сімдесят три) грн. 99 коп., пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом у сумі 2 502 (дві тисячі пятсот дві) грн. 71 коп., 3% річних за прострочення повернення кредиту у сумі 1 525 (одна тисяча пятсот двадцять пять) грн. 42 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 607 (шістсот сім) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 169 995 (сто шістдесят девять тисяч девятсот девяносто пять) грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 01.03.2012 року