Ухвала суду № 21777794, 14.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

14 лютого 2012 р. № 5005/1863/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Малетича М.М.,

Владимиренко С.В.,

Козир Т.П.,

Панової І.Ю.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши заявупублічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо –збагачувальний комбінат"

про перегляд Верховним Судом України

постанови

у справі

за позовом

до

третя особа

про Вищого господарського суду України від 15.11.2011

№ 5005/1863/2011

Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо –збагачувальний комбінат"

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція

стягнення збитків в сумі 48 424, 66 грн., звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011, позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача стягнуто 32 386,6 грн. збитків, завданих внаслідок зайняття земельної ділянки площею 1,1096 га на території Покровської сільської ради Нікопольського району за період з 01.07.2008 по 31.12.2010 р., у задоволенні вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено, судові рішення мотивовані наявністю права власності відповідача на об'єкти, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі №5005/1863/2011 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 у справі №5005-1863/2011 –без змін.

Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо – збагачувальний комбінат" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у даній справі.

Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2011, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо –збагачувальний комбінат" збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2011 у справі №5005/1778/2011, від 08.08.2011 у справі №5005/1802/2011, від 27.07.2010 у справі №34/139, від 23.06.2009 у справі №40/48-08, від 25.11.2009 у справі №32/99-09 та від 14.10.2010 у справі №07/3119 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 15.11.2011 у справі №5005/1863/2011, на яку подана заява про перегляд, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову щодо стягнення збитків та відмову у позові щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки було встановлено правомірне набуття відповідачем права власності на будівлі, що розташовані на спірній земельній ділянці, у зв'язку з чим відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України до відповідача перейшло право на земельну ділянку, що розташована під нерухомим майном, що йому належить на праві власності. Незважаючи на відсутність зареєстрованого за відповідачем права на спірну земельну ділянку та користування нею без правовстановлюючих документів, щодо спірної земельної ділянки були вчинені правомірні дії, направлені на правомірне її користування та реєстрацію права на неї в установленому законом порядку. Щодо завданих збитків, то суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки у відповідача відсутній державний акт на землю та договір оренди землі, відповідач зобов'язаний відшкодувати землевласнику збитки у вигляді неотриманих доходів за термін тимчасового невикористання земельної ділянки у вигляді неотриманої за цей період орендної плати. В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач у встановленому порядку звертався до власника землі для оформлення договору оренди землі і отримав відмову, відсутні і докази звернення до адміністративного суду з вимогою до власника землі в установлені строки розглянути питання оренди землі відповідачем (пункт 11 статті 123 Земельного кодексу України), у зв'язку з чим вина третьої особи у неукладенні договору оренди землі не доведена, а тому було обґрунтовано стягнуто з відповідача завдані позивачу збитки у вигляді неотриманої орендної плати.

Приймаючи постанову від 27.07.2010 у справі №34/139, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову щодо стягнення збитків, оскільки позивач не довів належним засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно –правової (господарсько –правової) відповідальності, а саме доводи позивача про неможливість отримання доходу від торговельної діяльності визнані судом необґрунтованими, оскільки прийняття рішення виконкомом Донецької міської ради, яке визнано неправомірним в судовому порядку, мало місце 24.07.2002 після продажу павільйону, а відтак позивач не довів як самих збитків, так і їх виникнення внаслідок прийняття органом державної влади неправомірного рішення.

Приймаючи постанову від 25.11.2009 у справі №32/99-09, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову щодо стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки, оскільки позивачам не доведено, що підприємець, використовуючи у відповідності до статті377 Цивільного кодексу України земельну ділянку під належною йому будівлею без правовстановлюючих документів, порушив цивільне право ради, не було доведено вини підприємця у здійсненні використання вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, оскільки, підприємець звертався до позивача (ради) з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення в оренду відповідної земельної ділянки.

Приймаючи постанову від 14.10.2010 у справі №07/3119, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки, оскільки сума збитків обґрунтовується лише умовними припущеннями про можливість отримання позивачем доходів у вигляді орендної плати, а складений комісією, утвореною розпорядженням голови райдержадміністрації, акт не відповідає вимогам Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 №284, так як до цієї комісії не був залучений відповідач і акт не затверджений.

Таким чином, судове рішення, про перегляд якого подано заяву, і судові рішення Вищого господарського суду України, на які здійснюються посилання, свідчать про відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу постанов суду касаційної інстанції, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

Постановами Вищого господарського суду України від 08.08.2011 у справі №5005/1802/2011 та від 23.06.2009 у справі №40/48-08, на які посилається заявник, касаційні скарги задоволено частково, судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи направлено на новий розгляд до господарських судів першої інстанції.

          Приймаючи постанову від 16.08.2011 у справі №5005/1778/2011, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції скасував повністю судове рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасував в частині стягнення збитків та в даній частині направив на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, в частині повернення самовільно зайнятої земельної ділянки залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні даних позовних вимог.

У зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 16.08.2011 у справі №5005/1778/2011, на яку також посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм одних і тих самих матеріального права оскільки у зазначеній постанові Вищий господарський суд України дійшов такого ж правового висновку в частині правомірності відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, що і у справі №5005/1863/2011, про перегляд якої подано заяву.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11114–11121 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити публічному акціонерному товариству "Орджонікідзевський гірничо –збагачувальний комбінат" у допуску справи № 5005/1863/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич

Судді

С. Владимиренко

Т. Козир

І. Панова

С. Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)