Рішення № 21777423, 06.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" лютого 2012 р.Справа № 6/5007/7/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 02.02.12р.;

від відповідача Трясиборода О.І. - керівник.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферпласт-Україна" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Одін-Т" (м.Житомир)

про стягнення 31777,37 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 31777,37грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу №2010/09/07 від 07.09.2010р., з яких: 28781,09грн. - основний борг, 2056,11грн. - інфляційні, 940,17грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позов визнав.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2010 року між Приватним підприємством "Одін-Т" (продавець/відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ферпласт-Україна" (покупець/позивач) було укладено договір купівлі-продажу №2010/09/07 (а.с.6), за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця (п.1.2 договору).

Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару (п.1.3 договору).

Асортимент, кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Товар доставляється транспортом продавця і за рахунок продавця.

Ціна товару погоджується сторонами та визначається в доповненнях до контракту та накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.4.1 договору).

Ціна товару визначається на основі прайс-листів продавця і погоджується сторонами в замовленні (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в день отримання товару.

За згодою сторін покупець вносить авансовий платіж за товар в розмірі 50% від суми замовлення та 50% після повного виконання замовлення (п.5.2 договору).

07.09.2010 року між тими ж сторонами було підписано замовлення на поставку товару на загальну суму 172500,00грн., яке є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №2010/09/07 від 07.09.2010р. (а.с.7).

Згідно п.3 замовлення від 07.09.2010р. товар передається покупцеві рівномірними партіями відповідно до звичайних умов поставки автомобільним транспортом.

Строк поставки - протягом вересня та на початку жовтня 2010 року (п.4 замовлення).

Пунктом 6 замовлення сторони визначили наступні умови оплати: 25% - передплата, наступні 25% після першої передачі товару та 50% - протягом трьох робочих днів з дня поставки (передачі) всієї кількості товару від продавця покупцеві.

На виконання умов договору позивач 08.09.2010р. перерахував відповідачеві 43125,00 грн., що становить 25% передоплати за товар, що підтверджується банківською випискою від 08.09.2010р.

Проте, відповідач протягом вересня-грудня 2010 року виконав свої зобов'язання частково, а саме, передав товар позивачеві лише на суму 14343,91 грн., про що свідчать накладні: № 11 від 17.09.2010р. на суму 3285,54грн.; №19 від 23.09.2010р. на суму 3285,54 грн.; № 21 від 24.09.2010р. на суму 4433,23грн.; №22 від 30.09.2010р. на суму 2189, 59 грн. та №17 від 20.12.2010р. на суму 1150,01грн. (а.с.11-15).

08.12.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про передачу оплаченого товару або повернути попередню оплату в сумі 28781,09грн. протягом 7 днів з моменту її отримання (а.с.8), яка залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на 20.12.2011 р. відповідач не передав позивачу передбачений договором товар, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 28781,09грн., що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 2056,11грн. - інфляційних та 940,17грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.3 ст.612 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, у відповідності до вищенаведених приписів чинного законодавства, направлялась на адресу відповідача вимога від 08.12.2011р., в якій позивач вимагав в семиденний термін передати оплачений товар по договору купівлі-продажу №2010/09/07 або повернути суму попередньої оплати у розмірі 28781,09грн.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, грошові кошти, сплачені за товар, який не поставлено, позивачу не повернув.

Таким чином, відповідач свої зобовязання за контрактом належним чином не виконав, чим позбавив позивача права отримати оплачений товар і неправомірно залишив без задоволення вимогу позивача про повернення попередньої оплати в сумі 28781,09грн.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 28781,09грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту позовної заяви та долучених до неї розрахунків вбачається, що 3 % річних та інфляційні втрати позивач обраховував на суму 28781,09грн. попередньої оплати, яку він відніс до простроченої з листопада 2010 року по листопад 2011 року.

Разом з тим, вимога про повернення попередньої оплати направлена відповідачу лише 08 грудня 2011 року.

Тобто у позивача право на нарахування інфляційних та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання виникло лише з 16.12.2011року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних безпідставні та задоволенню не підлягають.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів повернення попередньої оплати, позов визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 28781,09грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Одін-Т" (10024, м.Житомир, вул.Шевченко, 103, кв.9, код 33020123)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферпласт-Україна" (10004, м.Житомир, проспект Миру, 57, код 22890431) - 28781,09грн. боргу, а також 1457,74грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 09 лютого 2012 року.

Віддрукувати:

1 - в справу