Рішення № 21778481, 21.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/20121.02.12 Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів:

Головуючого судді Підченко Ю.О.

Суддів Гончаров С.А.

Івченко А.М.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІСТ", м. Харків

до відповідача Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Київ

про стягнення 1 814 303,60 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 01.02.2012 р. для розгляду справи №32/201 призначено наступну колегію суддів: Підченко Ю.О. (головуючий), Гончаров С.А., Івченко А.М.

За клопотанням позивача з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (пятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІСТ" звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 1 445 642,70 грн. та пені в сумі 367 660,90 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання згідно Договору генерального підряду №33-СХ на проведення проектних та пошукових робіт від 12.01.2007 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

До прийняття рішення по справі від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 446 642,70 грн., 3% річних у розмірі 65 141,16 грн. та пеню у розмірі 130 197,85 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на невиконання позивачем в повному обсязі своїх обов'язків згідно договору генерального підряду №33-СХ на проведення проектних та пошукових робіт від 12.01.2007 р., зокрема невиконання позивачем 4 та 5 етапів проекту.

До прийняття рішення по справі від позивача згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та рахунки відповідача відкритих в банківських установах, у межах ціни позову. Мотиви застосування таких заходів, позивач обґрунтовує ухиленням відповідача від виконання зобовязань за договором підряду щодо оплати належним чином виконаних підрядних робіт.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може вплинути на діяльність його підприємства, у тому числі правовідносини між сторонами, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у звязку з неналежним ставленням відповідача до своїх обовязків.

Крім того, суд відзначає, що з 01.11.2011 р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір", відповідно до ч. 2 ст. 4 якого за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюється ставка судового збору, яка дорівнює 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Всупереч зазначеному положенню до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів сплати судового збору у визначеному законом порядку.

За такими обставинами, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІСТ" щодо забезпечення позову відносно накладення арешту на майно та рахунки відповідача є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 12.01.2007 р. між Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІСТ", в подальшому Підрядник, був укладений Договір генерального підряду №33-СХ на проведення проектних та пошукових робіт, далі Договір.

Відповідно пункту 1.1. Договору підрядник зобов'язується власними силами та засобами розробити за завданням замовника проектну документацію та виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що загальна вартість робіт за цим договором визначається її договірною ціною, яка визначена за домовленістю сторін і орієнтовно становить 3 200 000,00 грн. та оформлюється протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до цього Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору замовник здійснює часткову попередню оплату робіт в наступному порядку: 400 000,00 грн. до 31.01.2007 р., 400 000,00 грн. до 28.02.2007 р. та 640 000,00 грн. до 31.03.2007 р.

Відповідно до п. 5.2 Договору наступні платежі замовник зобов'язується здійснювати на підставі підписаних актів здачі-приймання відповідно до п. 6.1 цього договору. Суми, які підлягають оплаті, вказуються в актах здачі-приймання виконаних робіт та підлягають перерахуванню протягом семи днів після підписання замовником акту здачі-прийняття виконаних робіт, конкретного етапу проектних та пошукових робіт.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 14 календарних днів з моменту передачі проектної документації та підписання акта здачі-прийняття виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем належним чином виконані роботи, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт від 30.03.2007 р., 26.09.2007 р., 03.12.2007 р., 13.12.2007 р., 29.01.2010 р. та 30.04.2010 р.

Свої зобовязання з оплати виконаних робіт відповідач виконав не в повному обсязі , у звязку з чим за ним станом на 27.05.2011 р. утворилася заборгованість у розмірі 1 446 642,70 грн.

Позивач стверджує, що відповідно вимог пункту 7.4 Договору несвоєчасне виконання зобовязання забезпечено неустойкою в розумінні вимог статті 549 ЦК України. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань за Договором позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 130 197,85 грн. за період прострочення з 04.03.2010 р. по 24.10.2011 р.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 65 141,16 грн. за період прострочення грошового зобовязання з 04.03.2010 р. по 24.10.2011 р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийняття виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 854 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Так, стаття 887 ЦК України передбачає, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобовязання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобовязання за договором підряду. Факт наявності заборгованості відповідача в сумі 1 446 642,70 грн. підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобовязань за Договором суду не надав.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 446 642,70 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню. Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 130 197,85 грн. та 3% річних у розмірі 65 141,16 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, суд вважає за необхідне зробити перерахунок нарахованої пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені та приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, правомірним є стягнення з відповідача пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання у розмірі 126 445,06 грн.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 64 074,67 грн. В іншій частині 3% річних обраховані невірно.

Витрати по судовому збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини пятої ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2012 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 192, 599, 614, 623, 837, 859, 883, ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України 2003р., ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІСТ" до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" задовольнити частково.

2. Стягнути Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", 03037, м. Київ, вул. М.Кривоноса, 2-А, корп. 1, код ЄДРПОУ 33942838, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІСТ", 61174, м. Харків, вул. Архітекторів, 24, кв. 64, код ЄДРПОУ 32334848, основний борг у розмірі 1 446 642,70 грн., пеню в сумі 126 445,06 грн., три проценти річних в сумі 64 074,67 грн., витрати по судовому збору у розмірі 32 743,25 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІСТ" до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" в частині стягнення з останнього пені у розмірі 3 752,79 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1 066,49 грн. відмовити. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Ю.О.Підченко

СуддіС.А. Гончаров

А.М. Івченко

Повне рішення складено 27.02.12р.