Постанова № 21777824, 28.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"28" лютого 2012 р. Справа № 5010/1038/2011-3/35 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. –головуючого,

Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П

розглянувши матеріали

касаційної скарги малого підприємства "АМІК"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р.

у справігосподарського суду Івано-Франківської області

за позовоммалого підприємства "АМІК"

доДолинської міської ради, м. Долина, Івано-Франківської області

пропродовження договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство "АМІК" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинської міської ради про продовження дії договорів оренди земельних ділянок від 16.01.2009р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2011р. у справі № 5010/1038/2011-3/35 позовні вимоги задоволено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що МП "АМІК" належним чином виконував умови спірних договорів оренди, з боку Долинської міської ради (орендодавця) відсутні будь-які заперечення щодо продовження терміну дії договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2011р. у справі № 5010/1038/2011-3/35 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим: - що міська рада відмовляється від подовження договорів оренди, на підтвердження чого в матеріалах справи є листи –відповіді ради на звернення позивача з вимогою про продовження терміну договорів; - що зобов’язання міську раду укласти договір оренди або продовжити його дію за відсутності відповідного рішення є порушенням її виключного, передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту з посиланням на норми чинного законодавства.

Не погоджуючись з постановою, МП "АМІК" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу, тим, що апеляційним господарським судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме ст. 19 Конституції України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Скаржник зазначає, що Долинська міська рада не направляла на адресу МП "АМІК" заперечення щодо подальшого поновлення договору оренди.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2008р. Долинською міською радою було прийнято рішення №1184-31/2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки МП "АМІК"", яким було затверджено проект відведення земельних ділянок площею 0,0020 га по вул. Шевченка (привокзальна площа), площею 0,0020 га по вул. Грушевського, 20, площею 0,0020 га по вул. Грушевського, 28, площею 0,0020 га на майдані С. Стрільців в м. Долина для обслуговування газетних кіосків та надано МП "АМІК" вказані земельні ділянки в оренду терміном на один рік.

На виконання вказаного рішення 16.01.2009р. між Долинською міською радою (Орендодавець) та МП "АМІК" (Орендар) були укладені договори оренди земельних ділянок, відповідно до умов яких Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування вищезазначені земельні ділянки для обслуговування газетних кіосків в м. Долина по вул. Грушевського, 20, вул. Грушевського, 28, вул. Шевченка (привокзальна площа) та на майдані С.Стрільців.

Договори укладено на один рік, а після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.3.1. договорів).

Після припинення дії договору Орендар повинен повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.7.1 договорів).

Згідно ст. 31, 33 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що, маючи намір продовжити підприємницьку діяльність, пов’язану з організацією роботи газетних кіосків, МП "АМІК" 16.11.2009р., 30.11.2009р., 18.12.2009р., 22.03.2010р. зверталось до Долинської міської ради із листами № 45/2, №11/3, № 23 та №3/5, про продовження терміну дії спірних договорів оренди земельних ділянок.

У відповідь Долинська міська рада листами від 22.12.2009р. №04/2280, від 13.01.2010р. № 08/37, 12.02.2010р. № 04/170 та 08.04.2010р. № 01/573 повідомляла МП "АМІК" про те, що дане питання вносилось на розгляд сесії, проте при голосуванні не отримало необхідної кількості голосів.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що сесією Долинської міської ради Івано-Франківської області рішення про продовження договорів оренди земельних ділянок не приймалося.

Натомість, 20.05.2010р. Долинською міською радою прийнято рішення № 1818-44/2010 "Про повернення в комунальну власність орендованих земельних ділянок", яким зобов’язано МП "АМІК" повернути у комунальну власність земельні ділянки, розташовані по вул. Грушевського, 20, Грушевського, 28, на майдані с. Стрільців та по вул. Шевченка.

Таким чином, як вірно зазначено господарським судом апеляційної інстанції, зобов’язання міську раду укласти договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності або ж продовжити дію договору за відсутності відповідного рішення є порушенням її виключного, передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, з огляду на що висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія визнає правомірним та обгрунтованим.

Крім того, як правильно зазначає господарський суд 2-ї інстанції, такого способу захисту цивільних прав, як зобов’язання поновити договір оренди земельної ділянки, статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України не передбачено.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування та порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування якого колегія не вбачає.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

01.11.2011р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір", статтею 4 якого визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду тощо.

Зокрема, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру —50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (пп. 1, 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли —до набрання Законом чинності чи після цього —подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в касаційному порядку.

Заявником у касаційному порядку оскаржується постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 р. у справі №5010/1038/2011-3/35, яка прийнята після перегляду рішення господарського суду першої інстанції, яким розглянуто позовну заяву, що носить не майновий характер.

Згідно ч.1 ст.4 наведеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті за подану 15.02.2012р. касаційну скаргу МП "АМІК" становить 751,10 грн. (70% від 1073 (мінімальна заробітна плата станом на січень 2012р.), проте скаржник сплатив лише 51,00 грн., в зв’язку з чим з МП "АМІК" на користь Держбюджету України необхідно стягнути недоплачений судовий збір в сумі 701, 10 грн.

Керуючись ст. 44, 49, 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у справі №5010/1038/2011-3/35 залишити без змін.

Стягнути з малого підприємства "АМІК" на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 26077922, рахунок: 31211254700007, банк : ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) , судовий збір у розмірі 701,10 грн.

Головуючий суддя          : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко