Рішення № 21778650, 22.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/37322.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 206684,19 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство “ПроКредит Банк” про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 206684,19 грн. заборгованості за рамковою угодою про надання кредиту № 3334 від 12.02.2008 р., в тому числі 110848,08 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 4630,21 грн. заборгованості по сплаті процентів, 5914,90 грн. заборгованості по сплаті процентів за фактичне користування кредитом, 82 291,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 06.10.2011 було порушено провадження у справі № 17/373 розгляд справи призначено на 26.10.2011.

Ухвалою суду від 26.10.2011 розгляд справи у звязку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів, на підставі статті 77 ГПК України було відкладено на 09.11.2011.

Розпорядженням В.о. керівника апарату від 04.11.2011 № 04-1/360 у звязку із перебуванням судді Удалової О.Г на лікарняному, відповідно до пункту 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №17/373 за результатами чого справу №17/373 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 04.11.2011 справу 17/373 було прийнято до свого провадження.

09.11.2011 у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.11.2011.

У судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, оскільки у Деснянському районному суді розглядається справа між тими ж сторонами про той же предмет із тих же підстав.

Разом з тим, з доданих до справи документів вбачається, що позов подано до ОСОБА_1, а не до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, підстави та предмет позову у цивільній справі №2-5331 також відрізняється від підстав та предмету позову у справі №17/373.

Ухвалою суду від 16.11.2011 розгляд справи було відкладено на 05.12.2011.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 05.12.2011 перебував на лікарняному, та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №17/373 на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 05.12.2011 розгляд справи відкладено на 20.12.2011.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 15.12.2011 вийшов з лікарняного та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №17/373 на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалю суду від 20.12.2011 розгляд справи було відкладено на 11.01.2012.

У судовому засіданні 11.01.2012 розгляд справи було відкладено на 23.01.2012.

11.01.2012 представником відповідача подані заперечення проти позову, в яких останній зазначив, що кредит дійсно видавався, проте не 24000 дол. США, як те передбачено в договорі, а гривневий еквівалент у розмірі 115200 грн., що становить 22811,88 дол. США, відтак заборгованість Банком нарахована невірна.

В судових засіданнях оголошувались перерви.

Відповідач позов визнав частково.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством “ПроКредит Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ПроКредит Банк”, (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено рамкову угоду № 3334 від 12.02.2008 (далі Рамкова угода).

Відповідно до пункту 2.1 вищезазначеної рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобовязався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобовязань, а також належно виконувати усі інші зобовязання, передбачені угодою та Кредитними договорами.

Пунктом 2.2 Рамкової угоди визначено, що на підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування еквівалент 200000 доларів США, ліміт строку кредитування 120 календарних місяців, максимальний розмір процентів 40 % річних.

На підставі рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 між Закритим акціонерним товариством “ПроКредит Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ПроКредит Банк”, (Кредитор) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договори про надання траншу № 1.37937/3334 від 21.03.2008 (далі Договір про надання траншу).

Пунктом 7 договору про надання траншу визначено, що даний договір є невідємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору, за винятком тих обставин що прямо чи інакше врегульовані цим Договором.

Згідно з пунктом 1 Договору про надання траншу кредитор на підставі та умовах Рамкової угоди, а також цього договору зобовязався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобовязань та виконання усіх інших зобовязань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2 Договору про надання траншу визначені умови, на яких видається кредит: розмір кредиту 24 000 доларів США, строк користування 36 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, проценти 14 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту поповнення обігових коштів, комісія за видачу кредиту 1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту 1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквіваленту на рахунок Позичальника №260010191185 у Кредитора.

Відповідності до пункту 3 Договору про надання траншу кредит видається у дату, вказану у Графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є Додатком № 1 до цього Договору, за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання Графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим Договором.

Позичальник уповноважує Кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України (раніше і надалі - МВРУ) за курсом Кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок Позичальника. Одночасно Позичальник уповноважує Кредитора здійснити договірне списання суми комісії Кредитора та інших банків за операцію продажу валюти згідно з Тарифами Кредитора та суми інших витрат/втрат, повязаних даною операцією.

Позивач належним чином виконав свої зобовязання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 24 000 дол. США за Договором про надання траншу, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 3322_22 від 21.03.2008, який міститься в матеріалах справи.

Пунктами 4 Договору про надання траншу визначено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком в черговості, встановленій Рамковою угодою. Дата останнього платежу згідно з Графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у п. 2 цього Договору, але не більше на 7 календарних днів.

Згідно з пунктом 5 вищевказаних договорів, погашення усіх грошових зобовязань Позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені Кредитором рахунки у черговості, вказаній Рамковою угодою.

Пунктом 7.4 Рамкової угоди передбачено, що погашення грошових зобовязань здійснюється протягом операційного часу Кредитора у день, що визначений кредитними договорами як день настання строку погашення (платежу). Якщо цей день не є банківським днем, погашення здійснюється не пізніше наступного за цим днем банківського дня.

В додатку № 1 до Договору про надання траншу визначено графік повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до пункту 8.6 Рамкової угоди у випадку існування заборгованості Позичальника тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобовязаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі Кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменті настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи Кредитор предявив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором.

Судом встановлено, що позивач належним чином не виконав свої зобовязання за Рамковою угодою та Договором про надання траншу.

06.05.2011 позивач направив відповідачу вимогу № 780 від 06.05.2011 про повне дострокове погашення кредиту.

Те, що відповідач отримав таку вимогу, сам відповідач не заперечив, проте залишив цю вимогу без відповіді та реагування.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання Кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Як убачається з матеріалів справи у відповідача в звязку із порушеннями строків сплати суми Кредиту, рахується заборгованість за кредитом в сумі 13902,06 доларів США боргу по капіталу (що за офіційним курсом НБУ 7,9735 грн. за 100 доларів США) станом на 09.06.2011 складає 110848, 08 грн., 580,70 доларів США боргу по процентах, що за офіційним курсом НБУ 7,9735 грн. за 100 доларів США станом на 09.06.2011 складає 4630,21 грн.

Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»на підтвердження обґрунтування позовних вимог було надано суду виписки з особового рахунку за період з 15.02.2008 до 07.12.2011 та деталізовані розрахунки позовних вимог.

Частково заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 24000 дол. США в його гривневому еквіваленті в розмірі 115200 грн., проте станом на 21.03.2008 курс НБУ становив 5,05 грн., тобто фактична сума грошового еквівалента, яку повинна була отримати ФОП ОСОБА_1 не повинна бути меншою ніж 121200 грн., відтак на думку відповідача кредит було видано на 6000 грн. менше ніж оговорено в договорі.

Разом з тим, наведе спростовується матеріалами справи, зокрема пунктом 3 Договору про надання траншу, де зазначено, що Позичальник уповноважує Кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України (раніше і надалі - МВРУ) за курсом Кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок Позичальника.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 13902,06 доларів США боргу по капіталу (що за офіційним курсом НБУ 7,9735 грн. за 100 доларів США станом на 09.06.2011 складає 110848, 08 грн.), 580,70 доларів США боргу по процентах, що за офіційним курсом НБУ 7,9735 грн. за 100 доларів США станом на 09.06.2011 складає 4630,21 грн., то в цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд також стягнути з відповідача 741,82 доларів США боргу по процентах за фактичне користування простроченим кредитом, що за офіційним курсом НБУ 7,9735 грн. за 100 доларів США станом на 09.06.2011 складає 5914,90 грн., посилаючись на п. 4.4. рамкової угоди, яким передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом “факт/360” від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до дати повного її погашення, включно.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення 741,82 доларів США боргу по процентах за фактичне користування простроченим кредитом, (що за офіційним курсом НБУ 7,9735 грн. за 100 доларів США станом на 09.06.2011 складає 5914,90 грн.), господарський суд визнав його обґрунтованим, у звязку з чим дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 85 291 грн. пені у звязку з несвоєчасною сплатою суми кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів, що передбачено пунктом 10.2 Рамкової угоди, у якому зазначено, що у випадку прострочення погашення грошових зобовязань Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожний календарний день прострочення (включаючи день повного погашення заборгованості) у розмірі: 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн., якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів та у випадку не застосування пені, вказаної у наступному пункті. (пункт 10.2.1 Рамкової угоди). Згідно з підпунктом 10.2.2, Позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 1% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. якщо прострочення перевищує 30 календарних днів. Даний розмір пені не застосовується за рішенням Кредитора, а також при умові погашення не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячного погашення не менше ніж 30% від суми заборгованості.

Приймаючи до уваги викладені умови рамкової угоди, дослідивши поданий позивачем детальний розрахунок позовних вимог, господарський суд визнає позовні вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.4 Рамкової угоди встановлено, що нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припинення у день повного погашення заборгованості. Понесені збитки відшкодовуються винною стороною у повному розмірі понад неустойку.

На підставі пункту 10.2 Рамкової угоди позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 85 291 грн., виходячи з встановленого договором їх розміру 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

Разом з тим, позивачем не було взято до уваги вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, згідно зі ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Аналогічні норми містяться й у положеннях частини 2 статті 343 ГК України.

У преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Судом враховано, що абзацом другим частини 2 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Суд зауважує, що вказана норма передбачає право збільшення саме законної неустойки. Для того, щоб неустойка вважалася законною необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому неможна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»яким встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Виходячи з приписів вищевказаних норм позивачем було перераховано суму пені, відповідно до уточненого розрахунку якого сума пені складає 8448,07 грн.

Таким чином, уточнений розрахунок суми пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів з користування кредитом відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам кредитного договору, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 8448,07 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02232, м Київ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 107-а, ідентифікаційний код 21677333) 13 902 (тринадцять тисяч девятсот два) долара США 6 центів США боргу по капіталу (що за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 7,9735 грн. за 100 доларів США) станом на 09.06.2011 складає 110 848 (сто десять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 08 коп.), 580 (пятсот вісімдесят) доларів США 70 центів США боргу по процентах, що за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 7,9735 грн. за 100 доларів США) станом на 09.06.2011 складає 4 630 (чотири тисячі шістсот тридцять) грн. 21 коп., 741 (сімсот сорок один) долар США 82 цента США боргу по процентах за фактичне користування простроченим кредитом, (що за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 7,9735 грн. за 100 доларів США) станом на 09.06.2011 складає 5 914 (пять тисяч девятсот чотирнадцять) грн. 90 коп.), 8448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 07 коп. пені, 1 298 (одну тисячу двісті девяносто вісім) грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита та 148 (сто сорок вісім) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б. Рішення підписано 27.02.2012