Рішення № 21779034, 17.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 19/1617.02.12

За позовомПершого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі: 1. Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України”

2. Дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор “ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 3. Філії “Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця”ДП “Житомирський облавтодор”ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”

До Відкритого акціонерного товариства “Будівельне управління № 813”

простягнення 406914,10 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

ПрокурорНекрасов О.М. посвідчення № НОМЕР_1 від 08.12.2009

Від позивача 1 ОСОБА_1 представник (дов. № 691 від 17.06.2011)

ОСОБА_2 представник (дов. №722 від 14.02.2012)

Від позивача 2 ОСОБА_3 представник (дов. №118 від 06.02.2012)

Від позивача 3 не зявився

Від відповідача ОСОБА_4 представник (довіреність № б/н від 01.08.2011)

Суть спору:

Позивач - Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, в особі Дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, в особі Філії “Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця” ДП “Житомирський облавтодор” ВАТ “державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Будівельне управління № 813” про стягнення на користь Дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор”ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” суми основної заборгованості за договором № 240 від 01.09.2010 р. у розмірі 128 812,74 грн., штрафних санкцій у розмірі 259 337,24 грн., 3% річних у розмірі 4 263,08 грн. та індексу інфляції в розмірі 14 501,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2011 р. було порушено провадження у справі № 5002-26/2539-2011 та призначено розгляд на 30.06.2011 р.

Згідно витягу з ЄДРПОУ № 10535627, зробленого судом, місцезнаходженням Відкритого акціонерного товариства “Будівельне управління № 813” є вулиця Магнітогорська, будинок 1, офіс 302, Деснянський район, м. Київ, 02660.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2011 р. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 5002-26/2539-2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.11 р. справа Господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-26/2539-2011 прийнята до розгляду, справі присвоєно номер 19/16, розгляд справ призначено на 08.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 справу № 19/16 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 скасовано, а справу направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 прийнято справу до свого провадження, судове засідання призначено на 20.01.2012.

Представник прокуратури та представники позивача 2 та 3 у судове засідання 20.01.2012 не зявились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 19/16 від 26.12.2011 р. не виконали, про поважність причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не надали.

В судовому засіданні 20.01.2012 представник відповідача надав заперечення на додаткові пояснення, просив позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме: 128 812,74 грн. основного боргу, 16 101,59 грн. пені, 264,68 грн. 3% річних, 1 549,87 грн. збитків від інфляції.

В судовому засіданні 20.01.2012 суд приходить до висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 17.02.2012 в звязку з неявкою представників позивача, невиконанням ними повністю вимог ухвали суду від 26.12.2011, враховуючи заперечення представника відповідача та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

24.01.2012 відділом діловодства суду отримано від представника позивача 2 додаткові пояснення по справі, відповідно до яких позивач 2 просить позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 17.02.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Будівельне управління № 813" та ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК «Автомобільні дороги України»філія «Мостова експлуатаційна дільниця» укладено договір субпідряду № 240.

Відповідно до п. 1.1 цього договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначних цим Договором, виконати роботи по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) на дільниці км 234 + 000 - км 238 + 500, Житомирської області (а/д Лопатичі - Кам'янка км 0+000 - км 6+000).

Відповідно до п. 5.1 Договору Генпідрядник проводить розрахунки з Субпідрядником за фактично виконанні роботи на підставі підписаних Сторонами проміжних актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних підрядних робіт»(форма КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт»(форма № КБ-3) згідно п.2 сумісного наказу Держкомстату та Держбуду України від 21.06.2002 № 237/5.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Положення про філію «Мостова експлуатаційна дільниця»ДП «Житомирський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства.

На виконання умов договору № 240 від 01.09.2010 філією «Мостова експлуатаційна дільниця»ДП «Житомирський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»проведено роботи по капітальному ремонту дороги.

Ремонтні роботи, без зауважень, прийнятті відповідачем, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень та грудень 2010 року, які підписанні сторонами.

Відповідно до довідок про вартість виконаних робіт за вересень 2010 та грудень 2010 року, які також підписані сторонами, загальна вартість виконаних робіт становить 1 074 366 грн. (306 833 грн. + 767 533 грн.).

Відповідач розрахувався частково, а саме: оплатив позивачу 945 553,26 грн.

Станом на день подачі позову, заборгованість відповідача перед позивачем становить 128 812,74 грн.

Відповідач не заперечив проти задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 259 337,24 грн. пені, 4 263,08 грн. 3% річних,14 501,04 грн. збитків від інфляції.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, суд вирішив позовні вимоги позивача задовольнити з огляду на наступне.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення основного богу, то слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 зазначеного Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначних змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку позивача сума основного боргу згідно договору № 240 від 1 вересня 2010 становить 128 812,74 грн.

Розрахунки суми боргу відповідають матеріалам справи, а отже, сума боргу в розмірі 128 812,74 грн. підлягає до стягнення. Крім того, відповідач не заперечив проти наявності заборгованості.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 17.4. Договору, у разі порушення грошових зобовязань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, несвоєчасний перерахунок авансів) при умові отримання фінансування з Державного бюджету в повному обсязі у відповідності з планом фінансування згідно затверджених видатків, Генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

З суми основного боргу 128 812,74 грн. позивач нарахував 259 337,24 грн. пені за весь час прострочення.

Розрахунок пені відповідає умовам договору, за таких обставин, пеня підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З суми основного боргу 128 812,74 грн. позивач нарахував 4 263,08 грн. 3% річних,14 501,04 грн. збитків від інфляції.

Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф. 302 код. 01383865) на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (03680, м. Київ, вул. Горького, 51, код 31899285) 128 812 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 74 коп. основного боргу, 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 08 коп. 3% річних, 14 501 (чотирнадцять тисяч пятсот одні) грн. 04 коп. збитків від інфляції, 259 337 (двісті пятдесят дев'ять тисяч триста тридцять сім) грн. 24 коп. пені.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф. 302 код. 01383865) в доход Державного бюджету України 4 069 (чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЛ.В. Прокопенко

Дата складання рішення 23.02.2012