Постанова № 21777758, 29.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 лютого 2012 року Справа № 5002-7/2927-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСікорської Н.І.,

суддівТкаченка М.І.,

Євдокімова І.В.за участю представників сторін:

прокурор, Шульга Антон Миколайович, на підставі посвідчення № 574 від 18.11.08, (Старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);

позивача, ОСОБА_1, на підставі довіреності № б/н від 16.05.11р.(Сакська районна державна адміністрація);

відповідача, не зявився, (Товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа");

третьої особи, не зявився, (Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 11 жовтня 2011 року у справі №5002-7/2927-2011

за позовом Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34,Саки,96500) в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15,Саки,96500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (вул. Дмитрівська,45-а, Київ ,01135)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим (вул. Крейзера,6,Сімферополь,95000)(вул. Леніна,17,Сімферополь,95000)(вул. Фрунзе,41,Сімферополь,95000)

про розірвання договору оренди землі, спонукання до знесення самовільного будівництва та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Сакський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа"

-про розірвання договору оренди землі від 25.01.2008р., укладеного між Сакською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Асавіа", який був зареєстрований 12.02.2009р. у Сакському відділі Кримської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040801500001;

-про зобовязання товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа" знести самовільно побудований комплекс споруд, який складається з ферми (літ. «А») площею забудови 31,00 кв.м.,загальною площею 28,0 кв.м.; будиночку для відпочинку (літ. «Б») площею забудови 87,9 кв.м., загальною площею 67,8 кв.м.; вольєру для птиці (літ. «В») площею забудови 216,кв.м.; вольєру для птиці (літ. «Г») площею забудови 24,9 кв.м.; конюшні (літ. «Д») площею забудови 33,6 кв.м. загальною площею 28,9 кв.м.; горловини погребу (літ. «ГП») площею забудови 25,0 кв.м.; перепелятника (літ. «Е») площею забудови 44,3 кв.м., загальною площею 36,9 кв.м.; кафе (літ. «Ж-ж») площею забудови 152,00 кв.м., загальною площею 115,5 кв.м.; огорожі, які розташовані за адресою: Україна, АР Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплек споруд №1-в цілому;

-про зобовязання Товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа" повернути Сакській районній держаній адміністрації земельну ділянку загальною площею 3 га, у тому числі 1,8522 га ставки, 1,1478 га під господарськими будівлями та дворами (кадастровий номер 01:243:852:00:10:001:0398) на умовах, визначених п. 21 договору від 25.01.2008 р., укладеного між Сакською районною районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асавіа".

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані посиланням на статтю 367 Цивільного кодексу України та статтю 141 Земельного кодексу України, а також тим, що відповідачем в порушення умов укладеного договору оренди землі та чинного законодавства України було здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, що підтверджується рішеннями господарського суду АР Крим від 04.02.2010 р. у справі №7/3617.1-2009, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2011 року у справі №5002-7/2927-2011 позов Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації - задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 25.01.2008 р., укладений між Сакською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Асавія”, який був зареєстрований 12.02.2009 р. у Сакському відділі Кримської філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що в Державному реєстрі земель вчинений запис за №040801500001.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Асавіа” знести самовільно побудований комплекс споруд, який складається з ферми (літ "А") площею забудови 31,00 кв. м., загальною площею 28,0 кв. м.; будиночку для відпочинку (літ. "Б") площею забудови 87,9 кв. м., загальною площею 67,8 кв. м; вольєру для птиці (літ. "В") площею забудови 216,0 кв. м.: вольєру для птиці ( літ "Г") площею забудови 24,9 кв. м.; конюшні (літ. "Д") площею забудови 33,6 кв. м. загальною площею 28,9 кв. м; горловини погребу ( літ "ГП") площею забудови 25,0 кв. м.; перепелятника (літ. "Е") площею забудови 44,3 кв. м.; загальною площею 36,9 кв. м: кафе (літ "Ж-ж") площею забудови 152,00 кв.м., загальною площею 115,5 кв. м.; огорожі, які розташовані за адресою: Україна, АР Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс споруд № 1 - в цілому.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Асавія” повернути Сакській районній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею З га, у тому числі 1,8522 га ставки, 1,1478 га під господарськими будівлями та дворами (кадастровий номер 01:243:852:00:10:001:0398) на умовах, визначених п. 21 договору від 25.01.2008 року, укладеного між Сакською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Асавія”.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення господарського суду мотивоване посиланням на нецільове використання земельної ділянки шляхом вчинення самовільного будівництва без отримання на те відповідної згоди власника земельної ділянки, що також підтверджується винесеними рішеннями по справі №7/3617.1-2009.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції від 11 жовтня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю “Асавія” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначене рішення суду скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Як на підставу скасування оскаржуваного рішення заявник апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, при застосуванні якої судом першої інстанції прийнято до уваги обставини встановлені по справі №7/3617.1-2009 та не було зясовано чи знесенні відповідачем самочинно збудовані споруди станом на дату розгляду позову у даній справі, а також не встановлений факт продовження використання самовільно збудованих споруд відповідачем та взагалі факт нецільового використання земельної ділянки, тобто суд помилково вважав встановленою обставину, яку необхідно було встановити певними засобами доказування.

Крім того, господарським судом не враховано пояснення відповідача про те, що після розгляду справи №7/3617.1-2009 було здійснено демонтаж спірних споруд на орендованій земельній ділянці, з огляду на це - необґрунтоване посилання позивача про нецільове використання орендованої земельної ділянки, цей факт нецільового використання також не встановлений судом першої інстанції.

01 грудня 2011 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи було призначено на 14 грудня 2011 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Сікорська Н.І., суддів Остапової К.А., Ткаченка М.І.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

15 лютого 2012 року за розпорядженням заступника голови суду, у звязку з відпусткою, суддю Остапову К.А. замінено на суддю Євдокімова І.В.

У судове засідання 29 лютого 2012 року зявився прокурор та представник Сакської районної державної адміністрації, які підтримали позовні вимоги та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін, інші сторони та треті особи в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином відповідно до вимог статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

25.01.2008 р. між Сакською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (Орендар) був укладений договір оренди землі, пунктом 1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення, пов'язаного з риборозведенням і вирощуванням водоплаваючих птахів, яка знаходиться на відстані 1,1 км східніше села Оріхове за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району, кадастровий номер 01:243:852:00:10:001:0398.

Договір був зареєстрований у Сакському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинений запис від 12.02.2008 р. за №040801800001.

25.01.2008 р. актом приймання-предачі Сакською районною державною адміністрацією було передано в оренду, а ТОВ «Асавія»прийнята земельна ділянка загальною площею 3,0000 га, у тому числі 1,8522 га ставки, 1,1478 га під господарськими будівлями та дворами.

Також в матеріалах справи є рішення ГС АР Крим від 04.02.2010 р., по справі №2-7/3617.1-2009, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Асавія»до Виконавчого комітету Оріхівської сільської ради, Сакської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, за участю прокурора АР Крим, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010 р.

Так, під час розгляду справи №2-7/3617.1-2009 Господарським судом АР Крим було встановлено, що на орендованій земельній ділянці відповідачем були самочинно побудовані: будинок для відпочинку (літ. "Б") площею забудови 87,9 кв. м., загальною площею 67,8 кв. м., який складається з приміщень № 1,2,3.4,5,6,7 площею 11,3 кв. м кожне; вольєр для птиці (літ. "В") площею забудови 216,0 кв. м.; вольєр для птиці ( літ "Г") площею забудови 24,9 кв. м.; конюшня ( літ. "Д") площею забудови 33,6 кв. м. загальною площею 28,9 кв. м; горловина погребу ( літ "Ш") площею забудови 25,0 кв. м.; перепелятник (літ. "Е") площею забудови 44.3 кв. м. , загальною площею 36,9 кв. м; кафе (літ "Ж-ж") площею забудови 152.00 кв. м., загальною площею 115,5 кв. м.; огорожі.

При цьому, судом було зазначено, що цільове призначення переданої ТОВ «Асавіа»земельної ділянки не передбачало здійснення на ній будь-якого будівництва, тим більше, за відсутністю згоди на це Орендодавця. Крім того, роботи по спорудженню об'єктів нерухомого майна були виконані без наявності відповідного дозволу інспекції ДАБК.

Вказані факти були покладені в основу позовної заяви Сакського міжрайонного прокурора та в свою чергу викладені в рішенні ГС АР Крим від 04.02.2010 р., і в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені як преюдиціальні, та такі, що не потребують додаткового доказування.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки в даній справі предметом спору є розірвання договору оренди землі, спонукання до знесення самовільного будівництва та повернення земельної ділянки, то для вирішення даного спору слід застосовувати положення Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” та відповідні норми Цивільного кодексу України.

В предмет доказування у даній справі входить встановлення обставин, які стали підставою для розірвання укладеного договору оренди, встановлення факту самовільного будівництва, визначення майна, яке підлягає знесенню.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оскільки передумовою розірвання спірного договору оренди земельної ділянки є встановлення факту істотного порушення договору другою стороною то першочерговим є необхідність встановлення наявності або відсутності порушення орендатором умов укладеного договору оренди земельної ділянки.

Стаття 31 Закону України „Про оренду землі” передбачає, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 24 зазначеного Закону надає право орендодавцю вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Стаття 96 Земельного кодексу України зобовязує землекористувачів забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

В пунктах 2.20-2.21 Постанови від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»Пленум Вищого господарського суду України зазначив, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України. У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 15 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що істотною умовою договору оренди землі, окрім перелічених даною статтею, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Ретельно вивчивши умови спірного договору оренди судова колегія зазначає, що пунктом 15 Договору сторони обумовили, що земельна ділянка передається в оренду для іншого сільськогосподарського призначення, пов'язаного з риборозведенням і вирощуванням водоплаваючих птахів.

Цільове призначення земельної ділянки, згідно з пунктом 16 договору: для іншого сільськогосподарського призначення (код 2.7 згідно УКЦВЗД).

В пункті 38 спірного договору оренди від 25.01.2008 р. сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як встановлено рішенням господарського суду АР Крим у справі №2-7/3617.1-2009, відповідачем, в порушення умов укладеного договору оренди земельної ділянки без згоди на те орендодавця самовільно побудовано обєкти нерухомого майна, а саме, будиночок для відпочинку (літ. «Б») площею забудови 87,9 кв.м., загальною площею 67,8 кв.м.; вольєр для птиці (літ. «В») площею забудови 216,кв.м.; вольєр для птиці (літ. «Г») площею забудови 24,9 кв.м.; конюшня (літ. «Д») площею забудови 33,6 кв.м. загальною площею 28,9 кв.м.; горловина погребу (літ. «ГП») площею забудови 25,0 кв.м.; перепелятник (літ. «Е») площею забудови 44,3 кв.м., загальною площею 36,9 кв.м.; кафе (літ. «Ж-ж») площею забудови 152,00 кв.м., загальною площею 115,5 кв.м.; огорожа, які розташовані за адресою: Україна, АР Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс споруд №1.

Отже, внаслідок нецільового використання відповідачем орендованої земельної ділянки, а саме, внаслідок самочинного будівництва обєктів нерухомого майна, прокурор в інтересах Сакської районної державної адміністрації звернувся про розірвання договору оренди, зазначаючи при цьому на те, що факт самочинного будівництва підтверджується рішенням у справі №7/3617.1-2009, і оскільки дане рішення носить преюдиціальний характер, то в силу частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З даним твердженням прокурора погодився господарський суд першої інстанції пославшись на преюдицію рішення у справі №7/3617.1-2009 в частині встановлення самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці без погодження власника земельної ділянки, оскільки даний факт вже було встановлено набраним законної сили рішенням у справі №7/3617.1-2009.

Але з цим висновком суду першої інстанції не погодився заявник апеляційної скарги, який зазначив, що склад учасників у даній справі не відповідає складу учасників у справі №7/3617.1-2009, а саме те, що другим відповідачем у справі №7/3617.1-2009 був Виконавчий комітет Оріхівської сільської ради, але на час розгляду справи №5002-7/2927-2011 він відсутній у складі учасників.

Проте судова колегія не погоджується з даним твердженням заявника апеляційної скарги та зазначає, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Частина 2 статті 35 ГПК передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як свідчать матеріали справи субєктний склад у обох справах співпадає частково, оскільки і Сакська районна державна адміністрація і ТОВ «Асавія»приймали участь при розгляді справи №7/3617.1-2009, що дає можливість зробити висновок стосовно можливості використання фактів встановлених у справі №7/3617.1-2009 при розгляді справи №5002-7/2927-2011, в якій не бере участь Виконавчий комітет Оріхівської сільської ради.

Крім того, предметом доказування у справі №7/3617.1-2009 було встановлення наявності правових підстав для визнання права власності на обєкти самочинного будівництва зведених ТОВ „Асавія”, та які просить знести прокурор у справі №5002-7/2927-2011. Господарським судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ „Асавія” про визнання права власності на обєкти самочинного будівництва і зазначене рішення набрало законної сили.

Суд виходив з того, що ТОВ „Асавія” порушено вимоги статті 25 Закону „Про оренду землі”, якою встановлено право орендаря за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. Також як на підставу відмови в позові суд посилався на статтю 376 Цивільного кодексу, частину 14 статті 24 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Таким чином, рішенням господарського суду першої інстанції при встановленні підстав для визнання права власності було встановлено факт відсутності згоди відповідача на забудову спірних обєктів, а також встановлено факт порушення Закону України „Про планування і забудову територій», що має значення для розгляду справи №5002-7/2927-2011, оскільки підтверджує порушення ТОВ „Асавія” умов спірного договору. Крім того ТОВ „Асавія” звертаючись з позовом про визнання права власності на самовільне збудовані обєкти вказувало на відсутність дозвільних документів на їх будівництво і на те, що новостворені обєкти є самовільним будівництвом, а тому факт самочинності будівель визнається ТОВ „Асавія” у справі №7/3617.1-2009 і при розгляді справи №5002-7/2927-2011 не потребує доказуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена в п.2.6.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з частиною 1 статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Оскільки на даний час доведеним є факт порушення цільового використання земельної ділянки шляхом самочинного будівництва ТОВ „Асавія” спірних обєктів без дозволу на таке будівництво з боку Сакської районної державної адміністрації, що в свою чергу є порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки та підтверджує правомірність задоволення позову прокурора господарським судом АР Крим в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2008 р., укладеного між Сакською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (Орендар), тому в даній частині рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Слід зауважити, що судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно демонтажу відповідачем самовільно побудованих обєктів до подачі позовної заяви у даній справі і про відсутність, у звязку з цим, факту порушення умов договору оренди, з огляду на наступне.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу.

Але в порушення вимог даної норми процесуального Закону відповідачем не надано доказів демонтажу самовільно побудованих обєктів.

Судова колегія також звертає увагу на те, що заявник апеляційної скарги не зявлявся в жодне із призначених судових засідань та не скористався наданими йому статтею 22 ГПК України процесуальними правами, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про обізнаність часу розгляду справи свідчить повідомлення про вручення судової кореспонденції скерованої на адресу відповідача.

Втім, закон покладає окремі обовязки по збору доказів і на суд. Згідно зі ст.38 ГПК, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобовязаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи й матеріали, необхідні для вирішення спору.

11 січня 2012 року та 08 лютого 2012 року ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду було витребувано інвентарну справу на майно, яке розташоване за адресою: Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс будівель №1.

Оригінал даної інвентарної справи було досліджено у судовому засіданні 29 лютого 2012 року, з матеріалів якої вбачається інвентаризація наявних самовільно побудованих обєктів, відомостей про знесення або інше знищення даних обєктів не існує. Тому зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтування та не враховуються судом апеляційної інстанції як такі, що не підтверджені матеріалами справи, а навпаки, матеріали справи свідчать лише про наявність даних обєктів.

Отже, оскільки факт нецільового використання земельної ділянки шляхом здійснення на ній самочинного будівництва підтверджується матеріалами справи та інвентарної справи, судом правомірно задоволено вимоги Сакського міжрайонного прокурора про розірвання договору оренди землі від 25.01.2008 р., а стаття 34 Закону України «Про оренду землі»передбачає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

В пункті 31 Договору сторони визначили, що Орендар зобовязаний повернути орендодавця земельну ділянку після закінчення строку дії оренди в стані, придатному для використання її за призначенням.

При цьому, умови повернення земельної ділянки були визначені сторонами в пунктах 21-25 Договору.

Так, зокрема, в пункті 21 Договору сторони обумовили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

З огляду на вищезазначене, господарським судом АР Крим правомірно задоволено позовні вимоги прокурора в частині спонукання Товариство з обмеженою відповідальністю «Асавія»повернути Сакській районній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 3 га, у тому числі 1,8522 га ставки, 1,1478 га під господарськими будівлями та дворами (кадастровий номер 01:243:852:00:10:001:0398) на умовах, визначених п. 21 договору від 25.01.2008 року, укладеного між Сакською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Асавія”. Тому рішення господарського суду першої інстанції в цієї частині підлягає залишенню без змін.

Крім того, поряд з розірванням договору оренди земельної ділянки та спонукання до її повернення Сакській районній державній адміністрації, прокурором заявлені вимоги про спонукання Товариство з обмеженою відповідальністю «Асавіа»знести самовільно побудований комплекс споруд. Господарський суд першої інстанції задовольнив дані вимоги прокурора повністю, але з цим висновком суду частково не погоджується судова колегія суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачає, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту (с. Оріхове Сакського району АР Крим), повноваження власника земельної ділянки здійснює Сакська районна державна адміністрація на підставі пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Отже, враховуючи, що Сакська районна державна адміністрація наполягає на задоволенні вимог Сакського міжрайонного прокурора, позов в цій частині також визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Для зясування яке саме майно належить орендарю на праві власності та підстави його набуття Севастопольським апеляційним господарським судом листом від 09.02.2012 за вих.. №5038-6783-6786 від господарського суду АР Крим була витребувана справа №7/3617.1-2009 та як вже було зазначено інвентарна справа.

В матеріалах справи №7/3617.1-2009 (том 1 а.с.61), а також в матеріалах інвентарної справи є договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року за №2584, укладений між Фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Асавія».

Предметом даного договору є ферма, яка знаходиться на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим комплекс споруд №1.

Вказана ферма складається з літеру „А”, приміщення 1 ферма, загальною площею 28,0 кв.м.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що ТОВ «Асавія»придбало вказаний обєкт у власність за 8000 грн.

Право власності зареєстроване за ТОВ «Асавія», про що свідчить витяг з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16497432 від 01.11.2007р.

Проте, в позовній заяві прокурор просив знести вищезазначений обєкт, як самовільно збудований, і суд дану вимогу задовольнив, не зясував правової природи володіння даним обєктом нерухомості відповідачем.

Також судом залишено поза увагою те, що розірваним договором оренди земельної ділянки, в пункті 2 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,0000 га, у тому числі 1,8522 га ставки, 1,1478 га під господарськими будівлями та дворами.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна ставок №9-а «коп.»з площею водного дзеркала 1,5 га, нежиле приміщення (ферма) (п. 3 Договору).

Згідно з пунктом 4. Договору земельна ділянка передається в оренду разом з орендованим у Сакської районної ради ставком № 9-а «коп»та усіма об'єктами нерухомості (ферма), що знаходяться у власності орендаря.

Отже, господарський суд першої інстанції не врахував, що на земельній ділянці є майно орендаря, яке правомірно ним набуто, та право власності на яке зареєстроване в БТІ м. Євпаторія, а відтак, воно не підлягає зносу, оскільки набуто ним ще до укладення розірваного договору оренди та належить відповідачу на праві власності.

Тому позов прокурора в частині знесення ферми (літ. «А») площею забудови 31,00 кв.м., загальною площею 28,0 кв.м. не підлягає задоволенню, а рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню, як прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає частковому скасуванню, тому що висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. При прийнятті нового рішення, судова колегія у позові відмовляє частково.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2011 року у справі №5002-7/2927-2011 скасувати частково.

Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2011 року у справі №5002-7/2927-2011 викласти в наступній редакції.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Асавіа»(04053, м. Київ, вул.. Артема, б. 37-41; 01135, м. Київ, вул.. Дмитрівська, буд. 45-А, ідентифікаційний код 34765037) знести самовільно побудований комплекс споруд, який складається з будиночку для відпочинку (літ. "Б") площею забудови 87,9 кв. м., загальною площею 67,8 кв. м; вольєру для птиці (літ. "В") площею забудови 216,0 кв. м.: вольєру для птиці ( літ "Г") площею забудови 24,9 кв. м.; конюшні (літ. "Д") площею забудови 33,6 кв. м. загальною площею 28,9 кв. м; горловини погребу ( літ "ГП") площею забудови 25,0 кв. м.; перепелятника (літ. "Е") площею забудови 44,3 кв. м.; загальною площею 36,9 кв. м: кафе (літ "Ж-ж") площею забудови 152,00 кв.м., загальною площею 115,5 кв. м.; огорожі, які розташовані за адресою: Україна, АР Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс споруд № 1.

3. В частині позовних вимог Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34,Саки,96500) в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15,Саки,96500) про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Асавіа»(04053, м. Київ, вул.. Артема, б. 37-41; 01135, м. Київ, вул.. Дмитрівська, буд. 45-А, ідентифікаційний код 34765037) знести самовільно побудовану ферму (літ "А") площею забудови 31,00 кв. м., загальною площею 28,0 кв. м., яка розташована за адресою: Україна, АР Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс споруд № 1, відмовити.

4. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2011 року у справі №5002-7/2927-2011 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Сікорська

СуддіМ.І. Ткаченко

І.В. Євдокімов

Розсилка рекомендованим поштовим відправленням:

1.Сакський міжрайонний прокурор (вул. Леніна, 34,Саки,96500)

2. Сакська районна державна адміністрація (вул. Леніна, 15,Саки,96500)

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (вул. Дмитрівська,45-а, Київ ,01135)

4. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим (вул. Крейзера,6,Сімферополь,95000)

5. прокурор міста Севастополя - для відома (99011,місто Севастополь, вул Павліченко, 1)