Постанова № 21777825, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"29" лютого 2012 р. Справа № 5023/9316/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Євсікова О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011

та на ухвалугосподарського суду Харківської області від 09.11.2011

у справі№5023/9316/11 господарського суду Харківської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

доКорпорації "Співдружність Комп"

простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Колток М.М.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової від 28.02.2012 №03.07-05/151 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та призначено наступний склад суддів: головуючий –Мирошниченко С.В., судді Барицька Т.Л., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2011 (суддя Рильов В.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 (судді: Шевель О.В., Булоусов Я.О., Пуль О.А.), Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" (надалі позивач/ скаржник) повернуто позовну заяву, пред'явлену до Корпорації "Співдружність Комп" (надалі відповідач) про стягнення коштів, на підставі п. 5. ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Повертаючи позовну заяву на підставі ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем у даному позові об'єднано позовні вимоги, які не зв'язані між собою підставами виникнення, і їх сумісний розгляд буде перешкоджати з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору.

Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви. Пунктом 5 названої статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Правила об’єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог визначаються статтею 58 ГПК України, згідно зі змістом якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 №02-5/289, чинного на момент прийняття у даній справі судових актів, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Аналогічні приписи містяться і в п. 3.6. постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", чинній на момент касаційного перегляду судових рішень у даній справі.

Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді.

Однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права; мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення; обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами –суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовом про стягнення з відповідача як поручителя за договором поруки №АИС/05-07, укладеним між позивачем та відповідачем, заборгованості, яка виникла по чотирьом договорам про надання мультивалютної кредитної лінії, укладеними між позивачем та чотирма господарюючими суб'єктами, а саме: ТОВ "Автосервіс-Т" від 03.05.2007, ТОВ "Авто-холдінг" від 03.05.2007, ТОВ "Інтер-авто" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод".

Обґрунтовуючи підстави вказаного позову, позивач посилався на те, що боржниками (вищевказаними товариствами з обмеженою відповідальністю) було порушено виконання грошових зобов'язань за вказаними кредитними договорами, а саме: не повернуто кредитні кошти, а враховуючи, що відповідач поручився перед позивачем за виконання боржниками своїх зобов'язань, то, виходячи із приписів ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України та п. 1.4. договору поруки №АИС/05-07, позивач просить стягнути усю заборгованість саме з поручителя –відповідача.

Отже, виходячи із наведених вище визначень понять предмету та підстав позову, враховуючи предмет позову у даному випадку (стягнення заборгованості), право на пред'явлення якого виникло на підставі саме договору поруки, який фактично і є підставою даного позову, то колегія суддів вважає, що позивачем не порушено вимог ч. 1 ст. 58 ГПК України при зверненні до суду із даним позовом.

Водночас, згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Однак, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не зазначено, чим саме розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, що не було виправлено судом апеляційної інстанції, який підтримав ухвалу суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовну заяву було подано з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви без розгляду є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 та ухвалу господарського суду Харківської області від 09.11.2011 у справі №5023/9316/11 необхідно скасувати, а матеріали справи направити на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 та на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.11.2011 у справі №5023/9316/11 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 та ухвалу господарського суду Харківської області від 09.11.2011 у справі №5023/9316/11 скасувати і справу № 5023/9316/11 передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя                                        С.В. Мирошниченко

Судді:                                        Т.Л. Барицька

                                                                       О.О. Євсіков