Ухвала суду № 21771912, 23.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 року                               м. Київ                                        К-21689/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009

у справі № А37/256-07

за позовом дочірнього підприємства “Торговий Дім “Дніпрошина” відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина” (далі –Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009, позов задоволено; податкове повідомлення-рішення від 29.05.2007 № 0000342301/0 скасовано з тих мотивів, що висновки податкового органу про порушення позивачем порядку формування валових витрат у перевірений період спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у справі відсутні належним чином оформлені первинні документи на підтвердження факту надання позивачеві спірних консультаційно-інформаційних послуг для віднесення їх вартості до валових витрат Підприємства. Крім того, за висновком податкового органу, позивач безпідставно включив до податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік витрати минулих періодів у сумі 23100 грн., позаяк під час проведення ДПІ перевірки за попередній звітний період факту заниження позивачем валових витрат на відповідну суму виявлено не було.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що фактичною підставою для донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 10751 грн. (у тому числі 7250 грн. за основним платежем та 3501 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок податкового органу, викладений в акті від 16.05.2007 № 215/231/30992704/01-046 про результати виїзної комплексної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.12.2006, про завищення Підприємством валових витрат внаслідок:

безпідставного включення до їх складу вартості консультаційно-інформаційних послуг у сумі 5833,31 грн., отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми «Каупервуд», з огляду на відсутність економічного ефекту від цих послуг та відсутність належним чином складених первинних документів, які містять достатню інформацію про зміст, характер та обсяг вказаних послуг;

необґрунтованого включення позивачем до рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік витрат у сумі 23100 грн., які не підтверджені документально.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведеного випливає, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовими інстанціями за результатами дослідження наявних у справі доказів встановлено, що факт надання позивачеві спірних консультаційно-інформаційних послуг та факт оплати цих послуг Підприємством підтверджується первинними документами (а саме –договором про надання цих послуг, актами здачі-приймання наданих послуг, рахунками, банківськими виписками тощо). Податковим органом не наведено переконливих доводів про порушення судами правил оцінки доказів у встановленні цієї обставини. Вказані документи, як вірно зазначили суди, містять достатню інформацію про зміст та обсяг спірних послуг, їх вартість.

А відтак витрати на оплату зазначених послуг не можна вважати такими, що не відповідають вимогам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(тобто такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку).

Посилання скаржника на відсутність зв’язку зазначених послуг з господарською діяльністю Підприємства також не можна визнати обґрунтованими. Адже, як випливає зі змісту пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»умовою для включення вартості послуг до валових витрат підприємства є саме призначення таких для використання у господарській діяльності. Тобто, в даному разі зв’язок наданих послуг з господарською діяльністю позивача має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності. Як встановлено судами, спірні послуги пов’язані з економіко-правовим забезпеченням діяльності Підприємства. Власне ж оцінка доцільності придбання послуг перебуває поза компетенцією податкового органу, позаяк стосується діяльності позивача як самостійного суб’єкта господарювання.

В силу вимог підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Судові інстанції, встановивши за наслідками вичерпного дослідження наявних у справі первинних документів з урахуванням висновку судово-економічної експертизи у справі від 26.11.2007 № 1547/548, що витрати Підприємства на придбання товару за прибутковою накладною від 30.09.2005 №ТД-0000036 не у повному обсязі були відображені у податковому обліку позивача, при цьому розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліку Підприємства склала 23103 грн., дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність факту завищення позивачем валових витрат на вказану суму.

Фактично доводи ДПІ, викладені у касаційній скарзі, стосуються оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними обставин справи, що з урахуванням припису частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                                       

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № А37/256-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко