Постанова № 21777169, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           "29" лютого 2012 р. Справа № 5027/906/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.

суддівЄвсікова О.О.,

Попікової О.В.

за участю представників: від прокуратури:Ступак Д.В. –за посв. № 307 від позивача:не з'явились

від відповідача:не з'явились

від третьої особи:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від 01.12.2011р.

у справі№ 5027/906/2011 господарського суду Чернівецької області

за позовомЧернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Карапчівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області

простягнення заборгованості в сумі 134 000,70 грн., ВСТАНОВИВ:

Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка" про стягнення заборгованості в сумі 134 000,70 грн., з якої: 119 737,00 грн. –основний борг, 14 263,70 грн. –пеня.

Заявою від 25.10.2011р. прокурор зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені та просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 119 737,00 грн. та пеню в сумі 8 995,91 грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011р. (суддя Ніколаєв М.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. (головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 526, 549, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 11.07.2008р. щодо здійснення повної оплати вартості земельної ділянки.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, на прийняття оскаржуваної постанови за відсутності відповідача, не повідомленого про дату та час судового засідання, що в свою чергу позбавило відповідача подати додаткові доводи до апеляційної скарги та докази на їх підтвердження.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.07.2008р. між Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі –договір), у відповідності до умов якого продавець на підставі розпорядження Вижницької РДА від 23.05.2008р. № 407 передає, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку за адресою: Чернівецька обл., Вижницький р-н, вул. Надрічна, 202, загальною площею 27754,0 кв.м, кадастровий номер 7320583000:01:002:0091.

Згідно розділу 2 договору, ціна продажу земельної ділянки становить 241 737,00 грн. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюється покупцем шляхом перерахування суми 100 000,00 грн. до 01.08.2008р., решту суми - 141 737,00 грн. до 01.08.2009р. на рахунок місцевого бюджету Карапчівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

21.12.2009р. між Вижницькою РДА та ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка" укладено договір про внесення змін до договору від 11.07.2008р., яким пункт 2.2. договору викладено в новій редакції, згідно якої розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом перерахування суми 100 000,00 грн. до 01.08.2008р., а решту суми -141 737,00 грн. до 30.12.2010р. на рахунок місцевого бюджету Карапчівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

У відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. договору покупець зобов'язаний сплатити вартість земельної ділянки в строки та розмірах, передбачені розділом 2 цього договору.

Зобов’язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач сплатив лише 122 000,00 грн. від повної вартості земельної ділянки, що свідчить про виконання відповідачем зобов'язань за договором не в повному обсязі, внаслідок чого виник борг в сумі 119 737,00 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Згідно пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань, згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 4.2. договору від 11.07.2008р. зазначено, що у разі порушення терміну оплати за земельну ділянку, передбаченої розділом 2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10-ти відсотків від суми платежу.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Прокурором, з урахуванням заяви від 25.10.2011р. про зменшення позовних вимог, заявлено до стягнення суму пеню в розмірі 8 995,91 грн.

Судами встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено у відповідності до положень статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи відповідача щодо часткового погашення заборгованості у розмірі 35 000,00 грн. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції визнаються колегією суддів необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами. При цьому, слід зазначити, що виконання боржником рішення суду першої інстанції до набрання ним законної сили (в тому числі до перегляду в апеляційному порядку) не може бути підставою для його скасування, оскільки це не може свідчити про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на неповідомлення його судом апеляційної інстанції про дату, час та місце судового засідання є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення (рекомендованого листа, яким надіслано копію ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду). Відтак, відповідач мав можливість бути присутнім у судовому засіданні та обґрунтовувати свої вимоги і заперечення відповідними доказами, при цьому будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи заявлено не було.

У відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони, зокрема, мають право брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні апеляційного суду, хоча був належним чином повідомлений про дату та час його проведення.

Доводи скаржника щодо неповного з'ясування та дослідження судом апеляційної інстанції всіх обставин справи спростовуються матеріалами справи і визнаються колегією суддів непереконливими.

В свою чергу, неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду вимог апеляційної скарги, якщо у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі № 5027/906/2011 –без змін.

Головуючий суддя                                                            Г.К. Прокопанич

Судді:                                                                                О.О. Євсіков

О.В. Попікова