Постанова № 21777756, 01.03.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 року Справа № 5002-2/688-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівЛатиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_2, паспорт ЕС НОМЕР_3 від 25.12.1995 р.,

відповідача: Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 22 грудня 2011 року у справі №5002-2/688-2011

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2)

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000, код ЄДРПОУ 20687358)

про спонукання до виконання певних дій ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2011 року ФОП ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 16, 776 ЦК України, ст.ст. 4, 8, 11 ЗУ „Про приватизацію невеликих державних підприємств” звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради і просила зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 46 сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 690 від 19.03.2009 р. “Про затвердження Програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік” в частині приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 площею 30 кв.м. та по АДРЕСА_3 площею 43,12 кв.м. у м Сімферополі, включених вказаним рішенням сесії під № 63 та № 64 до переліку обєктів, які підлягають приватизації ФОП ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 у м Сімферополі, які орендуються позивачкою з 02.02.2007 р., включені у перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, але Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради безпідставно ухиляється від виконання рішення ради, мотивуючи це тим, що не має можливості провести заходи по приватизації приміщень у звязку з законодавчою неврегульованістю правового режиму допоміжних приміщень житлового комплексу (т.1 а.с. 2-6).

Рішенням господарського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року у справі №5002-2/688-2011 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволені у звязку з безпідставною відмовою Фонду в проведенні заходів по приватизації орендареві нежитлових приміщень (т.1 а.с. 107-115).

Зобов'язано Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради здійснити всі дії спрямовані на виконання рішення 46 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 690 від 19.03.2009 р. і приватизувати шляхом викупу ФОП ОСОБА_2 нежитлові приміщення загальною площею 30 кв. м. та 43,12 кв.м. у АДРЕСА_2 та 17, які використовуються на підставі Типових договорі оренди нежитлових приміщень № 83 та № 84 від 02.02.2007 р., які належать до комунальної власності м. Сімферополь.

В апеляційній скарзі Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом не вказано яким чином Фонд комунального майна повинен виконати рішення 46 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 690 від 19.03.2009 р. Крім того, у спірних приміщеннях проведені магістральні трубопроводи, які забезпечують належне функціонування житлового будинку (т.1 а.с. 124-128).

У судовому засіданні 01 березня 2012 року ФОП ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 03.02.2012 р., про причини неявки суд не сповістив.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін обовязковою визнано не було, колегія суддів вважає за можливе переглянути ухвалу суду першої інстанції за відсутності не зявившогося представника відповідача.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що на підставі розпорядження Залізничної районної ради м. Сімферополя від 02.02.2007 р. № 28 „Про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 та типового договору оренди № 83 від 02.02.2007 р. КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя передано ФОП ОСОБА_2 для використання під продуктовий магазин нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 (підвал площею 30 кв.м.), що знаходяться на балансі КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя (т.1 а.с. 14-18).

Даний договір укладений строком на одинадцять місяців, та діє з 02.02.2007 року по 02.01.2008 рік включно (п. 10.1 договору).

В подальшому на підставі рішень виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 22.01.2008 р. № 23, від 14.04.2009 р. № 141, від 13.04.2010 р. № 103 термін дії договору оренди нежитлових приміщеньпродовжувався на 1 рік до 13.04.2011 р. (т.1 а.с. 19-27).

Крім того, між КП ЖЕОЗалізничного району м. Сімферополя та ФОП ОСОБА_2 укладений типовий договір оренди нежитлових приміщень № 84 від 02.02.2007 р. загальною площею 43,12 кв.м. розташованих по АДРЕСА_3, що знаходяться на балансі КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя (т.1 а.с. 28-31).

Термін дії договору сторонами був визначений з 02 лютого 2007 року до 02 січня 2008 рік включно (п.10.1 договору).

В подальшому термін дії договору оренди № 84 від 02.02.2007 р. на підставі рішень виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 22.01.2008 р. № 34 і додаткової угоди від 03.01.2008 р., від 13.04.2010 р. № 104 і додаткової угоди від 14.04.2010 р.продовжений до 13.04.2011 р. (т.1 а.с. 32-40).

Пунктами 5,2, 5.4. вказаних типових договорів оренди нежитлових приміщень передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний, поточний і інші види ремонтів орендованих приміщень за згодою орендодавця та балансоутримувача.

Листами від 16.09.2008 р. № 2941/01 та від 21.02.2008 р. №528/01 КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя погоджувало ФОП ОСОБА_2 проведення ремонтних робіт по поліпшенню орендованих нежитлових приміщень (т.1 а.с. 47-48).

Відповідно до висновків ПП „Фірма „РЕАЛ-ЕКСПЕРТ” вартість невідємних поліпшень орендованого майна у нежитловому цокольному приміщенні загальною площею 43,12 м2 чотирьохповерхової будівлі житлового будинку по АДРЕСА_3, складає 27772,00 грн., нежитлового підвального приміщення площею 30,0 м2 пятиповерхової будівлі житлового будинку по АДРЕСА_2 складає 19663,00 грн. (т.1 а.с. 49-50).

Згідно технічного висновку КРП „Проектно вишукувальний інститут” підвальні приміщення по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі не відповідаютьвимогам, предявленим до допоміжних приміщень, досліджувані приміщення загальною площею 30,0м2 не являються допоміжними та не приймають участь в обслуговуванні та життєзабезпеченні житлового будинку. (т.1 а.с. 51-55).

Матеріали справи також містять технічний висновок щодо віднесення приміщення по АДРЕСА_3 до категорії підвальних приміщень або цокольних приміщень. У даному висновку зазначено, що у відповідності до вимог ДБН В2.2 15 2005 „Житлові будівлі, основні положення»(додаток Б) ці досліджувальні приміщення знаходяться в цокольному приміщенні. У відповідності з п. 2.5. ДПН В2.2 15 2005 в цокольному поверсі жилих будівель допускається розташовувати приміщення: адміністративні, для магазинів роздрібної торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування (т.1 а.с. 56-58)

Відповідно до рішення 46-ої сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 19.03.2009 р. № 690 "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік", приміщення по АДРЕСА_2 і приміщення по АДРЕСА_3 включені в перелік об'єктів що підлягають приватизації шляхом викупу (т.1 а.с. 41-44).

Згідно висновку судової економічної та будівельно технічної експертизи, встановлено, що з врахуванням технічного стану обєктів оренди, з врахуванням первинних бухгалтерських документів позивача, витрати ФОП ОСОБА_2по ремонту орендованих приміщень з визначенням поліпшень орендованих обєктів, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди становить 58473,00грн., у тому числі: по АДРЕСА_2 23595,00 грн., залишкова вартість якого складає станом на 01.08.2008 р. 5817грн 69 коп.; по АДРЕСА_3 34878,00 грн., залишкова вартість якого складає станом на 01.08.2008 р. 7865 грн. 37 коп.

Орендовані ФОП ОСОБА_2за договорами оренди від 02.02.2007 р. № 83 та № 84 приміщення не являються допоміжними та не мають впливу на забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (т.1 а.с. 71-88).

Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради листами від 27.04.2009 р. № 722/40/03 та № 09-А відмовив у проведені заходів з приватизації вищевказаних приміщень з тих підстав, що на час звернення із даним проханням, не були врегульовані питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (т.1 а.с. 45-46).

Судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції та вважає доводи апеляційної скарги безпідставними у звязку з наступним.

Частиною 1 статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно із частиною 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 р. № 2482-XII власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Цим положенням Закону дано офіційне тлумачення Конституційним Судом України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004, згідно якого власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Зі змісту пункту 2 статті 10 Закону вбачається, що в ньому не встановлено обмежень щодо набуття права власності на допоміжні приміщення будинку залежно від підстав набуття права власності на житло. Наведене відповідає Конституції України та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004, згідно з якою у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями (абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).

У названому рішенні Конституційний Суд України серед власників квартир багатоквартирного будинку виокремив осіб, що мають право володіти і користуватися квартирою в будинку державного житлового фонду, власників квартир, набутих із правочинів або в порядку спадкування та в інший не заборонений законом спосіб.

Пунктом 4 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна" встановлено, що відчуження майна, яке є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Предметом спору в даній справі є вимога про укладення договору купівлі продажу нежитлових приміщень.

Як зазначено вище, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" встановлений двомісячний термін для підготовки органом приватизації об'єкта до приватизації.

Виходячи зі змісту статей 4, 8, 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, відповідач повинен був виконати певні дії, повязані з підготовкою обєкта малої приватизації до продажу, зокрема, визначити ціну продажу обєкту, що підлягає приватизації шляхом викупу; підготувати та опублікувати інформацію про обєкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органом приватизації.

Згідно з ч. 1 ст. 8, ч.2 ст. 9 та ч.1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу з залученням відповідних організацій та спеціалістів; ціна продажу об'єкта, в цьому випадку визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, проводиться інвентаризація майна за актом оцінки вартості об'єкта приватизації, який затверджується керівником органу приватизації. Ціна продажу об'єкта визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А, окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

В пункті 51 Державної програми приватизації, що діє на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України „Про державні програмі приватизації” від 18.05.2000 р. № 1723-ІІІ, зазначено, що орендар одержує право на викуп обєктів групи А, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

У звязку з тим, що ФОП ОСОБА_2 здійснила витратипо ремонту орендованих приміщень звязаних з їх поліпшенням, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди становить 58473,00 грн., у тому числі: по АДРЕСА_2 23595,00 грн., залишкова вартість якого складає станом на 01.08.2008 р. 5817грн 69 коп.; по АДРЕСА_3 34878,00 грн., залишкова вартість якого складає станом на 01.08.2008 р. 7865 грн. 37 коп., тобто в декілька разів перевищуючи залишкову вартість орендованого майна, вона відповідно вимог чинного законодавства має право на приватизацію зазначеного майна шляхом викупу.

Судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, що спірні обєкти нерухомого майна не відносяться до допоміжних обєктів житлових будинків у звязку з наступним.

Стосовно нежитлового приміщення площею 30 кв.м. по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі.

Як слідує з технічного висновку КРП „Проектно вишукувальний інститут” про відповідність орендованих підвальних приміщень по АДРЕСА_2 м. Сімферополі вимогам, предявленим до допоміжних приміщень. З висновку вбачається, що досліджувальні приміщення загальною площею 30,0м2 не являються допоміжними та не приймають участь в обслуговуванні та життєзабезпечення житлового будинку. По досліджуваному приміщенню проходить транзитом магістральні мережі теплопостачання (т.1 а.с. 51-55)

Відповідно п. 5.28 Державних будівельних норм України „Будинки і споруди. Житлові будинки, основні положення ДБН В.2.2-15-2005" магістральні трубопроводи та вимикаючі пристрої систем опалення, тепло- і холодопостачання калориферів та кондиціонерів повинні прокладатися за межами квартир у приміщеннях, доступних для персоналу експлуатаційних служб.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

В ухвалі Конституційного Суду України від 12.05.2004 р. № 46-у/2004 (справа №2-40/2004) "про відмову у задоволені клопотання депутата України ОСОБА_3 про роз'яснення у Рі шення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року" зазначається, що Рішенні від 2 березня 2004 року №4-рп/2004, відповідно до заявлених у конституційному зверненні і конституційному поданні клопотань, дано офіційне тлумачення положень частини першої статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону України про приватизацію державного житлового фонду" щодо права власників приватизованих квартир (кімнат у квартирах) на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.). Зокрема, вирішення питання, коли і на яких підставах виникає право спільної власності на допоміжні приміщення, чим таке право підтверджується та чи потрібно для набуття права спільної власності на допоміжні приміщення здійснити, додаткові дії - створити товариство чи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і обов'язково вступити до нього, прийняти будинок на свій баланс, укласти договір з постачальниками комунальних послуг, сплатити збір за користування цими послугами, зареєструвати допоміжні приміщення в бюро технічної інвентаризації, тощо.

Таким чином спірне приміщення не може бути віднесене до допоміжного, так як суду не надані докази його знаходження на балансі обєднання мешканців будинку.

Стосовно нежитлового приміщення площею 43,12 кв.м. по АДРЕСА_3 у м. Сімферополі.

Згідно СНІП 31-01-2003: цокольний поверх - це поверх, оцінка підлоги якого нижче планувальної оцінки землі на висоту не більше половини висоти приміщень. Також поверх є цокольним, якщо верх його перекриття перебуває вище середньої планувальної оцінки землі не більше ніж на 2 м.

За висновком експертної установи не являється допоміжними та не приймають участі в обслуговуванні та життєзабезпечення житлового будинку, знаходження нежитлового приміщення у цокольному поверсі, проходження в даному приміщенні комунікацій не підтверджено, знаходження його у спільній власності мешканців будинку не доведено.

Згідно ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, так як рішення Ради № 690 від 19.03.2009 р. не скасоване, Фонд комунального майна як її виконавчий орган повинен його виконувати.

При цьому, судова колегія не приймає посилання відповідача на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права, так як згідно положень п. 30 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до виключної компетенції міської ради, зокрема, відноситься затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності, а тому зобовязання Фонду комунального майна виконати рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію обєкту нерухомого майна є належним способом захисту порушеного права та включає в собі всі дії, які передбачені ст.ст. 8-12, 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)”

Стосовно судового збору.

У даній справі було розглянуто вимоги немайнового характеру.

Пунктом 1 Інформаційного листу Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" встановлено, що згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру до господарського суду встановлюється у розмірі 1-ої мінімальної заробітної плати, а ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 1 ст. 22 Закону України від 22.12.2011 р. № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у розмірі: з 1 січня - 1073 гривня.

Таким чином ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 536,50 грн.

Згідно п.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Таким чином, враховуючи складність процедури отримання Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради бюджетного фінансування на сплату судового збору, судова колегія ухвалою суду від 03.02.2012 р. задовольнила клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі у суді апеляційної інстанції, але у звязку з тим, що до кінця розгляду справи суду апеляційної інстанції не надано доказів сплати судового збору, керуючись ст. 49 ГПК України судова колегія покладає сплату судового збору на Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року у справі №5002-2/688-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000, код ЄДРПОУ 20687358) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536 грн. 50 коп. (пятсот тридцять шість гривень 50 коп.) на користь державного бюджету м. Севастополя (ОКПО 38022717, МФО 824509, р/р 31216206782001, код бюджетної класифікації доходів бюджету 22030001, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі).

4. Доручити господарському суду АР Крим видати відповідний наказ.

Головуючий суддяЗ.Д. Маслова

СуддіО.А.Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

2. Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)