Рішення № 21778482, 22.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/356-201222.02.12 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О. За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конві Трейдінг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ Маркетинг Сервіс», м. Київ

про стягнення 6687,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конві Трейдінг» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ Маркетинг Сервіс»про стягнення з останнього основного боргу в сумі 5960,00 грн., пені в сумі 609,87 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, трьох процентів річних в сумі 118,03 грн. за прострочення грошового зобовязання згідно Договору підряду № 7.1-03.11 від 01.03.2011року.

Додатково позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, і судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача (судове засідання розпочалося о 10 год.10 хвил 22.02.2012року, і закінчилося вирішенням господарського спору по суті з винесенням рішення о 10 год. 20 хвил. 22.02.2012 року), який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позивач неправильно зазначив ціну позову, а тому згідно вимог статті 55 ГПК України вона визначена судом і дорівнює 6687,87 грн.

Позов мотивовано тим, що 01.03.2011року між сторонами було укладено Договір підряду № 7.1-03.11, далі Договір, згідно предмету якого (пункт 1.1), позивач , як Підрядник, прийняв на себе зобовязання власними силами виконати роботу з виготовлення конвертів в асортименті продукцію, а відповідач, як Замовник, зобовязався прийняти роботи та оплатити їх за умовами Договору.

Свої зобовязання за Договором по виготовленню та передачі продукції позивач виконав належним чином, про що свідчать первинні документи долучені до матеріалів справи, зокрема:

· № КТ-00001768 від 05.09.2011року;

· № КТ-00001889 від 19.09.2011року;

· довіреність серії ЯЛД за № 171731 від 19.09.2011року;

· довіреність серії ЯЛД за № 171729 від 05.09.2011року на отримання матеріальних цінностей ( конвертів) загальною вартістю 19960,00 грн.

Обсяги, асортимент, ціна, термін (строки) виготовлення та постачання продукції погоджуються сторонами і фіксуються у специфікаціях, які є невідємними частинами Договору, підписуються сторонами окремо на кожне замовлення ( пункт 2.2). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01.03.2012 року.

Відповідно до вимог підпункту 6.1.2 пункту 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок Замовник зобовязується здійснити протягом 3(трьох) календарних днів з дати закінчення строку виготовлення продукції. Виготовлення продукції відбувалося в день поставки, і Замовник зобовязаний оплатити вартість продукції протягом 3 календарних днів з дати постачання. Під час дії Договору відповідачем частково виконані зобовязання на загальну суму 140 00, 00 грн., про що свідчать розрахункові документи додані до матеріалів справи.

Втім сума основного боргу в сумі 5960,00 грн., до наступного часу не погашена. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач з посиланням на пункт 6.2 Договору намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 609,87 грн. за період з 09.09.2011року по 28.12.2011року.

р

Зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і мало місце прострочення грошового зобовязання, а тому позивач з посилання на приписи статті 625 ЦК України наполягає на стягненні з нього трьох процентів річних в сумі 636,48 грн. за період з 09.09.2011року по 28.12.2011року.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Так, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

Безпосередньо у судовому засіданні представником позивачем була надана банківська виписка станом на 23.01.2012року, яка свідчить про перерахування відповідачем на адресу позивача суми основного боргу в розмірі 5960,00 грн., однак після звернення кредитора з позовом. За такими обставинами, провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5960, 00 грн. підлягає припиненню за ознаками частини першої пункту 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 609,87 грн., є хибними виходячи із наступного, зокрема:

·право на звернення до суду з позовом про стягнення з винної сторони неустойки у вигляді: штрафу або пені, виникає в межах одного року позовної давності (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України);

·пунктом 2 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобовязання мало бути виконано;

·строк розрахунку неустойки в 6 місяців, встановлений ГК України, передбачає присікальний строк, в межах якого нараховується неустойка;

·у випадку коли розмір санкцій ( штраф та пеня) законом не визначений, то їх розмір та вид можливо конкретизувати угодою сторін у договорі, обовязкова надавши йому письмову форму ( частина перша, четверта статті 231 ГК України;

·штрафні санкції за порушення грошових зобовязань повинні встановлюватися у відсотках( частина шоста статті 231 ГК України);

·необхідно дотримуватися порядку нарахування штрафної санкції та своєчасно звертатися до суду, з урахуванням строку позовної давності в один рік, по можливості описувати у договорі порядок нарахування штрафних санкцій та максимальний період її нарахування ( таке право учаснику господарських відносин надається частиною шостою статті 232 ГК України);

·письмовою угодою сторін можливо встановити збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафної санкції, тобто більш одного року. При цьому ГПК України та ЦК України не регламентовано обмеження граничних меж збільшення строку позовної давності;

·слід памятати, який би розмір пені не було передбачено угодою сторін у договорі, у випадку прострочення виконання грошових зобовязань, від відповідно до вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96р. за № 543/96-ВР, далоі Закон, пеня підлягає стягненню в сумі,що не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який вона нараховується.

· таким чином, пеня більш не є тривалою штрафною санкцією і нараховується з дня, наступного за днем, коли зобовязання повинно було бути виконане, за період 6 місяців, після яких її нарахування припиняється;

· під час звернення з позовною заявою щодо стягнення з контрагента неустойки (пені, штрафу) вона є способом забезпечення виконання грошових зобовязань, однак на час винесення рішення суду міра відповідальності;

·якщо сторони у відповідальному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли встановлений чинними актами законодавства.

За ствердженням позивача підставою для стягнення з відповідача пені є пункт 6.2 Договору, тоді як даний пункт передбачає, що Замовник зобовязується оплачувати продукцію у відповідності з рахунками Підрядника, з обовязковою вказівкою в призначенні платежу реквізитів; відповідного рахунку та/або відповідної специфікації (або накладних) та даного Договору та відповідно до сум, вказаних в рахунку. Таким чином, сторонами у відповідальному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності у вигляді пені, а тому вона стягненню не підлягає. З урахуванням викладеного, у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 609,87 грн. за період з 09.09.2011року по 28.12.2011року, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Свої зобовязання відповідач щодо своєчасної оплати отриманої ним продукції за умовами не виконав, та припустив прострочення грошового зобовязання.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що три процента річних за прострочення грошового зобовязання є іншими засобами за хисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обстнеавин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт прострочення грошового зобовязання відповідачем, а тому позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 636,48 грн. за період з 09.09.2011року по 28.12.2011року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно Угоди про надання правової допомоги від 29.12.2011року позивач отримав послуги адвоката Обець Вячеслава Сергійовича ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4352/10 від 18.11.2010року.). Видатковий касовий ордер від 29.12.2011року підтверджує оплату адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". Судом прийнято до уваги, що розмір вказаних витрат є співрозмірними, незавищеним, оскільки на час звернення з позовом право позивача було порушено, і ним були застосовані заходи досудового врегулювання спору у вигляді надіслання на адресу відповідача претензії №5612 від 12.12.2011року. Відповіді за наслідками розгляду претензії на адресу позивача не надходило.

Позовні вимоги задоволенні частково, а тому витрати по сплаті судового збору та послуг адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст.44, частини пятої статті 49 ГПК України, у звязку з чим з відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ Маркетинг Сервіс»підлягає стягненню судовий збір в сумі 1282,78 грн. та послуги адвокату в сумі 4544,04 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.02.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 638, 639, 837, 844 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202, України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, частиною 5 ст. 49, 55, п 1-1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конві Трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ Маркетинг Сервіс»щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 5960,00 грн. припинити.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Конві Трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ Маркетинг Сервіс»щодо стягнення з останнього пені в сумі 609,87 грн. відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ Маркетинг Сервіс», 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, п/р 26003026632961 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 33735064, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Конві Трейдінг», 03680, м. Київ, вул. Е. Потьє, 12, р/р 26007262402398 в ПАТ «ВіЕіБі Банк», МФО 380537, код ЄДРПОУ 37356557, три процента річних в сумі 118,03, витрати по сплаті судового збору в сумі 1282,78 грн., витрати по сплаті адвокатських послуг в сумі 4544,04 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 27.02.12р.