Рішення № 21777424, 07.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "07" лютого 2012 р. справа № 18/5007/152/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 15.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 23.03.2011р.;

розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Єврофлекс" (м.Львів)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м.Житомир)

про стягнення 340905,31грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 341014,77грн., з яких: 312559,81грн. основного боргу на підставі договору поставки №12/01 від 12.01.2010р, 22299,15грн. пені, 4363,82грн. 3% річних та 1791,99грн. інфляційних.

Представник позивача в судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог, що відповідно до ст.22 ГПК України фактично є заявою про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 340905,31грн. заборгованості, з яких: 312559,81грн. - основного боргу, 22678,13грн. - пені, 4437,99грн. - 3% річних, 1229,38грн. - інфляційних.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 340905,31грн.

Представник відповідача в судове засідання подав заперечення по справі, в яких повідомляє, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає не 312559,81грн., а 312559,62грн. Стосовно штрафних санкцій, відповідач надав власні розрахунки, в яких зазначає, що пеня складає - 21985,49грн., 3% річних - 4255,12грн., а щодо інфляційних нарахувань, то відповідач вважає, що вони взагалі не підлягають стягненню.

Також, представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, в підтвердження чого представник відповідача надав звіт про фінансові результати за перше півріччя 2011р. (а.с.151).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2010 року між ПП "Єврофлекс" (Постачальник, позивач) та ДП "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №12/01 (а.с.9-11), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти у зумовлені даним договором терміни пакувальний матеріал з зображенням дизайн-макетів, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар в гривнях України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в термін 21 календарний день з моменту відвантаження продукції.

На виконання умов договору №12/01 за період з 05.01.2011р. по 31.08.2011р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 598011,76грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 05.01.2011р., №РН-0000206 від 20.04.2011р., №РН-0000020 від 21.01.2011р., №РН-0000021 від 21.01.2011р., №РН-0000131 від 21.03.2011р., №РН-0000243 від 13.05.2011р., №РН-0000183 від 13.04.2011р., №РН-0000253 від 17.05.2011р., №РН-0000265 від 23.05.2011р., №РН-0000274 від 30.05.2011р., №РН-0000340 від 23.06.2011р., №РН-0000477 від 31.08.2011р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.13-34).

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару у обумовлений договором №12/01 строк виконав частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 312559,81грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 22.01.2012р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.39), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 312559,62грн.

Відповідач у відзиві також зазначає, що згідно бухгалтерських даних ДП “Молочний завод” ТОВ Молочна фабрика “Рейнфорд”, сума боргу перед позивачем складає 312559,62грн.

При цьому відповідачем не подано документальних доказів, які свідчать про наявність заборгованості розмірі 312559,62грн.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 312559,81грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі пункту 7.2 договору поставки 22678,13грн. пені (а.с.95-96).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку затримання проведення розрахунку покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Cудом встановлено, що позивач здійснюючи нарахування пені не врахував дані норми.

За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у відповідності до вимог чинного законодавства:

- по накладній від 13.05.2011р. на суму 40238,96грн. за період з 21.06.2011р. по 02.12.2011р. згідно наступного розрахунку:

40238,96грн. (сума заборгованості) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х164 (кількість прострочених днів) =2802,40 грн.;

- по накладній від 17.05.2011р. на суму 78208,66грн. за період з 21.06.2011р. по 06.12.2011р. згідно наступного розрахунку:

78208,66грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х169 (кількість прострочених днів) =5612,81грн.;

- по накладній від 23.05.2011р. на суму 41746,13грн. за період з 21.06.2011р. по 12.12.2011р. згідно наступного розрахунку:

41746,13грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х175 (кількість прострочених днів) =3102,37грн.;

- по накладній від 30.05.2011р. на суму 68438,24грн. за період з 21.06.2011р. по 19.12.2011р. згідно наступного розрахунку:

68438,24грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х182 (кількість прострочених днів) =5289,43грн.;

- по накладній від 23.06.2011р. на суму 63086,04грн. за період з 15.07.2011р. по 21.12.2011р. згідно наступного розрахунку:

63086,04грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х160 (кількість прострочених днів) =4286,39грн.;

- по накладній від 31.08.2011р. на суму 20841,78грн. за період з 22.09.2011р. по 21.12.2011р. згідно наступного розрахунку:

20841,78грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х91 (кількість прострочених днів) =805,41грн.

Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 21898,81грн. (2802,40грн. + 5612,81грн. + 3102,37грн. + 5289,43грн. + 4286,39грн. + 805,41грн.); вимоги в частині стягнення 779,32грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1229,38грн. інфляційних та 4437,99грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір 3% річних за період з 21.06.2011р. по 21.12.2011р. становить 4443,18грн., проте позивач просить стягнути з відповідача згідно уточненого розрахунку (а.с.96) 4437,99грн., що є його правом.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1229,38грн. господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.96-97), останній здійснював нарахування інфляційних та використав місяці, в яких індекс інфляції був більшим 100%, при цьому не враховував місяці, в яких відбувалися дефляційні процеси.

Враховуючи рекомендації викладені в Листі Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97 за період з липня 2011р. по грудень 2011р. середній індекс інфляції становив 98,7%, а тому інфляційні у розмірі 1229,38грн. нараховні необґрунтовано та стягненню не підлягають.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, а також, за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу крім пені нараховані 3% річних, господарський суд, враховуючи важкий фінансовий стан підприємства відповідача, та керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені до 10000,00грн.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач суму основної заборгованості визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 338896,61грн., з яких: 312559,81грн. - основного боргу, 21898,81грн. - пені, 4437,99грн. - 3% річних.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 779,32грн. пені та 1229,38грн. інфляційних.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 10000,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 326997,80грн., з яких: 312559,81грн. - основного боргу, 10000,00грн. - пені, 4437,99грн. - 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 10000,000грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, код 32176931)

на користь Приватного підприємства "Єврофлекс" (79019, м.Львів, вул.Жовківська, 22, код 30338348)

- 312559,81грн. - основного боргу;

- 10000,00грн. - пені;

- 4437,99грн. - 3% річних.

- 6777,93грн. - судового збору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 779,32грн. пені та 1229,38грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу ; 2,3- сторонам