Рішення № 21779035, 15.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№26/22215.02.12

За позовом Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: Комунального підприємства "Фастівтепломережа"

До Комунального підприємства Регіональна радіостудія "Веста"

Про стягнення 28 860,35 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від прокуратури Бобко І.В. (посвідчення № НОМЕР_1 від 02.11.2006)

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фастівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі: Комунального підприємства "Фастівтепломережа" про стягнення з Комунального підприємства Регіональна радіостудія "Веста" 27854,22 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з грудня 2009 р. по квітень 2011 р. та 1 006,13 грн. пені, а всього 28 860,35 грн.

08.09.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 19360,20 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та 780,97 грн. пені, а всього 20141,7 грн.

Ухвалами суду № 26/222 від 08.07.2011, від 21.07.2011, від 08.09.2011 позивача було зобовязано надати суду довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ на час розгляду справи.

Представник позивача зазначені ухвали суду не виконав і не надав витребувану судом довідку з ЄДРПОУ відповідача на час розгляду справи, що перешкоджає розгляду справи, оскільки позивач не довів суду, що відповідач зареєстрований та знаходиться в м. Києві.

Ухвалою суду від 29.09.2011 залишено позов без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 ухвалу про залишення позову без розгляду від 29.09.2011 скасовано, а справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ, справу призначено судді Л.В. Прокопенко.

Ухвалою суду від 21.12.2011 прийнято справу № 26/222 до свого провадження, призначено розгляд справи на 20.01.2012.

В судове засідання представники прокуратури та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 20.01.2012 відкладено розгляд справи на 15.02.2012.

У судовому засіданні 15.02.2012 оголошено повний текст рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та обєктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води для гарячого водопостачання.

В ході перевірки Фастівською міжрайонною прокуратурою було встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 27854,22 грн.

Крім суми основного бору позивач ставить вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача 780,97 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електроенергетику" Державна політика в електроенергетиці базується на таких принципах: державне регулювання діяльності в електроенергетиці; створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики; забезпечення раціонального споживання палива і енергії; додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії; створення умов для розвитку і підвищення технічного рівня електроенергетики; підвищення екологічної безпеки об'єктів електроенергетики; забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії; збереження цілісності та забезпечення надійного і ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею; сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії; забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для електроенергетики; створення умов для перспективних наукових досліджень; забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики; забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів; сприяння розвитку альтернативної енергетики як екологічно чистої і безпаливної підгалузі енергетики шляхом встановлення "зеленого" тарифу та оплати електростанціям, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), всієї виробленої ними електричної енергії в повному обсязі у грошовій формі, без застосування будь-яких видів заліків погашення заборгованості із розрахунків за електроенергію.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією (1357-99-п, 1198-2007-п ) для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.

Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

За умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

Споживач забезпечує безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до електричних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 27854,22 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно стягнення пені, то слід зазначити наступне: ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Проте законодавець чітко зазначив, що штрафні санкції застосовуються в таких розмірах, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": ст. 1 Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 ГК України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.3.2. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію, споживач повинен оплатити пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення, тобто сторони досягли згоди щодо розміру пені.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 780,97 грн. пені, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведені норми, проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Регіональна радіостудія "Веста" (08500, м. Фастів, вул. Радянська. 5, код 13714511) на користь Комунального підприємства "Фастівтепломережа" (08500, м. Фастів, вул. Семена Палія, 9, код 05387624) 27854 (двадцять сім тисяч вісімсот пятдесят чотири) грн. 22 коп., 780 (сімсот вісімдесят) грн. 97 коп. пені.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Комунального підприємства Регіональна радіостудія "Веста" (08500, м. Фастів, вул. Радянська. 5, код 13714511) в доход Державного бюджету України 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л. В. Прокопенко