Рішення № 21777468, 28.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" лютого 2012 р.Справа № 16/5007/151/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дор. № 3 від 27.02.12р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 13.02.12р. № 648837

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Хімекс" в особі філії Торгового підприємства "Голд Дроп" (м.Рогатин Івано-Франківської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Коростень Житомирської області)

про стягнення 64199,33 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 64199,33 грн., з яких 61199,33 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору - заявки № 250 від 18.04.11р. та 3000,00 грн. оплачених послуг відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник у відзиві від 25.02.12р. та в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись, зокрема, на відсутність належних та допустимих доказів, що визначають зобов'язання відповідача відшкодувати в заявлених обсягах вартість втраченого вантажу та вартість послуг перевезення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Торговим підприємством "Голд Дроп" (далі-позивач/замовник) та підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач/перевізник) було укладено договір - заявку № 250 від 18.04.11р. про перевезення автомобілем НОМЕР_1 побутової хімії масою 10,3 т. (далі-товар) з м.Полтави з датою завантаження 18.04.11р. до м.Луганська з датою розвантаження 19.04.11р. (а.с.8).

Згідно даного договору-заявки визначено вартість перевезення 3000,00 грн.

На виконання договору-заявки було відвантажено вказаний товар 18.04.10р. на загальну суму 61199,33 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ГВ № 250 від 18.04.10р., розхідними накладними від 19.04.11р. № 000112 та № 000113 (а.с.9,61,62).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання по доставці товару адресату не виконано через пожежу автомобіля, яким доставлявся товар, внаслідок якої весь вантаж був знищений.

Факт пожежі та знищення вантажу підтверджується відповідним Актом про пожежу від 19.04.11р. (а.с.13,14).

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 64199,33 грн., з яких 61199,33 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору - заявки № 250 та 3000,00 грн. оплачених послуг відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ст.ст.308, 314 ГК України, ст.924 ЦК України та тим, що позивачу було нанесено шкоду у розмірі повної вартості отриманого для перевезення товару в сумі 61199,33 грн., який був повністю знищений пожежею.

Крім того, позивач зазначив, що йому було завдано шкоду в розмірі 3000,00 грн., сплачених відповідачу в якості оплати послуг по перевезенню вантажу, які останній отримав готівкою при завантажені товару.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, зазначив, що будь-які договори експедирування між сторонами не укладались, у зв'язку з чим вимога про стягнення суми втраченого вантажу є необгрунтованою, оскільки також відсутні належні документальні підтвердження зобов'язання відповідача щодо відшкодування вартості втраченого вантажу та суми вартості послуг перевезення, а саме чеки, квитанції, прибуткові ордери, тощо (а.с.64,65).

Позивачем було направлено відповідачу претензію від 29.04.11р. № 131 з вимогою відшкодування завданих збитків в сумі 64199,33 грн., з яких 61199,33 грн. вартості отриманого товару та 3000,00 грн. оплаченої вартості перевезення (а.с.10,11).

У листі - відповіді від 12.05.11р. на вказану претензію відповідач відмовився її задовольняти, зокрема, зазначив, що позивачу з своїми вимогами необхідно звертатись до експедитора або страхової компанії (а.с.12).

Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок укладення між сторонами договору заявки № 250 від 18.04.11р., між позивачем та відповідачем виникло майново -господарське зобов'язання, в силу якого позивач повинен оплатити виконані роботи та має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з перевезення вантажу, згідно яких відповідач зобов'язався доставити довірений йому позивачем вантаж до пункту призначення.

Відповідно до ч.2 ст.308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно ч.1 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч.3 ст.314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 61199,33 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору - заявки № 250 від 18.04.11р.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн., які, згідно даних позивача, були сплачені ним готівкою відповідачу при завантаженні товару, задоволенню не підлягає, оскільки їх сплата не підтверджена будь-якими доказами.

Заперечення відповідача господарський суд відхиляє та розглядає як такі, що суперечать чинному законодавству та укладеному договору.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Хімекс" в особі філії Торгового підприємства "Голд Дроп", 77000, м.Рогатин Івано-Франківської області, вул.Галицька 104, ідентифікаційний код 25989756 - 61199,33 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору - заявки № 250 від 18.04.11р. та 1345,54 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.02.12р.

СуддяГансецький В.П.

Друк.: 1 прим. у справу.