Постанова № 21777172, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" лютого 2012 р. Справа № 5013/438/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.

суддівЄвсікова О.О.,

Попікової О.В.

за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 за дов. від 30.12.2011р. № 1053/2011 від відповідача 1:ОСОБА_5 за дов. від 28.02.2012р.

ОСОБА_6 за дов. від 28.02.2012р.

від відповідача 2:не з'явились

від третьої особи 1:не з'явились

від третьої особи 2:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 04.10.2011р.

у справі№ 5013/438/11 господарського суду Кіровоградської області

за позовомПриватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М"

2. Публічного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:1. ОСОБА_7

2. Кіровоградського відділення Публічного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

простягнення 19 412,26 грн., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2011р. (суддя Коротченко Л.С.) в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М" про стягнення затрат по сплаті страхового відшкодування в розмірі 19 412,26 грн. відмовлено повністю. Провадження в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою від позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено іншою стороною у спорі, за відсутності поважності причин для його поновлення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. (головуючий Швець В.В., судді Павловський П.П., Чус О.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2011р. скасовано частково. Позовні вимоги до ТОВ "Наладчик-М" задоволено. Присуджено до стягнення з ТОВ "Наладчик-М" на користь АТ "Просто-страхування" витрати по сплаті страхового відшкодування в сумі 19 412,26 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 288,18 грн., витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В решті рішення залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для його відновлення та задоволення позовних вимог до відповідача 1.

Не погодившись з вказаною постановою апеляційного суду, відповідач 1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову АТ "Просто-страхування" до ТОВ "Наладчик-М".

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 257, 267 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти вимог скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.03.2007р. між АТ "Просто-страхування" (страховик) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір серії АТК № 0110569 добровільного страхування транспортних засобів, у відповідності до умов якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією автомобіля марки "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області від 27.06.2007р. № 405, 15.06.2007р. по вул. Ж. Революції в м. Кіровограді сталася дорожньо-транспортна пригода за участю легкового автомобіля марки "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8, та трактора марки "МТЗ-80", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки "Toyota Land Cruiser", власником якого є ОСОБА_8

18.06.2007р. ОСОБА_8 повідомив позивача про настання страхового випадку, передбаченого договором від 21.03.2007р. серії АТК № 0110569.

Відповідно до звіту від 19.06.2007р. № 7-180 про експертну оцінку дорожнього транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Toyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 19 412,26 грн.

11.07.2007р. ОСОБА_8 звернувся до АТ "Просто-страхування" із заявою на виплату страхового відшкодування.

18.07.2007р. позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування № 5627, відповідно до якого страхове відшкодування, що належить до виплати страхувальнику (ОСОБА_8.) становить 19 412,26 грн.

Позивачем, у відповідності до умов договору страхування серії АТК № 0110569, пошкодження автомобіля "Toyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком, у зв'язку з чим 19.07.2007р. АТ "Просто-страхування" було складено страховий акт № 5398/АТ та видано розпорядження № 5589 про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 19 412,26 грн.

У відповідності до статті 990 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. При цьому, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження від 19.07.2007р. № 5589 позивачем виплачено страхувальнику (ОСОБА_8.) частину страхового відшкодування за ремонт автомобіля "Toyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 12 852, 26 грн., а частину страхового відшкодування в розмірі 6 560,00 грн. було зараховано у сплату недоплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку із Кіровоградською філією ЗАТ "Просто-страхування".

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2007р. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою Правил дорожнього руху.

Також, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що під час вчинення 15.06.2007р. дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 виконував свої трудові обов'язки як працівник ТОВ "Наладчик-М".

У відповідності до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про законність вимог позивача до відповідача 1 щодо стягнення з останнього затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 19 412,26 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог на підставі статті 267 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем фактичне виконання зобов'язання стосовно виплати страхувальнику (ОСОБА_8.) страхового відшкодування відбулося 23.07.2007р. Саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України. Закінчується вказаний строк, відповідно, 23.07.2010р.

До господарського суду Кіровоградської області АТ "Просто-страхування" звернулось з позовом про стягнення з ТОВ "Наладчик-М" затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 19 412,26 грн. лише в березні 2011 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

У відповідності до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Про застосування позовної давності у даній справі було заявлено ТОВ "Наладчик-М" у заяві від 13.04.2011р.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, частиною 5 наведеної статті передбачено можливість захисту порушеного права після спливу позовної давності у випадку визнання судом наявності поважних причин її пропущення.

В свою чергу, до поважних причин пропуску позовної давності відносяться обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги, та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, поновлюючи строк позовної давності, погодився з доводами позивача, викладеними в заяві від 15.03.2011р. № 04-1106 про поновлення строку позовної давності, стосовно того, що про поважність причин пропуску свідчить той факт, що під час розгляду в Кіровському районному суді м. Кіровограда цивільної справи № 2-794/11 (за позовом АТ "Просто-страхування" до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди в порядку регресу) позивачу стало відомо про перебування на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 у трудових відносинах з ТОВ "Наладчик-М". Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.02.2011р. у справі № 2-794/11 замінено первісного відповідача - ОСОБА_7 належним відповідачем - ТОВ "Наладчик-М". В подальшому, ухвалою цього суду від 21.02.2011р. провадження у справі № 2-794/11 закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Місцевим господарським судом встановлено, що страхувальником (ОСОБА_8.) у письмовому повідомленні від 18.06.2007р. про настання випадку було повідомлено АТ "Просто-страхування" про ТОВ "Наладчик-М" як власника трактору МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з чим позивач мав можливість встановити наявність правових відносин між водієм вказаного трактора ОСОБА_7 та ТОВ "Наладчик-М", а відтак і можливість звернутися з позовом до ТОВ "Наладчик-М" в межах строків позовної давності.

Крім того, як вірно з'ясовано судом першої інстанції, звернення ТОВ "Просто-страхування" з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди в порядку регресу, а також подальша заміна неналежного відповідача та закриття провадження у цивільній справі не свідчать про переривання перебігу позовної давності відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не обґрунтував правових підстав щодо наявності у ОСОБА_7 статусу боржника за вимогами, право на які має позивач.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який апеляційним судом не спростовано належним чином, стосовно відсутності поважних причин для поновлення строку позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови у позові, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем 1.

Натомість, висновки апеляційного господарського суду в цій частині не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволення позову АТ "Просто-страхування" до ТОВ "Наладчик-М" про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в сумі 19 412,26 грн., а рішення господарського суду Харківської області від 31.05.2011р. в частині відмови в позові підлягає залишенню в силі, оскільки місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, постанова суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача судових витрат, у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх стягнення.

Висновки судів попередніх інстанцій стосовно припинення провадження у справі в частині позовних вимог до АТ "СГ "ТАС" відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову, судова колегія вважає законними та обґрунтованими, а відтак підстав для скасування судових рішень в цій частині не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. у справі № 5013/438/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2011р. у справі № 5013/438/11 в частині відмови у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М" залишити в силі.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. у справі № 5013/438/11 залишити без змін.

Головуючий суддяГ.К. Прокопанич

Судді:О.О. Євсіков

О.В. Попікова