Ухвала суду № 21771920, 23.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 року                               м. Київ                                        К-13083/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області (далі –Рубіжанська ОДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009

у справі № 2а-11875/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Промінвест Пластик” (далі –Товариство)

до Рубіжанської ОДПІ

та головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009, позов задоволено; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто бюджетне відшкодування за податковою декларацією за жовтень 2007 року в сумі 120662 грн. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що право платника на отримання бюджетного відшкодування не залежить від результатів зустрічних перевірок усіх його постачальників по ланцюгу за умови відсутності порушень податкової дисципліни з боку такого платника під час формування від’ємного значення ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Рубіжанська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що право платника на отримання податкової вигоди у формі бюджетного відшкодування виникає лише за умови надмірного надходження відповідної суми ПДВ до бюджету, а відтак відсутність достовірно встановленого факту сплати постачальниками позивача по ланцюгу податкових зобов’язань за наслідками проведення податковим органом зустрічних перевірок таких постачальників свідчить про передчасність позовних вимог.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Рубіжанської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що у декларації за жовтень 2007 року Товариством було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника, у розмірі 800000 грн. За наслідками проведення Рубіжанською ОДПІ виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказаний період було складено акт від 21.01.2008 №68-2301-30989828, в якому зазначено про підтвердження права Товариства на бюджетне відшкодування у сумі 679338 грн. за жовтень 2007 року; у поверненні решти суми бюджетної заборгованості з ПДВ було відмовлено до отримання результатів зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу з метою з’ясування факту надмірного надходження відповідних сум ПДВ до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів за умови фактичного здійснення господарської операції від’ємна різниця між податковими зобов’язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету. При цьому, як вірно зазначили попередні судові інстанції, чинне законодавство не передбачає такої передумови виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування, як проведення зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу та встановлення факту сплати ними податкових зобов’язань. Адже з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника порушення іншими особами (зокрема, його постачальниками) податкового законодавства не може негативно впливати на результати діяльності такого платника за умови відсутності доказів його недобросовісності.

Відповідна правова позиція викладена і у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов’язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В даному випадку реальність здійснення спірних операцій з поставки позивачеві товарів та робіт, за наслідками виконання яких у Товариства виникло від’ємне значення ПДВ, податковим органом не заперечується. Будь-яких порушень податкової дисципліни з боку позивача, а також обставин, які б свідчили про недобросовісність Товариства як платника податків, Рубіжанською ОДПІ не виявлено.

Доводи податкового органу про обов’язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судами.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Тобто вимога наведеної норми Закону щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції цілком обґрунтовано задовольнили позов, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 у справі № 2а-11875/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко