Рішення № 21777452, 28.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" лютого 2012 р. Справа № 21/5007/9/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіної Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність від 27.02.12р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Тізер-груп" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Надія Житомира" (м. Житомир)

про стягнення 55437,98 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 55437,98грн., з яких 42207,50грн. основної заборгованості, 3184,39грн. пені, 784,84грн. інфляційних, 819,75грн. 3% річних та 20% штрафу у розмірі 8441,50грн.

14.02.12р. на адресу суду повернулася копія ухвали від 01.02.12р. про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 53, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.01.12р. Приватне підприємство "Надія Житомира" зареєстровано за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 53 (а.с. 20-21).

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні подала довідку, згідно якої станом на 27.02.12р. заборгованість відповідача перед позивачем по Договору суборенди нерухомого майна №05-01-11/Ж27 від 05.01.1р. становить 42207,00грн., з яких: 33370,00грн. по орендній платі та 8837,50грн. по експлуатаційним витратам.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

У зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, справа, у відповідності до ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2011 року між Приватним підприємством "Тізер-груп" (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Надія Житомира" (орендар, відповідач) було укладено Договір суборенди нерухомого майна №05-01-11/Ж27 (далі - Договір (а.с.6-14).

Згідно п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) протягом строку суборенди нежиле приміщення, загальною площею 50,5 м.кв. (надалі - Приміщення), яке знаходиться на першому поверсі комплексу, розташованого за адресою: м. Житомир, майдан Згоди, 6 (надалі - Комплекс).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що приймання-передача приміщення від Орендодавця Орендарю буде підтверджуватись шляхом підписання Сторонами акту приймання-передачі. Орендар зобов'язується підписати переданий йому Орендодавцем акт приймання-передачі та прийняти приміщення не пізніше "01" лютого 2011р.

На виконання умов вищевказаного Договору, сторонами, 01.02.11р. був підписаний Акт приймання-передачі приміщення в суборенду (а.с.15).

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили види платежів, згідно яких Орендар сплачує Орендодавцю Разовий платіж - забезпечувальний (авансовий) платіж (п.5.1.1.); та Щомісячні платежі: Орендну плату та компенсацію експлуатаційних витрат Орендодавця (п.5.1.2.).

Згідно п.4.1. Договору, останній був укладений на строк до 04.01.12р.

Однак, як вказує позивач у позовній заяві, у зв'язку із значною та тривалою заборгованістю по внесенню платежів по договору, позивач надіслав 05.07.11р. відповідачу претензію (а.с.18-19) на суму 27562,50грн. з повідомленням про відмову від Договору на підставі ст. 782 ЦКУ. Вказаний лист повернувся на адресу позивача у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, 20.09.11р. сторонами було укладено угоду про розірвання Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору з 30.09.11р. (включно) та передбачили здійснення відповідачем до дати розірвання Договору повного розрахунку по орендній платі у розмірі 33370,00грн. та комунальним платежам у розмірі 8837,50грн., а всього 42207,50грн. (а.с.16).

Орендоване приміщення було повернуто відповідачем 30.09.11р., на підтвердження чого надано підписаний сторонами акт прийому-передачі приміщення (а.с.17).

Разом з тим, заборгованість відповідача по договору оренди залишилася не сплаченою, що стало підставою звернення позивача до суду.

Посилаючись на ст.ст. 551, 625 Цивільного кодексу України та п.п. 18.1., 18.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3184,39грн. пені, 784,84грн. інфляційних, 819,75грн. 3% річних та 8441,50грн. 20% штрафу (а.с.4-5).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі суборенди нерухомого майна №05-01-11/Ж27 від 05.01.11р. (а.с.6-13).

Згідно частини 1 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи містять Договір оренди нерухомого майна №03/02/10-ТТ від 03.02.10р., укладеного ПП "Тасандра-Юстум" (орендодавець) та ПП "Тізер-Груп" (орендар), згідно якого орендодавцем передаються орендарю в оренду приміщення загальною площею 6037,2 м. кв. у будівлі, за адресою: м. Житомир, майдан Згоди, буд.6.

Оскільки вказаним Договором оренди, а саме, пунктом 34.1., не заборонялось передавати третім особам свої права й обов'язки за Договором без письмової згоди іншої Сторони, ПП "Тізер-Груп" передало частину орендованого приміщення в суборенду відповідачу, про що між сторонами було укладено Договір суборенди нерухомого майна №05-01-11/Ж27 від 05.01.11р.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі від 01.02.11р. (а.с.15) підтверджується факт передачі позивачем приміщення в суборенду відповідачу.

Підтверджено також і те, що Договір суборенди нерухомого майна №05-01-11/Ж27 від 05.01.11р. припинив свою дію 30 вересня 2011 року на підставі Угоди, укладеної між сторонами 20.09.11р. (а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, пунктом 5.1.2. Договору сторони передбачили сплату щомісячних платежів у формі орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат.

Згідно п.6.2.1. Договору, розмір орендної плати становить: перші шість місяців оренди - 5050,00грн. з ПДВ за всю площу приміщень на місяць; з сьомого місяця оренди та по кінець строку дії Договору - 6060,00грн.

Відповідно до п.8.1. Договору, вартість експлуатаційних витрат складає 25,00грн., в т.ч. ПДВ за один квадратний метр приміщення.

Орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються орендарем щомісяця авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. (п.п.6.2, 8.3. Договору).

Пунктом 6.3. Договору, сторони погодили, що не дивлячись на те, що для зручності Орендаря Орендодавець зобов'язаний до 20-го числа кожного відповідного місяця виставляти Орендарю рахунки, Орендар зобов'язаний уплатити орендну плату не пізніше терміну, вказаного в цьому Договорі, незалежно від факту отримання Орендарем таких рахунків.

За п. 6.4. Договору, якщо до настання вищезазначеного терміну сплати орендної плати відповідний рахунок не буде одержаний орендарем, орендар може звернутися до орендодавця з метою одержання рахунку до настання терміну оплати.

З огляду на викладене, відповідач з моменту укладення 05.01.11р. Договору по день його розірвання - 30.09.11р. мав сплатити позивачу 42420,00грн. орендної плати та компенсувати експлуатаційні витрати у розмірі 10100,00грн., а всього 52520,00грн.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином та у повному обсязі не виконав. Зокрема, як вбачається з реєстру розрахункових документів за 07.04.11р., відповідачем було сплачено 10312,50грн. орендної плати та витрат (а.с.42-43).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача грошових коштів за період з березня 2011 року по вересень 2011 року у розмірі 33370,00грн. орендної плати та 8837,50грн. заборгованості по експлуатаційним витратам, а всього, 42207,50грн. (52520,00грн. - 10312,50грн.).

Вказана сума боргу підтверджена відповідачем станом на 20.09.11р. при підписання Угоди про розірвання Договору суборенди (а.с.16).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 42207,50грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої до стягнення з відповідача 3184,39грн. пені, слід зазначити наступне.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 8.1. Договору сторони визначили, що у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання, яке передбачає здійснення платежів на користь орендодавця відповідно до цього Договору, орендар зобов'язаний сплатити на вимогу орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором суборенди не передбачено період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня останнім нарахована з урахуванням п.6 ст. 232 ГКУ (а.с.4, 44) за 182 дні. Однак, при здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, її обгрунтовано заявлена сума складає 3184,04грн. У стягненні 0,35грн. пені слід відмовити.

У зв'язку з тим, що прострочення внесення відповідачем орендних платежів склало більше, ніж п'ять календарних днів, позивач, керуючись п. 18.2. Договору, заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми прострочення, що складає 8441,50грн. Даний розрахунок позивача є вірним, а вимога такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 784,84грн. інфляційних та 819,75грн. 3% річних.

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, суд вважає правомірно нарахованою суму 819,53грн. У стягненні 0,22грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Слід зазначити, що при застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищезазначені рекомендації Верховного Суду України та проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обгрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 141,70грн., оскільки, при здійсненні їх нарахування, позивачем не було враховано дефляційних процесів та безпідставно нараховано інфляційні за лютий 2011р., так як заборгованість виникла лише 21.02.2011р.

Тому у стягненні 643,14грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню частково на суму 54794,27грн., з яких: 42207,50грн. основного боргу, 3184,04грн. пені, 141,70грн. інфляційних, 819,53грн. 3% річних та 8441,50грн. штрафу.

У стягненні 0,35грн. пені, 0,22грн. річних та 643,14грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом помилково сплатив 1610,00 грн. судового збору, замість правильного - 1609,50грн., як передбачено ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", згідно п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону, позивачу слід повернути з Державного бюджету 0,50грн. надміру сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Надія Житомира" (10009, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Вітрука, буд. 53, код 37107883)

на користь Приватного підприємства "Тізер-Груп" (02218, м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Райдужна, буд.6, код 35363253):

- 42207,50грн. основного боргу;

- 3184,04грн. пені;

- 141,70грн. інфляційних;

- 819,53грн. - 3% річних;

- 8441,50грн. штрафу;

- 1590,81грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Приватному підприємству "Тізер-Груп" (02218, м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Райдужна, буд.6, код 35363253) з Державного бюджету України 0,50грн. надміру сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 03 березня 2012 року.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - відповідачу - рек. з пов. про вруч.