Рішення № 21777453, 20.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" лютого 2012 р. Справа № 12/5007/136/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дов. від 03.01.2012 р.;

від відповідача ОСОБА_2., дов. від 17.01.2012 р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - Укрнєпродукт" в особі Полтавської філії (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" (м.Коростень)

про стягнення 98344,36 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 98344,36 грн. боргу, що виник внаслідок недопоставки товару за договором поставки нафтопродуктів № 244/10 від 17.10.2011 р., 1966,89 грн. витрат по сплаті судового збору, 1142,40 грн. витрат по оплаті виклику експерта Полтавської торгово-промислової палати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях по справі (вх.№1232/12 від 30.01.2012 р.) (а.с. 68-71).

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях по справі (вх.№ 1233/12 від 30.01.2012 р.) (а.с.78).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - Укрнєфтєпродукт" в особі Полтавської філії та Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" уклали договір № 244/10 поставки нафтопродуктів.

Пунктом 7.1 договору сторони узгодили, що оплата товару Покупцем (позивач) здійснюється на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 17.10.2011 р. до договору поставки нафтопродуктів № 244/10 від 17.10.2011 р. сторони узгодили поставку бензину в кількості 109,850 т на суму 1314565,60 грн. до 23.10.2011 р., а оплату товару , протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору (а.с. 14).

На виконання умов договору позивач платіжними дорученнями № 7767 та № 7768 від 20.10.2011 р. сплатив відповідно 601392,00 грн. та 713173,60 грн., що загалом становить 1314565,60 грн. (а.с.15).

17.10.2011 р. згідно залізничної накладної № 34467886 у вагонах № 73049777 та № 74752122 ТзОВ "Українська паливна група" відправила вантаж (бензин) в кількості 109850 кг на адресу позивача.

Під час приймання нафтопродуктів 22.10.2011 р. за кількістю позивачем було встановлено, що маса бензину становить 100802 грн. з урахуванням норм природних втрат та відносної похибки вимірювання, про що складено акт № 327 від 22.10.2011 р. (а.с. 17).

При прийомці бензину комісією було встановлено, що технічний стан вагон-цистерн справний (задовільний), пломби ЗПП, відбитки пломб ЗПП в наявності, наявність і стан ущільнювальних прокладок - присутні, доступу до вантажу немає.

За таких обставин комісія прийшла до висновку, що недостача нафтопродукту виникла в результаті її недоливу в вагон-цистерни.

Як пояснив позивач відповідач про недостачу бензину був повідомлений в телефонному режимі, а також йому по електронній пошті був направлений лист, який отриманий менеджером ОСОБА_4 за вхідним номером 158 від 21.10.2011 р.

Для участі в прийомці товару представник відповідача не прибув.

Надалі про факт недостачі бензину, у відповідності до п. 6.8 договору за участю незалежного експерта Полтавської Торгово-промислової палати, був складений Акт експертизи І-85 від 22.10.2011 р. (а.с. 19).

Згідно розрахунку позивача понаднормативна недостача становить 8218 кг на суму 98344,36 грн. (а.с. 18).

26.10.2011 рю. на адресу відповідача направлена претензія за № 19/04-1210 про відшкодування збитків (а.с.21).

16.11.2011 р. відповідач надіслав на адресу позивача відповідь про відмову в задоволенні претензійних вимог з підстав недотримання позивачем умов п. п. 6.8 , 6.11 договору (а.с. 22).

Оскільки відповідач не відшкодував позивачу вартість недостачі, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення в судовому порядку коштів в сумі 98344,36 грн. вартості бензину та 1142,40 грн. - витрат по оплаті виклику експерта.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 30.01.2012 (а.с. 78). Вважає, що позивач не довів факт недостачі бензину, оскільки:

- в разі виявлення недостачі бензину понад норми природних втрат, залізницею мав бути складений комерційний акт;

- згідно п. 5.2.7 договору, позивач мав повідомити відповідача про недостачу з метою його участі в прийомці бензину, а про недостачу бензину він дізнався лише з претензії, яка була отримана ним 08.11.11.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Відповідно до положень ст.ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникла правовідносини, які мають регулюватись положеннями щодо поставки та купівлі продажу товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 5 ст. 656 ЦК України, особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Як наголошувалось вище, спір між сторонами виник в результаті поставки відповідачем бензину в кількості, яка не відповідає кількості, зазначеній в залізничній накладній.

За умовами договору поставки № 244/10 від 17.10.2011 р., а саме п. 6.1, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції "Про порядок приймання, транспортування , зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 (далі Інструкція).

Підпунктом 5.1.1 вищевказаної Інструкції передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції, у разі надходження вантажу в технічно справних цистернах зі справними пломбами вантажовідправника і виявлення в них під час приймання нафти і нафтопродуктів нестач, що перевищують норми природних втрат і границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, спір стосовно відшкодування нестач вирішується в порядку, передбаченому відповідним договором та діючим законодавством України.

Відповідно до підпунктів 5.2.3, 5.2.4 Інструкції під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити:

відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній;

технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум'ятин, тріщин), справність зливних пристроїв. У разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання технічного акта за встановленою формою;

наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначено у перевізних документах;

відповідність градуювальної таблиці на залізничну цистерну номеру залізничної цистерни.

Маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці в разі:

надходження нафти або нафтопродукту в несправній цистерні;

надходження нафти або нафтопродукту з несправною пломбою ЗПП чи без пломби ЗПП за наявності позначки в залізничній накладній, що вантаж прийнятий до перевезення під пломбою ЗПП;

надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП.

У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

З матеріалів справи вбачається, що при визначенні маси вантажу об"ємно масовим мотодом комісією, у складі якої був представник залізниці, встановлено, що бензин надійшов в технічно справних вагонах за наявними і цілими пломбами ЗПП і відбитками на них, однак під час розкриття цистерни і перевірки маси аріометром та метр штоком було виявлено невідповідність маси вантажу масі, яка вказана в супровідних документах. При цьому у відповідності до вимог п. 5.2.5 Інструкції був складений Акт № 327 форми 5-НП (а.с.17).

Судом встановлено, що комерційний акт залізницею не складався, що в даному випадку було правом залізниці, а не її обов"язком. Вказаного висновку суд дійшов, виходячи з аналізу норм ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, згідно якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Аналогічна норма міститься і в Правилах складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334.

Частина 3 ст. 129 Статуту визначає, що залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Таким чином, оскільки факт невідповідності маси бензину супровідним документам був встановлений не залізницею, а вантажовідправник не заявляв про існування вказаної обставини, тому складання комерційного акта на виконання вимог Інструкції не входило до обов"язку залізниці, а недостача має підтверджуватись іншими доказами.

Так, матеріали справи містять Акт експертизи № І-85 від 22.10.2011 р. експерта Полтавської торгово-промислової палати ОСОБА_3, який, як визначили сторони, мав бути складений в обов"язковому порядку відповідно до п. 6.8 договору, згідно якого покупець має право виставити постачальнику претензію щодо невідповідності фактичної кількості товару і кількості товару, зазначеної в транспортних документах, не пізніше 7 днів з дати поставки товару, за умови дотримання покупцем вимог, зазначених даним договором і положеннями Інструкції в частині, що не суперечать даному договору.

Претензія покупця щодо кількості поставленого товару вважається необгрунтованою, якщо покупець не одержав акт незалежного експерта про невідповідність фактично отриманої кількості товару і кількості товару, зазначеної в транспортних документах, що повинні бути прикладені до претензії про нестачу товару. Сторони підтверджують, що погодженим незалежним експертом є Торгово-Промислова Палата України

Згідно Акта експертизи № І-85 від 22.10.2011 р. позивачу по залізничній накладній № 34467886 у вагонах № 73049777 та № 74752122 надійшов бензин в кількості 100802 кг (а.с. 19, 20).

Як на підставу в необгрунтованості вимог відповідач посилається на недотримання позивачем вимог Інструкції, щодо повідомлення вантажовідправника про невідповідність маси вантажу супровідним документам.

Пунктом 5.2.8 Інструкції визначено, що у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Доказом повідомлення вантажовідправника про нестачу бензину позивач вважає лист № 235 від 21.10.2011 р. № 19/07/1179 (а.с.77), який, як пояснив представник позивача, був отриманий працівником відповідача ОСОБА_4. Однак належними та допустимими доказами ні факту надіслання, ні факту отримання повідомлення про виклик представника вантажовідправника не підтвердив.

Відповідач заперечує отримання вказаного листа, і як наслідок про свою обізнаність про недостачу.

Водночас, виходячи з норм ч. 2 ст. 688 ЦК України, відповідач, як продавець не довів, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог.

Той факт, що позивач з претензією до відповідача про недостачу товару звернувся не у визначений договором семиденний строк, не позбавляє його права звернутись до суду для захисту свого права.

До того ж, зі змісту п. 6.8 договору вбачається, що пред"явлення претензії є правом покупця, яким останній може скористатись на власний вибір.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з принципів вищевикладеної норми, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення вартості нестачі в сумі 98344,36 грн. підставними, такими, що підтверджені належними доказами, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.8 договору, у випадку задоволення претензії покупці про нестачу товару, постачальник зобов"язаний відшкодувати витрати покупця на проведення експертизи за умови надання документів, що підтверджують такі витрати.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2011 р. позивачем перераховано Полтавській ТПП кошти в сумі 1142,40 грн.

Оскільки, суд дійшов висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення вартості нестачі, тому буде правомірним покласти на відповідача і витрати покупця на проведення експертизи у вищевказаній сумі - 1142,40 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню в сумі 98486,76 грн., з яких 98344,36 грн. - вартість бензину та 1142,40 грн. - витрати покупця на проведення експертизи.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що позивач не сплатив судового збору за розгляд вимоги про стягнення з відповідача витрат по оплаті виклику експерта. За таких обставин, судовий збір до Державного бюджету слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Б. Шоссе, 20, код 36863630)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - Укрнєфтєпродукт" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, код 33060700

- 98344,36грн. вартості недостачі бензину;

- 1142,40 грн. витрат покупця на проведення експертизи;

- 1967,89 грн. судового збору;

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливна група" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Б. Шоссе, 20, код 36863630)

в дохід Державного бюджету України

- 22, 85 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 27 лютого 2012 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.)